Рішення

від 16.03.2009 по справі 7/10-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 березня 2009 р.                                                                                                           

Справа 7/10-09

за позовом: Відкритого акціонерного

товариства "Акціонерна Компанія "Вінницяобенерго"" в особі

структурної одиниці "Немирівські електричні мережі", м. Немирів,

Вінницька область.  

до:

Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Немирів Вінницька область. 

про стягнення 3 892 грн..

Головуючий суддя     Банасько О.О.    

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

          позивача :    Сива В.Д. - юрисконсульт, довіреність №

1-14-2341 від 01.01.2009 року.

          відповідача :  ОСОБА_1 - приватний підприємець.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з

Приватного підприємця ОСОБА_1 

заборгованості  в сумі 3892,00

грн. за спожиту електричну енергію згідно укладеного договору про постачання

електричної енергії № 355 від 04 лютого 2008 року.

Ухвалою суду від 23 січня 2009 року

порушено провадження у справі № 7/10-09, розгляд якої призначено на 17 лютого 2009

року і зобов'язано позивача та відповідача забезпечити явку в судове засідання

представників сторін з доказами про повноваження  та надати необхідні докази для вирішення

спору.

Позивач та відповідач в судове

засідання 17 лютого 2009 року не з'явились, витребуваних  судом документів не надали. При цьому суд

констатує, що  позивач та відповідач про

час та місце судового засідання були повідомлені належним чином про що свідчать

повідомлення про вручення поштових відправлень 

№ № 041860, 041879 з яких вбачається, що ухвалу про порушення

провадження у справі сторони отримали 02 лютого 2009 року. Разом  з тим 

через канцелярію суду позивачем було подано клопотання № 101 від 16

лютого 2009 року про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою його

повноваженого представника. Враховуючи викладене розгляд справи було відкладено

до 16.03.2009 року.

За письмовим клопотанням

представників позивача та відповідача розгляд справи відбувається без

здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1

ГПК України.

В письмових поясненнях наданих

відповідачем 16.03.2009 року в судовому засіданні, він визнає заборгованість

перед позивачем в розмірі 3892,00 грн. та вказує, що договір від 04.02.2008

року № 355 було укладено ним, як з суб'єктом підприємницької діяльності.

Розглянувши подані документи і

матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні

обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.02.2008 року між ВАТ "АК

"Вінницяобленерго"" в особі директора СО "Немирівські

електричні мережі" (Постачальник) та ПП ОСОБА_1. (Споживач) було укладено

договір про постачання електроенергії за № 355, згідно п.1.1 якого Постачальник

зобов'язувався продавати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб

електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 10 кВт, а Споживач

оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати платежі

згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.3.3  Договору Споживач зобов'язувався проводити

оплату вартості спожитої електричної енергії протягом 5 днів з дня отримання

рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок

Постачальника.

При цьому згідно п. 2.3.5 Договору

споживач зобов'язувався до 5 числа кожного розрахункового місяця направляти до

Постачальника свого уповноваженого представника для надання звіту про кількість

електроенергії за розрахунковий період та проведення взаємозвірки розрахунків між

сторонами.

Як вказує позивач в позовній заяві,

в зв'язку з невиконанням відповідачем положення встановленого п.2.3.5 Договору

в липні 2008 року інспектором СО "Немирівські ЕМ" було зроблено

контрольне знімання показників електролічильника, на підставі чого було

проведено нарахування за використану електричну енергію на суму 5892, 00 грн.,

що вбачається із звіту про використану електроенергію (а.с.14, т.1).

На вказану суму (5892,00 грн.)

позивачем було виставлено рахунок на оплату від 08.07.2008 року № 3553.

Відповідачем було проведено

частковий розрахунок в сумі 2000,00 грн., що підтверджується банківською

випискою від 29.08.2008 року. Слід зазначити, що в призначенні платежу

відповідач посилається на рахунок № 3553.

Оскільки решта сума боргу не була

погашена відповідачем, позивач звернувся з позовом до суду.

Таким чином суму боргу у розмірі

3982,00 грн. (5982 - 2000) суд вважає доведеною позивачем.

При цьому суд враховує, що борг у

розмірі 3892,00 грн. визнається відповідачем, а також вказану суму відображено

в акті звірки, який підписано сторонами 16.03.2009 року.

Зважаючи на викладене вище, суд

дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи

наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу

України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема,

передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174

Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати,

зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а

також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в

якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону

України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний

додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання

енергії.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу

України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7

ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо

у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.1 Правил

користування електроенергією  розрахунки

споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов

договору.

Згідно підпункту 2 п.10.2 Правил

користування електроенергією споживач електричної енергії зобов'язаний

оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі

відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про

порушення цих Правил та умов договору.

Слід зазначити, що позивач надсилав

відповідачу претензію про сплату заборгованості. На підтвердження факту

надсилання претензії відповідачем позивач надав квитанцію від 03.10.2009 року №

2184.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК

України якщо  строк  (термін) 

виконання  боржником  обов'язку 

не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.527 Цивільного

кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -

прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не

випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має

право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або

виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе

ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу

передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 статті 625 ЦК України

встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість

виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні

вимоги  щодо стягнення заборгованості в

розмірі 3892,00 грн. визнаються відповідачем та окрім цього підтверджуються

наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, та актом взаємозвірки

розрахунків який було підписано сторонами 16.03.2009 року суд вважає суму боргу

в розмірі 3892,00 грн. доведеною позивачем.

Як визначає ст.32 Господарського

процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на

підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин,

на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43

Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та

іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь

встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими

інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не

є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського

процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів

розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні

факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та

вимогам ухвал суду від 23.01.2009 року та від 17.02.2009 року  відповідач не подав до суду жодного належного

доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 3982,00 грн.

боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення,

виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових

ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги

щодо стягнення боргу в сумі 3892,00 грн. доведені позивачем,  позов підлягає задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача

відповідно до ст. 49 ГПК України

За письмовим клопотанням сторін

16.03.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ч.2 ст.26 Закону України

"Про електроенергетику", 

ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.ч. 1, 2 ст. 530, ст.610,

ч.1 ст. 625  ЦК України, ст.ст. 173, 174,

193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82,

84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов

задовольнити повністю.

2. Стягнути

з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Немирів, Вінницька область,

22800. - (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь ВАТ "Акціонерна

компанія "Вінницяобленерго"" в особі Структурної одиниці

"Немирівські електричні мережі", вул. Горького, 2, м. Немирів,

Вінницька область, 22800 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код -

25510400, р/р - 26000351601 в Філії АБ "Енергобанк", м. Вінниця, МФО

- 302731) - 3892 грн. 00 коп. боргу (три тисячі вісімсот

дев'яносто дві грн. 00 коп.), 102 грн. 00 коп. - відшкодування

витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (сто дві грн. 00 коп.) та 118 грн.

00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

3. Видати

наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію

рішення надіслати сторонам рекомендованим листом. 

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний

текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України

 23 березня 2009 р.

віддрук.

прим.:

1

- до справи.

2

- позивачу - "Немирівські електричні мережі", вул. Горького, 2, м.

Немирів, Вінницька область, 22800.

3

- відповідачу - ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Немирів, 22800.