Рішення

від 12.02.2007 по справі 10/198пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

12.02.07 р.                                                                              

Справа № 10/198пд                              

Господарський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Марченко О.А.,

суддів Плотніцького Б.Д.,

Морщагіної Н.С.

при секретарі судового засідання

Борзих Н.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом: Прокурора

Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління

міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача 1: Регіонального

відділення Фонду Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з

обмеженою відповідальністю „Оріль”, м. Маріуполь

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1: Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Маріуполь

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2: Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Маріуполь

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 3: Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Маріуполь 

про: визнання недійсним договору

купівлі-продажу НОМЕР_1 в частині площі приміщення

За участю представників сторін:

Прокуратура: не з'явився;

Прокурор Орджонікідзевського району

м.Маріуполя: не з'явився;

від позивача:  Бурлаченко О.В. - представник (за дов. б/н

від 04.08.06 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: ОСОБА_2 -

підприємець;

від третьої особи 3: не з'явився;

З 08.02.2007р. по 09.02.2007р. та

з 09.02.2007р. по 12.02.2007р. по

                                                                                справі

згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва. 

СУТЬ СПОРУ:         

Відповідно до Постанови Донецького

апеляційного господарського суду від 21.06.2006р. на адресу господарського суду

Донецької області надійшли матеріали справи №10/198пд за позовом прокурора

Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління

міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до відповідачів,

Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Донецькій області, м.

Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріль”, м. Маріуполь, за

участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача, Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Маріуполь,

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Маріуполь та Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_3, м. Маріуполь про визнання недійсним

договору купівлі-продажу НОМЕР_1 в частині площі приміщення для розгляду справи

по суті.

Відповідно до вказівок Донецького

апеляційного господарського суду, які викладені в даній постанові, суду першої

інстанції доручено ретельно перевірити статус позивача як органу, в інтересах

якого мав відповідні підстави звернутися прокурор за захистом інтересів

держави.

Крім того, постановою Вищого

господарського суду України від 22.11.2005р., відповідно до якої матеріали

справи №10/198пд було направлено до господарського суду Донецької області на

новий розгляд, суду першої інстанції було доручено ретельно дослідити та надати

юридичної оцінки тому факту, що в акті оцінки вартості інвентарного об'єкту від

18.12.1995р. визначена вартість об'єкту без встановлення площі об'єкту, у той час

коли відповідно до суперечливих пояснень фірми „Веда-консалтинг” та МКП

«Маріупольське бюро технічної інвентарізації» акт оцінки вартості об'єкту

складався на підставі даних МКП «Маріупольське бюро технічної інвентарізації»,

а МКП «Маріупольське бюро технічної інвентарізації» пояснює, що при

приватизації спірних приміщень довідка-характеристика на об'єкти МКП

«Маріупольське бюро технічної інвентарізації» не готувалась.

Також суду першої інстанції

доручено дослідити, на підставі яких документів в договорі купівлі-продажу було

вказано 388,27 м2 з огляду на пояснення РВ ФДМУ про допущену при підрахунку

загальної площі підвалу арифметичну помилку та встановити і дослідити

документи, що стосуються розміру приміщення, що орендувало ТОВ „Оріль” і на яке

РВ ФДМУ в наказі НОМЕР_2 від 19.12.1995р. визначив укласти договір

купівлі-продажу.

Ухвалою від 17.07.2006р.

господарським судом Донецької області справу №10/198пд прийнято до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог

прокурор посилається на договір купівлі-продажу НОМЕР_1, Наказ Президента

України №827/94 від 30.12.1994р. „Про заходи щодо прискорення процесу малої

приватизації в Україні”, договір НОМЕР_3, заяву на приватизацію ТОВ „Оріль”,

накази Фонду щодо приватизації майна, акт оцінки вартості інвентарного об'єкту.

Відповідач 1 - Регіональне

відділення Фонду Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк надав

суду відзив на позов, згідно якого вважає дії РВ ФДМУ по укладенню договору

НОМЕР_1 законними, однак визнає той факт, що у експлікації МКП «Маріупольське

бюро технічної інвентарізації» при розрахунку загальної площі підвалу припущена

помилка на 9,89 м2. Фактично площа придбаного підвального приміщення складає

201,34 м2, однак експерт оцінив, згідно експлікації до технічного паспорту -

211,23 м2.

Відповідач 2 - Товариство з

обмеженою відповідальністю „Оріль”, м. Маріуполь представив суду відзив на

позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та зазначає, що ним була

викуплена та частка майна, яку він фактично займав. ТОВ „Оріль” пояснило, що

при приватизації спірного приміщення - підвальне приміщення увійшло до

загальної площі приватизованого об'єкту.

Треті особи - Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Маріуполь, Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_2, м. Маріуполь та Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3,

м. Маріуполь надали суду письмові пояснення, відповідно до яких вважають

позовні вимоги обґрунтованими, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу

НОМЕР_1 були порушені порядок та умови приватизації, передбачені ст.5 Наказу

Президента України №827/94 від 30.12.1994р. „Про заходи по прискоренню процесу

малої приватизації в Україні”. Треті особи пояснили, що помилково в експлікації

внутрішніх приміщень підвалу будинку було завищено загальну площу на 9,89 м2.

Господарським судом ухвалою від

10.30.2003 г. по справі було призначено судово-будівельно-технічну експертизу

для вирішення питання, щодо наявної площі спірного приміщеня. У зв'язку з

призначенням експертизи провадження у справі зупинялося. Висновок судового

експерта від № 4578/22 від 18.10.2004 р. було отримано судом. Витрати судового

експерта відповідно до наданої квитанції склали 430грн.00коп. Зазначена сума

сплачена третьою особою - ОСОБА_2 відповідно до квитанції до прибуткового

касового ордера НОМЕР_4, яка підлягає поверненню

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідачів та третіх

осіб, господарський суд встановив:

Розпорядженням виконавчого комітету

Маріупольської міської ради №673 р від 10.08.1995р. зареєстровано Товариство з

обмеженою відповідальністю „Оріль”.

ТОВ „Оріль” створено на базі

викупленого товариством покупців майна ліквідованого державного підприємства

„Магазин „Ноктюрн” на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_3 і є

правонаступником ДП „Магазин „Ноктюрн”.

Як вбачається з договору НОМЕР_3

товариство покупців придбало у Представництва Фонду державного майна України у

м. Маріуполі майно ліквідованого державного підприємства „Магазин „Ноктюрн”,

розташоване АДРЕСА_1 (без приміщення). 

Згідно до п. 5 Наказу Президента

України „Про заходи щодо прискорення процесів малої приватизації в Україні”,

власник приватизованого об'єкта малої приватизації має право на приватизацію

приміщення в якому це підприємство знаходилося до приватизації.

27.10.1995 р. ТОВ „Оріль”

звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України у

Донецькій області з заявою про приватизацію нежитлового приміщення згідно п. 4

ст. 6 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу

приватизацію)”, відповідно до якого покупці подають до органу приватизації

заяву про включення до переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону

України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”

орган приватизації розглядає заяву і у разі відсутності підстав для відмови у

приватизації включає підприємство до переліку на приватизацію. Відповідно до

ст. 9 Закону за рішенням органу приватизації проводиться інвентаризація майна

об'єкта малої приватизації та здійснюється оцінка його вартості. Після цього на

підставі ст.23 Закону укладається договір купівлі-продажу.

10.11.1995р. Регіональне відділення

Фонду Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк відповідно до

наказу №6105 прийняло рішення про приватизацію приміщення, орендованого ТОВ

„Оріль” АДРЕСА_1.

Наказом Регіонального відділення

Фонду державного майна України від 18.12.1995 р. № 7165 затверджено акт оцінки

вартості інвентарного об'єкту АДРЕСА_1 з визначенням вартості об'єкту

відповідно до експлікації (по даним МКП «Маріупольське бюро технічної

інвентаризації»), без посилання на площу об'єкту. Вартість нежитлового

приміщення склала 12 650 510 тис. крб.

Відповідно до пояснень представника

МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» при приватизації спірних

приміщень, довідка-характеристика на об'єкти в МКП «Маріупольське бюро

технічної інвентаризації» не замовлялась та не видавалась.

Для забезпечення правильності

включення об'єкту в перелік об'єктів, підлягаючих приватизації, дотримання

термінів, встановлених законом для оцінки об'єкту, регіональне відділення в

пакеті документів, які надає Покупець на приватизацію, вимагало технічний

паспорт виготовлений МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації».

За твердженням РВ ФДМУ - ТОВ

„Оріль” був наданий до Регіонального відділення технічний паспорт, який був

виданий МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» м. Маріуполя

23.11.1992 р. Згідно цього паспорту, експертом ОСОБА_4, директором фірми

„Веда-консалтинг” була проведена експертна оцінка об'єкту. У відповідності з

експлікацією до технічного паспорту експертом були оцінені, а Покупцем

викуплені підвальні приміщення загальною площею 211,23 м2. (з урахуванням

арифметичної помилки).

19.12.1995р. Донецьке регіональне

відділення Фонду державного майна України видало наказ НОМЕР_2, яким наказало

укласти договір купівлі-продажу з ТОВ „Оріль” на спірне приміщення, яке ним

орендується.

21.12.1995р. між Регіональним

відділенням Фонду Державного майна України у Донецькій області та Товариством з

обмеженою відповідальністю „Оріль”, м. Маріуполь, був укладений договір

купівлі-продажу приміщення №1354, згідно якого Продавець (відповідач 1) передав

у власність Покупця (відповідача 2) приміщення загальною площею 388,27 м2, які

знаходяться на першому поверсі та у підвальному приміщенні трьохповерхового

житлового будинку АДРЕСА_1. Предмет угоди не конкретизовано.

Стосовно площі першого поверху

приміщення, яка складає 177,04 м2 між сторонами спору не виникало.

Відповідно до даних МКП

«Маріупольське бюро технічної інвентарізації» від 23.11.1992р. представлених у

матеріалах справи та інвентарної справи № 29018 від 17.03.1959р. на житловий

будинок АДРЕСА_1, що зберігається у МКП «Маріупольське бюро технічної

інвентарізації» м. Маріуполя, зміни в поверхові плани підвалу будинку та плану

першого поверху будинку до січня 1998р. не вносились.

Станом на 1995р. площа приміщень

підвалу житлового будинку складала:

-          № І - сходова клітка - 4,5 м2;

-          № 13-1 - сараї та коридор - 44,12 м2;

-          № ІІ - сходова клітка - 3,58 м2;

-          № 14-1 - склад - 20,09 м2;

-          № 14-2 - склад - 22,13 м2;

-          № 14-3 - коридор - 17,4 м2;

-          № 14-4 - склад - 13,76 м2;

-          № 14-5 - склад - 15,12 м2;

-          № 14-6 - коридор - 4,32 м2;

-   

      № 14-7 - склад - 17,0 м2;

-          № 14-8 - склад - 13,84 м2;

-          № 15-1 - сарай - 9,89 м2;

-          № ІІІ - сходова клітка - 3,16 м2;

-          № 16-1 - сарай - 7,45 м2;

-          № 16-2 - сарай - 4,98 м2.

Разом по всьому підвалу - 201,34 м2

(211,23 м2 по відомостям МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»)

різниця складає 9,89 м2.

Наведена експлікація зазначається в

оціночному акті МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» від

18.11.1992 р. у якому, в свою чергу, відображені відомості з оціночного акту

МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» від 17.03.1959 р. Наведене

підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи № 4578/22 від

18.10.2004 р. який не суперечить іншим, зібраним по справі доказами та приймається

судом без зауважень.

Відповідно до умов  договору, право власності на приміщення

переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі (п.1.2.),

характеристика приміщення відображається у технічному паспорті, який видається

Бюро технічної інвентаризації (п. 1.1. договору).

В подальшому, відповідно до рішення

Маріупольського міськвиконкому № 289/3 від 19.11.1997р. житловий фонд, у тому

числі АДРЕСА_1, був переданий до комунальної власності Маріупольської міської

ради.

Як зазначено в позовній заяві

прокурора, внаслідок порушення порядку та умов приватизації шляхом викупу,

передбаченого діючим Наказом Президента України, Регіональним відділенням Фонду

державного майна України у Донецькій області за договором купівлі-продажу №

1354 від 21.12.1995р. незаконно здійснено відчуження 74,1 м2 нежитлової площі

підвалу літер А (за інвентаризаційною справою № 29018 спірного будинку (т. 8

а.с. 10))  житлового будинку АДРЕСА_1,

чим порушено право комунальної власності на зазначену площу Маріупольської міської

ради, що й стало причиною звернення прокурора до господарського суду з позовом

до Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Донецькій області,

м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріль”, м. Маріуполь.

На думку прокурора позивач -

Управління міського майна Маріупольської міської ради є виконавчим органом

Маріупольської міської ради, що здійснює права суб'єкта комунальної власності.

Право власності територіальної громади міста, яка відповідно до ст.31 Закону

України „Про власність” є частиною державної власності підлягає захисту.

Відповідно до п.2 ст.121

Конституції України на прокуратуру України покладається представництво

інтересів громадянина, або держави, в суді у випадках, визначених законом.

Згідно до ст.36 Закону України „Про 

прокуратуру”, підставою представництва в суді держави є наявність

порушень, або загрози порушень, економічних, політичних та інших державних

інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних, або юридичних

осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

За приписом ч.1 ст.2 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними

заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в

інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме

полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч.2

ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Конституційного Суду

України від 08.04.1999 р. за №3-рп/99 встановлено, що прокурор чи його

заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на

законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може

відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній

заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою

здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому інтереси

держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з

інтересами державних органів, державних підприємств чи з інтересами

господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в

діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно до п.2 резолютивної частини

вказаного Рішення КСУ, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати

відповідні функції у спірних відносинах, зазначених в ч.2 ст.2 Господарського

процесуального кодексу України, треба розуміти орган державної влади або орган

місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу

виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини

рішення КСУ встановлено, що орган, уповноважений державою здійснювати

відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених

за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в

господарському процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог

ст.22 ГПК України.

Відповідно до п.п.1.1., 2.1.

Положення про Управління міського майна, з урахуванням внесених змін від

22.03.2005р. №957, Управління є виконавчим органом міської ради та йому

підзвітне. Виконує від імені та в інтересах територіальних громад повноваження

по володінню, користуванню та розпорядженню об'єктами прав комунальної власності.

Відповідно до п.31 ст.26 Закону

України „Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські ради

вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо

управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної

територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

З наведеного випливає, що позивач -

Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь є органом

місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу

виконавчої влади, у зв'язку з чим звернення прокурора Орджонікідзевського

району м. Маріуполя з позовом до господарського суду Донецької області в

інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської

ради, м. Маріуполь є правомірним та таким, що не суперечить вимогам чинного

законодавства.

Зазначене встановлено в постановою

Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006р. по справі №10/198

пд, яка набрала законної сили 21.06.2006р. та не була оскаржена.

Пунктом 3.2. договору

купівлі-продажу НОМЕР_1 сторони встановили, що передача об'єкту підтверджується

актом прийому-передачі, підписаним сторонами.

05.02.1996р. між Регіональним

відділенням Фонду Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк та

ТОВ „Оріль” був підписаний акт прийому-передачі, яким сторони підтвердили

передачу приміщення вартістю 12 605 010 тис. крб., факт сплати за це приміщення

грошових коштів, та ту обставину, що передача майна проводилася відповідно до

договору купівлі-продажу НОМЕР_1

Разом з тим, в зазначеному акті

відсутнє посилання як на адресу приміщення, так і на його площу, а також

відсутнє посилання які самі приміщення передаються за договором

купівлі-продажу.

Згідно до експлікації внутрішніх

площ до плану будівлі „А-підвал” АДРЕСА_1, сума площ, вказаних у лит 13, лит

14, лит 15, лит 16 складає 201,34 м2 (за інвентаризаційною справою № 29018

спірного будинку (т. 8 а.с. 10)).

Як випливає з письмових пояснень

директора експертно-консультаційної фірми „Веда-консалтинг” ОСОБА_4, який здійснював

оцінку вищевказаних приміщень, при визначені ціни приміщення, експерт

здійснював оцінку нежитлових приміщень які були вільні на час проведення

приватизації. Суд враховує позицію оцінювача та приймає її до уваги оскільки

вона не була спростована наданими в судове засідання доказами.

Під час розгляду справи судом

встановлено, що  частина технічного

підвалу була відведена сараями мешканців житлового будинку, і, таким чином,

відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна” не

відносилась до об'єктів оренди, які підлягають передачі за Законом України „Про

приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 р. №2482-ХП, а тому не

могла бути об'єктом приватизації.

Регіональним відділенням Фонду

Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк також не доведено суду

того факту, що за договором купівлі-продажу НОМЕР_1 він брав на себе

зобов'язання продати та передати ТОВ „Оріль” саме сараї мешканців.

З огляду на вище викладене, а також

на те, що інша частина спірного приміщення була вільна, суд робить висновок, що

до оцінки помилково була включена саме ізольована вільна площа 48,62 м2 за (лит

13 та сходова клітка за інвентаризаційною справою № 29018 спірного будинку (т.

8 а.с. 10)), яка в подальшому і була включена до спірного договору. Відсутність

права на викуп вказаного приміщення ТОВ „Оріль” не оспорюється. Зазначене також

підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2002р.

по справі №12/671пд та поясненнями ТОВ „Оріль”.

Необґрунтованість включення до

предмету договору площі приміщення №13 (сараїв мешканців) підтверджена

призначенням вказаного приміщення та прямою забороною на відчуження сараїв

мешканців, яка наведена у Законі України „Про приватизацію державного житлового

фонду” від 19.06.1992р. №2482-ХП.

На дату укладення договору НОМЕР_1

в предмет угоди всупереч умовам Наказу Президента також увійшла частина підвалу

лит.16 площею 15,59 м2, яка не могла бути предметом договору, оскільки ТОВ

„Оріль” у цьому приміщенні ніколи не знаходилося.

Той факт, що предметом договору

НОМЕР_1 було приміщення №16 площею 15,59 м2, а не будь-якої іншої площі,

свідчать:

-          матеріали приватизаційної справи,

представленої РВ ФДМУ, згідно якої за планом підвалу та експлікації до нього,

приміщення №16 складалось зі сходової клітки, приміщення №16-1, №16-2,

загальною площею 15,59 м2;

-          реєстрація МКП «Маріупольське бюро

технічної інвентаризації» за договором НОМЕР_1 приміщення №16 площею 15,59 м2 у

складів зазначених вище приміщень;

-          рішення господарського суду по справі

№1/221пд, яким визнано частково недійсним договір купівлі-продажу приміщення

№16 площею 85,90 м2, укладений між Управлінням міського майна та ОСОБА_2, в

частині продажу їй приміщення №16 площею 15,59 м2.

Необґрунтованість включення до

предмету договору НОМЕР_1 приміщення №16 площею 15,59 м2, окрім зазначеного

вище, підтверджується листами відділу по питанням Надзвичайних ситуацій та

цивільного захисту населення Орджонікідзевського району м. Маріуполя.

Так, відповідно до листа даного

відділу ГО від 18.03.2002р. №17 згідно до будівельних норм та правил, які

застосовуються при будівництві захисних споруд ГО, сховища складаються з

основних та допоміжних приміщень. У зв'язку з цим, всі приміщення, зазначені в

експлікації та в плані МКП «Маріупольське бюро технічної інвентарізації» від

19.11.1998р., у тому числі коридор 1 та сходова клітка Ш, включались у

попередню захисну споруду ГО.

Як вбачається з листа №1 від

28.01.2003р. цього органу ГО, сховища 5 класу №18159 знаходилось у відомчому

житловому будинку комбінату „Азовсталь” та знаходило на балансі у ЖКХ

„Азовсталь” до 19.12.1997р., тобто до передачі відомчих будинків до комунальної

власності. До 26.11.1998р. це сховище враховувалось як об'єкт цивільної оборони

та до 26.11.1998р. штабом цивільної оборони району згоди на передачу в оренду

приміщень сховища нікому не видавалось, і не магазин „Ноктюрн”, ні ТОВ „Оріль”

приміщеннями сховища не користувались, у тому числі і коридором зі сходовою

кліткою.

Згідно до листа начальника штабу ГО

та ЧС Орджонікідзевського району м.Маріуполя від 26.04.1999р. №26 при

приватизації підвальних приміщень АДРЕСА_1, ТОВ „Оріль” було помилково включені

у поверховий план МКП «Маріупольське бюро технічної інвентарізації» сховища ГО

5 класу №18159 площею 15,59 м2, без узгодження зі штабом ГО та по ЧС

Орджонікідзевського району м. Маріуполя.

Крім того, приміщення № 16

Товариству з обмеженою відповідальністю „Оріль” за актом прийому-передачі

відповідно до п. 3.2. договору не передавалось, що свідчить про те, що право

власності на дане приміщення у відповідача-2 ніколи не виникало. Доказів

зворотного суду не представлено.

У своєму відзиві на позов ТОВ

„Оріль” зазначає, що приміщення №16 було придбано ним під час приватизації як

частина нежитлового підвального приміщення загальною площею 388,27 м2. Після

придбання приміщення №16 неодноразово затоплювалось зважаючи на ненадійність

систем постачання теплом, водою та каналізаційних труб, що спонукало ТОВ

„Оріль” до звернення до ЖКХ „Азовсталь”. Після чергового залиття, представники

ЖКХ „Азовсталь” закрили приміщення та забрали ключі від нього.

Господарський суд доводи

відповідача - 2 до уваги не приймає, оскільки відповідно до наявного у

матеріалах справи висновку будівельно-технічної експертизи №4578/22 від 18.10.2004р.

лівий блок підвалу житлового будинку займали приміщення бомбосховища та не

могли використовуватись магазином під складські приміщення, приміщення лит

№16-1, №16-2, лит ІІІ (за інвентаризаційною справою № 29018 спірного будинку

(т. 8 а.с. 10)) - приміщення входу до сховища які є його невід'ємною

конструктивною частиною. Таким чином, ТОВ „Оріль” приміщенням №16 користуватись

не могло.

Предметом даного спору є також

збільшення предмету угоди стосовно площі розміром 9,89 м2 внаслідок

арифметичної помилки, допущеної в експлікації по підвалу будинку, у якій

зазначено, що площа підвалу складає 211,23 м2, в той час коли вона фактично

складає 201,29 м2.

Ця помилка спричинила завищення

внутрішньої загальної площі підвалу, та відповідно, необґрунтоване включення до

звіту про експертну оцінку вартості приміщення, до акту оцінки вартості

інвентарного об'єкту від 18.12.1995р., а потім і до предмету вказаного договору

площі 9,89 м2.

Відповідач 1 - Регіональне

відділення Фонду Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк у

своїх письмових поясненнях підтвердив факт визначення предмету договору

купівлі-продажу НОМЕР_1 за технічним паспортом, який містив результати

інвентаризації станом на 1992р., в експлікації якого за підвалом була

арифметична помилка в сторону збільшення загальної площі підвалу на 9,89 м2.

Відповідачем - 1 представлено суду приватизаційну справу за 1995р., площа

підвалу за даними технічного паспорту складала: за даними поверхового плану

підвалу - 201,34 м2; за експлікацією МКП «Маріупольське бюро технічної

інвентаризації» внутрішніх приміщень підвалу - 211,23 м2, тобто з різницею 9,89

м2.

Також використання технічного

паспорту з наявною в експлікації помилкою підтверджується листами та

поясненнями МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», а також наявним

у матеріалах справи висновком будівельно-технічної експертизи №4578/22 від

18.10.2004р. 

На підставі вищенаведеного, суд

вважає факт збільшення предмету договору НОМЕР_1 в частині площі підвалу 9,89

м2 внаслідок допущення арифметичної помилки безспірним та доведеним матеріалами

справи.

За приписом п.п.4,9 Тимчасових та

перехідних положень Цивільного кодексу України, що набув чинності з

01.01.2004р., законність договору, який оспорюється та був укладений до

набрання чинності цього кодексу, має вирішуватись відповідно до вимог

Цивільного кодексу, що діяв до 01.01.2004р., тобто згідно до ст.48 Цивільного

кодексу України (у редакції 1963р.).

Згідно до ст.48 Цивільного кодексу

України (у редакції 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам

закону.

Якщо за рішенням суду угода

визнається недійсною на підставі ст.48 Цивільного кодексу України, то вона є

нікчемною, таким чином, судом встановлюється факт, що правовідношення між

сторонами по угоді не виникало.

Як випливає з роз'яснень президії

Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111 „Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, недійсні

угоди, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання

недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

Посилання відповідача 2 стосовно

того факту, що рішенням Арбітражного суду Донецької області від 13.08.1997р. по

справі №2/4-25пд було відмовлено у позові Прокурора м.Маріуполя в інтересах

Фонду державного майна Донецького відділення до ТОВ „Оріль” про визнання

недійсним договору купівлі-продажу НОМЕР_1 суд до уваги не приймає, оскільки

зазначеним рішенням  судом встановлено

відсутність доказів укладання угоди з порушенням ст.ст. 49, 57 ЦК України (у

редакції 1963р.).

На підставі вищенаведеного,

господарський суд робить висновок, що позовні вимоги Прокурора

Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління

міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про визнання частково

недійсним договору купівлі-продажу НОМЕР_1 є обґрунтованими, доведеними

належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Як було зазначено ТОВ „Оріль”

спірною частиною приміщення (74,10 м2) фактично не користувалося, на час

розгляду у суді зазначене приміщення у його користуванні не знаходиться. За

таких підстав суд не приймає рішення про повернення сторін угоди, що визнано

частково недійсною у первісний стан. У той же час зазначене не позбавляє

відповідача 2 звернутися з позовом про відшкодування збитків - частини

сплаченої під час викупу суми.

Судові витрати, відповідно ст.49

Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на

відповідачів.

На підставі вищенаведеного,

керуючись ст.48 Цивільного кодексу України (у редакції 1963р.), ст.ст. 4-2,

4-3, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, господарський  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Орджонікідзевського

району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна

Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до відповідачів, Регіонального

відділення Фонду Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк та

Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріль”, м. Маріуполь, за участю третіх

осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Маріуполь, Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Маріуполь та Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_3, м. Маріуполь про визнання недійсним договору

купівлі-продажу НОМЕР_1 в частині 74,10 м2 від загальної площі 388,27м2

приміщення, що розташоване АДРЕСА_1 - задовольнити.

Визнати частково недійсним договір

купівлі-продажу НОМЕР_1 в частині 74,10 м2 від загальної площі 388,27м2

приміщення, що розташоване АДРЕСА_1, укладений Регіональним відділенням Фонду

Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк та Товариством з

обмеженою відповідальністю „Оріль”, м. Маріуполь (встановивши її 314,17 м2, у

тому числі перший поверх площею 177,04 м2, підвал лит 14, 15 площею 137,13 м2).

Стягнути з Регіонального відділення

Фонду Державного майна України у Донецькій області (за адресою: вул. Артема,

97, м. Донецьк, 83000, р/р 37187561900001 в УДК у Донецькій області, МФО

834016, ЄДРПОУ 13511245) на користь державного бюджету України витрати по

сплаті державного мита в сумі 42грн.50коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Оріль” (за адресою: вул. Пашковського, 21/46, м. Маріуполь

Донецької області, 87502, р/р 26000301360163 у Орджонікідзевському від. АК ПІБ

м.Маріуполя, МФО 334389, ЄДРПОУ 13542915) на користь державного бюджету України

витрати по сплаті державного мита в сумі 42грн.50коп.

Стягнути з Регіонального відділення

Фонду Державного майна України у Донецькій області (за адресою: вул. Артема,

97, м. Донецьк, 83000, р/р 37187561900001 в УДК у Донецькій області, МФО

834016, ЄДРПОУ 13511245) на користь Державного підприємства “Судовий

інформаційний центр” (вул. Трутенко, 2, м. Київ, 03680, р/р 26002014180001 у

ВАТ  “Банк Універсальний” м. Львів, МФО

325707, ЄДРПОУ 30045370) витрати  на

інформаційно-технічне забезпечення 

судового  процесу в сумі

59грн.00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Оріль” (за адресою: вул. Пашковського, 21/46, м. Маріуполь

Донецької області, 87502, р/р 26000301360163 у Орджонікідзевському від. АК ПІБ

м. Маріуполя, МФО 334389, ЄДРПОУ 13542915) на користь Державного підприємства

“Судовий інформаційний центр” (вул. Трутенко, 2, м. Київ, 03680, р/р

26002014180001 у ВАТ  “Банк

Універсальний” м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) витрати  на інформаційно-технічне забезпечення  судового 

процесу в сумі 59грн.00коп.

Стягнути з Регіонального відділення

Фонду Державного майна України у Донецькій області (за адресою: вул. Артема,

97, м. Донецьк, 83000, р/р 37187561900001 в УДК у Донецькій області, МФО

834016, ЄДРПОУ 13511245) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати пов'язані з проведенням будівельно-технічної

експертизи в сумі 215грн.00коп. 

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Оріль” (за адресою: вул. Пашковського, 21/46, м. Маріуполь

Донецької області, 87502, р/р 26000301360163 у Орджонікідзевському від. АК ПІБ

м. Маріуполя, МФО 334389, ЄДРПОУ 13542915) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати пов'язані з

проведенням будівельно-технічної експертизи в сумі 215грн.00коп.

Видати накази після набуття

рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 12.02.2007р.

судом оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                                        

Марченко О.А.