Постанова

від 11.05.2011 по справі 21/224-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 № 21/224-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іваненко Ю.Г.

ОСОБА_1

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Головного офісу Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту за довіреністю № 148 від 31.03.2011;

від відповідача: ОСОБА_3 -адвокат за довіреністю № 1054 від 16.09.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(вих. № 150 від 11.02.2011) та комунального підприємства «Ірпіньводоканал»(вих. № 231 від 10.02.2011) на рішення господарського суду Київської області від 26.01.2011 р. у справі № 21/224-10

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ

до комунального підприємства «Ірпіньводоканал», м. Ірпінь

про стягнення 2544461 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства «Ірпіньводоканал»про стягнення 2085185 грн.10 коп., з яких: 1621029 грн. 23 коп. заборгованості за договором № 05197/1-5 від 03.11.2004 р., 1370 грн. 37 коп. пені, 90617 грн. 24 грн. 3% річних та 372168 грн. 26 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані пунктами 1.1, 2.1.1, 2.1.5, 2.2.2, 2.2.1, 2.2.5, 4.2 договору про приймання стічних вод через приєднані мережі № 05197/1-5 від 03.11.2004; ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625, 629 ЦК України; п.п. 2.1, 2.2, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2010; Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10.01.2002 року»2921-ІІІ та ст.ст. 1, 12, 15, 35, 54, 55, 56, 57 ГПК України.

21.01.2011 представник позивача подав до суду першої інстанції уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені до 440876 грн. 49 коп., 3% річних до 83453 грн. 11 коп. та інфляційних втрат до 399102 грн. 61 коп.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.01.2011 р. у справі № 21/224-10 позовні вимоги задоволено частково (суддя Ярема В.А.)

Стягнуто з комунального підприємства «Ірпіньводоканал»на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»8081 грн. 17 коп. 3 % річних, 22287 грн. 48 коп. інфляційних витрат, 28 грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з комунального підприємства «Ірпіньводоканал»303 грн. 69 коп. державного мита.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на користь Державного бюджету України 4289 грн. 06 коп. державного мита.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на користь комунального підприємства «Ірпіньводоканал»941 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення обґрунтоване приписами п.п. 1.1, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 4.2, 5.2 та 7.1 договору; ст. ст. 173, 175, 193, 223, 230 ГК України; ст. ст. 258, 267, 612, 625, 627, 901, 903 ЦК України; ст.ст. 7, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; ст. ст. 5, 28, 30, 50, 52 Закону України «Про місцеве самоврядування»; ст. 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»; ст.ст. 10, 101 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ»; рішенням Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. № 21-рп/2003 у справі № 45/2003, указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»; постановою Кабінету міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер»; пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007 р. № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін».

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за вих. № 150 від 11.02.2011 (вх. № 02-4.4/2730 від 21.03.2011), в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.01.2011 р. у справі № 21/224-10 в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 2514092 грн. 79 коп. та в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь комунального підприємства «Ірпіньводоканал»витрат на адвокатські послуги в розмірі 941 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд Київської області не надав належної правової оцінки законодавству, що регулює правові відносини між сторонами з приводу проведення розрахунків по договору, посилаючись на норми, що містяться в п.п. 1.1, 2.1.1, 2.1.5, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5, п.п. 2.9, 3.8 Постанови Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті; ст.ст. 33, 43 ГПК України; ст.ст. 4, 23 ГК України; ст.ст. 525, 526, 529 ЦК України. На думку позивача при визначенні тарифів судом порушені норми чинного законодавство та не застосовані розпорядження КМДА № 1661, 640, 1780, порушено приписи ст.ст. 42, 43, 47, 34, 43 ГПК України, ст. 129 Конституції України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням комунальне підприємство «Ірпіньводоканал»звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 231 від 10.02.2011 (вх. № 02-4.4/2732 від 21.03.2011), в якій просить визнати безпідставним застосування при вирішенні спору судом першої інстанції тарифів у період квітень-травень 2008 р., погоджених розпорядженням КМДА № 1127; визнати безпідставним застосування позивачем нечинних тарифів; скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.01.2011 р. у справі № 21/224-10 та відмовити позивачеві в задоволенні вимог у зв'язку з їх недоведеністю та недійсністю. Відповідач також просить стягнути з позивача витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Апеляційна карга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм ст.ст. 35, 84 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права в частині незастосування розпорядження КМДА № 2099. Свої вимоги апелянт обґрунтовує також застосуванням норм п.п. 2.2.2, 2.2.5 договору № 05197/1-5; ст. 6 ЦК України; ст.ст. 4, 21, 82 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача.

В судовому засіданні 11.05.2011 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 надав оригінали дебетово-інформаційних повідомлень.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечив.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги ПАТ «АК «Київводоканал»та КП «Ірпіньводоканал»не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір № 05197/1-5 від 03.11.2004 на приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За своєю правовою природою укладений договір є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 1621023 грн. 23 коп. заборгованості по сплаті вартості наданих послуг протягом квітня 2008 р.- липня 2010 р. згідно договору.

В п.п. 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується надавати на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва послуги з приймання стічних вод абонента у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Пунктом 2.2.1 передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення або у паперовому вигляді -вимоги-доручення, тощо) для оплати за прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно п.п. 2.2.2 у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів.

В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитих послуг (п.п. 2.2.4 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що постачальник свої обов'язки за договором в частині надання послуг з приймання стічних вод абонента у систему каналізацій м. Києва виконав належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору протягом квітня 2008 р. - липня 2010 р. відповідачем транспортовано в каналізаційну мережу Києва 7 494 250 м3 стічних вод, із яких 4 905 499 м3 стічних вод споживачів 1 групи, 1 011 934 м3 споживачів 2 групи та 1 576 817 м3 споживачів 3 групи.

Як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг загальною вартістю 10413093 грн. 30 коп. належним чином не виконав, сплативши 8792064 грн. 07 коп.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, грошові кошти, що надходили від відповідача за договором протягом спірного періоду, зараховувались в рахунок оплати вартості наданих послуг за той місяць, який був зазначений у призначенні платежу перерахованих коштів.

Виходячи зі змісту позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 1621029 грн. 23 коп.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.

Згідно п. 2.2.1 договору тарифи на послуги з водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

ПАТ «АК «Київводоканал»в апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд Київської області не надав належної правової оцінки законодавству, що регулює правові відносини між сторонами з приводу проведення розрахунків по

договору, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення суд зазначив, що позивач безпідставно зарахував грошові кошти лише за ті місяці, які зазначені у призначенні платежу. Місцевий господарський суд зазначив, що ПАТ «АК «Київводоканал»зобов'язано було зарахувати грошові кошти, що надійшли від відповідача в погашення боргу за попередні періоди (як передбачено п. 2.2.2 договору), не звертаючи уваги на призначення платежу, зазначено в платіжному дорученні.

Апелянт не погоджується з вищевказаним, посилаючись на положення п.п. 2.26, 2.9, 3.8 Постанови Національного банку України від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»зазначив, що ані банківська установа позивача, ПАТ «АК «Київводоканал»не мав жодних правових підстав змінити призначення платежу, що зазначено в платіжному документі та зарахувати грошові на власний розсуд (в погашення заборгованості, що виникла у відповідача за попередні періоди, відповідно до п. 2.2.2 договору).

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно застосував у спірних правовідносинах положення п. 2.2.2, зарахувавши сплачені відповідачем кошти відповідно до умов укладеного договору за періоди, в яких виникла заборгованість без врахування «призначення платежу». В даному випадку посилання позивача на положення Постанови Національного банку України від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»не можуть братися до уваги, оскільки положення Інструкції поширюються виключно на взаємовідносини банківської установи та її клієнта і не стосуються порядку розрахунків, що прописаний в договорі між позивачем та відповідачем.

Інструкція передбачає обов'язки банку і не обмежує права сторін за договором, оскільки ведення бухгалтерського обліку коштів, що отримує позивач від споживачів - це виключна компетенція позивача, а не банку.

Положення договору № 05197/1-5 від 03.11.2004 не оспорювалися в судовому порядку та не були визнані недійсними.

Таким чином, заперечення позивача щодо застосування господарським судом п. 2.2.2 договору безпідставне і спростовується діючими нормами права.

Зокрема, в даному випадку підлягає застосуванню п. 3 ст. 6 ЦК України, в якій закріплено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Пункт 2.2.2 договору не порушує жодного акту цивільного законодавства і підлягає застосуванню.

Господарським судом Київської області вірно встановлено, що розбіжностей у сторін щодо обсягів скинутих в мережі позивача стоків немає.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «АК «Київводоканал»зазначає, що господарський суд Київської області при винесенні оскаржуваного судового рішення зробив перерахунок вартості наданих Товариством послуг з водовідведення, застосувавши при цьому тарифи на послуги з водовідведення, що вже не мали бути застосовані до спірного періоду.

Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, яким не застосовано при визначенні вартості наданих послуг за спірний період тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 640 від 30.05.2007 р., № 1661 від 27.11.2008 р., № 1780 від 25.12.2008 р., № 127 від 05.02.2009 р. та № 516 від 29.04.2009 р., оскільки вказані розпорядження на даний момент оскаржені в судовому порядку, а саме: розпорядження Київської міської державної адміністрації № 640 від 30.05.2007 р. втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 р., а також визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 р.; розпорядження Київської міської державної адміністрації № 516 від 29.04.2009 р. визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 р., а також втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1332 від 30.01.2009 р.

Крім того, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008 р. скасовано згідно з Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 р., а також втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1780 від 25.12.2008 р. розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1780 від 25.12.2008 р. скасовано згідно з Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 р., а також втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 128 від 05.02.2009 р., а розпорядження Київської міської державної адміністрації № 127 від 05.02.2009 р. скасовано згідно з Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009р., а також втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 р.

Відтак, посилання позивача на зазначені розпорядження КМДА є безпідставними.

Господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, правомірно застосував тарифи, які затверджені розпорядженнями КМДА № 1127 від 28.08.2006 р., № 640 від 30.05.2007 р., № 1661 від 27.11.2008 р., № 1780 від 25.12.2008 р., № 127 від 05.02.2009 р., № 516 від 29.04.2009 р., № 758 від 30.06.2009 р., № 980 від 31.08.2009 р., № 1332 від 30.11.2009 р.).

В своїй апеляційній скарзі КП «Ірпіньводоканал»заперечує проти застосування судом розпоряджень за номерами 517, 758, 1332, 980, 640, 1127, посилаючись на їх не чинність та невідповідності чинному законодавству.

Приписами ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»передбачено, що встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України) віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання.

Приписами ст.ст. 51, 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Відповідно до п. 5 п. а ст. 30 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Приписами статей 10, 101 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»встановлено, що Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 р. № 21-рп/2003 у справі № 45/2003, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо розуміння функцій, які покладені на Київську міську державну адміністрацію, що виступає як орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування одночасно, підтримуючи викладену позицію Конституційного суду України.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що видача спірних розпоряджень здійснена Київською міської державною адміністрацією саме як органом місцевого самоврядування - виконавчим органом Київської міської ради.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових атів міністерств та інших органів виконавчої влади»та Постанови Кабінету міністрів України від 28.12.1992 р. №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер»рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2003 р. № 2099, згідно якого КП «Ірпіньводоканал»проводило облік вартості спожитих ним послуг на підставі п.п. 2.2.4 діючого договору та здійснювало їх оплату, а позивач приймав їх без заперечень.

Згідно розпорядження КМДА від 18.04.2008 № 578, зареєстрованого у головному управлінні юстиції у м. Києві від 15.05.2008 № 12/788, розпорядження КМДА від 12.11.2003 № 2099 втратило чинність лише 25.05.2008, оскільки було скасоване.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно не застосовував у квітні, травні 2008 р. тарифи згідно розпорядження КМДА № 2099, оскільки дане розпорядження втратило чинність 14.04.2008 р. згідно з розпорядженням КМДА № 578.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено в ході розгляду даної справи, що представником позивача подано до суду інформацію щодо сплачених відповідачем коштів за договором (реєстр платежів), який складено ЦВ ПАТ «КБ «Хрещатик»та скріплений відбитком печатки банківської установи, зі змісту якого слідує, що протягом серпня - жовтня 2010 р. відповідачем за договором до звернення з позовною заявою до господарського суду додатково було сплачено 1405000 грн. 00 коп.

Втім, зазначена сума коштів не була врахована позивачем при визначенні розміру заборгованості за договором у даній справі.

За таких обставин, враховуючи, що загальна вартість послуг, наданих позивачем за договором протягом квітня 2008 р. - липня 2010 р. становить 8911531 грн. 88 коп., а відповідачем за договором сплачено 10197064 грн. 07 коп., місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що відповідачем свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг за спірний період виконано у повному обсязі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1621023 грн. 23 коп. заборгованості по сплаті вартості наданих послуг протягом квітня 2008 р. - липня 2010 р. за договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, що підтверджується викладеним вище.

В п. 3 прохальної частини своєї апеляційної скарги ПАТ «АК «Київводоканал»просило задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача 2 514 092 грн. 79 коп.

Стосовно пені, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг. Позивач просив суд стягнути з відповідача 440879 грн. 49 коп. пені за спірний період з 01.04.2008 р. по 01.08.2010 р.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем подано суду клопотання про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення 440 876,49 грн. пені.

Судом першої інстанцій встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Київської області 20.10.2010 р., що підтверджується поштовим відбитком на конверті останнього, а тому період обрахунку пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором, має починатись з 20.10.2009 р.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з цим у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 365970 грн. 76 коп. пені, нарахованої на суму заборгованості за квітень 2008 р. - вересень 2009 р. правомірно відмовлено, оскільки період обрахунку пені, заявлений позивачем, лежить поза межами строків позовної давності, передбаченої ст. 258 ЦК України (до 20.10.2009 р.).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8081 грн. 17 коп. та 22287 грн. 48 коп. інфляційних витрат.

В п. 2 прохальної частини апеляційної скарги ПАТ «АК «Київводоканал»просило відмовити в задоволенні вимог відповідача щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 941 грн. 00 коп.

Місцевим господарським судом встановлено, і це підтверджується наявними матеріалами справи, що між відповідачем та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання адвокатської правової допомоги від 28.10.2010 р. (т. 1 а.с. 181-182).

Відповідно до п.п. 1.2 адвокатська правова допомога надається замовнику в судовій справі № 21/224-10 за позовом ВАТ «АК «Київводоканал»до замовника про стягнення з останнього 2085185 (два мільйони вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. грошових зобов'язань.

Згідно до п.п. 1.3. цієї угоди адвокат зобов'язався надати правову допомогу шляхом здійснення представництва інтересів замовника (відповідача) в судовому процесі, складання та подання до суду відзиву, заяв, заперечень, скарг та інших документів, необхідних для захисту інтересів замовника.

Розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання адвокатських послуг згідно пункту 1.5.1 протоколу погодження ціни № 1 до п.п. 1.5.1 договору про надання адвокатської правової допомоги від 28.10.2010 р. вартість послуг, що надаються адвокатом замовникові складає 19365 грн.

Згідно виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва від 19.06.2008 р. № 172 ОСОБА_3 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

У судових засіданнях в господарському суді першої та апеляційної інстанцій адвокат ОСОБА_3 брала участь на підставі виданої позивачем довіреності.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується с висновком господарського суду першої інстанції стосовно вирішення питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката. В даному випадку господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що згідно положенням ст.ст. 44, 49 ГПК України та інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р. вимога відповідача про стягнення з позивача 19365 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, підлягає частковому задоволенню в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме у розмірі 941 грн.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 26.01.2011 р. у справі № 21/224-10 залишити без змін.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Ірпіньводоканал»залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Іваненко Ю.Г.

ОСОБА_1

17.05.11 (відправлено)