Постанова

від 13.07.2015 по справі 2а-1670/6810/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2015 р. м. Київ К/9991/22961/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваспецмонтаж»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-1670/6810/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваспецмонтаж»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Полтаваспецмонтаж» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 01.08.2011 № 0001642305.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Полтаваспецмонтаж» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 19, 61 Конституції України, ст.ст. 78, 79, 187, п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV , ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2011 № 0001642305 в сумі 108333 грн. слугували висновки позапланової невиїзної перевірки, викладені в акті від 11.07.2011 № 5762/23-6/24387972, про порушення вимог ст.ст. 187, 188, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

За висновками перевірки порушення цих норм Податкового кодексу України полягало в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за березень 2011 року податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Крамбекс» щодо придбання автокрану КШТ 5001, МАЗ 6923, 1997 року випуску на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.201 № 18-03. Податковий орган вважає, що сторони, укладаючи вказаний договір, діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки мали умисел на приховування від оподаткування доходів.

Свою позицію відповідач обґрунтовує відсутністю ТОВ «Крамбекс» за адресою свого місцезнаходження, а також неможливістю реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності вказаним контрагентом позивача у зв'язку з відсутністю в останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України , при визначенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), - ст. 200 цього кодексу , зокрема п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України .

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, підстави для позбавлення його права на податковий кредит та бюджетне відшкодування відсутні.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким наявним доказам у їх сукупності.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або неточності при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товару, не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій. Також відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов, на що посилається податковий орган, само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції.

Судами попередніх інстанцій було досліджено первинні, розрахункові та інші документи щодо реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Крамбект», зокрема: податкова накладна від 22.03.2011 №223, видаткова накладна від 22.03.2011 № 223, договір купівлі-продажу від 18.03.201 № 18-03, рахунки-фактури від 18.03.2011 № 181, платіжне доручення від 22.03.2011, обороти по рахунку 152 за березень 2011 року, журнал проводок за березень 2011 року, шляховий лист автокрана від 25.03.2011 № 43, документи на відрядження.

Суди попередніх інстанцій не визнали податкового кредиту позивача з податку на додану вартість, сплаченого при придбанні автокрану, фактично виходячи з того, що деякі первинні документи складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV . Так, видаткова накладна від 22.03.2011 № 223 та рахунок-фактура від 18.03.2011 № 181 не містять відомостей про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення. Зміст документів про відрядження працівників позивача для перегону автокрану суперечить відомостям шляхового листа. Акт прийому-передачі товару не наданий. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про право володіння та розпорядження автокраном ТОВ «Крамбекс», зокрема щодо перереєстрації транспортного засобу МАЗ 6923 КШТ 50.01 за ТОВ «Крамбекс».

Суд касаційної інстанції зазначає, що дійсно наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, зокрема коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Однак податковий орган не навів судам обґрунтованих доводів про те, що договір укладено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товару.

Окрім того, судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що в позивача наявні первинні документи, які підтверджують придбання автокрану у ТОВ «Крамбекс», здійснення його ремонту та перереєстрації транспортного засобу за ТОВ «Полтаваспецмонтаж».

Суди залишили поза увагою, що документи щодо володіння та розпорядження автокрану контрагентом позивача - ТОВ «Крамбекс», на відсутність яких вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій з поставки товару, не є первинними документами, що отримуються покупцем під час здійснення господарської операції з придбання товару, тому їх відсутність у такого покупця за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про непідтвердження господарських операцій позивача з придбання товару у ТОВ «Крамбекс» наданими суду документами.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за березень 2011 року за операціями з ТОВ «Крамбекс» та відповідно правомірності зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2011 № 0001642305.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення. При цьому суд касаційної інстанції враховує таке.

Позивач в обґрунтування позову наголошував на тому, що відповідач порушив процедуру повідомлення платника податків про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до абз. 1, 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Норми, що регулюють порядок та підстави проведення невиїзної перевірки, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов'язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов'язковою умовою проведення документальної невиїзної перевірки є направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, копія наказу від 08.07.2011 № 3192 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 11.07.2011 № 15681/10 про дату початку та місце проведення перевірки відповідачем на адресу позивача надіслане лише 13.07.2011 та отримане позивачем 14.07.2011. При цьому сама перевірки здійснена 08.07.2011.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини та наведені норми Податкового кодексу України дають підстави для висновку про те, що відповідач, здійснюючи документальну невиїзну позапланову перевірку за відсутності факту направлення на адресу платника копії наказу та письмового повідомлення про її проведення після фактичного проведення перевірки, діяв не на підставі, що визначена Податковим кодексом України, з порушенням принципу, вставленого ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством. Такі порушення призвели до порушення права платника податку знати про дату початку перевірки та місце її проведення та надати до перевірки наявні в нього первинні документи у підтвердження господарських операцій.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, такі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваспецмонтаж» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваспецмонтаж» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 01.08.2011 № 0001642305 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 108333 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваспецмонтаж» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун