Постанова

від 14.07.2015 по справі 814/3009/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3009/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу Малого підприємства "Орбита-Н" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Малого підприємства "Орбита-Н" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року Мале підприємство "Орбита-Н" (далі МП) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 22 вересня 2014 року за №0008191501 щодо завищення розміру бюджетного відшкодування МП у розмірі 13417,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6708,50 грн. за січень 2013 року та стягнення з відповідача на користь МП моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, МП подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП "Господар" за грудень 2012 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року.

За наслідками перевірки було складено відповідний акт №2166/14-0415-01-19/01194839 від 11 вересня 2014 року, в якому зазначені порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, 200.4 ст.200 ПК України в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року на суму 13417,00 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки та в зв'язку встановленими порушеннями ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2014 року №0008191501 щодо завищення розміру бюджетного відшкодування позивачем у розмірі 13417,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6708,50 грн. за січень 2013 року.

Прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2014 року №0008191501 і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів суду відповідність нормам податкового законодавства процедури та підстав проведення перевірки позивача та відповідно, законності прийнятих рішень та вчинених дій, а в ході розгляду справи по суті судом не було встановлено будь - яких неправомірних дій з боку відповідача.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх частково помилковими з огляду на наступне.

Положеннями ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Також, статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2012 року між МП та ПП "Господар" (далі ПП) укладено договір купівлі-продажу №06/12, за яким ПП зобов'язується передати у власність позивача нут в кількості 23 тони.

Придбання відповідних товарів та фактична поставка підтверджується видатковими накладними від 07 грудня 2012 року за №0000047 та від 08 грудня 2012 року за №0000050, та податковими накладними від 07 грудня 2012 року за №4 та від 08 грудня 2012 року за №6, а також банківською випискою.

Також, факт реального переміщення товарів та їх поставки підтверджується, товарно-транспортними накладними від 07 грудня 2012 року за №150835 та від 08 грудня 2012 року за №150836.

Подальше використання отриманих товарів підтверджується актом переробки нуту на муку від 08.12.2012 року, контрактом від 19 листопада 2012 року за №19/11, укладеним між МП та ООО "Молоко" (РФ) на поставку муки нутової, специфікацією до цього договору №1 від 19 листопада 2012 року, видатковими накладними, рахунком фактурою.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договір позивача з контрагентом в контексті вищеописаних правовідносин в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання його нечинним із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо надання відповідних послуг, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування від'ємного значення за вказаними правовідносинами.

Приймаючи спірну постанову суд першої інстанції посилався на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року по справі №814/2721/13-а, якою було визнано недійсними установчі документи ПП з 15 березня 2012 року.

В той же час, зазначені обставини, як підстава для залишення повідомлення-рішення в силі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений перш за все належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, виключно за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Тобто, ключовою та визначальною обставиною для формування податкового кредиту та, в даному випадку, від'ємного значення є факт реального здійснення господарської операції між контрагентами та підтвердження його належними документами, що і має місце в даних спірних правовідносинах.

Додатково, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1, 4 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вищезазначеною постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року по справі №814/2721/13-а зазначено, що з моменту перереєстрації (з 15 березня 2012 року) ПП фінансово - господарську діяльність не здійснювало, розрахункові рахунки в банківських установах не відкривалися, засновники підприємства не мали на меті здійснення будь - якої господарської діяльності і не мали ніякого відношення до ПП.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги вказані висновки Миколаївського окружного адміністративного суду та не вважає їх преюдиційними, оскільки, в адміністративній справі №814/2721/13-а судовим рішенням було встановлено обставини безпосередньо по відношенню до ПП, яке в даній адміністративній справі 814/3009/14-а не є учасником процесу, а спірне рішення ДПІ стосується лише прав та обов'язків позивача.

Наведена думка також узгоджуються з висновками листа Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12, положеннями якого встановлено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь МП моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в ході розгляду справи не було надано суду належних та достатніх доказів, які б пояснювали яким саме чином дії ДПІ завдали шкоди позивачу, а також внаслідок відсутності підтверджень факту заподіяння МП збитків та/або втрат немайнового характеру, як і не зазначено з яких саме міркувань позивач виходив при визначенні розміру моральної шкоди.

Наведені висновки, також, узгоджуються з Постановою Пленуму Верховного суду України за № 4 від 31 березня 1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Окрім іншого, положеннями ст.87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Так, матеріали справи містять договір про представництво та надання правової допомоги від 25 вересня 2014 року, розрахунок суми гонорару правової допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера. Проте, у справі відсутні належні підтвердження сплати грошових коштів за надання правової допомоги, зокрема, квитанція до прибуткового касового ордера не містить печатки підприємства. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності трудового зв'язку представника МП в суді першої інстанції - ОСОБА_4 з особою, з якою укладений договір про представництво та надання правової допомоги, тому колегія суддів вважає, що витрати МП на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.

В той ж час, з огляду на задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення та оплату позивачем судового збору (платіжні доручення від 29 вересня 2014 року №132 та від 24 листопада 2014 року №182), колегія суддів вважає, що судовий збір у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог, а саме - 703,76 грн., підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог МП в частині.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Малого підприємства "Орбита-Н" - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Малого підприємства "Орбита-Н" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 22 вересня 2014 року за №0008191501.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства "Орбита-Н" сплачений по справі судовий збір в загальній сумі 603,75 грн..

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_5 Суддя: Суддя: ОСОБА_6 ОСОБА_3