Постанова

від 20.02.2007 по справі 266/14-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 266/14-06 

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:

головуючого судді          Плюшка І.А.

суддів:          Гоголь Т.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу         

Приватного підприємства “Аква Україна”

на постанову          

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від 09.11.2006 року;

у справі          

№266/14-06 господарського суду Київської

області;

за позовом          

Приватного підприємства “Аква Україна”;

до           Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, смт. Бородянка

третя особа на стороні

відповідача, яка не заявляє

самостійних вимог          Командитне

товариство “Промінь”.

про          визнання

особи такою, що вийшла з числа засновників командитного товариства.

за участю представників сторін:

від позивача -Потапенко В.Г.;

від відповідача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3;

від третьої особи -Кузнєцов В.С.,

Перепічай А.В.                                                   

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін у справі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Київської області від 18.09.2006 року у справі №266/14-06 позовні вимоги

Приватного підприємства “Аква Україна” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про

визнання особи такою, що вийшла із числа засновників командитного товариства

“Промінь” задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року у справі №266/14-06 було

задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зазначене

судове рішення скасовано, у справі прийнято нове рішення, яким у позові

відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у

справі №266/14-06 постановою суду апеляційної інстанції, ПП “Аква Україна”

(далі - Скаржник) звернулося з касаційною скаргою на зазначену вище постанову,

в якій просить скасувати останню з мотивів неправильного застосування судом

апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити в

силі рішення господарського суду Київської області від 18.09.2006 року у

справі  №266/14-06.

Розглянувши доводи касаційної скарги,

перевіривши судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної

інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх,

колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, а

саме: скасувати судові рішення та передати справу №266/14 - 06 на новий розгляд

до суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117

ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові

докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення фактичних обставин

справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими

є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

При вирішенні справи №266/14-06 по

суті та прийнятті судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій виходили

з того,  що Фізична особа -підприємець

ОСОБА_1 15.05.2003 року подав заяву про вихід останнього зі складу засновників

КТ “Промінь”. Протоколом засновників КТ “Промінь” НОМЕР_1 постановлено вивести

ОСОБА_1 зі складу учасників товариства, виплативши йому вартість внесеного

останнім до статутного фонду майна на суму 159 000 грн. до кінця 2004 року,

однак КТ “Промінь” виплатило ОСОБА_1 

лише 20 500 грн. не виконавши постановлене рішення в повному обсязі. В

рішенні суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ухилявся від отримання

решти грошової компенсації та не вчинив дій щодо відмови від прав на земельну

ділянку на якій знаходиться передане товариству майно. Таким чином, колегія

суддів касаційної інстанції, з огляду на встановлені судом першої інстанції

фактичні обставини, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції

помилково дійшов висновку про відсутність бажання ОСОБА_1 щодо виходу з

товариства. Останнє також спростовується і отриманням останнім частині

компенсації в сумі 20 500 грн.

Щодо висновку суду першої інстанції

в частині ухилення ОСОБА_1 від отримання компенсації вкладу, колегія суддів

касаційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до положень ст. 537 ЦК

України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з

нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі,

зокрема, ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання

або в разі іншого прострочення з їхнього боку. Таким чином, колегія суддів

приходить до висновку, що суд першої інстанції не встановив, чи вживав позивач

дій, щодо виконання обов'язку відшкодування вартості внесеного в статутний фонд

майна, наприклад, шляхом покладення відповідної суми компенсації на депозит

нотаріуса, що згідно вимог закону є належним виконанням грошового зобов'язання.

Переглядаючи  судові рішення, колегія суддів Вищого

господарського суду України, відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій

не в повній мірі встановили обставини, щодо дотримання строку подання заяви про

вихід. Відповідно до ст. 71 Закону України “Про господарські товариства”

учасник може вийти з товариства попередивши про це не пізніш як 3 місяці.

Однак, рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протокол

зборів учасників КТ “Промінь” про вихід ОСОБА_1 зі складу товариства був

складений 12.06.2003 року, а заява про вихід подана 15.05.2003 року, що не в

повній мірі відповідає вимогам закону.

Колегія суддів касаційної інстанції

також приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не

встановлено чи були уповноваженими загальні збори КТ “Промінь” щодо прийняття

рішень на засіданні 12.06.2003 року, оскільки згідно п. 5.6. Установчого

договору, для вирішення питань які потребують одностайності -повинні були

присутні і голосувати всі засновники. Відповідне питання не було досліджено при

розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим

підлягає з'ясуванню на новому розгляді.

Згідно роз'яснень пленуму

Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11

“Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно

відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності

з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних

правовідносин.

Таким чином, колегія суддів

приходить до висновку щодо неповноти встановлених судами першої та апеляційної

інстанцій фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування

норм матеріального права згідно встановленого процесуального порядку, у зв'язку

з чим справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, з

метою вирішення спору по суті. Відповідно до ст. 11112 ГПК України

вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для

суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до вищевикладеного,

керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110,

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Приватного

підприємства “Аква Україна” задовольнити частково.

                2.          Постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського   

                    суду від 09.11. 2006 року у

справі №266/14-06 та рішення 

                    господарського суду

Київської області від 18.09.2006 року

                    скасувати.

                 3.Справу №266/14-06 передати на новий

розгляд до господарського

                    суду Київської області.

Головуючий суддя                                                           

І. Плюшко

Судді                                                                               

Т. Гоголь

С. Самусенко