Рішення

від 16.03.2009 по справі 11/29-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е

м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 березня 2009 р.           Справа 11/29-09

за позовом      фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.

Вінниця

                        фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2, м. Вінниця

                        фізичної особи

-підприємця ОСОБА_3, м. Вінниця

                        фізичної особи

-підприємця ОСОБА_4, м. Вінниця  

до                     Вінницької міської ради,

м. Вінниця

про                   визнання недійсним та

скасування рішення.

                                            Суддя      В. Матвійчук

при

секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від

І позивача          - ОСОБА_5,

ОСОБА_6 за довіреностями;

від

ІІ позивача        - ОСОБА_5 за

довіреністю;

від

ІІІ позивача       - ОСОБА_5, ОСОБА_7 за

довіреностями;

від

ІV позивача       - ОСОБА_5 за

довіреністю;

від  відповідача      - 

Л. Люльчак за довіреністю;

інші                         - ОСОБА_8.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов  про визнання недійсним та скасування рішення

Вінницької міської ради № 1787 від 29 лютого 2008 року «Про затвердження

містобудівної програми «Інвестиційні зони вулиці Соборна»в частині визначення

Інвестиційною зоною №3АДРЕСА_1.

В процесі розгляду справи

представником позивачів подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій

позивачі просить рішення Вінницької міської ради № 1787 від 29 лютого 2008 року

«Про затвердження містобудівної  програми

«Інвестиційні зони вулиці Соборна» визнати недійсним як таке, що винесене з

порушенням ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3, 10, 22  Закону України «Про планування та забудову

територій», ст. 21 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 12, 110,

111, 154 Земельного кодексу України, ст. 321 Цивільного кодексу України та п. 3

Постанови Кабінету Міністрів України № 1577 від 20.10.2000р.. 

11 березня 2009 року представником

позивачів була подана заява про  зміну

предмету позову, відповідно до якої позивачі просили визнати недійсним рішення

24 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 1787 від 29 лютого 2008 року

«Про затвердження містобудівної програми «Інвестиційні зони вулиці Соборна» в

частині включення до загальної площі Інвестиційної зони-3 АДРЕСА_1) земельних

ділянок в м. Вінниці по АДРЕСА_1, які належать на праві приватної власностіОСОБА_1площею

0,0725 га, ОСОБА_2 площею 0,0725 га, ОСОБА_4 площею 0,0127 га та ОСОБА_3 площею

0,0249 га.

Вимоги, викладені в заяві про

зменшення позовних вимог від 06.03.09р. просили залишити без розгляду.

Статтею  22 Господарського процесуального кодексу

України  встановлено, що до прийняття

рішення  по справі позивач вправі  змінити 

підставу або предмет позову, збільшити 

або зменшити  розмір позовних

вимог. Враховуючи, що зміна предмету позову є правом позивача, судом прийнята

вказана заява та розглядаються позовні вимоги викладені в  ній.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

позивачі  є власниками земельної ділянки

та цілісного майнового комплексу комерційного призначення «Торгово-рекламного

комплексу», що розташований поАДРЕСА_1 в м. Вінниці. Оскаржуваним рішенням

накладено мораторій на розпорядження власниками своїми об'єктами нерухомості.

Накладення мораторію на продаж та інше відчуження земельних ділянок здійснено у

відповідності до ст.111 ЗК України, яка не передбачає права органу місцевого самоврядування

накладати обмеження своїми рішеннями. Позивачі також зазначали, що ст.110 ЗК

України передбачається, що на використання власником земельної ділянки або її

частини може бути встановлено обмеження в обсязі, передбаченому  законом або договором.  Норми законодавства, яка б передбачала

надання права органам місцевого самоврядування своїми рішеннями встановлювати

власникам обмеження на використання земельної ділянки в діючому законодавстві

немає. Стаття 12 ЗК України в повноваженнях місцевих рад у галузі земельних

відносин цього також не передбачає. Крім того, позивачі зазначають,  що у відповідності до ч.1 ст.154 Земельного

кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без

рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо

володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або

встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи

обмеження.

Відповідач Вінницька міська рада

позов не визнала з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, де

зазначила, що оскаржуваним рішенням не порушено право позивачів, рішення

прийнято в межах повноважень, визначених п.42 ст.26 Закону України «Про місцеве

самоврядування», ст.12 Закону України «Про основи містобудування», ст.10 Закону

України «Про планування та забудову територій», а тому підстав для його

скасування немає. Крім того, відповідач вважає, що позов не підлягає розгляду в

порядку господарського судочинства з тих підстав, що оскарження рішень органу

місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до Кодексу

адміністративного судочинства України, 

тому просив провадження у справі припинити. Також відповідач зауважив на

тому, що позивачі вже звертались до суду з позовом про визнання недійсним та

скасування рішення Вінницької міської ради № 1787 від 29.02.2008р., однак

ухвалою від 13.01.2009р. за № 14/1-09/02-2 в прийнятті позовної заяви

відмовлено.

Дослідивши згадану відповідачем

ухвалу, суд не вбачає підстав для припинення провадження по справі з огляду на

наступне.

Предметом даного позову з

урахуванням заяви про зміну предмету позову є  

визнання недійсним рішення 24 сесії 5 скликання Вінницької міської ради

№1787 від 29 лютого 2008 року «Про затвердження містобудівної програми

«Інвестиційні зони вулиці Соборна» в частині включення до загальної площі

Інвестиційної зони-3 АДРЕСА_1) земельних ділянок в м. Вінниці по АДРЕСА_1, які

належать на праві приватної власностіОСОБА_1площею 0,0725 га, ОСОБА_2 площею

0,0725 га, ОСОБА_4 площею 0,0127 га та ОСОБА_3 площею 0,0249 га.

Як вбачається з матеріалів справи,

ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як власники земельної ділянки та

розташованих на ній приміщень звернулись до Вінницької міської ради 24.11.08

року з проханням надати дозвіл та вихідні дані на проектування

багатофункціонального комплексу поАДРЕСА_1. Листом Виконавчого комітету

Вінницької міської ради №04-3-10-7203 Позивачам було відмовлено в наданні цих

даних з тих підстав, що відповідно до рішення Вінницької міської ради від

29.02.08р. №1787 «Про затвердження містобудівної програми «Інвестиційні зони

вулиці Соборна»ділянка поАДРЕСА_1 включена до інвестиційної зони №3 і

рішенням  встановлено заборону на нове

будівництво та реконструкцію існуючих споруд в межах інвестиційних зон по вул.

Соборній. Умови конкурсу на визначення інвестору з будівництва об'єктів на цій

земельній ділянці готуються.

Як вбачається з договору

купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від

09.06.05р. Вінницька міська рада продала суб'єктам підприємницької діяльності

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4. земельну ділянку площею 1017 кв.м. за

адресою м. Вінниця,АДРЕСА_1 для комерційних потреб. У відповідності до цього

договору позивачі отримали державні акти на право власності на землю із

визначенням цільового призначення земельної ділянки -комерційні потреби.

Матеріалами справи підтверджується, що на цій земельній ділянці кожен з

позивачів займається підприємницькою діяльністю (здавання власних приміщень в

оренду, влаштування кафе та ресторанних закладів, громадська торгівля).        

Відповідно до Рекомендації Президії

Вищого Господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 «Про деякі питання

підвідомчості і підсудності справ господарським судам», ознаками акту,

який  належить розглядати в порядку

адміністративного судочинства є зобов'язання суб'єкта господарювання вчинити

певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність.

Оскаржуване рішення не зобов'язує позивачів вчиняти певні дії, не зобов'язує

утриматись від вчинення цих дій та не покладає на них жодної відповідальності,

тому в даному випадку відсутні ознаки акту органу місцевого самоврядування,

який має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Рішення про

затвердження містобудівної програми стосовно земель та об'єктів нерухомості, що

знаходяться у власності суб'єктів господарювання та накладення мораторію на

розпорядження власниками об'єктами власності прямо стосується прав позивачів на

вільне користування та розпорядження своєю власністю, а тому спір про

оскарження такого рішення є спором про право, яке позивачі вважають порушеним.

В даних правовідносинах відповідач не виступає як суб'єкт, який законодавчо

уповноважений владно керувати поведінкою іншого. Необхідною ознакою суб'єкта

владних повноважень в адміністративних правовідносинах є здійснення цим

суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні

здійснюватись відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник

спір. Якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних

управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий

суб'єкт не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених

нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю

останнього повинен вирішуватись господарським судом.

Враховуючи те, що позовними

вимогами Позивачів є визнання недійсним рішення Вінницької міської ради, яким

встановлено обмеження на реалізацію права власності щодо користування та

розпорядження земельною ділянкою та об'єктами нерухомості, тобто, між сторонами

існує спір про порушення права Позивачів на вільне та безперешкодне

користування та розпорядження належними їм на праві приватної власності

земельною ділянкою та об'єктами нерухомості, 

а також те, що у даних правовідносинах відповідач не здійснює владних

управлінських функцій по відношенню до позивачів, суд не вбачає підстав для

припинення провадження по справі.

В судових засіданнях 25.02.2009р.

та 10.03.2009р. судом оголошувались перерви відповідно до 10.03.2009р. та до 16.03.209р.

з метою надання сторонами доказів необхідних для вирішення спору в даній

справі.

Заслухавши пояснення представників

сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку,  що позов обґрунтований, а тому підлягає

задоволенню з наступних підстав.

29 лютого 2008 року 24 сесією 5

скликання Вінницької міської ради було прийнято рішення № 1787 «Про

затвердження містобудівної програми «Інвестиційні зони вулиці Соборна»,

відповідно до якого затверджено містобудівну програму «Інвестиційні зони вулиці

Соборна»та вирішено визначати інвесторів реконструкції громадської та житлової

забудови зазначених інвестиційних зон за підсумками конкурсів (або аукціонів на

право оренди земельних ділянок) чи на підставі інвестиційних угод, затверджених

міською радою, з урахуванням прав власників земельних ділянок та нерухомого

майна.  Зазначеним рішенням у зв'язку із

затвердженням містобудівної програми на підставі ст.111 ЗК України передбачено

встановлення обмежень прав власників, а саме: накладення  мораторію на продаж або інше відчуження землі

окремими особами в межах інвестиційної зони, встановлення заборони на нове

вибіркове капітальне будівництво в межах інвестиційних зон, визначення

інвестора за підсумками конкурсів інвесторів або на підставі інвестиційних

угод.

При розгляді справи встановлено, що

на земельній ділянці в м. Вінниці по АДРЕСА_1, яка визначена вказаним рішенням

як Інвестиційна зона-3 знаходяться об'єкти нерухомості, що належать:

- ОСОБА_3 на праві особистої

власності 7/100 частин будинковолодіння в м. Вінниці по АДРЕСА_1 на підставі

реєстраційного посвідчення від 14.08.2003р., що видано на підставі договору

купівлі-продажу від 06.08.2003р. та 1/5 частина будинковолодіння в м. Вінниці

по АДРЕСА_1 на підставі реєстраційного посвідчення від 13.01.2005р., що видано

на підставі договору купівлі-продажу  від

14.09.2004р..

- ОСОБА_2 (1/2 частина

торгово-рекламного комплексу в м. Вінниці по АДРЕСА_1) таОСОБА_1(1/2 частина

торгово-рекламного комплексу в м. Вінниці по АДРЕСА_1) на  праві приватної власності на підставі

свідоцтва № 97 на рекламно-торговий комплекс, що видано на підставі рішення

виконкому Вінницької міської ради № 725 від 12.04.2007р. та на підставі  реєстраційних посвідчень від 26.04.2007р.

- ОСОБА_4 на праві приватної

власності 8/50 частин торгово-рекламного комплексу в м. Вінниці по АДРЕСА_1 на

підставі  реєстраційного посвідчення від

07.11.2003р., що видано на підставі договору дарування від 10.10.2003р.

Крім того, в м. Вінниці по АДРЕСА_1

знаходяться земельні ділянки:

- площею 0,0084 га та 0,0165 га, що

належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну

ділянку серії ЯБ № 724433 від 02.04.2007р. та Державного акту на право

власності на земельну ділянку серії ЯБ № 724436 від 02.04.2007р.,

- площею 0,0127 га, що належить ОСОБА_4

на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №

957323 від 02.04.2007р., 

- площею 0,0725 га, що належить

ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку

серії ЯБ № 724414 від 12.03.2007р.,

- площею 0,0725 га, що

належитьОСОБА_1на підставі Державного акту на право власності на земельну

ділянку серії ЯБ № 724415 від 12.03.2007р.

Відповідно до  ст.22 Закону України «Про планування та

забудову територій»перелік обмежень використання земельних ділянок

визначається  місцевими правилами

забудови стосовно земель, що належить міській раді. За змістом ст.110 ЗК

України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути

встановлено обмеження в обсязі, передбаченому 

законом або договором.

Як встановлено в судовому

засіданні, договорів стосовно обмежень на використання земельних ділянок між

позивачами та відповідачем не укладалось. Посилання в оскаржуваному рішенні на

ст.111 ЗК України при встановленні обмежень суд вважає протиправним, оскільки

нею не передбачається права міської ради встановлювати обмеження на

використання земельних ділянок приватної форми власності. Таким чином,

встановленням обмеження на використання земельної ділянки в м. Вінниці по

АДРЕСА_1 та на реконструкцію та забудову об'єктів нерухомості, що знаходяться

на цій земельній ділянці Вінницька міська рада протиправно порушила право

позивачів на вільне користування та розпорядження об'єктами, що належать їм на

праві приватної власності.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України

«Про планування та забудову територій» планування та забудова окремих земельних

ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх

власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.  Стаття 144 Конституції України передбачає, що

органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом,

приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній

території.  З оскаржуваного рішення

вбачається, що воно стосується планування та забудови зокрема приватних  земельних ділянок, які не належить

територіальній громаді міста. Вінницькою міською радою не наведено жодної норми

діючого   законодавства України, яка б  надавала органам місцевого самоврядування

право самостійно встановлювати обмеження на використання земельних ділянок

приватної форми власності.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України

право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього

права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою ст.154 ЗК України

встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без

рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо

володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або

встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи

обмеження.  Відповідно до ст.41

Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися

своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто

не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності

є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути

застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в

порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування

їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним

відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного

стану.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму

Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції

України при здійсненні правосуддя»нормативно-правові акти будь-якого державного

чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України,

постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти

Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції

міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій

тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.  Враховуючи те, що норми Конституції України є

нормами прямої дії,  суд погоджується з

доводами позивачів про те, що рішенням Вінницької міської ради № 1787 від

29.02.2008р. 24 сесії 5 скликання 

порушена  ст.41 Конституції

України. Крім іншого, суд вважає за необхідне зазначити, що глава 22 ЗК України

однією з підстав примусового припинення права власності на землю визначає

відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для

суспільних потреб. Оскаржуваним рішенням Вінницької міської ради передбачається

будівництво багатофункціонального комерційно-торгового комплексу за рахунок

інвесторів на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, що на думку суду, є

не суспільними, а приватними потребами.

          Згідно із ст.21 Закону України «Про

основи містобудування»визначення територій і вибір земель для містобудівних

потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації,

місцевих правил забудови.  За умовами

ст.1 Закону України «Про планування і забудову територій»місцеві правила

забудови є нормативно-правовим актом, яким встановлюється порядок планування,

забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також

перелік усіх допустимих умов і обмежень забудови та іншого використання

територій та окремих земельних ділянок. Частиною 2 ст.3 цього Закону

передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування з питань забудови та

іншого використання територій приймаються в межах, визначених законом

відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально

уповноваженими органами з питань містобудування і архітектури. Стаття 5 Закону

України «Про основи містобудування» передбачає, що при здійсненні містобудівної

діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації,

проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з

дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил

забудови, а також розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених

у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

           Доказів наявності затвердженої та

погодженої в установленому порядку містобудівної документації стосовно

інвестиційної зони-3 в м. Вінниці по АДРЕСА_1, розроблених та погоджених в

установленому порядку проектів об'єктів містобудування згідно з вихідними

даними на проектування за цією адресою відповідачем не надано. Крім того, як

видно з оскаржуваного рішення, посилання на будь-яку затверджену  містобудівну документацію (як то генеральний

план, місцеві правила забудови та ін.), крім пропозицій Вінницької філії  «НДІпроектреконструкція»,  воно не містить. Відповідачем в судовому

засіданні не надано також жодних доказів відповідності оскаржуваного рішення

зазначеним вище вимогам.

Згідно з п.2 Порядку проведення

експертизи містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету

Міністрів України № 1577 від 20.10.2000р. 

експертизі підлягають усі види містобудівної документації. Доказів

проведення такої експертизи відповідачем також не надано, що свідчить про те,

що затвердження  містобудівної програми

без обов'язкового проведення відповідної експертизи здійснено з порушенням

вказаної вище Постанови КМУ та ст.10 Закону України «Про планування і забудову

територій».

Статтею 30-2 Закону України «Про

планування і забудову територій»передбачається, що розроблені та погоджені в

установленому законодавством  порядку

проекти місцевих правил забудови, проекти містобудівної документації, генеральні

плани населених пунктів, проекти забудови територій, містобудівні обґрунтування

розміщення об'єктів містобудування підлягають громадському обговоренню,

організовувати яке зобов'язані міські ради та їх виконавчі органи. Доказів

проведення громадських слухань з приводу прийняття та затвердження

містобудівної програми «Інвестиційні зони вул. Соборна», яка включає в себе

інвестиційну зону-3 (м. Вінниця,АДРЕСА_1) відповідачем також не надано.

З огляду на викладене, суд

приходить до висновку, що рішення Вінницької міської ради № 1787 від

29.02.2008р. 24 сесії 5 скликання в частині включення до загальної площі

Інвестиційної зони-3 АДРЕСА_1) земельних ділянок в м. Вінниці по АДРЕСА_1, які

належать на праві приватної власності Кудінській Тетяні Веніамінівні, ОСОБА_2,

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 винесено з порушенням ст.41 Конституції України, ст.10, п.4

ч.2 ст.12, ст.22 та ст.30-2 Закону України «Про планування та забудову

територій», ст.ст.5, 21 Закону України «Про основи містобудування»та п.2

Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого

Постановою Кабінету Міністрів України №1577 від 20.10.00р., ст.ст.110,111,154

ЗК України, що потягло за собою порушення 

права власності позивачів на вільне користування та розпорядження

земельними ділянками та об'єктами нерухомості, що належать їм на праві

приватної власності.

Враховуючи що позовні вимоги є

обгрунтованими, відповідають  фактичним

обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже підлягають  задоволенню з покладенням судових витрат на

відповідача  за правилами ст. 49 ГПК

України та відшкодуванням їх  ФОП

ОСОБА_2, оскільки вони понесенні останньою при зверненні до суду з позовом.

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85,

115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення 24 сесії 5

скликання Вінницької міської ради №1787 від 29 лютого 2008 року «Про

затвердження містобудівної програми «Інвестиційні зони вулиці Соборна» в

частині включення до загальної площі Інвестиційної зони-3 АДРЕСА_1) земельних

ділянок в м. Вінниці по АДРЕСА_1, які належать на праві приватної

власностіОСОБА_1площею 0,0725 га, ОСОБА_2 площею 0,0725 га, ОСОБА_4 площею

0,0127 га та ОСОБА_3 площею 0,0249 га.

3.          Стягнути з Вінницької міської ради

(21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, код 25512617) на користь фізичної особи

-підприємця ОСОБА_2 (21000, м. Вінниця, АДРЕСА_2, ідентифікаційний

номерНОМЕР_1)   85 (вісімдесят п'ять)

грн. -витрат зі сплати державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання

рішенням  законної сили.  

5.          Копію рішення направити сторонам

рекомендованим листом.

                                                                           Рішення

оформлено та підписано 20.03.2009р.

Суддя                                                        

В. Матвійчук

віддрук.

прим.:

1

- до справи

2

-І позивачу -ФОП ОСОБА_1 -м. Вінниця, АДРЕСА_3

3

- ІІ позивачу -ФОП ОСОБА_2 -м. Вінниця, АДРЕСА_4;

4

-ІІІ позивачу -ФОП ОСОБА_3 -м. Вінниця, АДРЕСА_5

5

-ІV позивачу -ФОП ОСОБА_4. - Вінницька область, Вінницький район,АДРЕСА_6

6

-відповідачу -Вінницькій міській раді -м. Вінниця, вул. Соборна, 59.