Постанова

від 23.07.2015 по справі 910/23306/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року Справа № 910/23306/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКочерової Н.О. (доповідач), суддівДунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі№ 910/23306/14 господарського суду міста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Банк Січ" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" прозвернення стягнення заборгованості в сумі 1 028 811,63 грн на предмет застави за участю представників сторін:

від позивача: Слободянюк О.В., дов. № 457/11 від 20.05.2015

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк Січ" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № 176/13 від 15.11.2013 в сумі 1 028 811,63 грн на предмет застави за договором застави № 177/13 від 15.11.2013 шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування за укладеним між сторонами кредитним договором № 176/13 від 15.11.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2014 (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Сенсор-Україна" за кредитним договором № 176/13 від 15.11.2013 в розмірі 1 028 811,63 грн, яка складається з простроченої суми кредиту - 840 000, 00 грн, прострочених процентів в сумі 109 200,00 грн, пені за неповернення кредиту та процентів в сумі 79 611,63 грн, перед ПАТ "Банк Січ" звернуто стягнення на предмет застави за договором застави № 177/13 від 15.11.2013, а саме на: прибор прийомно-контрольний пожежний адресний ППКП-01Ф-20,5 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 1 шт., а також прибор прийомно-контрольний пожежний пусковий ППКП - 01Ф-25 ТУ У 31.6-32385211-001-2003 в кількості 2 шт. шляхом їх продажу будь-якій особі - покупцеві з правом укладення договору купівлі-продажу предмета застави ПАТ "Банк Січ" з будь-якою особою покупцем. Стягнуто з ТОВ "Сенсор-Україна" на користь ПАТ "Банк Січ" 73 080, 00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, позивач 17.02.2015 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 (склад колегії суддів: Жук Г.А. - головуючий, судді: Мальченко А.О., Суховий В.Г.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" з доданими до неї документами повернуто заявнику на підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), оскільки до скарги не додано доказів надсилання її копії позивачу у справі, не додано документів, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги, та скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання без клопотання про поновлення такого строку.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Форма і зміст апеляційної скарги визначені положеннями статті 94 ГПК України, частиною третьою якої встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 95 ГПК України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги не було додано жодних доказів надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу (ПАТ "Банк Січ") та доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні ( сторонам) та до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи повний текст рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у даній справі було складено і підписано 25.12.2015, а відтак, останнім днем строку для подання апеляційної скарги на вказане рішення, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 93 ГПК України, було 05.01.2015. Однак, апеляційна скарга згідно з датою вхідного штампу господарського суду міста Києва була подана позивачем 17.02.2015, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 93 ГПК України строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги товариством з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" заявлено не було.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду, оскільки відповідач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, пропустив процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та не заявив клопотання про його відновлення, а також в порушення вимог ст.ст. 94, 95 ГПК України не додав до апеляційної скарги доказів надсилання її копії позивачу у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд правильно повернув апеляційну скаргу товариству з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" без розгляду на підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 18.12.2014 сімнадцять разів. Вперше подану апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 на підставі п.п. 2, 3 ч.1 ст. 97 ГПК України, оскільки до скарги не було додано доказів надсилання її копії позивачу у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги. П'ятнадцять разів апеляційна скаргу відповідача поверталась судом апеляційної інстанції на підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 97 ГПК України, тобто, крім підстав наведених в пунктах 2, 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, також у зв'язку з пропуском строку подання апеляційної скарги та без клопотання про відновлення такого строку. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 було відмовлено у прийняття апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014.

При цьому, як свідчать матеріали справи, звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою сімнадцять разів, відповідачем жодного разу не було дотримано вимог ст.ст. 94, 95 ГПК України стосовно подання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі та доказів сплати судового збору. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що чергове звернення відповідача з апеляційною скаргою, яка вже неодноразово поверталась судом апеляційної інстанції, свідчить про те, що відповідач навмисно затягує розгляд справи, перешкоджаючи виконанню рішення суду першої інстанції, та зловживає правами, наданими йому нормами Господарського процесуального кодексу України, чим порушує вимоги ч. 3 ст. 22 ГПК України, яка встановлює, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 910/23306/14 - без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сенсор-Україна" (03148, м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 2-Б, ідентифікаційний код 32385211) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211254700007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код за ЄДРПОУ 38004897, код класифікації доходів бюджету 22030004, код банку отримувача 820019) 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривен) судового збору, несплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанцій видати відповідний наказ.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

Н. Мележик