Постанова

від 31.03.2009 по справі 10/126-3056

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

31.03.09                                                                                          

Справа  № 10/126-3056

Львівський апеляційний господарський суд

в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів          - 

Кравчук Н.М.

          - 

Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу  Приватного підприємства “АГРО-КПК”,

с.Угринківці, Заліщинського району від 13.11.2008р.

на рішення господарського

суду Тернопільської області від 04.11.2008р. 

у справі   № 10/126-3056

за позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Київ

до відповідача: Приватного

підприємства “АГРО-КПК”, с.Угринківці, Заліщинського району

про  стягнення

351806,80грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2. - представник

від відповідача: не з'явився

Відповідач явку повноважного

представника в судове засідання   не

забезпечив, хоча про час і місце розгляду справи  був повідомлений належним чином.

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду

Тернопільської області від 04.11.2008р. 

(суддя Півторак М.Є.) позов 

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задоволено

та стягнено з Приватного підприємства “Агро-КПК” 351806,80грн. боргу,

3518,07грн. в повернення сплаченого державного мита та 118грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що у

відповідності  до ст.526 ЦК України,

зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та

закону.

Не погоджуючись з даним рішенням

суду,  Приватне підприємство “Агро-КПК”

оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з

порушенням норм матеріального та процесуального 

права, у зв'язку з чим просить рішення скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.

№8289 від 31.12.2008р.) та в судовому засіданні позивач спростовує доводи

скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду,

у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу 

залишити без задоволення, а 

оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе, у

відповідності до ст.75 ГПК України, 

розглянути справу за відсутності преставника відповідача, який

тричі  не забезпечив явку  представника в судові засідання.

Розглянувши матеріали справи,

апеляційну скаргу та оцінивши докази, заслухавши пояснення представника

позивача, колегією суддів встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи,

відповідачем 01 листопада 2007 року було на правлено позивачу рахунок-фактуру

№143 від 01.11 2007р. на загальну суму 350001,26грн. за поставку 17,0684 т

яловичини блочної, а 06 листопада 2007 року ПП «Агро-КПК»було направ лено СПД

ОСОБА_1, рахунок фактуру №147 від 06.11.2007р. на загальну суму 160006,79 грн.

за поставку 7,803 т яловичини блочної.

Фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1. було прийнято вказані рахунки-фактури і на їх виконання було здійснено

передоплату за товар по платіжному дорученню №40 від 02.11.2007р. на суму

191800,00грн., а по платіжному дорученні №41 від 06.11.2007р. на суму 160006,79

грн. (а.с.5-8)

Всього перераховано Приватному

підприємству "Агро-КПК" 351806,80 грн.

У графі " Призначення платежу

СПД ОСОБА_1. вказує: "за м'ясо блоч., згідно рахунку-фактури 143 від

01.11.2007 року у сумі 159 833,33 грн., ПДВ-20% 31 966,67 грн. (платіжне

доручення № 40) та за м'ясо ялов. блочне, згідно рахунку-фактури 147 від

06.11.2007 року у сумі 133338,99 грн., ПДВ-20% 26 667,8 грн. ( платіжне

доручення №43),

Таким чином, перераховуючи кошти

відповідачу СПД ОСОБА_1. вказала, що призна ченням коштів є саме за м'ясо

яловичини і посилається на вищезазначені рахунки-фактури.

У відповідності до ст. 11

Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є

підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських

зобов'язань).

Згідно статей 205 та 206 ЦК України

вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони

мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак,

усно можуть вчинятися правочини, які повністю викону ються сторонами у момент

їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню

та (або) державній реєстрації, а також правочинів, .для яких недодержання пись

мової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України

допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом

обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням

прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної

вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з приписами ст. 509

Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна

сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора)

певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи

утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати

виконання такого обов'язку.

Враховуючи що відповідачем були

виставлено рахунки-фактури, які були позивачем оплачені, колегія суддів

погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами

виникли правовідносини з поставки 

яловичини блочної.

Згідно до ст. 712 ЦК України, за

договором поставки продавець (поста чальник), який здійснює підприємницьку

діяльність, зобов'язується передати у встано влений строк (строки) товар у

власність покупця для використання його у підприємни цькій діяльності або в

інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним

використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього

певну грошову суму. До договору поставки застосовується загальні положення про

купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з

характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та

вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що зазвичай ставляться.

Враховуючи, що відповідачем

яловичини так і не було поставлено, а вимога позивача про повернення коштів від

18.09.2008р. відповідачем не задоволена, колегія суддів погоджується з

висновком місцевого господарського суду  про

підставність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми

авансового платежу в розмірі 351806,80грн.

Щодо доводів скаржника про те, що

не було встановлено строку виконання зобов'язання, то колегія суддів вважає за

необхідне зазначити, що відповідно до ст.530 ЦК України кредитор має право

вимагати виконання зобов'язання  в

будь-який час, якщо строк виконання 

такого зобов'язання  не

встановлений, а боржник  повинен

виконати  такий обов'язок  в семиденний строк з пред'явлення вимоги.

Враховуючи, що 08.05.2008р. позивачем було надіслано претензію про повернення

сплаченої суми авансового платежу за непоставлений товар, а також вимогу від

18.09.2008р., доводи скаржника про відстуність строку  для виконання зобов'язання -безпідставні та

необгрунтовані.

Інші доводи, викладені апелянтом,

як підстава  скасування  рішення, колегією суддів  відхилено за їх необгрунтованістю.

Відповідно до статті 49

Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої

відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем заявлялась

вимога про стягнення також з відповідача 5000грн. вартості витрат на правову

допомогу адвоката, яка не розглянута господарським судом Тернопільської області

через неподання позивачем доказів в підтверження понесених витрат, то

колегія  суддів  вважає, що в цій частині вимоги  позивача слід залишити без розгляду.

Судові витрати по апеляційній

скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести також на скаржника.

Керуючись ст.ст. 81, 101, 103, 105

ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

Постановив:

1.          Апеляційну скаргу приватного

підприємства "Агро-КПК" залиишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Тернопільської

області від 04.11.2008 року у справі №10/126-3056  залишити без змін в частині стягнення

авансового платежу в сумі 351806,80грн. та 3518,07грн. в повернення сплаченого

державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. В частині стягнення 5000грн. на правову допомогу адвоката

заявлені вимоги залишити без розгляду.

3.          На виконання постанови  місцевому господарському суду видати

відповідний наказ.

4.          Постанову може бути оскаржено в

касаційному порядку.

5.          Матеріали справи повернути в

господарський суд  Тернопільської  області.

Головуючий суддя                                                           

Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук

Н.М.

Суддя                                                                               

Мирутенко О.Л.