Постанова

від 07.06.2011 по справі 5019/298/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 5019/298/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1 дов.б/н., від 07.02.2011 року

Від відповідача1 - не з"явився

Від відповідача2 - не з"явився

Від відповідача3 - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача1 Спільного українсько-англійського підприємства В«ДубноцукорінвестВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та відповідача2 Малого приватного підприємства В«ОляВ» на рішення господарського суду Рівненської області від 20.04.11 р. у справі № 5019/298/11 (суддя Василишин А.Р. )

за позовом Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ»

до відповідача 1 Спільного українсько-англійського підприємства В«ДубноцукорінвестВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача 2 Малого приватного підприємства В«ОляВ»

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«НиваВ»

про стягнення в сумі 21 488 996 грн. 24 коп..

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2011 року у справі №5019/298/11 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Спільного українсько-англійського підприємства В«ДубноцукорінвестВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (35600, Рівненська область, м.Дубно, провулок Центральний, 1, код 25318246), з Малого приватного підприємства В«ОляВ» (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Заводська, 1/1, код 23309059) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«НиваВ» (35600, Рівненська область, м. Дубно, провулок Проїздний, 7, код 32404621) на користь Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ» (79026, Львівська область, м. Львів, вул.Сахарова, 78, код 09807862) - 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 1 402 526 (один мільйонів чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп. заборгованості по відсотках, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. боргу зі сплати комісії, 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп. пені, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Звернуто стягнення на предмет закладу, згідно з договором № 12-10/1 про заставу майна (заклад) від 25 серпня 2010 року, - цукор-пісок у кількості 13 000 (тринадцяти тисяч) тонн, загальною заставною вартістю 33 800 000 (тридцять три мільйона вісімсот тисяч) грн. 00 коп., що зберігається на складі за адресою: Рівненська область, м. Дубно, пров. Центральний, 1, шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною 3 250 (три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. за 1 тону -для погашення 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 1 402 526 (один мільйонів чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп. заборгованості по відсотках, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. боргу зі сплати комісії, 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп. пені, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу з Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«НиваВ» (35600, Рівненська область, м. Дубно, провулок Проїздний, 7, код 32404621).

Відповідач1 Спільне українсько-англійське підприємство В«ДубноцукорінвестВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.

СП «Дубноцукорінвест»ТзОВ вважає вказане рішення незаконним з підстав, викладених нижче.

Судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: при прийнятті оскаржуваного рішення про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №12-10 від 25.08.2010р., судом не враховано, ту обставину, що пунктом 10.3. кредитного договору №12-10 від 25.08.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх позовний вимог, передбачено, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті. Таким чином, сторони договору (позивач та відповідач 1) визначили підсудність спорів за кредитним договором у постійно діючому Третейському суді, що знаходиться за адресою: 79011, м. Львів, Стрийський парк,14. Дані дії сторін повністю узгоджуються з положеннями ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду. За таких обставин, оскільки, сторонами кредитного договору визначена інша підсудність, СП «Дубноцукорінвест»у поданому відзиві заперечило проти розгляду даного спору господарським судом Рівненської області та наполягало на передачі даного спору на вирішення Третейському суду при Львівській торгово-промисловій палаті.

У зв'язку з викладеним вище, СП «Дубноцукорінвест»ТзОВ вважає, що господарським судом Рівненської області неправильно застосовано ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду подав другий відповідач ОСОБА_2 приватне підприємство В«ОляВ» . Просить його скасувати, в позові відмовити.

ОСОБА_2 приватне підприємство «Оля»вважає дане рішення незаконним і таким що підлягає скасуванню з наступних підстав.

В основу рішення судом покладено договір поруки № 12-10/3 від 25.08.2010 року . При цьому суд належним чином не проаналізував даний договір, не дав йому належної оцінки і ніяким чином не спростував доводи Відповідача-2 стосовно безпідставності пред'явлення до нього позову.

В судовому засіданні і у наданому до суду відзиві представник Відповідача-2 зазначав, що у договорі поруки № 12-10/3 від 25.08.2010 р. в розд. З прописано порядок пред'явлення претензій по поруці. Отже, сторони домовились про порядок та строки вступу Відповідача-2 в процедуру повернення кредитних коштів Поручителем за Боржника. Не дивлячись на це, Позивач (Кредитор) не дотримався обумовленого в договорі сторонами порядку. Претензія-вимога до Відповідача-2 Позивачем не пред'являлась. Не погоджуючись з даним твердженням Відповідача-2 суд в своєму рішенні зазначає, що представник Відповідача-2 неодноразово був присутній у судових засіданнях, що підтверджує факт отримання останнім ухвал суду, а прізвища та підпис на поштових відправленнях про вручення ухвал суду та вимоги ідентичні. Про день та час наступного судового засідання представник Відповідача-2 повідомлявся судом в кожному засіданні і ідентичність підпису може підтверджувати тільки те, що останній дійсно не отримував жодного поштового повідомлення. В судовому засіданні представником Відповідача-2 було надано довіреність, яка підписана директором і його підпис ніяк не є ідентичною з підписом, яка міститься в поштових повідомленнях. Отримання поштового повідомлення іншим представником Відповідача-2 не можливо, поскільки в трудових відносинах з останнім числиться тільки директор, про що суд було повідомлено в судовому засіданні.

Крім того, суд не врахував того, що об'єм відповідальності Відповідача-2 за умовами договору Поруки № 12-10/3 від 25.08.2010 року має розбіжності в різних пунктах договору і стягнув з останнього солідарно всі суми заборгованості, які були нараховані Відповідачу-1, як боржнику по кредитному договору.Так в п.п.3.3.,3,4 договору поруки Поручитель ( Відповідач-2) зобов'язаний сплатити суму боргу, зазначену в п.2.1. договору поруки ( сума кредиту). Поряд з цим, в п.1.3. зобов'язання поручителя (Відповідача- 2) зводяться не тільки до сплати заборгованості по кредитному договору, так і до сплати нарахованих комісій та штрафних санкцій. Така розбіжність в об'ємі відповідальності дає підстави вважати за необґрунтованість пред'явлених позовних вимог до Відповідача-2 з боку Позивача.

Відповідно до ст.555 ЦК України, Відповідач-2 (Поручитель) має право висунути проти вимоги кредитора (Позивача) заперечення.

Згідно ст..1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 ПОЗИКА.КРЕДИТ.БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 параграфа 1 глави 71 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд визначив суму боргу як еквівалент повного розміру кредиту, отриманого Відповідачем-2 у Позивача. Винесене судом рішення про стягнення повної заборгованості за кредитом є незаконним, поскільки термін погашення кредиту отриманого Відповідачем-1 згідно договору № 12-10 від 25.08.2010 року не настав, а стягнена рішенням суду суму заборгованості -за кредитом не є простроченою. Термін погашення кредиту закінчується 31.07.2012 року, а правових підстав для його дострокового погашення сторона позивача суду не надала. Поставивши в позовній заяві питання про повернення основного боргу за кредитним договором в сумі 19 908 252,00 грн. Позивач фактично в односторонньому порядку відмовився від свого зобов'язання про надання кредиту, визначивши суму боргу без достатніх правових підстав..

Згідно ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитись від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Умови кредитного договору № 12-10 від 25.08.2010 року не передбачають можливості дострокового погашення кредиту, а отже у суда була відсутня правова підстава стягнути з Відповідача-2 солідарно з Відповідачем-1 кредиту в повному обсязі.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник СП "Дубноцукорінвест" не з"явився. Подав письмове клопотання про оголошення перерви на один місяць з метою укладання мирової угоди та припинення провадження у справі.

Відповідач ОСОБА_2 приватне підприємство "Оля" в судове засідання не з"явився. Подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю явки представника.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нива" в судове засідання не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання.

Позивач публічне акціонерне товариство "Кредобанк" у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечує доводи апеляційних скарг.

Судова колегія вважає, що неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційних скарг. Явка обов"язковою не визнавалась. Клопотання СП "Дубноцукорінвест" задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.121 ГПК України, мирова угода може укладатися сторонами у процесі виконання судового рішення, та жатверджуватись господарським судом, який прийняв відповідне судове рішення. Оскільки оскаржуване рішення не набрало чинності, відсутнє виконавче провадження, тому до повноважень апеляційної інстанції не належить затвердження мирової угоди.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

Публічне акціонерне товариство В«КредобанкВ» (надалі - Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з Спільного українсько-англійського підприємства В«ДубноцукорінвестВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - Відповідач 1), Малого приватного підприємства В«ОляВ» (надалі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳльськогосподарське підприємство В«НиваВ» (надалі - Відповідач 3) на свою користь заборгованість в сумі 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп. заборгованість по процентам в сумі 1 402 526 (один мільйон чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп., комісію в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та пеню в розмірі 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп.. Судові витрати просить покласти на Відповідача.

Крім того Позивач просить стягнення богу з Відповідача 3 звернути на предмет закладу, згідно з договором № 12-10/1 про заставу майна (заклад) від 25 серпня 2010 року, - цукор-пісок у кількості 13 000 (тринадцяти тисяч) тонн, загальною заставною вартістю 33 800 000 (тридцять три мільйона вісімсот тисяч) грн. 00 коп., що зберігається на складі за адресою: Рівненська область, м. Дубно, пров. Центральний, 1, шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною 3 250 (три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. за 1 тонну.

Місцевим господарським судом позов задоволено.

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

25 серпня 2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 був укладено кредитний договір № 12-10 (надалі - Кредитний договір; а.с. 1214), за умовами якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу 1 у власність грошові кошти (кредит) в сумі 20 908 252 (двадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., а Відповідач 1, в свою чергу, зобов'язався повернути одержані кошти (суму кредиту) до 31 липня 2012 року (згідно з графіком повернення кредиту), своєчасно і у повному обсязі; сплачувати проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені Кредитним договором платежі.

27 серпня 2010 року Відповідач 1 одержав, згідно умов Кредитного договору, від Позивача кредит в сумі 20 908 252 (двадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., що підтверджується заявою Відповідача 1 № 1/8 від 27 серпня 2010 року (а.с. 64) та випискою банку про рух коштів по рахунку (а.с. 65).

Згідно пункту 4.1.3. Кредитного договору: за управління кредитом Відповідач 1 щомісячно сплачує Позивачу комісію у сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп..

Пунктом 2.1.3. Кредитного договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 21,4%.

Відповідно до пункту 4.3 Кредитного договору: Відповідач 1 сплачує проценти у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

Пунктом 5.1 Кредитного договору визначено, що Відповідач 1 зобов'язаний повернути Позивачу кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Кредитним договором (згідно з встановленим у цьому ж пункті графіком повернення кредитних коштів).

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а з відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, щ звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасник господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач, в порушення умов Кредитного договору, недобросовісно виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати суми кредиту, процентів та комісії, що станом на 8 лютого 2011 року призвело до виникнення заборгованості по Кредитному договору, а саме:

- по поверненню кредитних коштів, згідно графіку повернення кредиту, - 4 200 000 (чотири мільйона двісті тисяч) грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 10);

- по сплаті проценті за користування кредитними коштами - 1 402 526 (один мільйон чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп. (розрахунок а.с. 10);

- по сплаті комісії за управління кредитом - 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 10).

У відповідності до пункту 5.8. Кредитного договору, Позивач у випадках передбачених пунктом 2.9. Кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів та/або повернення кредиту), вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за чим Кредитним договором, про що письмово повідомляє Відповідача 1.

Станом на 8 лютого 2011 року заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем по кредиту становить 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 10).

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі простроченні повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового поверненні частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивачем Відповідачу 1 надсилалася вимога № 27-13065/10 від 8 грудня 2010 року (а.с. 18; доказ отримання Відповідачем 1 а.с. 21), в якій Позивач вимагав від Відповідача 1 у десятиденний термін сплатити заборгованість по Кредитному договору, в тому числі достроково повернути кредит, та сплатити нараховані штрафні санкції.

Пунктом 5.9 Кредитного договору передбачено, що Відповідач 1 зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту одержання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитна договором.

Однак, Відповідач 1 не відреагував на зазначену вище вимогу Позивача та не вчини жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості по Кредитному договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 7.1. Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань Відповідач 1, на вимогу Позивача, сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

За порушення умов Кредитним договором Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп. (розрахунок а.с. 11), таке, зокрема:

- по прострочену кредиту в розмірі 142 430 (сто сорок дві тисячі чотириста тридцять) грн. 14 коп.;

- по простроченим процентам в розмірі 35 738 (тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 39 коп.;

- по простроченій комісії в розмірі 49 (сорок дев'ять) грн. 68 коп..

Відповідач 1 не надав суду доказів сплати заборгованості по Кредитному договору: по кредиту в сумі 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп., по процентам за користування кредитними коштами в сумі 1 402 526 (один мільйон чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп., по комісії за управління кредитом в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та нарахованої пені в розмірі 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп..

25 серпня 2010 року, з метою забезпечення належного виконання Відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань перед Позивачем за Кредитним договором, між Позивачем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір поруки № 12-10/3 (надалі - Договір Поруки; а.с. 15), згідно з пунктами 2.1. та 2.2. якого Відповідач 2 несе солідарну відповідальність у повному обсязі за порушення Відповідачем 1 зобов'язань перед Позивачем за Кредитним договором.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пункт 2.3. Договору поруки передбачає, що Відповідач 2, у випадку невиконання Відповідачем 1 зобов'язань перед Позивачем по Кредитному договору, зобов'язується сплатити борг Відповідача 1 Позивачу в повному обсязі, а саме: в розмірі наданих Відповідачу 1 кредитних коштів по Кредитному договору, нарахованих процентів, комісій та штрафних санкцій, а також можливих витрат, понесених Позивачем в разі неналежного виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань перед Позивачем по Кредитному договору.

Згідно з пункту 3.3. Договору поруки, Відповідач 2 протягом тридцяти днів з дня одержання претензії-вимоги зобов'язаний сплатити суму боргу, перерахувавши її на рахунок Позивача або мотивовано, у письмовій формі, відмовитись від проведення платежу.

Позивачем Відповідачу 2 надсилалася вимога № 27-13066/10 від 8 грудня 2010 року (а.с. 19; доказ отримання Відповідачем 2 а.с. 22), в якій Позивач вимагав від Відповідача 2 сплати суму боргу Відповідача 1.

Відповідач 2 не відреагував на вищевказану вимогу Позивача, заборгованість Відповідача 1 за Кредитним договором не сплатив.

Відповідно до пункту 3.4 Договору поруки: у випадку несплати відповідачем 2 суми поруки протягом тридцяти банківських днів від дня отримання вимоги від Позивача або не надісланні відповіді на неї, останній має право стягнути з відповідача 2 у встановленому законодавством порядку фактичну суму заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем.

Відповідач 2 не надав суду доказів сплати заборгованості Відповідача 1 по Кредитному договору: по кредиту в сумі 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп., по процентам за користування кредитними коштами в сумі 1 402 526 (один мільйон чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп., по комісії за управління кредитом в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та нарахованої пені в розмірі 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп..

25 серпня 2010 року, з метою забезпечення належного виконання Відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань перед Позивачем за Кредитним договором, між Позивачем та Відповідачем 3 був укладений договір про заставу майна (заклад) № 12-10/1 (надалі - Договір застави; а.с. 16), за умовами якого Відповідач 3 передав Позивачу в заставу (заклад) цукор-пісок у кількості 13 000 (тринадцять тисяч) тонн, загальною заставною вартістю 33 800 000 (тридцять вісім мільйонів вісімсот тисяч) грн. 00 коп., що зберігається на складі за адресою: Рівненська область, м. Дубно, пров. Центральний, 1.

Пункт 1.1. Договору застави передбачає, що Позивач має право, у разі невиконання Відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором, отримати задоволення за рахунок вартості майна, заставленого за цим Договором застави, у повному обсязі.

Згідно пункту 3.3.2. Договору застави, Позивач має право звернути стягнення на предмет закладу у випадку порушення Відповідачем 1 або Відповідачем 3 умов Кредитного договору.

Позивачем Відповідачу 3 надсилалася вимога № 27-13063/10 від 8 грудня 2010 року (а.с. 20; доказ отримання Відповідачем 3 а.с. 21), в якій Позивач вимагав від Відповідача 3 сплати суму боргу Відповідача 1.

Відповідач 3 не відреагував на вищевказану вимогу Позивача, заборгованість Відповідача 1 за Кредитним договором не сплатив.

Відповідно до статті 19 Закону України В«Про заставуВ» : за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Стаття 20 Закону України В«Про заставуВ» визначає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У відповідності до частини 2 статті 590 Цивільного кодексу України: заставодержатель набуває право звернеш стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлені строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 20 Закону України В«Про заставуВ» : звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 24 Закону України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяженьВ» передбачає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідач 3 не надав суду доказів сплати заборгованості Відповідача 1 по Кредитному договору: по кредиту в сумі 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп., по процентам за користування кредитними коштами в сумі 1 402 526 (один мільйон чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп., по комісії за управління кредитом в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та нарахованої пені в розмірі 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп..

Таким чином, на підставі вищевикладеного та згідно розрахунків та матеріалів справи, за Відповідачем 1, Відповідачем 2 та Відповідачем 3 рахується перед Позивачем заборгованість по кредиту в сумі 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп., по процентам за користування кредитними коштами в сумі 1 402 526 (один мільйон чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп., по комісії за управління кредитом в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та нарахованої пені в розмірі 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп..

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій Відповідач суду не подав.

На підставі статтей 509, 526, 554, 610-612, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198, 345 Господарського Кодексу України, статей 19, 20 Закону України В«Про заставуВ» , статті 24 Закону України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяженьВ» позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 на користь Позивача заборгованості по кредиту в сумі 19 908 252 (дев'ятнадцять мільйонів дев'ятсот вісім тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп., по процентам за користування кредитними коштами в сумі 1 402 526 (один мільйон чотириста дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 03 коп., по комісії за управління кредитом в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та вимоги по нарахованій пені в розмірі 178 218 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімнадцять) грн. 21 коп. ґрунтуються на Договорі та законі та підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на неправильне застосування ст.12 ГПК України.

22 березня 2011 року Відповідач 1, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив № 22/03 від 22 березня 2011 року (а.с. 43), в якому вказує, що пунктом 10.3. Кредитного договору, передбачено, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті. Таким чином сторони договору визначили підсудність спорів за Кредитним договором у постійно діючому Третейському суді, що знаходиться за адресою: 79011, м. Львів, Стрийський парк, 14.

Крім того Відповідач 1 зазначає, що дані дії сторін повністю узгоджуються з положеннями части 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду.

За таких обставин Відповідач 1 заперечував проти розгляду даного спору господарським судом Рівненської області та наполягає на передачі даного спору на вирішення до постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті.

У відповідності до статті 8 Конституції України: в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім того, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не позбавляє Позивача права подати позов до господарського суду.

22 березня 2011 року Відповідач 2, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив (а.с. 44-45), в якому вказує, що в Договорі поруки в розділі 3 прописано порядок пред'явлення претензій по поруці, а отже, в цьому розділі Договору поруки сторони домовились про порядок та строки вступу Відповідача 2 в процедуру повернення кредитних коштів Відповідачем 2 за Відповідача 1.

У відзиві Відповідач 2 стверджує, що претензія-вимога до нього Позивачем не пред'являлася, а твердження Позивача про вручення йому 15 грудня 2011 року вимоги № 27-13066/10 від 8 грудня 2010 року нічим не підтверджено.

Однак Позивачем Відповідачу 2 надсилалася вимога № 27-13066/10 від 8 грудня 2010 року (а.с. 19; доказ отримання Відповідачем 2 а.с. 22), в якій Позивач вимагав від Відповідача 2 сплати суму боргу Відповідача 1. Відповідач 2 не відреагував на вищевказану вимогу Позивача, заборгованість Відповідача 1 за Кредитним договором не сплатив.

Крім того, в судовому засіданні від 20 квітня 2011 року, Відповідач 2 стверджував, що підпис на повідомленні (а.с.22) про вручення поштового відправлення (вимога № 27-13066/10 від 8 грудня 2010 року) не є підписом уповноваженого представника Відповідача 2 - директора.

Відповідач 2 жодними належними та допустимими доказами не підтверджує свої доводи висвітленні у відзиві.

Відповідач 2 у даній судовій справі неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду відповідними ухвалами (шляхом направлення поштових відправлень) і в судових засіданнях був присутній представник Відповідача 2, або ж до суду надходило відповідне клопотання від Відповідача 2 про відкладення розгляду справи. Водночас (виходячи зі змісту обґрунтувань неотримання Відповідачем 2 вимоги), суд зауважує, що усі поштові відправлення з ухвалами суду були отримані Позивачем (а.с. а.с. 32, 42, 75, 82) тією ж особою, що і вимога Позивача про що свідчить ідентичність прізвища та підпису на повідомленнях про вручення ухвал суду та вимоги.

Враховуючи вищевикладене твердження Відповідача 2 не спростовують факту отримання від імені Позивача поштового відправлення з вимогою № 27-13066/10 від 8 грудня 2010 року.

Стосовно тверджень Відповідача 2 про розбіжності в різних пунктах Договору поруки суд зазначає, що сторони укладаючи Договір поруки самостійно визначили умови даного договору та погодили їх шляхом його підписання та скріплення відтисками печаток. Відповідно до чинного законодавства сторони у договірних відносинах вільні у своєму волевиявленні щодо укладення договорів.

Щодо тверджень Відповідача 2 про ненастання, згідно з умовами Кредитного договору, строку повернення кредиту суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до пункту 5.8. Кредитного договору, Позивач у випадках передбачених пунктом 2.9. Кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів та/або повернення кредиту), вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за чим Кредитним договором, про що письмово повідомляє Відповідача 1.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі простроченні повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового поверненні частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За таких обставин відсутні підстави для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги відповідача1 Спільного українсько-англійського підприємства В«ДубноцукорінвестВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та відповідача2 Малого приватного підприємства В«ОляВ» на рішення господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2011 року по справі №5019/298/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2011 року по справі №5019/298/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5019/298/11 повернути в господарський суд Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.