Ухвала

від 14.07.2015 по справі 826/2216/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/36227/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року у справі № 826/2216/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кран-Монтаж-Спец-Буд» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0004932220, № 0004942220 від 17.09.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

24 березня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року, позов задоволено частково.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0004932220 від 17.09.2013 року в частині визначення збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 63 022,50 грн., № 0006622201 від 17.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 41 840,00 грн. визнані протиправними та скасовані.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 21.08.2013 року до 28.08.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо правомірності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість і податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «ВКП Спецінвест-2012», ТОВ «Алатар-Техно», ТОВ «ТД-Техінвест», ТОВ «Грант-Трейд», ТОВ «Медпрофіт», ТОВ «Руст», ТОВ «Спорт Юей», ТОВ «Едвертайзінг Консалт», ТОВ «Зв'язок-Буд», ТОВ «Акватрейдінг» за період з 1.01.2010 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 4.09.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 62 240,00 грн., а також у порушення п. 138.2 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 47 985,00 грн.

17 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0004932220 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 80 300,00 грн., № 0004942220 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 59 982,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.,п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 1.02.2012 року, 22.02.2012 року, 23.02.2012 року, 17.03.2012 року, 2.04.2012 року, 4.04.2012 року, 16.04.2012 року, 7.05.2012 року, 16.05.2012 року, 21.05.2012 року, 4.06.2012 року, 2.07.2012 року, 12.10.2012 року, 24.10.2012 року між Товариством та ТОВ «Руст» були укладені договори №01/02, №22/02, №23/02, №17/03, №02/041, №04/042, №16/041, №07/051, №16/052, №21/05, №04/061, №04/062, №02/07, №12/10, №11/10, №24/10 щодо виконання робіт.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало акти здачі-прийняття робіт; податкові накладні; банківські виписки.

Крім того, Товариством були придбані у ТОВ «Руст» кран-балка підвісна з тельфером у кількості 2 штуки та тельфер в.п. 0,5 т. у кількості 2 штуки, що підтверджується рахунками-фактури; видатковими та податковими накладними.

5 січня 2012 року, 6 січня 2012 року, 16 липня 2012 року, 20 серпня 2012 року, 27 серпня 2012 року, 30 серпня 2012 року між Товариством та року ТОВ «Алатар-Техно» були укладені договори на виконання робіт №05/1, №06/012, №06/011, №16/07, №20/081, №27/081, №30/081, на підтвердження виконання яких Товариство надало актів здачі-прийняття робіт, податкові накладні, банківські виписки.

Також, Товариство придбало у ТОВ «Алатар-Техно» пульт керування краном, що підтверджується рахунком-фактури, видатковою та податковою накладною.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що при здійсненні господарських операцій Товариство та ТОВ «Руст» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платниками податку на додану вартість.

Товариством були надані всі первинні документи, які підтверджують господарські операції Товариства з ТОВ «Руст», а документи щодо господарських операцій Товариства з ТОВ «Алатар-Техно» не можуть бути визнані первинними, оскільки складені на виконання безтоварних операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.