Рішення

від 18.03.2009 по справі 7/158-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.09р.

Справа № 7/158-08

За позовом  Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 

до  Підприємця - фізичної особи ОСОБА_1, м.

Павлоград Дніпропетровської області

Третя особа без самостійних вимог

на предмет спору на стороні позивача: Державне  підприємство "Придніпровська  залізниця", м. Дніпропетровськ 

про стягнення  2 099, 37 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача:

провідний спеціаліст-юрисконсульт Андрієнко В.А., дов. № 48 від 08.09.2008р.;

від відповідача:ОСОБА_1;

від третьої особи:

юрисконсульт Кожина С.В., дов. № 430 від 01.01.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду

державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) з

урахуванням уточнень до позовної заяви, що надійшли до господарського суду

Дніпропетровської області 27.02.2009р., просить стягнути з Підприємця -

фізичної особи ОСОБА_1 (м. Павлоград Дніпропетровської області) на користь

державного бюджету України суму завданих державі збитків за фактичне

користування державним майном у позадоговірний період в розмірі 699, 79 грн.

(збитки розраховані як сума орендної плати за серпень -грудень 2008 року) та

неустойку за час незаконного 

використання державного майна (серпень -грудень 2008 року) у

вигляді  подвійної орендної плати в сумі

1 399, 58 грн., а всього: 2 099, 37 грн.   

Позовні вимоги мотивовані

закінченням 01.08.2008р. строку дії договору оренди нерухомого майна, що

належить до державної власності, № 12/02-2685-ОД від 01.10.2006р., не

поверненням відповідачем орендованого майна з оренди. Заявляючи вимогу про

стягнення збитків позивач керується ст. 611 ЦК України. Збитки полягають у

недоотриманні плати до державного бюджету. Сума неустойки заявлена до стягнення

на підставі ст. 785 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує.

Відповідач заперечує припинення орендних правовідносин з позивачем, зазначає,

що повідомлень від позивача про не продовження договірних відносин не

отримував, посилається на обставини оплати орендної плати після 01.08.2008р.

Третя особа вважає вимоги позивача

правомірними.

Розгляд справи відкладався з

22.01.2009р. на 10.02.2009р., з 10.02.2009р. на 26.02.2009р., з 26.02.2009р. на

12.03.2009р.

Згідно ухвали господарського суду

від 10.02.2009р., винесеної заступником голови суду Камша Н.М., строк вирішення

спору у справі продовжено терміном на один місяць.

В судовому засіданні 12.03.2009р.

за погодженням представників сторін, третьої особи  оголошено вступну та резолютивну частини

рішення.

Дослідивши матеріали справи,

вислухавши доводи представників сторін, третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006р. Регіональне відділення

Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м.

Дніпропетровськ), як орендодавець, та Підприємець -фізична особаОСОБА_1  (м. Павлоград Дніпропетровської області), як

орендар, уклали договір № 12/02-2685-ОД оренди нерухомого майна, що належить до

державної власності (надалі -Договір оренди), відповідно до умов якого

орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме

майно - частину перону площею 22, 0 кв.м, розташоване за адресою:АДРЕСА_1, що

знаходиться на балансі Державного підприємства "Придніпровська

залізниця".

Актом приймання-передачі від

01.10.2006р., складеним позивачем та відповідачем, погодженим з третьою особою

- Державним  підприємством

"Придніпровська  залізниця",

підтверджується фактична передача обумовленого Договором оренди майна в оренду.

Відповідно до п.10.1. Договору

оренди строк його дії з 01.10.2006р. до 01.09.2007р. включно.

05.11.2007р. між позивачем та

відповідачем укладено додаткову угоду до Договору оренди, якою внесено зміни до

п.10.1. Договору оренди, а саме встановлено строк дії Договору оренди до

01.08.2008р.

07.08.2008р., вих. 18-03-06047,

позивач склав до відповідача лист, яким повідомив, що Договір оренди втрачає

чинність з 01.08.2008р. Лист направлений відповідачу 11.08.2008р., що

підтверджується реєстром вихідних листів за 08.08.2008р. з відміткою відділення

зв'язку та фіскальним чеком за 11.08.2008р.

Позивач посилається на обставини

припинення договірних відносин з позивачем 01.08.2008р., користування

відповідачем орендованим майном після 01.08.2008р., в зв'язку з чим просить

стягнути з відповідача неустойку та понесенні збитки у вигляді неотриманої

орендної плати, що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону

України "Про оренду державного та комунального майна", у разі  відсутності заяви однієї із сторін про

припинення або зміну  умов  договору 

оренди  протягом  одного місяця після закінчення терміну дії

договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах,

які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України,

якщо наймач продовжує користуватися майном  

після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень

наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який

був раніше встановлений договором.

Оскільки позивач висловив

заперечення проти продовження договірних відносин, Договір оренди 01.08.2008р.

припинив свою дію.

Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України у

разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути

наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального

зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п.5.6. Договору оренди, у

разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язується повернути

орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Стаття 526 ЦК України встановлює

вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач орендоване майно не

повернув, подовжує ним користуватися, що не заперечується відповідачем.

Згідно ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо

наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право

вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування

річчю за час прострочення.

П. 3.1., п.3.2. Договору оренди

встановлюють орендну плату у розмірі 141, 6 грн. (базова за вересень 2006 року)

без ПДВ, яка коригується на індекс інфляції, починаючи з жовтня місяця. Орендна

плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати

за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

70% орендної плати -99, 12 грн. перераховується

до державного бюджету; 30% - 42, 48 грн. перераховується балансоутримувачу

(п.3.3. Договору оренди).

Згідно наданих позивачем

розрахунків орендна плата за липень 2008 року (останній місяць оренди), яка

підлягає оплаті до державного бюджету, визначена з урахуванням її

щомісячного  коригування на індекс

інфляції, склала 136, 06 грн.

Подвійна орендна плата за

серпень-грудень 2008 року складає 1 360, 60 грн. (136,06х2х5=1360,60).

За викладеного, є правомірними та

підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь

Державного бюджету України неустойки за користування річчю за час прострочення

у розмірі 1 360, 60 грн.

В решті позовних вимог щодо

стягнення неустойки позов задоволенню не підлягає,   оскільки неустойка розрахована не від суми

орендної плати (не від договірної суми плати за користування річчю). За умови

припинення договірних відносин, позивач безпідставно в розрахунку застосував

коригування орендної плати на індекси інфляції після припинення дії Договору

оренди.

Не підлягають задоволенню позовні

вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України

збитків у вигляді неотриманої орендної плати у розмірі 699, 79 грн. з огляду на

наступне.

Згідно ст. 611 ЦК України, на яку

посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині,  у разі порушення зобов'язання настають

правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування

збитків.

Згідно ч.1 ст. 623 ЦК України

боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим

збитки. Також, згідно ч.4 названої статті при визначенні неодержаних доходів

(упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Законом можуть бути передбачені

особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч.2 ст. 9 ЦК

України).

Згідно ч.2 ст. 4 ГК України

особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються

цим Кодексом.

Ст. 224 ГК України встановлює, що

учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен

відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого

порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,

втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена

сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу

збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське

правопорушення, включаються, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена

вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі

належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідач дійсно порушив

господарське зобов'язання, оскільки не повернув згідно умов Договору оренди

орендоване майно після припинення дії Договору оренди.

Однак, суд не вбачає причинного

зв'язку між допущеним порушенням зобов'язання та неотриманими Державним

бюджетом України доходами у вигляді неотриманої орендної плати. Позивач не

надав жодних доказів, що орендоване майно з часу припинення дії Договору оренди

могло бути об'єктом оренди іншими особами, що мали місце відповідні звернення

до позивача цих осіб, але укладенню Договору оренди перешкоджали обставини не

повернення майна відповідачем.

Суд зважає також на ті обставини,

що позивач не вжив жодних заходів на одержання неотриманих доходів. Договірні

відносини між позивачем та відповідачем припинилися 01.08.2008р., однак на час

вирішення спору в суді позивач не звертався з вимогами до суду про спонукання

відповідача звільнити орендоване майно. В той же час, відповідач звертався до

позивача з приводу поновлення договірних відносин, проти чого не заперечував

балансоутримувач.

Також, суд враховує, що об'єктом

оренди є частина перону площею 22 кв.м. При наявності осіб, які бажали б

отримати частину перону в користування, в оренду могла бути надана інша частина

перону.

Суд відхиляє доводи відповідача

щодо оплати ним орендної плати після припинення дії Договору оренди. З наданих

відповідачем копій квитанцій вбачається, що відповідач перераховує орендну

плату до Державного бюджету України, як того і вимагає законодавство.

Відповідно, відсутні підстави стверджувати, що саме позивач приймає орендну

плату та що могло б свідчити про погодження позивачем продовження договірних

відносин.

За умов припинення дії Договору

оренди, перерахування відповідачем орендної плати після припинення дії Договору

оренди є безпідставним, а відповідач не обмежений в праві ставити питання про

її повернення.

Суд не вбачає підстав за власною

ініціативою зарахувати сплачені відповідачем грошові кошти, як орендну плату, в

рахунок погашення заявленої до стягнення неустойки, оскільки не наділений

повноваженнями змінити призначення платежів, здійснених відповідачем.

Суд відхиляє доводи відповідача про

те, що він не отримав лист позивача про припинення дії Договору оренди.

Матеріалами справи, про що зазначено вище, підтверджується направлення

відповідачу такого листа позивачем за місцезнаходженням відповідача. Діюче

законодавство передбачає право орендодавця заявити про припинення договору

оренди та не ставить реалізацію цього права в залежність від фактичного

отримання орендарем відповідної заяви.

Відповідно до ст. 49 ГПК України

судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 34, 43, 44,

49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємця - фізичної

особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номерНОМЕР_1) на користь Державного

бюджету України, стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна

України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул.

Комсомольська, 58, ідентифікаційний код 13467337), одержувач платежу: УДК у м.

Павлограді, банк одержувача: УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, рахунок

31115094700032, неустойку у сумі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. 60

коп. (призначення платежу: *;101; ;

*22080300*1983402717*№12/02-2685-од*01.10.2006*13467337*неустойка*),

про що видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

В решті позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Підприємця - фізичної

особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номерНОМЕР_1) на користь Державного

бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м.

Дніпропетровська, ЄДРПОУ 24246786, рахунок 31118095700005 в Відділенні банку

УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації

22090200, державне мито в сумі  102 (сто

дві) грн. 00  коп.,

про що видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Стягнути з Підприємця - фізичної

особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номерНОМЕР_1) до спеціального фонду

Державного бюджету України по КЕКД 22050000 "Оплата витрат з

інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах" через

відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ

24246786, рахунок 31211259700005 в Відділенні банку УДКУ у Дніпропетровській

області, МФО 805012, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                       

Л.А.Коваль

Дата

підписання рішення,

оформленого

відповідно до ст. 84 ГПК України, - 17.03.2009р.