Постанова

від 23.06.2015 по справі 814/1509/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23.06.2015 р. № 814/1509/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Строй-сервіс", АДРЕСА_1, 54029

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2014 р. № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Строй-Сервіс", звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2014 р. № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в акті перевірки відсутні посилання на наявність будь-яких доказів на підтвердження позиції відповідача щодо правомірності його висновків. Для позивача не можуть настати негативні наслідки у вигляді донарахування податків, штрафних (фінансових) санкцій внаслідок можливих порушень податкового законодавства з боку його контрагентів.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких посилається на акти перевірок контрагентів позивача, які свідчать про відсутність фактичного відвантаження товарів та надання послуг (т. 1 а. с. 145-148).

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не висловив заперечень проти заявленого клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У жовтні 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 04.11.2014 р. № 905/14-03-22-08/32188973 (т. 1 а. с. 16-120).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п. п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2, 138.6 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 р. на суму 199514,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за лютий, квітень 2013 р., січень, березень-липень 2014 р. у розмірі 463822,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2014 р. № НОМЕР_1 на суму 695733,50 грн. і № НОМЕР_2 на суму 299271,00 грн. (т. 1 а. с. 121-122).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

За період, що перевірявся відповідачем, позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами:

ПП "Пегас Буд" - договір поставки обладнання від 19.04.2013 р. № 19/04-П13 і договір підряду від 18.02.2013 р. № 18/02-СП13 на монтаж системи хладозабезпечення технологічних ліній на об'єкті урочище Кабачок 12;

ТОВ "Вавілон Інжиніринг" - поставка товарів без укладання письмового договору;

ТОВ "Алаварс Сістемс ЮА" (попередня назва - "ОСОБА_1 Компані") - поставка кондиціонерів без укладання письмового договору;

ТОВ "Укрстройтренд" - договір від 04.10.2013 р. № 1/10 на виконання робіт по будівництву виробничих приміщень;

ПП "Київбудтранс-Сервіс" - договори підряду від 10.04.2014 р. № 10/04-ПР14, від 11.04.2014 р. № 11/04-ПР14, від 01.07.2014 р. № 01/07-ПР14 на монтаж системи вентиляції та кондиціювання Вінницької кондитерської фабрики;

ПП "Універсал Будтрест" - договір підряду від 01.04.2014 р. № 01/04-ПР14 на монтаж системи вентиляції та кондиціювання 4-го поверху у цеху № 3 Вінницької кондитерської фабрики;

ПП "ТК "Амада" - договір поставки обладнання від 28.05.2014 р. № 28/05-П14;

ПАТ "Енергобанк" - договір від 30.01.2014 р. № 2701/4 про обладнання будівлі системами кондиціювання.

На підтвердження реальності господарський операцій з контрагентами позивач надав суду письмові договори, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, банківські виписки (т. 1 а. с. 189-199, т. 2 а. с. 1-237, т. 3 а. с. 1-128). Зазначені первинні бухгалтерські документи досліджувалися також відповідачем і відображені в акті перевірки.

Висновки ДПІ щодо безтоварності операцій позивача ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок (ПП "Пегас Буд", ТОВ "Алаварс Сістемс ЮА", ПП "Універсал Будтрест"), актах документальних перевірок (ТОВ "Вавілон Інжиніринг", ПП "Київбудтранс-Сервіс", ПП "ТК "Амада") та службової записки (ТОВ "Укрстройтренд"). Стосовно контрагента ПАТ "Енергобанк" відповідач взагалі не надав письмових заперечень.

З даного приводу суд зазначає, що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами ПК України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки. Отже, вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Акти перевірок, на які посилається відповідач, не містять дослідження операцій контрагентів безпосередньо з позивачем.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України (постанови від 14.11.2012 р. по справі № 2а-9864/11/2670; від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470) зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В інформаційному листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Серед іншого відповідач зазначив про неможливість ідентифікувати водія та місце навантаження/розвантаження в товарно-транспортних накладних ПП "Пегас Буд", ПП "Київбудтранс-Сервіс", ПП "Універсал Будтрест" і ПП "ТК "Амада".

З даного приводу суд зазначає що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача з контрагентами.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 487,20 грн. (т. 1 а. с. 4), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 21.11.2014 р. № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Строй-Сервіс" (ідентифікаційний код 32188973) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська