Ухвала

від 06.07.2015 по справі 2а-1865/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/8956/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року

у справі № 2а-1865/12/1370

за позовом Дочірнього підприємства «Львівтекс» датської компанії «Грін Коттон»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство «Львівтекс» датської компанії «Грін Коттон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 24.10.2011 року № 0000362341.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, відповідачем складено акт від 11.10.2011 року № 3886/23-409/31659013, яким встановлено порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на суму 21 667, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 року № 0000362341, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість у розмірі 21 667, 00 грн. та нараховано суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5 416, 75 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розрахована позивачем в рядку 19 декларації сума 87 691, 00 грн. мала від'ємне значення, в зв'язку з чим позивач був вправі включити фактично сплачену ним суму податку на додану вартість, в тому числі з оплачених в липні 2011 року послуг ТОВ «Новокаса», до складу бюджетного відшкодування за серпень 2011 року.

На підтвердження правомірності дій позивача, суди попередніх інстанцій дослідили податкові накладні контрагента позивача, та дійшли висновку, що останні були виписані ТОВ «Новокаса» позивачу в минулих періодах і були відображені в податкових зобов'язаннях цих періодів (серпень-жовтень 2009 року), проте заявлення сум до бюджетного відшкодування повинні мати місце тільки після липня 2011 року, коли послуги контрагента були оплачені позивачем.

Таким чином, подана позивачем декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року, додатки до неї, в тому числі розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідають вимогам закону як щодо форми, так і змісту.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун Судді Л.В.Ланченко Н.Г.Пилипчук