Ухвала

від 16.07.2015 по справі 918/1641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"16" липня 2015 р. Справа № 918/1641/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальна компанія "Крона" (попереднє найменування ТзОВ "Транспортно-лісові інвестиції України") на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-лісові інвестиції України"

до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство"

про стягнення заборгованості в сумі 488 632 грн. 41 коп.

орган виконання судового рішення: Відділ державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції

Представники:

Від скаржника : не з"явився;

Від боржника : не з"явився;

Від органу ДВС: не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року у справі № 918/1641/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-лісові інвестиції України" до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" про стягнення 389 047 грн. 36 коп. заборгованості по розрахунках, 84 983 грн. 99 коп. інфляляційних втрат, 24 477 грн. 60 коп. -3% річних річних та 9 970 грн. 17 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-лісові інвестиції України" 389 047 грн. 36 коп. заборгованості по розрахунках, 84 983 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 24 477 грн. 60 коп. - 3% річних річних та 9 970 грн. 17 коп. витрат зі сплати судового збору.

18 березня 2015 року на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року видано наказ.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальна компанія "Крона" (попереднє найменування ТзОВ "Транспортно-лісові інвестиції України") у справі № 918/1641/14 подано до господарського суду Рівненської області скаргу на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Володимирецького районного управління юстиції.

У поданій скарзі скаржник просить:

- визнати постанову державного виконавця відділу ДВС Володимирецького РУЮ Ніколайчука В.А. від 10.06.2015 року ВП № 47791801, якою було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) недійсною;

- зобов'язати відділ ДВС Володимирецького РУЮ відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду Рівненської області від 18.03.2015 року у справі за № 918/1641/14.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.06.2015 року судом призначено до розгляду вказану скаргу у судовому засіданні на 16.07.2015 року.

В судове засідання представники скаржника, боржника та органу виконавчої служби не з'явились. Про дату час та місце розгляду даної скарги повідомлені належним чином.

Разом з тим, відділом ДВС Володимирецького РУЮ направлено суду відзив на скаргу, в якому викладено заперечення на скаргу.

Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне:

На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року року по справі № 918/1641/14 видано наказ від 18.03.2015 року.

08.04.2015 року відділом ДВС Володимирецького РУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 47152456 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 18.03.2015 року по справі № 918/1641/14.

Як стверджує скаржник, після відкриття виконавчого провадження боржник та стягувач дійшли взаємної згоди щодо виконання в добровільному порядку наказу Господарського суду Рівненської області від 18.03.2015 року по справі № 918/1641/14, про що сторонами погоджено графік погашення заборгованості.

За таких обставин, стягувач звернувся до відділу ДВС Володимирецького РУЮ із заявою від 14.04.2015 року про повернення виконавчого документа без виконання на підставі пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою від 24.04.2015 року відділом ДВС Володимирецького РУЮ повернуто стягувачу виконавчий документ на підставі пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Після цього, як зазначає скаржник, боржник не виконував погоджений графік погашення заборгованості в добровільному порядку, зокрема, боржник не здійснив оплату в частині сплати інфляційних втрат в сумі 84 983,99 грн., 3 % річних.

Враховуючи те, що боржник не сплачував заборговані кошти в добровільному порядку, стягувач, керуючись положеннями частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", повторно звернувся до відділу ДВС Володимирецького РУЮ із заявою про примусове виконня постанови Рівненського апеляційного госопдарського суду від 24.02.2015 року.

Постановою ВП 47791801 від 10.06.2015 року відділом ДВС Володимирецького РУЮ (виконавець Ніколайчук В.А.) відмовлено стягувачу в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо заявленої скарги на постанову державного виконавця відділу ДВС Володимирецького РУЮ Ніколайчука В.А. від 10.06.2015 року суд зазначає, що в силу статті 124 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

В силу статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо.

Частиною 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього закону.

Отже, наведений в статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений статтею 22 Закону, пропущений.

Суд встановив, що стягувач повторно подав заяву про прийняття до провадження виконавчого документа в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, постановою від 10.06.2015 року відділ ДВС відмовив у відкритті виконавчого провадження з посиланням на пункт 7 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою.

При цьому, державний виконавець відділу ДВС Володимирецького РУЮ Ніколайчук В.А. не врахував, що приписи статті 47 згаданого Закону є спеціальними по відношенню до положень статті 26 цього Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження" не визнає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документа стягувану за його заявою.

Положення пункту 7 частини 1 статті 26 Закону (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою) кореспондується з положенням пункту 1 частини 1 статті 49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 26, 49 ЗУ "Про виконавче провадження" свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа для виконання, оскільки за приписами частини 1 статті 50 Закону, завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як роз'яснено у пункті 9.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", у розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Відтак, подана скарга в частині вимог про визнання недійсною (скасування) постанови державного виконавця відділу ДВС Володимирецького РУЮ Ніколайчука В.А. від 10.06.2015 року - законна, обґрунтована, відповідає положенням норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження".

Як було зазначено в правовій позиції, наведеній у пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 року, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до позиції пленуму Вищого господарського суду України, наведеній у пункті 9.13 постанови від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" містить умови прийняття виконавчих документів до виконання та встановлює обов'язки державного виконавця щодо вчинення відповідних виконавчих дій, спрямовані на їх реалізацію.

Cуд вважає за необхідне наголосити, що помилкове винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 47791801 від 10.06.2015 року не слугує доказом його безпідставного ухилення від виконання приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, скарга в частині вимог про зобов'язання відкрити виконавче провадження за наказом Господарського суду Рівненської області від 18.03.2015 року у справі № 918/1641/14 задоволенню не підлягає, оскільки вчинення державним виконавцем дій у виконавчому провадженні є його обов'язком відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальна компанія "Крона" задовольнити частково.

2. Скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС Володимирецького РУЮ Ніколайчука В.А. від 10.06.2015 року, якою було відмовлено у відкритті виконавчого провадження та відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа - наказу № 918/1641/14 виданого 18.03.2015 року.

3. В задоволенні решти скарги відмовити.

Суддя Качур А.М.