Рішення

від 17.07.2015 по справі 907/475/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.2015 Справа № 907/475/15

Розглянувши матеріали справи

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Туристична компанія „АВІАЛІГА", м. Київ

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „ЮТЕЙР-УКРАЇНА", м. Тячів

ІІІ-ї особи на боці відповідача без самостійних вимог на предмет спору представництва „Інтернешнл Ейр Транспорт Асосіейшн" - ІАТА Україна Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту, м. Київ

Про стягнення 94183,56 грн.

Суддя Л.С. Журавчак

За участі представників сторін:

від позивача - Перкова Н.В., предст. за дов. від 23.02.15;

від відповідача - не з"явився;

від ІІІ-ї особи -

СУТЬ СПОРУ: стягнення 94183,56 грн., в т. ч. 49411,83 грн. боргу по виплаті понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень, 17531,25 грн. пені, 2062,35 грн. 3 (%) річних та 25178,13 грн. інфляційних

Позивач просить задоволити позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві. Вважає, що вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, договором про виплату понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень на рейси Авіакомпанії „ЮТейр-Україна", Агентським договором №06.186-2012 від 14.06.2012 та розрахунком заборгованості.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що не підлягають до задоволення, обґрунтовуючи наступним. Відповідно до п. 10 Агентського договору підтвердженням виконання зобов"язань агента перед авіакомпанією є оплачений на вказаний рахунок відповідний звіт BSP прийому-передачі наданих послуг, який агент зобов"язаний щомісячно готувати за формою викладеного в Додатку С Агентського договору і два примірники якого передавати на розгляд авіакомпанії. Наданий суду лист ПП „Глобал Трепел Солюшинс" №50/15 від 23.03.2015 не може братися до уваги, оскільки підприємство не було стороною правовідносин, що виникли між сторонами у спорі; реєстр же авіаквитків з використаними сегментами вважає лише внутрішнім актом позивача, що складений в односторонньому порядку та не містить підписів сторін і не може бути належним доказом позовних вимог. Належним доказом кількості проданих сегментів та тарифу, застосованого до кожного авіаквитка, на думку відповідача, є акт прийому-передачі наданих послуг, однак, до теперішнього часу жодного його примірника позивачем направлено не було, як і не було офіційного звернення з вимогою оплати понад комісійної винагороди.

Згодом, листом від 07.07.15 №0689, відповідач повідомив про отримання від позивача 03.07.15 актів прийому-передачі і за результатами їх перевірки визнав, що сума понадкомісійної винагороди позивача складає 49281,53 грн., а кількість використаних сегментів - 1542. Однак, з підстав недотримання позивачем порядку підтвердження виконання зобов"язання і, як наслідок, відсутності порушення грошового зобов"язання з їх боку, позовні вимоги вважає такими, що задоволенню не підлягають.

Не погодившись з відзивом відповідача, позивач у письмових запереченнях підкреслив, що пунктом 7 Договору від 01.06.13 сторонами передбачено, що авіакомпанія зобов"язується виплатити понадкомісійну винагороду у термін до 30.11.2013 року, без обумовлення складання актів прийому-передачі. Крім того, звертає увагу суду, що у письмовому листі відповідач фактично визнав свій борг по понадкомісійній винагороді на суму 49281,53 грн., тому, щоб уникнути спору в даній частині, позивач погоджується із розрахунком відповідача та просить суд стягнути вказану суму. В частині ж нарахованих відповідачу з 01.12.2013 року по 23.04.15 пені в розмірі 17531,25 грн., інфляції в розмірі 25178,13 грн. та 2062,35 грн. 3% річних позовні вимоги підтримав повністю.

ІІІ-я особа подала суду письмові пояснення, якими повідомила, що надавала послуги щодо організації розрахунків між суб"єктами повітряного транспорту, в даному випадку, відповідно до Договору з надання послуг BSPLink, укладеного між IATA та компанією (Агентом). Звертає увагу суду, що не є учасником господарських операцій, які виникли між сторонами у спорі на підставі укладеного безпосередньо між ними договору №06.186-2012 від 14.06.2012 про виплату понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень на рейси Авіакомпанії „ЮТейр-Україна"; На IATA була покладена суто технічна функція, яка полягала у регулярному перерахуванні коштів на рахунок позивача, на умовах, визначених Договором з надання послуг BSPLink від 12 квітня 2012 року.

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі 14 червня 2012 року укладено Агенстький договір №06.186-2012 на право продажу авіаційних перевезень через BSP IATA Україна, відповідно до якого авіакомпанія доручає агенту - ТОВ „Туристична компанія „АВІАЛІГА" здійснювати продаж її послуг, а також просування послуг Авіакомпанії на території та відповідно до умов, визначених у договорі, а агент приймає доручення.

Всі розрахунки з авіакомпанією здійснюються агентом в валюті України відповідно до строків та в порядку через ІАТА Україна (п. 7.3 Агентського договору).

01.06.2013 року між сторонами у спорі укладено Договір №06.49-2013 про виплату понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень на рейси Авіакомпанії „ЮТейр-Україна", відповідно до якого авіакомпанія зобов"язалася виплатити агенту 4% понадкомісійної винагороди за умови продажу у період з 01.06.13 до 30.09.13 - 1100 використаних сегментів, кількість яких визначається сумою проданих сегментів за Договором №06.186-2012 від 14.06.2012.

Відповідно до пункту 7 винагороду Авіакомпанія зобов"язалася виплатити у термін до 30.11.2013р.

Відповідно до Реєстру авіаквитків з використаними сегментами за період з 01.06.2013 по 30.09.2013 позивачем визначено суму понад комісійної винагороди, яку відповідач зобов"язався виплатити йому за вказаним договором у розмірі 49411,83 грн.

У визначений договором строк - до 30.11.2013 року відповідач не виплатив обумовлену договором понадкомісійну винагороду, не відреагував він і на вимоги, направлені електронною поштою, роздруківки яких позивачем подано суду, в зв"язку з чим останній звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути її у примусовому порядку.

Крім суми боргу, позивачем поставлено вимогу про стягнення нарахованих відповідачу трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.12.2013 року по 23.04.15 у розмірі 2062,35 грн. та інфляційних втрат за аналогічний період в розмірі 25178,13 грн.; також, у зв"язку з несвоєчасною виплатою винагороди позивачем з посиланням на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та ст. ст. 549, 551, 611 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиплаченої винагороди за кожний день прострочення за період з 01.12.2013 по 23.04.2015 на суму 17531,25 грн.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 цього ж Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спірні відносини виникли у зв"язку з невиконанням відповідачем умов договору про виплату понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень на рейси авіакомпанії „ЮТейр-Україна", яким чітко передбачено момент настання обов"язку виконання зобов"язання по виплаті - до 30.11.2013р.

В ході судового розгляду на виконання ухвали суду сторони перевірили реєстри авіаквитків з проданими сегментами і відповідачем підтверджено, що належна за реалізовані позивачем сегменти в кількості 1542 штук понадкомісійна винагорода складає суму 49281,53 грн., з якою погодився в подальшому позивач.

Таким чином з поданих реєстрів та за наслідками взаємної їх перевірки в межах заявленої суми понадкомісійна винагорода в розмірі 49281,53 грн., нарахована відповідно до умов Договору від 01.06.13 та до 30.11.2013 року відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню з нього в примусовому порядку.

На підставі згаданої статті 625 Цивільного кодексу України судом проведено перерахунок пред"явлених позивачем до стягнення сум річних та втрат від інфляції відповідно до зменшеної ціни позову. Таким чином, в цій частині позов підлягає до задоволення частково, а саме: з відповідача належить стягнути на користь позивача 2061,72 грн. 3% річних за період з 01.12.13 по 23.04.15 та 25111,74 грн. втрат від інфляції за період грудень 2013 - березень 2015, відмовивши в задоволенні решти.

Вимога позивача про стягнення 17531,25 грн. пені до задоволення не підлягає з наступним обгрунтуванням.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Аналогічні роз"яснення надано пленумом Вищого господарського суду України у п. 2.1 Постанови "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, де зазначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

В даному випадку, укладений між сторонами у спорі договір від 01.06.2013 року №06.49-2013 про виплату понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень на рейси Авіакомпанії „ЮТейр-Україна" умов, порядку та строків нарахування пені не містить, а тому будь-які вимоги про її стягнення є безпідставними. До того ж, позивачем порушено також приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно шестимісячного обмеження нарахування штрафних санкцій.

Доводи відповідача про відсутність підстав для виплати понадкомісійної винагороди через не завершення господарської операції, тобто не підписання актів прийому - передачі наданих послуг згідно з умовами Агентського договору, до уваги судом не взято, оскільки як самі сторони, так і залучена до участі у справі ІІІ-я особа, підтвердили повне виконання ними зобов"язань за основним Агентським договором, на підтвердження чого до матеріалів справи додано відповідні платіжні доручення.

Таким чином, з відповідача належить стягнути на користь позивача 76454,99 грн., в т. ч. 49281,53 грн. боргу по виплаті понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень, 2061,72 грн. 3 (%) річних та 25111,74 грн. інфляційних, відмовивши в задоволенні решти вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 551, 625 Цивільного кодексу, ст. 193, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „ЮТЕЙР-УКРАЇНА" (90500 Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Незалежності, 90-А, код 36129430) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "АВІАЛІГА" (01001 м. Київ, вул. Хрещатик, 44-Б, оф.301, код 37729028) суму 76454,99 грн.( сімдесят шість тисяч чотириста п"ятдесят чотири гривні 99 коп.), в т. ч. 49281,53 грн. боргу по виплаті понадкомісійної винагороди за продаж авіаційних перевезень, 2061,72 грн. 3 (%) річних і 25111,74 грн. інфляційних та суму 1529,10 грн. (одна тисяча п"ятсот двадцять дев"ять грн. 10 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.07.15

Суддя Журавчак Л.С.