Рішення

від 08.07.2015 по справі 910/12160/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015Справа №910/12160/15

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава і К»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Безносик А.О. - за довіреністю;

від відповідача: Опарані А.Л. - за довіреністю;

від третьої особи: Якимець О.І. - за довіреністю;

Обставини справи :

Київська міська рада (далі по тексту - позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава і К» (далі по тексту - відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га та повернути її Київській міській раді привівши її у приданий для використання стан, шляхом звільнення її від будівель та споруд у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача на земельній ділянці за адресою: вул. Верхній Вал, 12 у Подільському районі м. Києва (код земельної ділянки 85:006:001) (далі по тексту - земельна ділянка, спірна земельна ділянка) розміщена будівля, яка відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.05.2014 року №21282748 є власністю відповідача, однак правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровано, рішення про надання земельної ділянки у власність чи у користування відповідачу позивач не приймав, а тому позивач вважає що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, будівля підлягає знесенню, а спірна земельна ділянка підлягає приведенню позивачем у приданий для користування стан.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, зобов'язавши відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,03 га по вул. Верхній Вал, 12 у Подільському районі м. Києва та повернути її позивачу привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 16.06.2015 року.

В судовому засіданні16.06.2015 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, представник третьої особи подав письмові пояснення, та оголошено перерву до 23.06.2015 року.

В судовому засіданні 23.06.2015 року представник позивача подав пояснення на відзив відповідача у справі, а представник третьої особи додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 23.06.2015 року оголошено перерву до 01.07.2015 року.

В судовому засіданні 01.07.2015 року оголошено перерву до 08.07.2015 року.

В судовому засіданні 08.07.2015 року представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 08.07.2015 року представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 08.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2014 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено перевірку вимог земельного законодавства (далі по тексту - Перевірка), за результатами якого складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №143/07 (далі по тексту - Акт).

Відповідно до Акту земельна ділянка за адресою: вул. Верхній Вал, 12 у Подільському районі м. Києва (код земельної ділянки 85:006:001); яка відведена (використовується) відповідачем.

Перевірка проводилася на підставі запитів Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 14.04.22014 №55/9274 та від 19.05.2014 №55/9659.

За результатами перевірки (Акт №143/07) було встановлено, що:

- Відповідно до бази даних міського земельного кадастру, земельна ділянка по вул. Верхній Вал, 12 у Подільському районі м. Києва (код земельної ділянки 85:006:001), площею 325,06 кв.м. обліковується за ТОВ «Любава і К» на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування;

- Рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування), Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала;

- Документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані;

- На зазначеній земельній ділянці розміщено споруду не визначеного призначення орієнтованою площею 0,03 га, яка відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.05.2014 року №21282748 є власністю ТОВ «Любава і К». ТОВ «Любава і К» використовує земельну ділянку без належним чином оформлених речових прав на неї (ст.. 125, 126 Земельного кодексу України).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що на спірній земельній ділянці розміщена споруда орієнтовною площею 0,03 га, яка відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.05.2014 року №21282748 є власністю відповідача, однак правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровано, рішення про надання земельної ділянки у власність чи у користування відповідачу Київська міська рада не приймала, а тому позивач вважає що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, а будівля підлягає знесенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2014 року справа №759/3257/14-ц, визнано право власності за ТОВ «Любава і К» (код ЄДРПОУ 19346921) на нежитлову будівлю по вул. Верхній Вал, 12 у м. Києві, загальною площею 312,9 кв.м.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст.. 35 ГПК України).

Відповідачем у встановлено законом порядку зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі (літ. «А») в місті Києві по вул. Верхній Вал, буд. 12, загальною площею 312,9 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу №20915672) від 24.04.2014 року (копія витягу міститься в матеріалах справи; далі по тексту - Витяг).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд зазначає, що підставою для звернення позивача до суду із позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки став акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.09.2014 року №143/07, складений Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить:

- е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

Глава 32 Земельного кодексу України розрізняє поняття державного та самоврядного контролю за використанням та охороною земель .

Так, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з ст.. 189 Земельного кодексу України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 року №16/890 було затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві (далі по тексту - Порядок).

У відповідності до пункту 2.6 Порядку, самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства шляхом перевірок здійснюється планово та позапланово.

Планові перевірки проводяться на підставі планів роботи Головного управління.

Головне управління не пізніше десяти днів до початку проведення перевірки надсилає письмово органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичній чи фізичній особі, яких планується перевірити, повідомлення про проведення перевірки.

У повідомленні зазначаються дата початку проведення перевірки, перелік документів, які необхідно надати посадовій особі Головного управління до початку проведення перевірки, та визначається порядок їх надання.

Позапланова перевірка - це перевірка, не передбачена планами роботи Головного управління.

У разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних чи фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежений термін на її проведення тощо) вона проводиться без попереднього повідомлення за наявності таких обставин:

- отримання доручення від Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури та інших правоохоронних органів, Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- отримання заяв, скарг чи звернень громадян, поданих в установленому законодавством порядку, у яких наведена інформація про порушення земельного законодавства чи можливість виникнення ситуацій, що можуть негативно вплинути на стан земельних ресурсів;

- проведення перевірки виконання заходів з ліквідації наслідків аварій, інших надзвичайних ситуацій, що призвели до забруднення чи знищення родючого шару ґрунту;

- виявлення недостовірності даних, поданих юридичними чи фізичними особами на запит Головного управління;

- за наявності інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки та використання її без правовстановлюючих документів;

- при поданні юридичними чи фізичними особами письмової заяви до Головного управління про бажання проведення позапланової перевірки;

- у разі публікацій у засобах масової інформації матеріалів, що свідчать про порушення земельного законодавства;

- необхідності здійснення контролю за станом виконання раніше виданих вказівок та за усуненням раніше виявлених порушень земельного законодавства юридичними чи фізичними особами;

- за ініціативи Головного управління, якщо ним виявлені факти, що свідчать про порушення земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка була проведена без повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Любава і К», при цьому в акті не зазначено, яка саме перевірка була проведена. Позивачем не зазначено, які обставини перешкодили Департаменту земельних ресурсів своєчасно повідомити про проведення перевірки.

Згідно з підпунктами 5, 9 пункту 3.1. Порядку, Головне управління при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань:

- 5) збирає матеріали для підготовки висновку про самовільне зайняття земельних ділянок фізичними чи юридичними особами, готує висновок про самовільне зайняття земельних ділянок і передає його до Київської міської ради для прийняття рішення про їх звільнення;

- 9) проводить обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами та складає відповідні акти обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок;

Відповідно до п. 6.1. Порядку, головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою.

Згідно з п. 6.2. Порядок, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначаються:

- номер акта перевірки;

- прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, щодо яких проводиться перевірка, та їх адреси або місцезнаходження;

- прізвище, ім'я, по батькові та посада працівника Головного управління, який здійснює перевірку;

- дата та підстави проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- дані про земельну ділянку (місце розташування, розмір, цільове призначення, наявність документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, та інші дані);

- виявлені порушення земельного законодавства;

- пояснення фізичної, юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства.

Згідно з п. 7.1. Порядку, після складання акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства та видачі фізичним чи юридичним особам вказівки про необхідність усунення порушень земельного законодавства Головне управління вносить інформацію про виявлені порушення до бази даних земельного кадастру.

Відповідно до п. 7.2. Порядку, Головне управління здійснює контроль за усуненням порушень земельного законодавства шляхом проведення позапланових перевірок.

Згідно з п. 7.3. Порядку, після проведення позапланової перевірки посадова особа Головного управління складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства в порядку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку. У разі якщо для усунення порушень земельного законодавства виконувались роботи із землеустрою та/або топографо-геодезичні роботи, фізичні чи юридичні особи надають до Головного управління відповідну документацію, розроблену за замовленням цих осіб суб'єктами господарювання, що одержали ліцензії на виконання таких видів робіт, в порядку встановленому законодавством.

Відповідно до п. 7.4. Порядку, у разі якщо раніше виявлені порушення земельного законодавства не усунуто в 10-денний термін, Головне управління про такі порушення повідомляє відповідні органи виконавчої влади та управління, органи місцевого самоврядування та/або їх виконавчі органи та направляє їм копії матеріалів перевірки для вжиття заходів згідно з законодавством.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено виконання викладених вище вимог Порядку. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №143/07 від 01.09.2014 року не містить жодної вказівки про необхідність усунення порушення, та не встановлює порядку його усунення.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

26.05.2014 року відповідачем було подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції України декларацію про початок виконання будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень під магазин по вул. Верхній Вал, 12 в Подільському районі міста Києва; код об'єкта 1230.9; категорія складності - III, яка зареєстрована за № 083141460067 (далі по тексту - Декларація).

Згідно з п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 травня 2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття . Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до з п. 3.2. вищевказаної постанови ВГСУ, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст.. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем набуто право власності (на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2014 року справа №759/3257/14-ц) на нежитлову будівлю по вул. Верхній Вал, 12 у м. Києві, загальною площею 312,9 кв.м., та в законному порядку зареєстровано вказане право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а тому дії відповідача щодо проведення ним будівельних робіт не можуть вважатися самовільним заняттям земельної ділянки.

Позивачем до суду подана ксерокопія рішення апеляційного суду міста Києва від 22.10.2014 року у справі №22-ц/796/10762/2014 яка судом не приймається в якості належного та допустимого доказу, так як на підставі ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а тому суд зазначає, що ксерокопії документів (без належного їх завірення) не вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження обставин (фактів) висвітлених (зазначених) в них. Разом з тим, відповідачем подано належним чином завірене рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2014 року справа №759/3257/14-ц про визнання права власності за ТОВ «Любава і К» (код ЄДРПОУ 19346921) на нежитлову будівлю по вул. Верхній Вал, 12 у м. Києві, загальною площею 312,9 кв.м.

Таким чином, оскільки право власності відповідача на нежитлову будівлю по вул. Верхній Вал, 12 у м. Києві, загальною площею 312,9 кв.м., визнано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31.03.2014 року справа №759/3257/14-ц та в законному порядку зареєстровано, а належних та допустимих доказів скасування (позбавлення) відповідача права власності на зазначену будівлю позивачем не надано, а також дії відповідача про початок виконання будівельних робіт вчиняються на підставі норм діючого законодавства України та відповідають Декларації яка міститься в матеріалах справи, тому в суду відсутні правові підстави для визнання спірної земельної ділянки самовільно зайнятою та зобов'язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку привівши її у приданий для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Крім того, суд зазначає, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) після проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства оформленого Актом №143/07 від 01.09.2014 р., позивачем та Департаментом земельних ресурсів у визначений законом спосіб не здійснено будь-яких дій щодо скасування запису про реєстрацію права власності на об'єкт, який знаходиться на спірній земельній ділянці, а тому звернення до суду є передчасним та безпідставним.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.07.2015 року.