Постанова

від 13.07.2015 по справі 926/411/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа № 926/411/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желік М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі Греділь Марія

за участю представників:

від прокуратури: Макогон Ю.І.

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Зевар С.С.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Вижницький держспецлісгосп АПК" № 4/66 від 07.05.2015р. (вх. № 01-05/2139/15 від 18.05.2015р.)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2015р.

у справі №926/411/15, суддя Миронюк С.О..

за позовом: прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області;

до відповідача Державного підприємства "Вижницький держлісгосп АПК";

про: стягнення шкоди в сумі 98 450,76 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.04.2015р. у справі № 926/411/15 (суддя Миронюк С.О.) задоволено позов прокурора Вижницького району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області до Державного підприємства "Вижницький держлісгосп АПК" про стягнення шкоди в сумі 98 450,76 грн., а саме стягнено 49 225,38 грн., до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Карапчівської сільської ради Вижницького району: р/р 33117331700017 ОКПО 37984590, МФО 856135 УДКСУ у Вижницькому районі, код платежу 24062100; 19 690,15 грн., що підлягає стягненню до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету; 29 535,23 грн., що підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України;

Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2015р. у справі № 921/411/15, відповідач, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 4/66 від 07.05.2015р. (вх. № 01-05/2139/15 від 18.05.2015р.) , в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2015р. у справі №921/411/15 у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного встановлення всіх обставин справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо суб'єктів відповідальності. Скаржник стверджує, що у даному випадку має місце неналежне виконання договірних зобов'язань. Майстер лісу працює на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, з якого випливає положення про відшкодування шкоди завданої підприємству матеріально-відповідальною особою. Тобто відповідальність за незаконну порубку лісу, так само як і шкоду завдану їхніми діями повинні нести невстановлені правоохоронними органами особи.

Прокурор та позивач подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких проти доводів зазначених в апеляційній скарзі заперечили, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Вижницький держспецлісгосп АПК" № 4/66 від 07.05.2015р. (вх. № 01-05/2139/15 від 18.05.2015р.) на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.04.2015 р. у справі №921/411/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2015 р.

В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено до 30.06.2015р. з підстав, викладених в ухвалі суду від 08.06.2015р.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні від 30.06.2015 у справі №921/411/15 оголошено перерву до 13.07.2015р.

02.06.2015р. відзив на апеляційну скаргу подано Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області, в якому представником зазначено, що він погоджується з рішенням суду першої інстанції та просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, з огляду на те, що ДП «Винницький держспецлісгосп АПК» є постійним лісокористувачем земельних ділянок, а відтак зобов'язаний нести відповідальність за порушення лісового законодавства, оскільки допустив незаконне вирубування лісових насаджень, що є проявою їх протиправної бездіяльності.

Відзив на апеляційну скаргу подано 10.06.2015р. прокурором Винницького району, який вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та зазначає, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

В судовому засіданні 13.07.2015 року прибули прокурор та представник відповідача.

Прокурор в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційні скарзі висловив свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 13.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, проведеною працівниками позивача 21-31.10.2013 р. перевіркою, в присутності директора ДП "Вижницький держлісгосп АПК" Марчука Ю.В. та лісничого Карапчівського лісництва Боднарюка М.Є. виявлено зокрема, незаконну порубку 7 сироростучих та 2 сухостійних дерев у кварталі 37 виділ 28-30 породи ялиця, а також 16 сироростучих дерев породи бук, граб, ялиця, ялини та 3 сухостійних дерев породи ялиця у кварталі 38 виділ 1, 16, 31, 41. Об'єми самовільно зрубаних дерев підтверджуються польовими перелікованими відомостями № 1, 2, 3 підписаними в тому числі лісничим Карапчівського лісництва.

За результатами даної перевірки працівниками Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області було складено акт від 15.11.2013 року, який підписаний уповноваженими особами Державного підприємства "Вижницький держлісгосп АПК" без зауважень та заперечень.

Згідно розрахунку шкоди проведеного на підставі Додатку № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23 липня 2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" відповідачем державі заподіяно шкоду в сумі 98 450,76 грн. (квартал 37 виділ 28-30 та квартал 38 виділ 1, 16, 31, 41).

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 08.07.2014 р. у справі № 713/1139/14-к, який набрав законної сили 07.08.2014 р., Тесліцького Ориста Миколайовича, що з 01.12.2011 р. по 08.07.2014 р. перебував на посаді майстра лісу та відповідав за квартали № 35, 36(2), 37, 38, 39, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 197 КК України та встановлено порушення обов'язків щодо охорони майна.

Статтею 19 Лісового Кодексу України, передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Тимчасові ж лісокористувачі згідно із статтею 20 цього Кодексу повинні, зокрема, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Пунктом 1.3 Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України N 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (Далі Роз'яснення) зазначено, що "Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача." Також, слід звернути увагу на п. 1.6. Роз'яснення - "Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу ). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди."

Згідно п 6.1.2. Роз'яснення у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Суд першої інстанції приходить до висновку, що відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, його твердження, що він не здійснював рубки дерев, а відтак не зобов'язаний відшкодовувати завдану державі шкоду, суд не вважає обґрунтованими, виходячи із того, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідач повинен довести, що в його діях, а в даному випадку у бездіяльності його працівника відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу невідомими особами на території Карапчівського лісництва. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність вимоги прокурора та позивача про стягнення шкоди завданої лісу, оскільки, оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Щодо посилань скаржника на рішення № 713/500/15-ц в обґрунтування вимог апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне, згідно з п. 6.1.2 Роз'яснення у вирішення спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Статтею 107 Лісового кодексу України визначено обов'язок підприємств, установ, організацій відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення лісового законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задовлення не підлягають.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Чернівецької області від 22.04.2015 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 22.04.2015 року в справі за номером 926/411/15 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вижницький держспецлісгосп АПК" № 4/66 від 07.05.2015р. (вх. № 01-05/2139/15 від 18.05.2015р.) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 17.07.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.