Ухвала

від 15.07.2015 по справі 2а-1390/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/33909/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі№2а-1390/12/1370 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Захід» доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпати-Захід» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Карпати-Захід») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09 серпня 2011 року №0000552340/0/18786 та №0000562340/0/18790.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0000552340/0/18786 від 09 серпня 2011 року та № 0000562340/0/18790 від 09 серпня 2011 року.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень місяць 2011 року.

За результатами перевірки 20 липня 2011 року складений акт № 454/23-4/32640129, в якому зафіксовано допущення позивачем порушень:

пункту 200.4 статті 200, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 187.1 статті 187, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, підпункту 14.2 пункту 14 Розділу ІІІ та підпункту 4.6.4 пункту 4.6 Розділу V «Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за травень 2011р на суму ПДВ 36957,0 грн.; до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації по ПДВ за березень 2011р) на суму ПДВ 24735,0 грн.; до заниження податкового зобов'язання по ПДВ за березень 2011р на суму ПДВ 24522,0 грн.; до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації по ПДВ за квітень 2011р) на суму ПДВ 27930,0 грн.; до заниження податкового зобов'язання по ПДВ за квітень 2011р на суму ПДВ 5523,0 грн.; до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації по ПДВ за травень 2011р) на суму ПДВ 20085,0 грн.; до заниження податкового зобов'язання по ПДВ за травень 2011р на суму ПДВ 29814,0 грн.;

пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - до перевірки не надано у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 09 серпня 2012 року № 0000552340/0/18786, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59860,87 грн., з яких за основним платежем у розмірі 59859 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн., та № 0000562340/0118790, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень.

За результатами розгляду апеляційної скарги позивача, Львівський апеляційний адміністративний суд зауважив на безпідставність висновків суду першої інстанції та податкового органу щодо допущення позивачем порушень положень Податкового кодексу України.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про застосування платником податків 0% ставки податку на додану вартість до операцій з вивезення товарів - деревини товарних позицій 4401, 4403, 4403 згідно з УКТЗЕД, за межі митної території України у митному режимі експорту.

На обґрунтування правомірності визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковий орган посилається на встановлення під час перевірки проведення позивачем закупівлі деревини, звільненої від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Названим пунктом Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України), закріплено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Проте, як обґрунтовано зауважив суд апеляційної інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи документами - експортними ВМД, предметом експортних операцій виступала деревина товарної позиції 4407 згідно з УКТЗЕД, на яку обмеження, встановлені пунктом 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не поширюються.

Натомість відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 915.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про ненадання відповідачем доказів здійснення позивачем експортних операцій товарів, визначених у пункті 15 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а тому підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відсутні.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09 серпня 2011 року №0000562340/0/18790.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що ані в акті перевірки, ані в самому податковому повідомленні - рішенні не зазначено правової норми Податкового кодексу України, якою закріплено відповідальність платника податків у вигляді штрафу за ненадання витребуваних податковим органом під час перевірки документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі №2а-1390/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна