Постанова

від 16.07.2015 по справі 920/231/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа № 920/231/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

позивача - Мельник Я.О. (ген. директор на підставі наказу №20 від 25.06.2013 р.), Кондратенка О.Б. за довіреністю б/н від 15.07.2015 р.,

відповідача - Влєзько В.В. за довіреністю №6 від 18.02.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" (вх. №3457С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 21.04.15 у справі № 920/231/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху", м. Суми

про стягнення 27387,86 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

11.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 31.03.2015 р., просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" 18000,00 грн. основного боргу, 6191,00 грн. інфляційних втрат, 585,86 грн. 3% річних за прострочення строків оплати поставленої продукції за угодою про співпрацю №71 від 07.07.2011 р., а також судові витрати за розгляд справи (1827,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2623,44 грн. оплати послуг адвоката).

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2015 р. у справі №920/231/15 (суддя Джепа Ю.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. ст. 509, 525, 625, 629, 688 ЦК України, ст. ст.173,193, 268 ГК України, своє рішення вмотивував передчасними, тому такими, що не підлягають задоволенню, вимогами щодо стягнення як оплати основного боргу, так і інфляційних втрат та 3% річних за прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права, а також порушення порушення судом норм процесуального права, просить задовольнити його апеляційну скаргу у повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2015 р. у справі №920/231/15 та задовольнити всі позовні вимоги у повному обсязі; судові витрати віднести на рахунок відповідача.

В обґрунтування викладених вимог заявник зазначає, що господарським судом невірно застосовані положення ст. 268 Господарського кодексу України, не враховано, що вимоги до реєстраційних обліково-ідентифікаційних табличок, зокрема, їх зміст та кількість символів, викладені як в самій угоді про співпрацю №71 від 07.06.2011 р. стосовно виготовлення та придбання реєстраційних обліково-ідентифікаційних табличок, так і у відповідному замовленні-заявці від 10.02.2014 р., на підставі якого здійснювалось виготовлення та відправлення відповідачу цих табличок.

Також скаржник вказує, що отримані таблички відповідач використав у своїй діяльності, а саме встановив їх власникам сільськогосподарської техніки, та не навів жодного факту зауважень з боку контрагентів.

Крім того, позивач відмічає, що відповідачем не заперечується, а навпаки, визнається наявність заборгованості в сумі 18000,00 грн. за поставлену продукцію, але, на його думку, виключно через погіршення фінансово-економічного стану економіки як держави, так і самого відповідача, та відповідне зменшення попиту на таблички, останній вирішив відмовитися від сплати за решту отриманих табличок, що не дає права відповідачу посилатись на ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України як на підставу відмови від виконання своїх обов'язків з оплати за отримані таблички.

До того ж, на думку заявника, суд безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, розглянув не заявлені у належний процесуальний спосіб вимоги відповідача стосовно відмови від оплати отриманих табличок.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 16.07.2015 р.

ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №10656 від 15.07.2015 р.) проти її вимог заперечує, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2015 р. законне та обгрунтоване, а суд в процесі розгляду справи не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права.

Зокрема, відповідач наголошує на тому, що поставлений товар не відповідає вимогам ДСТУ 4425:2005, передбаченим спільною угодою, про що він повідомив позивача шляхом направлення 28.01.2015 р. претензії №1, та зазначає, що виробник не міг не виявити невідповідність табличок вимогам вказаного ДСТУ, оскільки перевірка відповідності табличок вимогам п. п. 5.2, 5.3 та 5.6 ДСТУ 4425:2005 провадиться зовнішнім огляданням.

Також відповідач повідомляє, що в господарській діяльності зазначені таблички не використовувались з причини невідповідності ДСТУ 4425:2005, яка підтверджена висновком ДП "Сумистандартметрологія".

На підставі викладеного відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" на рішення господарського суду Сумсьої області від 21.04.2015 р. у справі №920/231/15 залишити без задоволення.

В судове засідання 16.07.2015 р. з'явились представники сторін та підтримали свої позиції у справі.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, 07.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" (далі - ТОВ "СпецТехНагляд", виробник), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" (далі - ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху", покупець), з іншої сторони, було укладено угоду про співпрацю №71, згідно з умовами якої виробник, відповідно до поданого замовлення - заявки від 10.02.2014 р., виготовив та поставив покупцю реєстраційні обліково-ідентифікаційні таблички з ідентифікаційним номером та кодом області №19 (далі - таблички) на загальну суму 36000,00 грн. (а. с. 9 -11).

Факт поставки підтверджується видатковою накладною №4 від 12.03.2014 р., підписаною уповноваженими представниками сторін та засвідченою печатками підприємств (а. с. 16).

Продукцію отримав технічний директор відповідача Влєзько В.В. на підставі довіреності №4 від 11.03.2014 р. (а. с. 15).

Згідно з умовами угоди оплата поставленої продукції здійснюється на підставі рахунку, який виробник надає покупцю.

Рахунок №2 на оплату продукції був направлений на адресу відповідача 11.02.2014 р., відповідно до нього здійснена часткова передплата за платіжним дорученням №56 від 26.02.2014 р. в сумі 18000,00 грн. за 500 табличок, інші 500 штук оплачені не були (а. с. 13).

У зв'язку з частковим розрахунком за одержану продукцію ТОВ "СпецТехНагляд" направило на адресу ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" претензійні листи №6 від 24.07.2014 р., №12 від 05.09.2014 р. та №18 від 12.11.2014 р., а також акт звіряння взаємних розрахунків, які залишились без відповіді (а. с. 17-19).

Вказані обставини обумовили звернення ТОВ "СпецТехНагляд" до господарського суду з позовом про стягнення боргу в сумі 18000,00 грн., а також, згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання 6191,00 грн. інфляційних втрат, 585,86 грн. 3% річних за прострочення строків оплати поставленої продукції за угодою про співпрацю №71 від 07.07.2011 р., судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (1827,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2623,44 грн. оплати послуг адвоката).

Оскаржуваним рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи даний судовий спір, господарський суд першої інстанції виходив з того, що виготовлені за замовленням - заявкою від 10.02.2014 р. реєстраційні обліково-ідентифікаційні таблички виробник не мав права поставляти покупцю, оскільки вони були браковані, про що виробнику було достеменно відомо, та про що, у відповідності до ч. 1 ст. 688 ЦК України, він повинен був повідомити покупця.

Також місцевий господарський суд, зокрема, визнав таким, що не заслуговує на увагу, посилання позивача в обґрунтування поставки товару належної якості на зазначення в замовленні - заявці, яка є додатком 2 до угоди №71 від 07.07.2011 та підписана покупцем, п'ятизначних номерів табличок, оскільки невірна кількість цифр є не єдиним показником невідповідності за якістю табличок згідно з протоколами вимірювання.

Крім того, господарським судом Сумської області встановлено, що виробник не звертався до ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" з вимогою про повернення табличок; таблички неналежної якості з №04000 по №04500, не реалізовані, зберігаються на складі відповідача, про що свідчить довідка від 25.03.2015 р.

У рішенні також вказано, що законодавством України не визначено у якій формі має висловлюватись відмова від договору або прийняття товару, тому про відмову від договору можуть свідчити будь-які дії, спрямовані на встановлення даного факту.

Покупцем після виявлення недоліків проданого товару (згідно з протоколами вимірювання) було направлено виробнику претензію №1 щодо якості поставлених ним табличок.

Таким чином, встановивши факт поставки товару неналежної якості, та посилаючись на норми ст. ст. 688 ЦК України та 268 ГК України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки господарським судом Сумської області під час розгляду справи не надано належної оцінки спірним правовідносинам, фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам на підтвердження досягнення між сторонами домовленості щодо предмету виготовлення та поставки, невірно витлумачено положення ст. 268 ГК України, що свідчить про неповне з'ясування судом всіх обставин справи та, в свою чергу, призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі було укладено угоду про співпрацю №71 від 07.07.2011 р., предметом якої згідно з пунктом 1.1. угоди є виготовлення, зберігання та відпуск у регіони реєстраційних обліково-ідентифікаційних табличок з ідентифікаційними номерами.

Отже, цей договір (угода) за своєю правовою природою є договором підряду, відповідно, на нього поширюються положення глави 61 параграфу 1 "Підряд. Загальні положення про підряд" Цивільного кодексу України.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 841 ЦК України підрядник зобовязаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 853 ЦК унормовано, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконанні роботи.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до приписів ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

У статті 858 ЦК України (Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи) зазначено: якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч. 1).

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе (ч. 2).

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ч. 3).

Як вбачається з матеріалів справи та було підтверджено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, замовник (відповідач у справі) не скористався своїм правом у відповідності до приписів вищенаведеної статті ЦК України та не звернувся до виробника з відповідними вимогами, а саме: з вимогами безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; не вимагав від виробника на виконання п.5.2.4. угоди відповідності табличок з ідентифікаційним номером затвердженому ДСТУ 4425:2005, від договору не відмовився.

Відшкодування витрат замовнику на усунення недоліків не передбачено угодою №71 від 07.07.2011 р.

До того ж, він не скористався правом звернення у належний процесуальний спосіб до господарського суду з зустрічним позовом до виробника з відповідними вимогами.

Виробник (позивач у справі), у свою чергу, в порушення умов договору (п. п. 5.1.4, 5.1.5.), не поінформував покупця про неякісне виконання об'єму роботи для забезпечення єдиного стандарту, тощо).

Також, колегією суддів встановлено, що згідно з п.1.2. угоди покупець надає виробнику замовлення-заявку (додаток №2 до угоди) на виготовлення та придбання табличок з ідентифікаційним номером.

Відповідно до п. 3.1. угоди покупець надає виробнику замовлення-заявку у письмовій формі на необхідну кількість табличок з ідентифікаційними номерами для регіону.

Згідно з п. 3.2. угоди замовлення-заявка, узгоджена та затверджена сторонами, є невід'ємною частиною цієї угоди про співпрацю (додаток №2 до угоди).

Пунктом 3.3. угоди обумовлено, що виробник визначає термін відпуску табличок з ідентифікаційними номерами в залежності від кількості замовлення, але не більше двадцяти банківських днів з моменту стовідсоткової передплати.

Порядок розрахунків за угодою передбачений п. 4. договору.

Згідно з цим пунктом форма розрахунків безготівкова на підставі замовлення-заявки (додаток №2) та виданого рахунку.

Пунктом 5.1. угоди унормовано, що виробник несе відповідальність за якість табличок з ідентифікаційним номером, відповідність їх до ДСТУ 4425:2005.

Із замовлення-заявки, підписаної представниками сторін та затвердженої печатками сторін, вбачається, що покупець - ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху", замовив ТОВ "СпецТехНагляд" виробити реєстраційні обліково-ідентифікаційні таблички з ідентифікаційними номерами та кодом області - 19 у кількості 1000,00 штук з оплатою послуг у сумі 36000,00 грн. та терміном виготовлення (після 100% сплати) тридцять банківських днів .

На бланку замовлення здійснені відмітки виробника про видачу 1000,00 штук табличок з кодом області 19 з номерами з 03501 по 04500 та покупця про отримання 12.03.2014 р. вказаної кількості табличок з зазначенням, що "замовлення виконано своєчасно і в повному обсязі, претензій немає" (а. с. 12).

Товар отримано за довіреністю №4 від 11.03.2014 р., виданою на ім'я технічного директора ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" Влєзько В.В. (а. с. 15).

Факт поставки табличок підтверджується видатковою накладною №4 від 12.03.2014 р., підписаною представниками сторін та засвідченою їх печатками (а. с. 16).

Також, колегією суддів встановлено, що рахунок №2 на оплату виготовлення табличок в сумі 36000,00 грн. було виставлено покупцю 11.02.2014 р.(а. с.13).

В матеріалах справи міститься гарантійний лист відповідача від 12.03.2015 р. №45, у якому він просить виробника зробити відстрочку платежу у сумі 18000,00 грн. по заборгованості за отримані таблички з ідентифікаційними номерами, з кодом області №19 та гарантує оплату у зазначеній сумі здійснити частинами з дати отримання табличок до 30.06.2014 р.(а. с. 86).

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що покупець за платіжним дорученням №56 від 26.02.2014 р. оплатив лише 50% вартості робіт в сумі 18000,00 грн. (а. с. 14).

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з невиконанням покупцем остаточного розрахунку за одержану продукцію, ТОВ "СпецТехНагляд" направляло на адресу ТОВ "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" претензійні листи №6 від 24.07.2014 р., №12 від 05.09.2014 р. та №18 від 12.11.2014 р. (а. с. 17-19).

Відповідач 16.05.2014 р. звернувся до ДП "Сумистандартметрологія" з листом (вих. №86), в якому просив перевірити відповідність виготовлення табличок вимогам ДСТУ 4425:2005 (а. с. 106).

30.01.2015 р. ДП "Сумистандартметрологія" надіслало ТОВ "Сумській обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" два протоколи вимірювання - №17 та №18 від 13.06.2014 р., в яких зазначено, що реєстраційні обліково-ідентифікаційні таблички з ідентифікаційними номерами, що були поставлені ТОВ "СпецТехНагляд", не відповідають вимогам п.п. 5.2.2 та 5.10.1 ДСТУ 4425:2005, а саме: ідентифікаційний номер реєстраційних обліково-ідентифікаційних табличок складається з 5 (п'яти) цифр, а відповідно до вимог п. 5.2.2 ДСТУ 4425:2005, ідентифікаційний номер повинен складатись з 6 (шести) цифр; також на реєстраційних обліково-ідентифікаційних табличках з ідентифікаційними номерами на звороті відсутній товарний знак підприємства, що порушує п. 5.10.1 ДСТУ 4425:2005.

28.01.2015 р. відповідач звернувся до позивача з претензією №1, в якій міститься вимога до ТОВ "СпецТехНагляд" про розгляд та задоволення його вимог про повернення сплаченої за товар неналежної якості грошової суми в розмірі 18000,00 грн. (а. с. 48).

Отже, здійснивши аналіз викладених обставин справи та наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що замовник виробив та передав покупцю таблички у кількості 1000,00 штук в порушення п.3.3. угоди в частині виконання замовлення тільки після стовідсоткової передплати за таблички, а покупець замовив виготовлення табличок з невірною кількістю цифр - п'ятизначними номерами (з 03501 по 04500) замість шестизначних в порушення п. 5.1. угоди, в якому, зокрема, зазначається про відповідність табличок ДСТУ 4425:2005 та сплатив за них п'ятдесят відсотків передплати. При цьому, факт виготовлення табличок та їх отримання у повному обсязі відповідачем повністю визнається.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеним нормами кореспондуються ч. 1 ст. 173 ГК України та п. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, іншіх актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 1, 2 статті 615 ЦК України передбачено що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Термін виконання за угодою про співпрацю встановлено її пунктом 3.3., в якому вказано, що термін залежить від кількості замовлення, але не більше двадцяти банківських днів з моменту стовідсоткової передплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виробник передав таблички замовнику 12.03.2014 р., хоча передплата була здійснена тільки у розмірі 50%, таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, з моменту передачі товару

у відповідача виникло грошове зобов'язання за отриманий товар.

Отже, датою виконання зобов'язання є 12.03.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що передача відповідачу табличок та часткова оплата за їх отримання підтверджені наявними у справі документами: замовленням-заявкою, первинними документами - видатковою накладною та довіреністю, які містять вичерпні відомості про господарську операцію між сторонами та підтверджують її здійснення, платіжним дорученням №56 від 26.02.2014 р.

Оскільки факт передачі товару та його часткової оплати є доведеним та підтвердженим належними доказами, то у відповідача, згідно з вимогами чинного законодавства, виникло зобов'язання з оплати отриманого товару у розмірі 18000,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

В листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" визначена наступна методика розрахунку інфляційних: сума боргу з урахуванням індексу інфляції складається наступним чином: (сума основного боргу х сумарний індекс інфляції за спірний період) : 100 %.

Питання інфляційних нарахувань на суму боргу, а також стягнення сум інфляційних нарахувань і процентів річних від простроченої суми викладено в пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Враховуючи рекомендації, викладені у вищевказаних листі та постанові, перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення Ліга:Закон, колегія суддів зазначає, що сума боргу з врахуванням сукупного індексу інфляції 1.345 за період з 13.03.2014 р. по 28.02.2015 р. складає 24207, 53 грн., тобто, інфляційне збільшення суми боргу складає 6207,53 грн.

За розрахунком позивача інфляційні втрати складають 6191,00 грн. (а. с. 79).

Приймаючи до уваги ту обставину, що суд не може вийти за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з позовом в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 6191,00 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 585,86 грн., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 18000,00 грн. за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2015 р., колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно визначений період нарахування 3% річних (з 01.03.2014 р. по 31.03.2015 р. - 396 днів прострочення), а не з 13.03.2014 р., тобто з дня, наступного за днем прийняття товару, відповідно, невірним є і розмір 3%.

Таким чином, розмір 3% процентів від суми боргу необхідно обраховувати за менший період, ніж визначено позивачем - не за 396 днів, а за 384 дня прострочення (з 13.03.2014 р. по 31.03.2015 р.), що складає, за розрахунком колегії суддів, 568,11 грн.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 585,86 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 568,11 грн.

Щодо питання стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2623,44 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність на підставі Закону N 5076- VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012, та на даний час діє Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з п. 4 ст. 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Ст. 30 вказаного Закону унормовано, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката, позивачем надано: копію договору б/н від 01.11.2014 р. про надання юридичних послуг, який укладений між ТОВ "СпецТехНагляд" з однієї сторони та адвокатом Соколовою Н.І. з іншої сторони, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001006 від 28.02.2014 р., копію акту №2 виконаних робіт згідно з договором від 01.11.2014 р. від 10.03.2015 р., згідно з яким загальна вартість виконаних робіт складає 1823,44 грн. (а. с. 63 - 65, 80, 81).

Однак, колегія суддів констатує, що ні договір про надання юридичних послуг, ні акт виконаних робіт не містять відомостей про те по якій саме справі клієнту надаються відповідні послуги.

Крім того, до матеріалів справи не доданий платіжний документ про оплату адвокатських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,а рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2015 р. у справі №920/231/15 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" 18000,00 грн. основного боргу, 6191,00 грн. інфляційних втрат, 585,86 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено.

Також колегія суддів відмічає, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом відповідно до норм чинного законодавства.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги частково, колегія суддів у відповідності до статей 44, 49 ГПК України здійснює перерозподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2015 р. у справі №920/231/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху", м. Суми (код ЄДРПОУ 36325046, юридична адреса: 42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, пров. Промисловий, 4, р/р 260084828 в ПАТ "Ерсте банк", м. Київ, Сумське відділення №1, МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" (код ЄДРПОУ 31491315, 69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 13, р/р 26003184638301 у філії "Запорізьке РУ АТ "Банк Фінанси та Кредит", м. Запоріжжя, МФО 313731) 18000,00 грн. основного боргу, 6191,00 грн. інфляційних втрат, 568,11 грн. 3% річних.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський обласний діагностичний центр безпеки дорожнього руху", м. Суми (код ЄДРПОУ 36325046, юридична адреса: 42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, пров. Промисловий, 4, р/р 260084828 в ПАТ "Ерсте банк", м. Київ, Сумське відділення №1, МФО 380009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СпецТехНагляд" (код ЄДРПОУ 31491315, 69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 13, р/р 26003184638301 у філії "Запорізьке РУ АТ "Банк Фінанси та Кредит", м. Запоріжжя, МФО 313731) 1825,70 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 912,85 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.07.2015 р.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.