Рішення

від 13.07.2015 по справі 916/885/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2015 р.Справа № 916/885/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Коломійчук І.О. (посвідчення №005250 від 22.09.2012р.);

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до відповідача Дочірнього підприємства "Здоров'я" відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик"про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 29.04.2015р. надійшли матеріали апеляційного провадження №916/885/15-гза позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківськоїселищної ради до відповідача Дочірнього підприємства "Здоров'я" відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2015 р. було порушено провадження у справі №916/885/15-г з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

22.05.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.05.2015р. представником прокуратури було надано суду супровідним листом витребувані ухвалою суду документи та лист з додатковими поясненнями по справі та підтверджуючими документами до нього.

Представником позивача в судовому засіданні 22.05.2015р. були надані письмові пояснення по справі.

05.06.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області відзаступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора надійшла заява в порядку ст. 78 ГПК України відповідно до якої, прокурор відмовляється від позову у справі №916/885/15-г та просить закрити провадження у даній справі.

08.06.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

17.06.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області за вх. №2-3386/15 надійшло клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. було продовжено строк вирішення спору по справі № 916/885/15-г на 15 днів.

22.06.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло пояснення щодо позиції селищної ради у справі, відповідно до якого, позивач наполягає на розгляді справи по суті в порядку ч.5 ст.29 ГПК України.

Приймаючи до уваги, наполягання позивача на розгляді справи по суті, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглянути справу по суті.

13.07.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку своєчасріості, достовірності, повноти сплати дочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю плати за землю та погашення наявної заборгованості.

Встановлено, що між Затоківською селищною радою та ДП «Здоров'я» ВАТ «НВП «Більшовик» 08.08.2002р. укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 15500 кв.м., розташованої у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, під будівництво бази відпочинку «Альбатрос» на термін 45 років, зареєстрований у міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що уКнизі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.08.2002 за № 348.

Відповідно до п.3.1. Договору, орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовому вигляді до 15 числа наступного місяця за звітним.

Грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2002р. складає 460 040,00 (чотириста шістдесят тисяч сорок грн. 00 коп.) гривень, щомісячна орендна плата складає 2 683,57 (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн. 57 коп.) гривень. (п.3.3. Договору).

Згідно з п. 6.1.4 договору оренди земельної ділянки орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 7.2.4 договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату згідно вимогами пункту 3.1 цього договору.

Згідно інформації Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів України в Одеській області загальна сума податкового боргу по орендній платі ДП «Здоров'я» ВАТ «НВП «Більшовик» становить 102,9 тис. грн. Факт наявності заборгованості також підтверджується постановою окружного адіністартивного суду м. Києва від 24.03.2014- у справі №826/1449/14.

З наведених підстав позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 15500 кв.м., розташованої у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, який укладено 08.08.2002 між Затоківською селищною радою та дочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» для будівництва бази відпочинку «Альбатрос» на термін 45 років, зареєстрований у міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.08.2002 за № 348 та зобов'язання дочірнього підприємства «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» повернути до комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку загальною площею 15500 кв.м., вартістю 6798300 грн., розташовану у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, яка використовується згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 08.08.2002 між Затоківською селищною радою тадочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», який зареєстровано у міському відділі земельних Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 12.08.2002 за № 348.

У судовому засіданні 22.05.2015р. представником прокуратури було надано суду лист з додатковими поясненнями по справі та підтверджуючими документами до нього, відповідно до якого, прокурор зазначає, що згідно інформації Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 18.05.2015р. №3179/2300 на розрахунковий рахунок орендної плати 22.04.2015р. від ДП «Здоров'я» ВАТ «НВП «Більшовик» надійшло 200 000,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості, існуючий на день сплати в сумі 123 977,53 грн., в т.ч. недоїмки 123 974,95 грн. та пені 2,58 грн. Однак, як зазначив прокурор, орендна плата не сплачувалась майже 1 рік 8 місяців внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 123 977,53 грн. в т.ч. недоїмки 123 974,95 грн. та пені - 2,58 грн., тобто орендна плата не сплачувалась систематично та на момент звернення з даним позовом до суду 27.02.2015р. вказана заборгованість погашена не була, що свідчить про порушення відповідачем істотних умов договору оренди землі.

05.06.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора надійшла заява в порядку ст. 78 ГПК України відповідно до якої, прокурор відмовляється від позову у справі №916/885/15-г та просить закрити провадження у даній справі, з тих підстав, добровільного виконання орендарем умов договору, а саме 22.04.2015р. від ДП «Здоров'я» ВАТ «НВП «Більшовик» надійшло 200 000,00 грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості, існуючий на день сплати в сумі 123 977,53 грн., в т.ч. недоїмки 123 974,95 грн. та пені 2,58 грн.

22.06.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло пояснення щодо позиції селищної ради у справі, відповідно до якого, позивач наполягає на розгляді справи по суті в порядку ч.5 ст.29 ГПК України.

22.05.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.5 ст. 29 ГПК України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 14 Конституції України, частини 1 статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом прана власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Отже, уклавши договір сторони за цим договором домовилися щодо його умов.

За таких обставин, між сторонами за договором виникли правовідносини щодо користування зазначеною у договорі земельною ділянкою, які, у першу чергу, регулюються умовами договору, нормами земельного законодавства, а також загальними нормами матеріального права.

Встановлено, що дочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Затоківською селищною радою, Білгород-Дністровського району, Одеської області,використовується земельна ділянка загальною площею 15500 кв.м., розташованої у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, під будівництво бази відпочинку «Альбатрос».

Згідно з вимогами ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" також встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендареві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 287.1 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288.1. Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 288.2. Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Статтею 288.4. Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 288.5. Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

У ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12% нормативно грошової оцінки.

Відповідно до п.3.1. Договору, орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовому вигляді до 15 числа наступного місяця за звітним.Грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2002р. складає 460 040,00 (чотириста шістдесят тисяч сорок грн. 00 коп.) гривень, щомісячна орендна плата складає 2 683,57 (дві тисячі шістсот вісімдесят три грн. 57 коп.) гривень. (п.3.3. Договору).

Проте, відповідач в порушення вищезазначених вимог чинного земельного законодавства та умов договору оренди землі від 08.08.2002р. в період з 28.08.2013р. по 22.04.2015р. оплату за договором оренди не сплачував, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунку Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, станом на22.04.2015р. у орендаря рахувався борг по платі за землю у розмірі 123 977,53 грн.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У відповідності до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем орендна не сплачена впродовж більш ніж три місяця, що в свою чергу є істотною умовою для розірвання вищенаведеного договору в судовому порядку, тому на думку суду є правомірними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 15500 кв.м., розташованої у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-ДністровськогоОдеської області, який укладено 08.08.2002 між Затоківською селищною радою та дочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» для будівництва бази відпочинку «Альбатрос» на термін 45 років, зареєстрований у міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.08.2002 за № 348 тазобов'язання дочірнього підприємства «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» повернути до комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку загальною площею 15500 кв.м., вартістю6798300 грн., розташовану у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, яка використовується згідно договору оренди земельної

ділянки, укладеного 08.08.2002 між Затоківською селищною радою та дочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», який зареєстровано у міському відділі земельних

Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди

вчинено запис від 12.08.2002 за № 348, є обгрунтованими, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 29,32,33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 15500кв.м., розташованої у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-ДністровськогоОдеської області, який укладено 08.08.2002 між Затоківською селищною радою (67772, Одеська обл., смт. Затока міста Білгород-Дністровського, вул. Приморська, 21; код ЄДРПОУ 04527052) та дочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70; код ЄДРПОУ 24732802) для будівництва бази відпочинку «Альбатрос» на термін 45 років, зареєстрований у міському відділі земельних ресурсів Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 12.08.2002 за №348.

3.Зобов'язати дочірнєпідприємство «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70; код ЄДРПОУ 24732802) звільнити земельну ділянку загальною площею 15500 кв.м., вартістю 6798300 грн., розташовану у Центральному курортному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, яка використовується згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 08.08.2002 між Затоківською селищною радою та дочірнім підприємством «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», який зареєстровано у міському відділі земельних Держкомзему України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 12.08.2002 за № 348 на користь Затоківською селищною радою (67772, Одеська обл., смт. Затока міста Білгород-Дністровського, вул. Приморська, 21; код ЄДРПОУ 04527052)

4.Стягнути з дочірнього підприємства «Здоров'я» відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 70; код ЄДРПОУ 24732802) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач УК у м. Одесі код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) судові витрати в розмірі 2 436 /дві тисячі чотириста тридцять шість/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 20 липня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев