Постанова

від 05.03.2007 по справі 6/487-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/487-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2007                                                                                   Справа № 6/487-06  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Білецька Л.М. (доповідач)

суддівНауменко І.М., Голяшкін О.В.

при    секретарі    судового засідання:Прокопець Т.В.

за  участю   представників сторін:

від позивачаНаконечна Надія Олексіївна представник, довіреність №06  від 09.01.07;

від відповідача:Павлов Артем Григорович представник, довіреність №б/н  від 01.01.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю “Кванс”, м. Дніпропетровськ

на рішеннявід  07.11.2006р.

господарського судуДніпропетровської області

у справі№ 6/487-06

за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпрометалургзабезпечення”, м. Дніпропетровськ  

дотовариства з обмеженою відповідальністю “Кванс”, м. Дніпропетровськ

провизнання договору недійсним

В СТ А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2006 року (суддя Коваленко О.О.) у справі 6/487-06 задоволенні позовні вимоги позивач а і визнаний недійсним договір купівлі-продажу обладнання №81 від 19 .08.2004 р. з моменту його укладення.

          Рішення мотивовано тим, що правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Всі дії відповідача були не направлені на те, щоб настали реальні правові наслідки, і відповідач так і не виконав взяті на себе зобов'язання. Відповідач відмовився від  отримання рахунку-фактури. Акт позбавлений доказової сили, тому що в ньому відсутні дата його складання та дата його підписання.

          Відповідач з рішенням суду не погодився і звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що  суд порушив норми матеріального права. Так, насправді укладена угода не була фіктивною, і в день її укладання було здійснено приймання-передачі продукції (обладнання), яке в подальшому було передано на зберігання  Державному підприємству “ Нікопольський трубний завод”, що підтверджується договором зберігання. Тому дійсною метою відповідача є стати власником обладнання, що є предметом оскаржуваного договору. Невиконання умов договору після його укладення не є підставою для визнання недійсним договору з моменту його укладення. У разі неналежного виконання умов договору можна ставити питання про його розірвання, а не про визнання його недійсним.

          Договір підписаний дійсно не директором, а засновником Сироватко С.В., який хоч і не був посадовою особою товариства, однак діяв на підставі довіреності, в якій йому надані повноваження на укладання господарських угод, якщо вартість  активів не перевищує 6 000 000 грн. на день укладання даний договір був схвалений генеральним директором відповідача, про що свідчить наказ по ТОВ ”Кванс” 316/01 від 19.08.04 р. такий право чин є дійсним.

          Суд припустився порушень процесуальних норм, вийшов за межі позовних вимог і визнав недійсним договір як фіктивний, мнимий, удаваний, а позивач просив його визнати недійсним з підстав дефекту суб'єктного складу учасників. Суд відмовив у залученні у справу зустрічної позовної заяви. Право власності на майно належить  відповідачу, оскільки право власності на майно у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Просить рішення суду скасувати,  прийняти нове рішення, яким  відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує та вважає рішення суду законним і обґрунтованим. Просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2006р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 16.01.2007р., 16.01.2007р. у судовому засіданні оголошено перерву на 01.02.2007р., 01.02.2007р. у судовому засіданні оголошено перерву на 05.02.2007р., ухвалою суду від 05.02.2007р. строк вирішення спору продовжено на один місяць до 05.03.2007р., у судовому засіданні оголошено перерву до 27.02.2007р., 05.03.2007р. у судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2007р.

У судовому засіданні відповідач підтримав доводи по апеляційній скарзі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

          Відповідно до ст. 234 ЦК України  фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не мали на меті створити юридичні наслідки від оспорюваного правочину. Проте з такими висновками погодитися не можна. Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2004 р. позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві майно згідно з переліком, а відповідач повинен оплатити його і прийняти на умовах, зазначених у договорі. На виконання умов договору сторони склали акт приймання-передачі, оригінал якого наданий до суду апеляційної інстанції, і з якого вбачається, що перелік майна, прийнятий відповідачем, повністю збігається з переліком, зазначеним у специфікації. 17 грудня 2004 року позивач направляє рахунок-фактуру №126 (т.1 а.с.13)  на оплату поставленого товару. 29.12.2004  р. позивач повідомляє про свої наміри розірвати укладений договір через те, що строк його дії закінчується, а відповідач не оплатив куплений товар.(т.1а.с.16). Суд першої інстанції не дав належної оцінки цим обставинам і прийшов до помилкового висновку про те, що оскільки відповідач не виконав умови договору то він є фіктивним. Між тим, неналежне виконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним як фіктивного.

          Крім того, визнаючи недійсним договір, суд першої інстанції не вирішив питання про застосування реституції як обов'язкового наслідку недійсного правочину, чим також порушив норми матеріального права.

          Подаючи позов(т.1 а.с.3), позивач  як на підставу своїх позовних вимог посилався на дефект суб'єктного складу сторін у договорі. Але суд першої інстанції визнав недійсним договір з підстав його фіктивності, що не було підставою позовних вимог позивача. Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і змінив підставу позову без відповідного клопотання позивача і уточнень своїх позовних вимог, що не передбачено процесуальним законодавством.

          З цих підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. У справі належить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у матеріалах справи є докази, що свідчать про реальність правовідносин між сторонами.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кванс”, м. Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.06р. у справі № 6/487-06 –скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.          

Головуючий суддя                                                            Л.М.Білецька

Суддя                                                                                          І.М.Науменко

Суддя                                                                                О.В.Голяшкін