Постанова

від 30.09.2014 по справі 219/3858/2014-а

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/3858/2014-а

2-а/219/213/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Шевченко Л.В., при секретарі судового засідання Бурикіній Я.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у м. Димитрові

про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування відмови у наданні відомостей з Державного земельного кадастру

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, позивач, звернувся до суду з позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у м. Димитрові, у якій просить: визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у м. Димитрові ОСОБА_3 щодо відмови у наданні відомостей з Державного земельного кадастру; визнати незаконним та скасувати Повідомлення № 1 від 17.07.2014 року про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру; зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_2 б/н від 17.07.2014 року про надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр»; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 73,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.07.2014 року він звернувся до відділу Держземагентства у м. Димитров Донецької області із запитом про надання відомостей з Державного земельного кадастру та просив надати йому витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Димитров, м-н Світлий, 2. Позивач обґрунтовує позовні вимог тим, що відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, ним було надано всі необхідні документи для отримання відомостей з Державного земельного кадастру, які необхідні йому для сплати земельного податку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю та врахувати, що відомості щодо площі земельної ділянки відповідно до її кадастрового номеру не є інформацією з обмеженим доступом тобто такої, інформації, шкода в оприлюдненні якої переважає суспільний інтерес в її отриманні і становить загрозу національній безпеці, обороні, запобігання злочину тощо, - а тому доступ до неї обмежуватися не може. Інших підстав для відмови у задоволенні свого запиту позивач також не вбачає.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання, призначене на 29.08.2014 року, 23.09.2014 року із невідомих суду причин не забезпечив, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Листом № 09-05.31-1182/2-14 начальник відділу Державного земельного агентства у м. Димитрові Донецької області повідомив суд, що не може подати в строк до 15.08.2014 року заперечення на позов, оскільки Державний кадастровий реєстратор ОСОБА_3 знаходиться в черговій відпустці до 18.08.2014 року. 04.09.2014 року до суду надійшов лист від 27.08.2014 року № 9-05.31-1306/2-14, у якому начальник відділу Держземагентства у м. Димитрові Донецької області повідомляє про звільнення з посади з 15.08.2014 року ОСОБА_3.

Ухвалами судді від 16.05.2014 року у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини щодо внесення виправлень до державного земельного кадастру України регулюються Земельним кодексом України , Законом України "Про Державний земельний кадастр" (далі Закон) та Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі Порядок).

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, серед іншого, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (ст.2 Закону).

ОСОБА_4 із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону , зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25.09.2013 року позивач придбав нежитлове приміщення № 97 загальною площею 269,20 кв. м вбудоване в житловий будинок, розташоване в місті Димитров Донецької області, мікрорайон «Світлий» будинок № 2 (арк. с.10).

ОСОБА_4 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 9951958 власником зазначеного нежитлового приміщення за реєстраційним номером 156834714113 є позивач - ОСОБА_2 (арк.с.27).

17.07.2014 року позивач звернувся до Відділу Державного земельного агентства у місті Димитров з заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру.

17.07.2014 року Державним кадастровим реєстратором Відділу Держземагентства у м. Димитрові Донецької області розглянуто заяву та повідомлено про відмову у наданні запитуваних відомостей з тих підстав, що за вказаними у заяві земельними ділянками з кадастровими номерами 1411300000:01:010:0069; 1411300000:01:010:0197; 1411300000:01:010:0198 зареєстровано право власності Територіальної громади міста Димитров в особі Димитровської міської ради та право постійного користування Комунального підприємства та у зв'язку з тим, що за запитуваною інформацією звернулась неналежна особа.

У відповідності до п.4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого указом Президента України №445 від 08.04.2011 року , Держземагентство України здійснює ведення і адміністрування державного земельного кадастру, веде поземельні книги та надає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки. ОСОБА_4 з п.4 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №258 від 10.05.2012 року , Головне управління здійснює ведення державного земельного кадастру. У відповідності до ст.6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року , ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, тобто Держземагентством та його територіальними органами. При цьому, чинним законодавством у сфері ведення державного земельного кадастру передбачено, що його відомості містять, зокрема, відомості про земельну ділянку, інформацію про суб'єктів права власності на земельну ділянку тощо. У зв'язку з чим, суд відзначає, що запитувана позивачем інформація (повністю або частково) міститься у відомостях Державного земельного кадастру, отже, відповідач повинен нею володіти.

Відповідно до п.п.1, 5 ст.38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , п.п.162, 175 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року , відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами виключно власникам, користувачам земельної ділянки або уповноваженим ними особами; спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) осіб, зазначених у підпункті 1 цього пункту, або уповноваженим ними особам; особам, в інтересах яких встановлено обмеження, або уповноваженим ними особам; органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом; особам, які отримали ліцензії на проведення землеоціночних робіт та земельних торгів; особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру інженерів-геодезистів, для виконання зазначених робіт; нотаріусам за дорученням власника земельної ділянки під час вчинення правочину щодо неї; особі, якій належить речове право на земельну ділянку.

Пунктом 175 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року передбачено, що на отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право: власники, користувачі земельної ділянки або уповноважені ними особи.

Відповідно до пункту 162 Порядку, відомості з Державного земельного кадастру надаються кадастровими реєстраторами у формі витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру.

У відповідності до вимог пунктів 166, 167 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1057 від 17.10.2012р. (надалі - Порядок), для отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку заявник або уповноважена ним особа за дорученням власника земельної ділянки подає Державному кадастровому реєстраторові: 1) заяву за формою згідно з додатком 42; 2) документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру; 3) документ, який підтверджує повноваження діяти від імені заявника (у разі - подання заяви уповноваженою заявником особою). Заява про надання відомостей з Державного земельного кадастру з доданими документами подається заявником або уповноваженою ним особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідач відмовив позивачу в задоволенні запиту й у наданні запитуваної інформації виключно з тих мотивів, що позивач не мав права на отримання вказаної інформації, оскільки останній не є особою, яка повноважна одержувати відомості з Державного земельного кадастру, які стосуються предмету його запиту від 17.07.2014 року.

Позивач вважає, що він має право на отримання інформації про земельні ділянки, оскільки є власником нерухомого майна у багатоповерховому будинку та у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного

будинку» нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин

Статтею 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Суд враховує, що у розумінні п. 14.1.73 ст.14 Податкового кодексу України землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.6. статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до пункту 287.8. статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд відзначає, що порядок здійснення та забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, в Україні визначається й регламентується Законом України «Про доступ до публічної інформації» .

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» , публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1-4 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

ОСОБА_4 ст.20 Закону України «Про інформацію» , за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Оскільки дані про земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, інформація про земельні ділянки міститься в Публічній кадастровій карті в мережі Інтернет, у якій відображаються такі відомості: кадастровий номер земельної ділянки; форма власності; код цільового призначення; площа ділянки в гектарах. Такі дані є доступними для широкого загалу і носять характер публічної інформації.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

ОСОБА_4 з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

ОСОБА_4 зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ОСОБА_4 з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Як вбачається з матеріалів справи до заяви про надання відомостей з Державного земельного кадастру додано документ - світлокопія правовстановлюючого документа на нежиле приміщення № 97 в буд. № 2 м-н Світлий м. Димитров. Однак, до заяви не було додано витяг з Державного реєстру речових прав про нерухоме майно, що свідчить дані про власника цього майна та про державну реєстрацію права власності. Крім того, суду надано докази, що державний кадастровий реєстратор ОСОБА_3 звільнилася з посади. За таких обставин, суд вважає, що позові вимоги в частині визнання протиправними дій Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у м. Димитрові ОСОБА_3 щодо відмови у наданні відомостей з Державного земельного кадастру задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування Повідомлення № 1 від 17.07.2014 року про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_2 б/н від 17.07.2014 року про надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр ці вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в заперечення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і не довів правомірності відмови у наданні відомостей з Державного земельного кадастру, тоді як вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Керуючись статтями 11 , 14 , 70 , 71 , 72 , 86 , 94 , 159 - 163 , 167 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у м. Димитрові про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування відмови у наданні відомостей з Державного земельного кадастру - відмовити частково.

Скасувати повідомлення № 1 від 17.07.2014 року про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру України, прийняте державним кадастровим реєстратором Відділу Держземагентства у м. Димитрові Донецької області ОСОБА_3

Зобов'язати державного реєстратора повторно розглянути заяву ОСОБА_2 б/н від 17.07.2014 року про надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр».

В іншій частині позову - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29.09.2014 року. Повний текст виготовлено, оформлено 30.09.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України , апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Л.В.Шевченко