Ухвала

від 06.07.2015 по справі 2а-17581/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/9991/42004/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Святошиському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012

у справі № 2а-17581/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз - інжиніринг»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошиському районі м.Києва від 13.07.2011 №0001702320.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності сплати податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Арни-Буд» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт від 25.06.2011 №174/23-20/36621068.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.1, п.198.6, ст.198, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, у сумі 173225,00 грн.

Дані порушення, на думку відповідача, відбулися внаслідок того, що в контрагента позивача - TOB «Арни-Буд» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Тому, податковий орган приходить до висновку, що діяльність TOB «Арни-Буд» пов'язана з проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам, які зацікавлені в штучному формуванні валових витрат та податкового кредиту. Що, в свою чергу, свідчить про нікчемність укладених між позивачем та TOB «Арни-Буд» договорів. Також, в акті перевірки зазначається, що по виконанню договорів TOB «Арни-Буд» виписано податкові накладні, підписані з використанням факсимільного відтворення підпису директора товариства Козачка А.А., що на думку відповідача, є порушенням податкового законодавства.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 №0001702320 на загальну суму 173226,00 грн., у т.ч. по основному платежу -173225,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

За наслідком адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Реальність настання правових наслідків за укладеними договорами підряду підтверджується тим, що TOB «Арни-Буд» виконало весь об'єм робіт, передбачених договорами. Цей факт доводиться актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, відповідними податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів на рахунок контрагента позивача, фотографіями виконаних об'ємів робіт на завершальному етапі.

Також, відсутність певних трудових ресурсів у TOB «Арни-Буд» на які вказує податковий орган, не можуть бути доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із виконання підрядних робіт, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів чи договорів субпідряду.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність договору, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Господарські операції позивача з TOB «Арни-Буд» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо твердження відповідача про недійсність укладених договорів підряду, у зв'язку із застосуванням TOB «Арни-Буд» факсимільного відтворення підпису, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з п. 3 ст. 207 цього Кодексу використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно додатків до договорів підряду № 11/П-01 від 08.02.2011 та № 12/П-01 від 11.02.2011 позивач та TOB «Арни-Буд» погодили використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису.до цих договорів.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Таким чином, використання факсимільного підпису при оформленні податкових накладних не суперечить вимогам чинного законодавства, з урахуванням того, що між позивачем та TOB «Арни-Буд» було погоджено використання факсимільного відтворення підпису при вчинені правочинів.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошиському районі м.Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун