Постанова

від 04.11.2011 по справі 5004/1442/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2011 р. Справа № 5004/1442/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий - суддя Саврій В.А.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

секретар судового засідання Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 27.10.2011р.);

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 26.09.11 р. у справі № 5004/1442/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "SAWAX"

до сільськогосподарського приватного підприємства "Злата"

про стягнення 53 524 037 грн. 35 коп.

З оголошенням перерви.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 25.09.2011р. у справі № 5004/1442/11 (суддя Якушева І.О.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю "SAWAX" до сільськогосподарського приватного підприємства "Злата" про стягнення 53 524 037 грн. 35 коп. - відмовлено. Визнано недійсним договір на розробку та підтримку програмного продукту - бази даних від 20.07.2011 року, укладений між СГПП «Злата» і ТзОВ «SAWAX».

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, а договір від 20.07.2009 р. укладено сторонами без наміру створення реальних правових наслідків. (арк.справи 90-91).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 26.09.2011р. у справі №5004/1442/11 відповідач - сільськогосподарське приватне підприємство "Злата" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині визнання недійсним договору.

Скаржник/відповідач зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.( арк.справи 98-100).

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що сторони уклали договір без наміру створити реальні правові наслідки, а також, що відповідач, укладаючи договір, не мав змоги виконати його умови, зважаючи на економічні показники діяльності.

Внаслідок такого висновку господарський суд Рівненської області, визнав договір від 20.07.2009р. недійсним з посиланням на статтю 234 ЦК України, яка встанолює наслідки недійсності фіктивного правочину.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "SAWAX", не погоджуючись із прийнятим рішенням, також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про фіктивність та недійсність договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "SAWAX" пояснює, що суд першої інстанції, визнавши договір від 20.07.2009р. недійсним, зіслався на ст. 234 ЦК України, зазначивши, що оскільки сторони не вчинили ніяких дій до виконання договору, то він укладений без наміру створення реальних правових наслідків. Однак позивач вважає, що такі висновки не відповідають обставинам справи, а посилання на ст.234 ЦК України в даному випадку є невірним.

Згідно п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов»язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Однак суд не зазначив, якому саме законодавству суперечить договір.

Скаржник/позивач стверджує, що місцевий господарський суд не мав права визнавати договір недійсним за власною ініціативою, так як визнання договору недійсним з ініціативи суду без наявності такої позовної вимоги є порушенням конституційного принципу диспозитивності сторін, встановленого ст.129 Конституції України.

Також, скаржник вважає, що позов є підставним до задоволення, а заборгованість та 3% річних підлягають стягненню.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного суду 24.10.2011р. відзив на апеляційну скаргу, в якому визнає повністю апеляційну скаргу СГПП «Злата» (арк. справи 141).

Відповідач 28.10.2011р. надіслав відзив на апеляційну скаргу ТзОВ «SAWAX», в якому визнає вимоги скарги про скасування рішення місцевого суду щодо визнання договору недійсним та стягнення 3 млн. євро авансового платежу. В частині стягнення 1,5 млн. євро післяоплати СГПП «Злата» заперечує, тому що другий платіж в розмірі 1,5 млн. євро виплачується після завершення робочого проектування та наповнення бази даних відомостями. Вважає, що позивач не має правових підстав для стягнення 3% річних, тому що ст.258 ЦК України передбачений скорочений строк позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5004/1442/11 від 17.10.2011р. апеляційні скарги позивача та відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 97, 104).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.11.2011р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник відповідача також підтримав доводи ТзОВ «SAWAX» щодо скасування рішення місцевого суду в частині визнання договору недійсним, в частині стягнення 1,5 млн. євро післяоплати та 3 % річних СГПП «Злата» заперечував.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

20.07.2009 року між сільськогосподарським приватним підприємством «Злата», як замовником і товариством з обмеженою відповідальністю "SAWAX" як виконавцем було укладено договір на розробку та підтримку програмного продукту - бази даних.

Згідно з п.п.1.1., 1.2. даного договору виконавець розробляє для замовника, наповнює і забезпечує функціонування та підтримку програмного продукту - бази даних відповідно до технічного завдання (додаток №1 до договору), а замовник проводить оплату відповідно до умов цього договору. (арк. справи 25-32 ).

Розробка, наповнення, функціонування та підтримка бази даних проводиться на устаткуванні та засобами виконавця, та/або третіх осіб на підставі укладених між ними і виконавцем угод.

Як зазначено в п.п.3.1., 3.2 договору вартість розробки і наповнення бази даних складає 6 000 000 Євро, в т.ч. ПДВ. Вартість підтримки виконавцем (позивачем) бази даних становить 15000,00 євро в місяць, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата за даною угодою здійснюється в наступному порядку:

- перший платіж - аванс в розмірі 3 000 000 Євро виплачується замовником після підписання цього договору, але не раніше, ніж через 10 днів після отримання від виконавця повідомлення про готовність приступити до виконання цього договору;

- другий платіж - оплата в розмірі, 1500 000 Євро виплачується замовником після завершеная робочого проектування та наповнення бази даних відомостями;

- третій платіж - оплата в розмірі 1500 000 Євро виплачується замовником після впровадження та початку функціонування бази даних в мережі Інтернет.

За умовою пункту 4.1. договору впродовж 5-ти робочих днів після завершення розробки і наповнення бази даних сторони підписують акт здачі-приймання робіт.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Договір про розробку та підтримку програмного продукту-бази даних від 20.09.2009 року за своєю правовою природою є договором, який містить елементи договору підряду та договору про надання послуг, тобто змішаним.

Відповідно до ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За приписами ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 854 Цивільного кодексу України встановлює порядок оплати за договором підряду: Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з умов договору, зокрема п.3.3 сторони передбачили виплату підряднику (виконавцю-позивачу) аванс.

Відповідно до положень ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, предметом договору про надання послуг, договору підряду є вчинення виконавцем певних дій, здійснення певної діяльності, виконання певної роботи. У якості предмета виступає конкретний корисний ефект для замовника від вчинення таких дій або діяльності, від виконання робіт і результат зобов'язань по наданню послуг невіддільний від діяльності виконавця.

Як вбачається з умов договору, зокрема п.3.3 перший авансовий платіж в розмірі 3 млн. грн. євро виплачується замовником після підписання договору, але не раніше, ніж через 10 днів після отримання від виконавця повідомлення про готовність приступити до виконання договору.

19.08.2009р. позивачем було надіслано відповідачу повідомлення про готовність приступити до виконання договору. (арк. справи 42-43).

В листі СГПП "Злата" від 10.09.2009р. повідомило, що не може здійснити повну оплату за договором від 20.07.2009 року у зв'язку із виробничо-господарськими процесами, обіцяло провести оплату в найближчий час. (арк. справи 44).

01.10.2009р. позивачем було надіслано повторне повідомлення про готовність приступити до виконання умов договору (арк. справи 46-47).

Листом від 10.09.2009р. СГПП "Злата" повідомило, що не може здійснити повну оплату за договором від 20.07.2009 року у зв'язку із інвестуванням коштів у виробництво. (арк. справи 48).

Судом першої інстанції неправомірно встановлено, що договір від 20.07.2009 року укладено формально, будь-яких дій, спрямованих на реальне виконання сторонами договору вчинено не було, доказів на підтвердження того, що сторони намагалися досягти правового результату, не подано, впродовж 2-ох років позивач не виконує робіт, а відповідач самостійно не перераховує кошти.

Суд визнавши договір від 20.07.2009 року недійсним, зіслався на ст. 234 ЦК України, зазначивши, що оскільки сторони не вчинили ніяких дій до виконання договору, то він укладений без наміру створення реальних правових наслідків. Однак такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а посилання на ст. 234 ЦК України в даному випадку є невірним, оскільки у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають зазаделегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

Те, що економічна діяльність СГПП «Злата», на думку суду, не давала підприємству змоги виконати умови договору ніяк не може бути підставою для визнання недійсним договору. Позивач не міг перевіряти економічний та майновий стан відповідача на момент укладення договору. Крім цього відповідач не приховував, як вбачається з матеріалів справи та самих пояснень представника відповідача, тієї обставини, що мав намір залучати третіх осіб (інвесторів) для реалізації умов договору. Однак це не може свідчити про недійсність чи фіктивність договору.

Крім цього неправомірними є дії місцевого господарського суду, щодо відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 53524037,35 грн.

Так, як вже зазначалося, згідно п. 3.3 договору, перший авансовий внесок в розмірі 3 млн. євро виплачується не раніше, ніж через 10 днів після отримання від виконавця повідомлення про готовність приступити до виконання договору.

19.08.2009 року ТзОВ «SAWAX» направило для відповідача таке повідомлення, доказом отримання відповідачем якого є відповідь СГПП від 10.09.2009 року.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»зання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, на думку колегії суддів СГПП «Злата» є боржником, який порушив умови договору, прострочивши оплату. З огляду на це, сума у розмірі 3 млн. євро, що в еквіваленті становить 34413630,00 грн. підлягає до стягнення з боржника.

Положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 165945,21 євро, що в еквіваленті становить 1903592,35 грн. за період з 21.05.2009 року по 25.07.2011 року.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з доводами позивача, щодо стягнення з відповідача 1,5 млн. євро, що в еквіваленті становить 17206815,00 грн. другого платежу, оскільки умови договору, зокрема п.3.3 на розробку та підтримку програмного продукту - бази даних від 20.07.2009 року передбачають, що другий платіж в розмірі 1,5 млн. євро виплачується після завершення робочого проектування та наповнення бази даних відомостями. Однак ця стадія ще не наступила і тому підстав до стягнення цих коштів немає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача із дорученням їх видати господарському суду Волинської області.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства "Злата" с. Липини, Луцький район, Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 26.09.2011 року у справі №5004/1442/11 задоволити.

2. Апеляційну скаргу ТзОВ «SAWAX» м. Білополе, вул. Костельна,4 ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 26.09.2011 року у справі №5004/1442/11 за позовом ТзОВ «SAWAX» до СГПП «Злата» про стягнення 53524037,35 грн. задоволити частково.

3. Рішення господарського суду Волинської області від 26.09.2011 року у справі №5004/1442/11 за позовом ТзОВ «SAWAX» до СГПП «Злата» про стягнення 53524037,35 грн. скасувати.

4. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги задоволити частково.

«Стягнути з сільськогосподарського приватного підприємства «Злата» с. Липини, Луцького району, Волинської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «SAWAX» м. Білополе, вул. Костельна,4 ОСОБА_2 34413630,00 грн. (тридцять чотири мільйони чотириста тринадцять тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.) авансового платежу, 1903592,35 грн. (один мільйон дев»ятсот три тисячі п»ятсот дев»яносто дві грн. 35 коп.) 3 % річних, 17302,30 (сімнадцять тисяч триста дві грн. 30 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Стягнути з сільськогосподарського приватного підприємства «Злата» с. Липини, Луцький район, Волинської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «SAWAX» м. Білополе, вул. Костельна,4 ОСОБА_2 8651,15 грн. (вісім тисяч шістсот п»ятдесят одну грн. 15 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

15573/11