Постанова

від 15.07.2015 по справі 826/4721/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4721/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом приватного виробничого підприємства «Квадро» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2015 року приватне виробниче підприємство «Квадро» (далі ПВП «Квадро», Підприємство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000111502 від 03 березня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ДПІ посилається на те, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності Договору, містять недоліки, адже всі операції контрагента позивача TOB «Сан Ріо» фактично здійснені однією особою, яка являється і директором і головним бухгалтером. Відповідно до зворотного боку облікової картки TOB «Сан Ріо» за 2014 рік не перерахувало жодних коштів до Державного бюджету України при досить значних обсягах операцій відповідно до податкової звітності. Більше того контрагент позивача не задекларував будь-яких зобов'язань. Разом з цим, позивачем не було надано достатньо документів на підтвердження реальності господарських операцій, зокрема доказів виписування довіреностей на відправку, отримання товару та копій журналу реєстрації довіреностей.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.02.2015 року по 20.02.2015 року ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПВП «Квадро» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року (Том1, а.с.34-42).

За результатами перевірки складено Акт №360/1-26-50-15-20-24126303 від 20.02.2015 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення податкових зобов'язань на суму 17 779 858 грн.; завищення податкового кредиту на суму 39 954 808 грн.; завищення від'ємного значення (p. 19) на суму 22 174 950 грн.; завищення залишку від'ємного значення (р.24) на суму 329 076 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111502 від 03 березня 2015 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 22 174 950 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ПВП «Квадро» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «Сан-Ріо» товарів з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2014 року між ПВП «Квадро» (покупець) та ТОВ «Сан-Ріо» (постачальник) укладено договір поставки №15/09-14, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити соняшник; постачальник здійснює поставку товару окремими партіями у кількості, зазначеній у відповідних накладних; період поставки товару з 15 вересня 2014 року по 15 жовтня 2014 року (Том 2, а.с.13-14).

Відповідно до пункту 4.1 договору №15/09-14 продавець забезпечує постачання товару на умовах EXW (склад Продавця) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними постачальник ТОВ «Сан-Ріо» поставляє ПВП «Квадро» соняшник на загальну суму 250 291 027 грн. 93 коп. (пункт навантаження Харківська обл., смт. Дворічна - пункт розвантаження Донецька обл. м. Слов'янськ).

У зв'язку з цим, постачальником-продавцем ТОВ «Сан-Ріо» виписано видаткові накладні: № 004 від 19.09.2014 року; № 005 від 20.09.2014 року; № 006 від 21.09.2014 року; № 007 від 22.09.2014 року; № 008 від 23.09.2014 року; № 009 від 24.09.2014 року; № 010 від 25.09.2014 року; № 011 від 26.09.2014 року; № 012 від 27.09.2014 року; № 013 від 28.09.2014 року; № 014 від 29.09.2014 року; № 015 від 30.09.2014 року (Том 2, а.с. 224-235).

Також до справи долучено товарно-транспортні накладні на поставку соняшника: № 001643 від 28.09.2014 року; № 001617 від 22.09.2014 року; № 001638 від 27.09.2014 року; № 001639 від 27.09.2014 року; № 001640 від 27.09.2014 року; № 001641 від 28.09.2014 року; № 001636 від 26.09.2014 року; № 001642 від 28.09.2014 року; № 001637 від 27.09.2014 року; № 001633 від 25.09.2014 року; № 001634 від 25.09.2014 року; № 001635 від 26.09.2014 року; № 001628 від 24.09.2014 року; № 001626 від 24.09.2014 року; № 001627 від 24.09.2014 року; № 001625 від 24.09.2014 року; № 001624 від 24.09.2014 року; № 001629 від 25.09.2014 року; № 001615 від 22.09.2014 року; № 001631 від 25.09.2014 року; № 001644 від 28.09.2014 року; № 001645 від 28.09.2014 року; № 001618 від 22.09.2014 року; № 001622 від 23.09.2014 року; № 001616 від 22.09.2014 року; № 001619 від 23.09.2014 року; № 001630 від 25.09.2014 року; № 001632 від 25.09.2014 року; № 001620 від 23.09.2014 року; № 001621 від 23.09.2014 року; № 001623 від 23.09.2014 року; № 001612 від 22.09.2014 року; № 001613 від 22.09.2014 року; № 001614 від 22.09.2014 року; № 001611 від 21.09.2014 року; № 001610 від 21.09.2014 року; № 001609 від 20.09.2014 року; № 001608 від 20.09.2014 року; (Том 1, а.с. відповідно 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201).

ТОВ «Сан-Ріо» виписало позивачу податкові накладні від 19 вересня 2014 року №1, від 20 вересня 2014 року №2, від 21 вересня 2014 року №3, від 22 вересня 2014 року №4, від 23 вересня 2014 року №5, від 24 вересня 2014 року №6, від 25 вересня 2014 року №7, від 26 вересня 2014 року №8, від 27 вересня 2014 року №9, від 28 вересня 2014 року №10, від 29 вересня 2014 року №11 та від 30 вересня 2014 року №12 на загальну суму 250 291 027 грн. 93 коп., у тому числі визначило розмір податку на додану вартість - 41 715 171 грн. 32 коп. (Том 1, а.с. 236-247).

Позивач у податковій декларації за вересень 2014 року з податку на додану вартість за період перевірки відобразив, зокрема, суми податкового кредиту у розмірі 22 174 950 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сан-Ріо» (Том 1, а.с. 215-216).

Згідно договору зберігання №15/09-14/2 від 15 вересня 2014 року між позивачем та ТОВ «Сан-Ріо» поставлений соняшник переданий на відповідальне зберігання до ТОВ «Сан-Ріо» як поклажодавцеві (Том 1, а.с. 248-250).

Факт передачі соняшника підтверджується актами здачі-приймання майна до договору відповідального зберігання №15/09-14/2 від 15 вересня 2014 року: від 19.09.-30.09.2014 року (Том 2, а.с. 1-12)

Відповідно до договору переробки сировини №14/05/09-1 від 21 серпня 2014 року поставлений ТОВ «Сан-Ріо» соняшник позивачем передано на переробку до ТОВ «Агроальянс Груп» (Том 1, а.с. 84-90).

За результатами переробки соняшника, як стверджує позивач, ним отримано соняшникову олію, яку у подальшому реалізовано ПрАТ «Харківський жировий комбінат» згідно договору поставки між позивачем та ПрАТ «Харківський жировий комбінат» №11098 П-Сн від 20.06.2013 року (чинний до 31.12.2014 року) (Том 1, а.с. 91-93).

На підтвердження факту реалізації олії позивачем виписано видаткові накладні: №1949 від 25.09.2014 року; 1956 від 29.09.2014 року; №1957 від 29.09.2014 року; №2015 від 26.09.2014 року; №1932 від 24.09.2014 року; №1956 від 25.09.2014 року; №2017 від 26.09.2014 року; №2053 від 29.09.2014 року; №1812 від 22.09.2014 року; №1892 від 24.09.2014 року; №1793 від 21.09.2014 року; №1839 від 22.09.2014 року; №1987 від 25.09.2014 року; №1887 від 24.09.2014 року; №1944 від 25.09.2014 року (Том 1, відповідно а.с. 94, 96, 98, 100, 102, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125).

Згідно товарно-транспортних накладних щодо поставки переробленої сировини (олії): № 029131 від 25.09.2014 року; № 014689 від 29.09.2014 року; № 014691 від 29.09.2014 року; № 014665 від 26.09.2014 року; № 029129 від 24.09.2014 року; № 014681 від 29.09.2014 року; № 029132 від 25.09.2014 року; № 014668 від 26.09.2014 року; № 014680 від 29.09.2014 року; № 14639 від 22.09.2014 року; № 019799 від 24.09.2014 року; № 009440 від 21.09.2014 року; № 014645 від 22.09.2014 року; № 029134 від 25.09.2014 року; № 014650 від 24.09.2014 року; № 029130 від 25.09.2014 року (пункт навантаження Донецька обл., м. Слов'янськ - пункт розвантаження м. Харків) позивач ПВП «Квадро» поставив ПрАТ «Харківський жировий комбінат» соняшникову олію (Том 1, відповідно а.с. 95, 97, 99, 101, 103, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 122, 124, 126).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на

митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судовою практикою, підтвердженою рішеннями ВАСУ, зокрема ухвалою від 10.02.2015 року у справі №К/800/31223/14 передбачено, що з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, у тому числі встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; установити зв'язок між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат, і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню судом підлягають усі наявні первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

У справі, що розглядається з Акту перевірки вбачається, що перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації за вересень 2014 року (з додатками) встановлено, що на порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України Підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують ведення фінансово-господарської діяльності, формування від'ємного значення у вказаних періодах, зокрема: реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, товарні накладні, акти виконаних робіт, дані синтетичних та аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, банківські документи, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на загальну суму 22 174 950 грн. (Том 1, а.с. 34-42, аркуші 2, 7 Акту перевірки).

Також при перевірці ДПІ посилається, що на порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України ПВП «Квадро» неправомірно включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2014 року суму ПДВ у розмірі 41 715 171 грн., а саме, згідно додатку 5 до податкової декларації постачальником ПВП «Квадро» є ТОВ «Сан-Ріо» (код ЄДРПОУ 39007485). Відповідно бази даних ІС «Податковий блок» ТОВ «Сан-Ріо» не подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 250 291 027 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ - 41 715 171 грн. 32 коп., які було включено до складу податкового кредиту ПВП «Квадро» (Том 1, а.с. 34-42, сторінка 8 Акту перевірки).

На доказ того що операції не мали реального характеру відповідачем долучено до апеляційної скарги облікову картку TOB «Сан Ріо» за 2014 рік, відповідно до зворотного боку якої вбачається, що TOB «Сан Ріо» не перерахувало жодних коштів до Державного бюджету України при досить значних обсягах операцій відповідно до податкової звітності. Більше того контрагент позивача не задекларував будь-яких зобов'язань. (Том 2, а.с. 33-34).

Вищенаведене спростовує висновки суду першої інстанції стосовно ненадання відповідачем суду будь-яких доказів, які б підтверджували висновки Акта перевірки про те, що ТОВ «Сан-Ріо» не подавало податкову декларацію з податку на додану вартість та не задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями або постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Окрім доводів апеляційної скарги, з якими погоджується колегія суддів, при дослідженні факту реальності господарських операцій позивача з TOB «Сан Ріо» слід виходити з наступного.

Позивачем не надано доказів щодо наявності у ТОВ «Сан-Ріо» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість не була анульована на момент укладення і виконання спірного правочину.

Також позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували наявність у контрагента позивача ТОВ «Сан-Ріо» умов для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

Отже висновок суду першої інстанції щодо факту поставки позивачу від ТОВ «Сан-Ріо» товару зроблений без врахування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи (відсутність у ТОВ «Сан-Ріо» матеріально-технічних та трудових ресурсів, зокрема персоналу, необхідного для реального виконання навантаження та розвантаження великого обсягу соняшника; визначення засновником цієї юридичних осіб виду діяльності, для здійснення якої воно створено, як поставка товарів) і які виключають можливість реальної діяльності зазначеного суб'єкта підприємницької діяльності, та не відповідає вище наведеній правовій позиції Верховного Суду України.

У зв'язку з цим колегією суддів приймаються доводи відповідача в апеляційні скарзі стосовно того, що всі операції контрагента позивача TOB «Сан Ріо» фактично здійснені однією особою, яка являється і директором і головним бухгалтером, хоч обсяг робіт, у тому числі і перевезення, виконаний на досить значну суму 250 291 027 грн. 92 коп.

Колегія суддів також виходить з того, що інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.

Так, відсутність у ТОВ «Сан-Ріо» матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, визначення його засновником виду діяльності, для здійснення якої воно створено, як поставка товарів об'єктивно ставлять під сумнів можливість виконання ним послуг, які були предметом договорів і обсяг яких передбачає залучення до їх виконання немало штату працівників.

Крім того, оцінюючи цивільно-правові договори, акти здачі-приймання майна, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дати поставок у видаткових накладних, ТТН по перевезенню соняшника та видаткових накладних, ТТН по перевезенню олії співпадають, тоді як умови їх виконання були різними з огляду на різні регіони України (смт.Дворічна Харківська обл..-м.Слав'янськ), необхідного часу виконання цих послуг, обсягу перевезеної продукції (понад 65 тис.тон.)

Крім того позивачем не надано акти виконання робіт по переробці соняшника ТОВ «Агроальянс Групп».

За нормами податкового законодавства право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів і до того ж зареєстровані за однією юридичною адресою.

Зазначене відповідає правовій позиції щодо застосування норм матеріального права Верховного Суду України в постанові від 12.02.2008 у справі за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно із пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Разом з тим колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, відсутні відповідні сертифікати якості на придбаний товар.

В той же час, документи, які б підтверджували зважування соняшника на вагах зернового складу та хто його зважував до перевірки та суду не було надано.

Не надано також документів про собівартість виробленої продукції в розрізі номенклатури а, також відображення в бухгалтерському обліку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи складського обліку, що підтверджують оприбуткування товару на склад з підписами відповідальних осіб, документи на підтвердження здійснення розвантажувальних робіт.

Не надано суду належних доказів видачі відповідним особам товариства довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318.

Більш того, позивачем не представлено суду документів яким сільськогосподарським підприємством було вирощено весняну сільськогосподарську продукцію соняшник.

Згідно матеріалів справи сільськогосподарська продукція - соняшник передавалась на переробку ТОВ «Агроальянс Групп», яке зареєстроване в Донецьку. Однак яким саме виробничим підприємством здійснювалась переробка ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції представником позивача доведено не було.

Разом з цим у товарно-транспортних накладних по перевозці олії зазначено пункт навантаження м.Слав'янськ Донецької області.

Як вбачається з підпункту 3.3 договору поставки №15/09-14, оплата кожної партії товару здійснюється після передачі її покупцю та на підставі наданого продавцем рахунку фактури. Покупець повинен здійснити повну оплату отриманих рахунків не пізніше 30.06.2015 року.

У позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували виконання умов договору по оплаті товару, а саме: рахунки-фактури на оплату послуг з перевезення; платіжні доручення; банківські виписки по рахункам підприємства.

При цьому під час апеляційного розгляду справи в судовому засіданні 01.07.2015 року витребовувалися від представника позивача документи, що підтверджують оплату послуг, однак останні суду надані не були.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували виконання договору поставки, а саме: копії розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг та копії довіреності, що підтверджують факт відправки та отримання товарів.

Відсутність документів щодо підтвердження оплати за надані послуги колегії суддів не дають можливість встановити, що позивачем правомірно відображено у податковій декларації за вересень 2014 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сан-Ріо», а також те, що спірні операції дійсно виконувались.

З огляду на не підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сан-Ріо», колегія суддів дійшла висновку про безпідставне їх відображення в податковому обліку, і відмовляє у задоволенні позову.

Крім того, висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відомості щодо наявності у контрагентів відповідних ресурсів та можливостей, у тому числі щодо осіб, які безпосередньо виконували спірні операції з боку контрагентів, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Також, суд першої інстанції необґрунтовано послався на те, що в момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ «Сан-Ріо» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, так як в матеріалах справи відсутні з цього приводу будь-які документи (витяг або виписка довідка з ЄДР).

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року по справі №К/9991/26540/11 вказано, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 20.07.2015 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.