Ухвала

від 27.03.2013 по справі 1-146/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-146/12 Головуючий у І інстанції Гончарук Провадження № 11/780/289/13 Доповідач у 2 інстанції Говоруха В.І. Категорія 42 27.03.2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Ігнатюка О.В..

суддів: Говорухи В.І., Іванової І.В.,

за участю прокурора Скрипки І.М., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його адвоката Сергієнка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_4 на вирок Іванківського районного суду Київської області від 11 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року

народження, який зареєстрований та проживає за

адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 /два/ роки.

На підставі ст. 75 та ст. 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання та встановлено іспитовий строк 2 /два/ роки.

Згідно вироку, 2 жовтня 2011 року ОСОБА_4 близько 01 години, керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, здійснював рух зі швидкістю 70 км/год. по автодорозі від села Воропаївка в напрямку с. Білий Берег Іванківського р-ну Київської області. ОСОБА_4 не доїжджаючи 920 метрів до дорожнього знаку 5.45 « Населений пункт Білий берег», порушив вимоги п.13, п 1.5, п 2.3, п.11.2, п. 12.1 Правил дорожнього руху України та не обрав безпечну швидкість руху автомобіля, не врахував дорожню обстановку, не зміг контролювати рух транспортного засобу, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху з подальшим виїздом за межі проїзної частини та перекиданням автомобіля.

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Galant», ОСОБА_7, який сидів на передньому сидінні автомобіля, отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких 8 жовтня 2011 року помер в Київській обласній лікарні.

Крім того, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Galant», ОСОБА_2, який сидів на задньому сидінні автомобіля, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.1.5, п.11.2, п.12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та наслідками , що настали, а саме: спричинення смерті ОСОБА_7 та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_2

Не погоджуючись з вироком суду прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції подав апеляцію в якій просив вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину. передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 /три/ роки. Мотивує свою апеляцію прокурор тим, що суд не навів належних підстав, якими він керувався при звільненні ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановленні йому іспитового строку. До того ж, на думку прокурора, ОСОБА_4 призначено занадто м'яке покарання, оскільки в результаті злочинних дій підсудного спричинені тяжкі наслідки, а саме смерть ОСОБА_7, в судовому засіданні підсудний свою вину не визнав та не розкаявся, шкоди завданої потерпілим не відшкодував. При звільненні від покарання і застосуванні ст. 75 КК України суд не зазначив від якого основного чи додаткового покарання звільняє ОСОБА_4

В апеляції на вирок суду засуджений ОСОБА_4 просив вирок скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок. Обґрунтовує апеляцію тим, що суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку зібраним доказам, не встановив причину дорожньо - транспортної пригоди, причинного зв'язку між його діями та наслідками, що наступили, не звернув уваги на те, що причиною аварії могло бути пошкодження колеса, а тому, вважає, що його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не доведена.

В запереченнях на апеляцію прокурора, ОСОБА_4 вказує, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення, оскільки є необґрунтованою, а вина у вчиненні злочину не доведеною.

Відповідно до вимог ст. 355 КПК України до початку розгляду справи в суді прокурор відкликав свою апеляцію.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляції засудженого, пояснення засудженого та його захисника в підтримку поданої засудженим апеляції, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріали кримінальної справи та висновки суду, в межах поданої апеляції, та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду 1-ї інстанції про винність засудженого ОСОБА_4 в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на повно і обєктивно досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених і наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.

В обґрунтування висновку суду про винність ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем в результаті чого потерпілий ОСОБА_7 загинув, а потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості суд обґрунтовано поклав покази потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які узгоджуються з усіма матеріалами справи, підтверджуються протоколами огляду місця події, висновками експертів автотехніків про допущені засудженим порушення правил дорожнього руху, висновками експертів медиків про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілими, механізм їх отримання та причини смерті ОСОБА_7, а також показами про обставини дорожньо - транспортної пригоди самого засудженого ОСОБА_8, який не заперечував, що знаходився за рулем автомобіля, ніхто не втручався в його управління автомобілем та не перешкоджав здійснювати його керуванням.

Перевірялась в судовому засіданні і версія засудженого та його адвоката про те, що причиною дорожньо- транспортної пригоди могли стати пошкодження переднього лівого колеса автомобіля за кермом якого перебував ОСОБА_4

Згідно висновків проведених під час досудового розслідування авто технічних експертиз та висновку проведеної в судовому засіданні криміналістичної експертизи автошини переднього лівого колеса автомобіля НОМЕР_1, автомобіль перебував в технічно справному стані, несправностей, які б могли викликати погіршення або відмовлення у роботі рульового управління та тормозної системи не виявлено, шина лівого переднього колеса пошкоджень не має, розгерметизація лівого переднього колеса сталася через пошкодження диска, яке сталося в процесі ДТП, коли автомобіль рухався на даному колесі в стадії бокового заносу. Для уточнення висновків в судовому засіданні був допитаний експерт авто технік, який дав вичерпні пояснення стосовно висновків проведеної ним експертизи.

Підстав ставити під сумнів зазначені висновки експертів колегія суддів не вбачає, не зазначені вони і в апеляції засудженого.

Всебічно перевіривши в судовому засіданні зібрані по справі докази та мотивувавши своє рішення у вироку суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_4 в скоєні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_4 призначено з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу засудженого.

При цьому районний суд, як зазначено у вироку, при призначенні ОСОБА_4 покарання врахував те, що він надавав допомогу потерпілим безпосередньо після вчинення злочину, молодий вік підсудного та проходження ним навчання у вищому навчальному закладі, що він позитивно характеризується, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий. З врахуванням викладеного та за відсутності апеляцій прокурора та потерпілих колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині призначеного покарання.

Що ж стосується не зазначення у вироку від якого покарання, основного чи додаткового звільнено ОСОБА_4 колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так ст. 75 КК України містить вичерпний перелік покарань від яких суд може звільнити винну особу з випробуванням з іспитовим строком, а тому застосування даної норми кримінального закону до додаткових покарань не допускається.

Дана обставина не є істотним порушенням кримінального та кримінально - процесуального закону у розрізі вимог ст. 370 КПК України і такою, що не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи та постановленню обґрунтованого рішення. Даної практики притримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( Ухвала суду від 18 грудня 2012 року по справі ОСОБА_9).

Інших порушень кримінально - процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 11 грудня 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Головуючий:

Судді: