Рішення

від 15.07.2015 по справі 912/2310/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 рокуСправа № 912/2310/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Є.М. Наливайко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2310/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова телевізійна група Медіа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Веселка"

про стягнення 144195,34 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Яременко Л.С., довіреність від 01.06.2015;

від відповідача - не був присутнім.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова телевізійна група Медіа" (надалі - ТОВ "Нова телевізійна група Медіа", Позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Веселка" (надалі - ТОВ Телерадіокомпанія "Веселка", Відповідач) про стягнення 144 195,34 грн, з яких 92 299,15 грн основного боргу у зв'язку із невиконанням Ліцензійного договору № 318/СТР від 14.09.2013 за березень 2014 року - травень 2015 року та частково за лютий 2014 року, 51896,19 грн штрафних санкцій.

Крім того Позивачем заявлено у позовній заяві клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в тому числі шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Веселка", зокрема накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських поточних рахунках Відповідача, оскільки, за твердженням Позивача, невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою від 22.06.2015 господарський суд порушив провадження у справі, розгляд якої разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову призначено на 12:00 15.07.2015, витребувано від сторін необхідні докази, в тому числі від Позивача витребувано обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

На вимогу господарського суду Позивач подав докази, які підтверджують борг Відповідача перед Позивачем, проте не подав жодних доказів на підтвердження своєї заяви про забезпечення позову.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 67), проте ТОВ Телерадіокомпанія "Веселка" не скористалося своїм правом на участь у судовому розгляді справі та на подання відзиву на позов, а тому господарський суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, господарський суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

14.09.2013 між ТОВ "Нова телевізійна група Медіа" (Ліцензіар) та ТОВ Телерадіокомпанія "Веселка" (Ліцензіат) укладено Ліцензійний договір № 318/СТР (далі - Ліцензійний договір). Відповідно до пункту 2.1 Ліцензійного договору Ліцензіар надає Ліцензіату Невиключні права розповсюдження та поширення Телерадіопрограм "Драйв", "Охота и рыбалка", "Здоровое телевидение", "Ретро", "Усадьба-ТВ", "Домашние животные", "Вопросы и ответы", "Психология 21" за допомогою багатоканальної телемережі виключно на платній основі на території міста Світловодська Кіровоградської області, способом, в межах, строком, як встановлено цим Договором, а Ліцензіат зобов'язується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у статті 8 цього Договору, сплатити Ліцензіару Винагороду за надання Невиключних прав.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. Ліцензійного договору ціна Договору включає сукупність щомісячної Винагороди (роялті) за надання Невиключних прав, що належить до сплати протягом строку, на який надаються Невиключні права у відповідності до умов цього Договору. Розмір щомісячної Винагороди (роялті) щодо кожної Телерадіопрограми визначається відповідними Додатками до Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пункт 8.3. Ліцензійного договору передбачає, що Винагорода (роялті) у встановленому розмірі підлягає виплаті Ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок Ліцензіара. Неодержання Ліцензіатом рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати Винагороди (роялті).

Відповідно до пункту 13.1. Ліцензійний договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2013, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання Сторонами всіх грошових зобов'язань за цим Договором.

У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, жодна із Сторін не виявить бажання припинити договірні взаємовідносини за Договором - дія Договору продовжується (пролонгується) кожен раз на наступний рік (пункт 13.2. Ліцензійного договору).

Ліцензійний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Сторони не подали господарському суду доказів припинення дії Ліцензійного договору відповідно до пункту 13.2. останнього, а тому господарський суд погоджується із позицією Позивача, що Ліцензійний договір діє по теперішній час.

14.09.2013 повноважними представниками Сторін підписані Додатки до Ліцензійного договору №№ 1/Д, 1/Щ, 1/З, 1/Р, 1/У, 1/Ж, 1/В, 1/П (далі - Додатки), відповідно до пункту 2 яких визначено порядок обрахування розміру щомісячної Винагороди (роялті), а у пункті 5 таких Додатків зазначено, що у відповідності із пунктом 8.3. Ліцензійного договору Ліцензіат зобов'язується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (роялті) Ліцензіара на поточний рахунок Ліцензіара не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до пункту 6 Додатків Ліцензіар зобов'язується щомісячно, протягом дії Договору, направляти поштою Ліцензіату Акти про надання Невиключних прав на розповсюдження та поширення Телерадіопрограм не пізніше ніж до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем. В Акті повинні міститися відомості щодо розміру Винагороди (роялті) за надання Невиключних прав. Не пізніше десяти робочих днів із дати направлення Ліцензіату відповідного Акта, останній зобов'язаний направити Ліцензіару підписаний Акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання Ліцензіатом Акта він зобов'язаний негайно повідомити про це Ліцензіара. У випадку, коли Ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від Ліцензіата підписаного Акта або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий Акт вважається прийнятим Ліцензіатом, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

На виконання Ліцензійного договору та Додатків до нього Позивач надавав Невиключні права на розповсюдження телепрограм Відповідачу, що підтверджується відповідними Актами та Консолідованими актами надання Невиключних прав на поширення та розповсюдження Телерадіопрограм:

- за лютий 2014 року (на суми 1384,23 грн (а.с. 32) та 259,54 грн (а.с. 33)), всього на суму 1643,77 грн;

- за березень 2014 року (на суми 288,41 грн (а.с. 34), 1538,20 грн (а.с. 35), 480,69 грн (а.с. 36), 384,55 грн (а.с. 37), 576,83 грн (а.с. 38), 846,74 грн (а.с. 39), 752,66 грн (а.с. 40), 564,49 грн (а.с. 41)), всього на суму 5432,57 грн;

- за квітень 2014 року (на суми 1567,70 грн (а.с. 42), 489,90 грн (а.с. 43), 862,97 грн (а.с. 44), 767,08 грн (а.с. 45), 575,32 грн (а.с. 46), 391,93 грн (а.с. 47), 587,89 грн (а.с. 48), 293,94 грн (а.с. 74), всього на суму 5536,73 грн;

- за травень 2014 року на загальну суму 5 811,01 грн (а.с. 52);

- за червень 2014 року на загальну суму 5 850,08 грн (а.с. 53);

- за липень 2014 року на загальну суму 5830,54 грн (а.с. 54);

- за серпень 2014 року на загальну суму 5837,09 грн (а.с. 55);

- за вересень 2014 року на загальну суму 5842,10 грн (а.с. 56);

- за жовтень 2014 року на загальну суму 5 926,60 грн (а.с. 57);

- за листопад 2014 року на загальну суму 6 161,93 грн (а.с. 58);

- за грудень 2014 року на загальну суму 6 246,05 грн (а.с. 59);

- за січень 2015 року на загальну суму 6 381,18 грн (а.с. 60);

- за лютий 2015 року на загальну суму 6 658,36 грн (а.с. 49);

- за березень 2015 року на загальну суму 6 798,24 грн (а.с. 50);

- за квітень 2015 року на загальну суму 6 797,29 грн (а.с. 51).

Вказані Акти підписані повноважними представниками Сторін, в тому числі Відповідачем, без зауважень.

За твердженням Позивача, за вказані місяці Відповідач не повністю розрахувався відповідно до Ліцензійного договору. Так Позивач заявляє до стягнення плату за надання Невиключних прав за березень 2014 року- квітень 2015 року у розмірах, зазначених у Актах, а за лютий 2014 року лише в сумі 391,60 грн, пояснюючи це частковою сплатою Відповідачем такої заборгованості.

Крім того Позивач заявляє до стягнення суму заборгованості, яка виникла у зв'язку із неоплатою Відповідачем роялті за травень 2015 року. Таку заборгованість Позивач підтверджує Консолідованим актом надання Невиключних прав на Телерадіопрограми №768 від 31.05.2015 на суму 6 797,78 грн (а.с. 76). Такий Акт поданий господарському суду засобами електронного зв'язку і підписаний лише представником Ліцензіара. У той же час подано також докази його направлення Ліцензіату, а саме копії фіскального чеку від 30.06.2015, опису вкладення від 30.06.2015, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 73). Незважаючи на отримання такого Консолідованого акта 03.07.2015 Ліцензіат протягом 10 днів не повернув його підписаним Ліцензіару та не надав мотивованої відмови від його підписання, порушуючи цим самим пункт 6 Додатків до Ліцензійного договору. А відповідно до того ж пункту 6 Додатків у випадку, коли Ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від Ліцензіата підписаного Акта або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий Акт вважається прийнятим Ліцензіатом, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

Підсумовуючи зазначені умови Ліцензійного договору та Додатків до нього господарський суд дійшов висновку, що відповідно до Консолідованого Акта № 768 від 31.05.2015 (а.с. 76) Невиключні права за травень 2015 року належно надані та прийняті Відповідачем без зауважень, а тому підлягають оплаті у повному обсязі на суму, що зазначена в Консолідованому акті № 768 від 31.05.2015 - 6 797,78 грн.

Доказів сплати заборгованості сторони господарському суду не надали.

Отже, у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Ліцензійного договору Позивач і звернувся до господарського суду із даним позовом.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує положення частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, якими передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У Ліцензійному договорі визначено всі умови, які вимагають приписи вищезазначеної статті.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем Ліцензійного договору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення основної суми заборгованості в сумі 92 299,15 грн (391,60 грн + 5432,57 грн + 5536,73 грн + 5811,01 грн + 5850,08 грн + 5830,54 грн + 5837,09 грн + 5842,10 + 5926,60 грн + 6161,93 грн + 6246,05 грн + 6381,18 грн + 6658,36 грн + 6798,24 грн + 6797,29 грн + 6797,78 грн).

Також Позивач просить стягнути з Відповідача штрафні санкції у розмірі 51 896,19 грн, з яких 13 006,11 грн пені, 37 331,66 грн інфляційних коливань, 1 558,42 грн 3% річних.

При розгляді стягнення зазначених штрафних санкцій господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, серед зазначених Позивачем штрафних санкцій такою дійсно є лише пеня.

Згідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте Ліцензійним договором встановлено інший розмір пені. Так відповідно до пункту 11.2 Ліцензійного договору у випадку несвоєчасної виплати Ліцензіару Винагороди, або частини Винагороди, відповідно до умов пункту 8 цього Договору, Ліцензіат зобов'язується сплатити Ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару Винагороди за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вищезазначених вимог Ліцензійного договору та чинного законодавства Позивач нарахував пеню у розмірі 13 006,11 грн, проте при розрахунку пені Позивач не врахував вимоги пункту 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якого якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи зазначену норму Цивільного кодексу України та пункт 5 Додатків до Ліцензійного договору, господарський суд здійснив перерахунок пені, сума якої склала 12975,64 грн, яка підлягає задоволенню господарським судом.

В задоволенні позову в іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то незважаючи на включення їх Позивачем до суми штрафних санкцій у прохальній частині позовної заяви, Позивач у основному тексті позовної заяви правомірно посилається на статтю 625 Цивільного кодексу України при обґрунтуванні їх стягнення.

Так відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми Позивач обґрунтовано нарахував 37 331,66 грн інфляційних втрат.

При обрахунку 3% річних Позивач теж не застосував норми частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а саме право Відповідача здійснити платіж (Винагороду) у перший робочий день, якщо 10 день місяця, наступного за звітним, припадає на вихідний.

Господарський суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку щодо правильної суми 3% річних із існуючої заборгованості Відповідача, яка складає 1 592,90 грн.

Проте Позивачем при здійсненні розрахунку допущено помилку, а саме у загальну суму 3% річних не включено 37,43 грн - 3% річних, які виникли за прострочення виконання грошового зобов'язання за березень 2015 року, а тому ним заявлено лише 1 558,42 грн, які і підлягають задоволенню господарським судом повністю.

Враховуючи викладене господарський суд задовольняє позов частково на суму 144164,87 грн, що складається з 92 299,15 грн основної заборгованості, 12 975,64 грн пені, 37331,66 грн інфляційних втрат та 1 558,42 грн 3% річних.

В задоволенні позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Також господарський суд розглядаючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, виходить із наступного.

Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заходів до забезпечення позову (частина 1 статті 66 ГПК України).

Стаття 67 ГПК України, зокрема передбачає, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011, абз. 2 пункту 1).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись, за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011, абзац 1 пункту 3).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011, абзац 2 пункту 3).

Оскільки Позивачем не доведено обставин, за яких майно Відповідача, в тому числі грошові кошти, може зменшитись за кількістю, до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, то господарський суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 67, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії "Веселка" (27504, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Калініна, буд. 18, ідентифікаційний код 23224848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА МЕДІА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 46-Б, ідентифікаційний код 38406100) 92299,15 грн основного боргу, 12 975,64 грн пені, 37 331,66 грн інфляційних втрат, 1558,42грн 3% річних та 2883,30 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 20.07.2015.

Суддя Є. М. Наливайко