Рішення

від 29.09.2011 по справі 5004/1442/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2011 р. Справа № 5004/1442/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «SAWAX», ОСОБА_1

до сільськогосподарського приватного підприємства «Злата», с. Липини, Луцького району

про стягнення 53 524 037,35 грн.

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 -адвокат (дов. від 17.06.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (генеральне доручення № 91 від 25.08.2011р.)

В судовому засіданні з 14.09.2011 року по 26.09.2011 року було оголошено перерву.

Суть спору : позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 53 524 037,35 грн., з них:

- 3 000 000 Євро, що складають перший авансовий платіж, який відповідач згідно з п.3.3. договору на розробку та підтримку програмного продукту - бази даних від 20.07.2009р. зобов'язувався сплатити не раніше ніж через 10 днів після отримання від позивача повідомлення про готовність приступити до виконання договору. Таке повідомлення було надіслано позивачем 19.08.2009р., доказом отримання якого СгПП "Злата" є відповідь від 10.09.2009р.;

- 1 500 000 Євро, що згідно з п.3.3. договору складають другий платіж, який відповідач зобов'язувався сплатити після завершення робочого проектування та наповнення бази даних відомостями;

- 165 945,21 Євро процентів річних, нарахованих за порушення відповідачем строків оплати першого авансового платежу в розмірі 3 000 000 Євро.

Вказує, що всього до стягнення з відповідача підлягає 4 665 945,21 Євро, що в гривневому еквіваленті станом на 25.07.2011р. становить 53 524 037,35 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору на розробку та підтримку програмного продукту - бази даних від 20.07.2009р., не перерахував у строки, визначені п.3.3. договору, першого авансового і другого платежів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві від 23.08.2011р., представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково - в частині стягнення авансового платежі в розмірі 1500000 Євро, процентів річних, не визнає позову в частині стягнення 1500000 Євро післяоплати, вказуючи, що ця вимога не відповідає ні умовам договору, ні цивільному законодавству. Згідно з п.3.3. договору другий платіж в розмірі 1500000 Євро виплачуються після завершення робочого проектування та наповнення бази даних відомостями. Ця стадія ще не наступила, тому підстав для сплати цих коштів немає.

09.09.2011р. представник позивача через канцелярію суду подав письмові пояснення від 09.09.2011р., в яких пояснив, що розмір авансового платежу в гривнях становить 34 413 630 грн., виходячи з розрахунку, що станом на 25.07.2011р., тобто на день подання позову, встановлений НБУ курс Євро до гривні дорівнював 1147,121 за 100 Євро: 3 000 000 000 Євро х 11,4721 грн. = 34 413 630 грн.

Розмір другого платежу - 1 500 000 Євро в гривнях становитиме: 1 500 000 Євро х 11,47121 грн.= 17 206 815 грн.

Проценти річних нараховані за період з 21.09.2009р. по 25.07.2011р.

Проценти річних нараховані, виходячи з розрахунку: 3 000 000 Євро х 3% : 365 днів х 673 дні = 165 945,21 Євро; 165 945,21 Євро х 11,47121 грн. = 1 903 592,35 грн.

Вказує, що всього до стягнення з відповідача підлягає 53 524 037,35 грн., що включає:

- 34 413 630 грн. авансового платежу,

- 17 206 815 грн. другого платежу,

- 1 903 592,35 грн. процентів річних.

В судовому засіданні з 14.09.2011 року по 26.09.2011 року було оголошено перерву для витребування від відповідача балансу, фінансового звіту товариства за 1 півріччя 2009 року.

В судовому засіданні 26.09.2011 року представник відповідача подав звіт про фінансові результати СгПП «Злата»за 1 півріччя 2009р., баланс на 30.06.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин -це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

20.07.2009 року між сільськогосподарським приватним підприємством «Злата»як замовником і товариством з обмеженою відповідальністю "SAWAX" як виконавцем було укладено договір на розробку та підтримку програмного продукту -бази даних, згідно з п.п.1.1., 1.2. якого виконавець розробляє для замовника, наповнює і забезпечує функціонування та підтримку програмного продукту -бази даних відповідно до технічного завдання (додаток №1 до договору), а замовник проводить оплату відповідно до умов цього договору.

Розробка, наповнення, функціонування та підтримка бази даних проводиться на устаткуванні та засобами виконавця, та/або третіх осіб на підставі укладених між ними і виконавцем угод.

Як зазначено в п.3.1. договору вартість розробки і наповнення бази даних складає 6 000 000 Євро, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата за даною угодою здійснюється в наступному порядку:

- перший платіж -аванс в розмірі 3 000 000 Євро виплачується замовником після підписання цього договору, але не раніше, ніж через 10 днів після отримання від виконавця повідомлення про готовність приступити до виконання цього договору;

- другий платіж -оплата в розмірі 1 500 000 Євро виплачується замовником після завершення робочого проектування та наповнення бази даних відомостями;

- третій платіж -оплата в розмірі 1 500 000 Євро виплачується замовником після впровадження та початку функціонування бази даних в мережі Інтернет.

За умовою пункту 4.1. договору впродовж 5-ти робочих днів після завершення розробки і наповнення бази даних сторони підписують акт здачі-приймання робіт.

Доказів, які б свідчили про підписання сторонами актів здачі-приймання робіт не подано.

19.08.2009р. позивачем було надіслано відповідачу повідомлення про готовність приступити до виконання договору.

В листі СгПП "Злата" від 10.09.2009р. повідомило, що не може здійснити повну оплату за договором від 20.07.2009 року у зв'язку із виробничо-господарськими процесами, обіцяло провести оплату в найближчий час.

Відповідно до положень ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, предметом договору про надання послуг, договору підряду є вчинення виконавцем певних дій, здійснення певної діяльності, виконання певної роботи. У якості предмета виступає конкретний корисний ефект для замовника від вчинення таких дій або діяльності, від виконання робіт і результат зобов'язань по наданню послуг невіддільний від діяльності виконавця.

Однак, як встановлено судом, договір від 20.07.2009 року укладено формально, будь-яких дій, спрямованих на реальне виконання сторонами договору вчинено не було, доказів на підтвердження того, що сторони намагалися досягти правового результату, не подано, впродовж 2-ох років позивач не виконує робіт, а відповідач самостійно не перераховує коштти.

В процесі судового розгляду не було доведено факту вчинення позивачем дій з виконання умов договору та наявність фактичних результатів цих дій.

Відповідач підтвердив факт неперерахування коштів, невиконання зобов'язання по перерахуванню коштів пояснив відсутністю достатньої кількості коштів.

Про відсутність наміру на реальне настання юридичних наслідків договору від 20.07.2009 року свідчить і те, що за умовами договору СгПП «Злата»виступило замовником на виконання робіт, загальна вартість яких становить 6 000 000 Євро, проте у 2010 році господарським судом Волинської області було порушено провадження у справі про банкрутство підприємства у зв'язку з неспроможністю СгПП «Злата»сплатити 229 252,08 грн., у 2011 році - у зв'язку з неспроможністю сплатити 1 035 805,13 грн.

Із звіту про фінансові результати підприємства за 1 півріччя 2009 року (договір на розробку та підтримку програмного продукту -бази даних укладено 20.07.2009р.) вбачається, що доходи від реалізації продукції підприємства становили 2679 тис. грн.., збитки -1229 тис. грн.

Із звіту про фінансові результати підприємства за 1 півріччя 2011 року вбачається, що доходи від реалізації продукції підприємства становлять 1 228 тис. грн.., збитки 325 тис. грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що договір від 20.07.2009 року, на який посилається позивач на обґрунтування стягнення з відповідача 53 524 037,35 грн., укладено сторонами без наміру створення реальних правових наслідків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно із листом Вищого господарського суду України №01-8/1270 від 14.07.2004р. згідно з вимогами п.1 ст.3 ГПК України, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

А тому суд вважає за необхідне визнати недійсним договір на розробку та підтримку програмного продукту -бази даних від 20.07.2011 року., на який посилається позивач на обґрунтування заявленої позовної вимоги, а у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 53 524 037,35 грн. - відмовити.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Визнати недійсним договір на розробку та підтримку програмного продукту -бази даних від 20.07.2011 року, укладений між СгПП «Злата»і ТзОВ "SAWAX".

2. В позові про стягнення з відповідача 53 524 037 грн. 35 коп. відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

29.09.11