Постанова

від 18.11.2010 по справі 2а-3082/10/1870

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 р. Справа № 2а-3082/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г., суддів - Бондар С.О., Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нероди Г.М. ,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтрейд-Союз" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойлтрейд-Союз» (далі - позивач, ТОВ «Ойлтрейд-Союз») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому, з урахуванням доповнень (т.2, а.с.25-26) просило визнати незаконним та скасувати:

• податкові повідомлення-рішення №0001082312/0/59625 від 08.09.2009р., №0001082312/1 від 04.12.2009р., №0001082312/2 від 21.12.2009р., №0001082312/3 від 26.02.2010р., якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 214 198,00 грн.;

• податкові повідомлення-рішення №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р., №0001092312/1 від 04.12.2009р., №0001092312/2 від 21.12.2009р., №0001092312/3 від 26.02.2010р., якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 048 712,00 грн.

• податкове повідомлення-рішення №0000142312/0/11823 від 25.02.2010р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток в сумі 430763,00 грн.

Незгоду з вказаними податковими повідомлення-рішеннями позивач пояснює відсутністю в його діях порушень норм чинного законодавства, зокрема законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», а тому вважає, що відповідачем необґрунтовано позбавлено ТОВ «Ойлтрейд-Союз» права на податковий кредит податковими повідомленнями-рішеннями за №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р., №0001092312/1 від 04.12.2009р., №0001092312/2 від 21.12.2009р., №0001092312/3 26.02.2010р., в той час як відповідні суми податку на додану вартість були сплачені в ціні придбаного товару, та безпідставно донараховано податок на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями №0001082312/0/59625 від 08.09.2009р., №0001082312/1 від 04.12.2009р., №0001082312/2 від 21.12.2009р., №0001082312/3 26.02.2010р. внаслідок необґрунтованого завищення суми валового доходу за рахунок не застосування «звичайних цін» при наданні в оренду транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_4 (далі - СПД-ФО ОСОБА_4П.) та заниження суми валових витрат за придбаний товар від ПП «Пром-Індустрія».

Відповідач, ДПІ в м. Суми, з позовними вимогами не погодився, винесені податкові повідомлення-рішення вважав правомірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т.2, а.с.32-43).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях (т.2, а.с.25-26, 138-144,211-217), підтримав у повному обсязі. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача, з позовними вимогами не погодились, з підстав викладених у запереченнях та додаткових поясненнях (т.2, а.с.32-43, 227-229), просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позицію представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Ойлтрейд-Союз» 20.04.2005р. виконавчим комітетом Сумської міської ради було зареєстровано як юридичну особу та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 33389924), з 04.05.2005р. знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Суми та є платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво від 17.05.2005р. за №25782183. Вказані обставини вбачаються з акта перевірки (т.1, а.с.26) та підтверджуються копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.11), копією довідки АА №147721 з ЄДРПОУ (т.1, а.с.12).

У період з 30.07.2009р. по 12.08.2009р. та з 13.08.2009р. по 19.08.2009р. у строки, передбачені Законом України «Про державну податкову службу», ДПІ в м. Суми була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Ойлтрейд-Союз» за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р. В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті №5918/2312/33389924/79 від 25.08.2009р. (т.1, а.с.25-72), ДПІ в м. Суми серед іншого було встановлено порушення:

-п.1.20.51 п.1.20, п.1.26, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.1, пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 872 046грн., та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 7 518,00грн.;

- п.4.2 ст.4, пп.7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим донараховано податку на додану вартість на загальну суму 699 141,00грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в м. Суми 08.09.2009р. відносно ТОВ «Ойлтрейд-Союз» було винесено податкові повідомлення-рішення:

• №0001082312/0/59625, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 214 198,00 грн., в тому числі за основним платежем - 872 046,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 342 152,00грн. (т.1, а.с.78);

• №0001092312/0/59626, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 048 712,00 грн., в тому числі за основним платежем - 699 141,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 349 571,00грн. (т.1, а.с.79).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач подававав до ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України первинну (т.1, а.с.80-85) та повторні скарги (т.1, а.с.94-99, а.с.109-114).

За результатами розгляду скарг ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України були винесені рішення від 13.11.2009р. №77399/10/25-0-10/90ск (т.1, а.с.86-90), від 16.12.2009р. за №2065/10/25-005188/208ск (т.1, а.с.100-105), від 26.02.2010р. за №1936/6/25-0115 (т.1, а.с.116-121).

На підставі рішень про розгляд первинної та повторних скарг були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001082312/1 від 04.12.2009р. (т.1, а.с.92), №0001082312/2 від 21.12.2009р. (т.1, а.с.107), №0001082312/3 від 26.02.2010р. (т.2, а.с.27), якими визначено новий строк для сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 214 198,00 грн.;

- №0001092312/1 від 04.12.2009р. (т.1, а.с.93), №0001092312/2 від 21.12.2009р. (т.1, а.с.108), №0001092312/3 від 26.02.2010р.(т.2, а.с.28), якими визначено новий строк для сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 048 712,00 грн.

Крім того, в ході оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми відносно ТОВ «Ойлтрейд-Союз» 25.02.2010р. з урахуванням пп.17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) на підставі акта перевірки №5918/2312/33389924/79 від 25.08.2009р. винесла податкове повідомлення-рішення №0000142312/0/11823 (т.1, а.с.123).

В судовому засіданні встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань стало завищення ним суми валового доходу за рахунок не застосування «звичайних цін» при наданні в оренду транспортних засобів - СПД-ФО ОСОБА_4, завищення валових витрат, за рахунок включення до їх складу витрат на придбання дизельного палива у ПП «Пром-Індустрія», заниження податку на додану вартість у період з 3 кварталу 2008р. по 2 квартал 2009р. та завищення податкового кредиту за липень-жовтень2008р..

Так, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.28), TOB «Ойлтрейд-Союз» було придбано у ДП TOB «ОСОБА_5 ЛЛС «Автоінвестстрой-Суми» (код 30845637) згідно накладної №001681 від 08.04.08року наступні автомобілі:

автобус - Д марки ПАЗ модель 4234, 2008р. випуску, №ВМ 2145АА, загальною вартістю 196 672,10 грн., в т.ч. ПДВ- 32 778,68 грн.

автобус - Д марки ПАЗ модель 4234, 2008р. випуску, .№ВМ 2146АА, загальною вартістю 196 672,10 грн., в т.ч. ПДВ- 32 778,68 грн.

04.04.2008р: TOB «Ойлтрейд-Союз» було укладено договір оренди автомобілів 6/н з СПД-ФО ОСОБА_4, відповідно до умов якого орендна плата за користування майном в місяць складає 170,00 грн., в т.ч. ПДВ - 28,33 грн. (т.1, а.с.124).

Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1, а.с.125-139), рахунків-факту (т.1, а.с.140-154), податкових накладних (т.1, а.с.155-169), ТОВ «Ойлтрейд-Союз» за 3 квартал 2008р. - 2 квартал 2009р. сформував валовий дохід в сумі 1 700,04грн. Дебіторська заборгованість ТОВ «Ойлтрейд-Союз» по вказаному договору склала 510,00грн. (т.1, а.с.170-174, 30).

В ході перевірки до відділу оподаткування фізичних осіб було надіслано службову записку про проведення зустрічної перевірки з СПД-ФО ОСОБА_4 за №569/23-128/3 від 11.08.2009р. (т.2, а.с.55-56). Згідно службової записки від 13.08.09р. за № 795 (т.2, а.с.57), СПД-ФО ОСОБА_4 здає в суборенду вищевказані автобуси на підставі договору суборенди автомобілів від 04.04.2008р. б/н посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 04.04.2008р. та зареєстровано в реєстрі за №1492 (т.2, а.с.58). Орендарем є ВАТ «Путивльське АТП-15944» (код 00426443), в особі голови правління ОСОБА_7, ід.н. НОМЕР_1 (який також є засновником TOB «Ойлтрейд-Союз» (т.1, а.с.14). Згідно п.5.1 даного договору орендна плата встановлена в розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч) на місяць без ПДВ (т.2, а.с.58).

Відповідно до п. 1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами регулюється п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому згідно пп. 7.4.3 п. 7.4 вказаного закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Враховуючи, що згідно службової записки від 13.08.09р. за № 795 (т.2, а.с.57) СПД-ФО ОСОБА_4 зареєстрований в ДПІ м. Суми як платник податків з 12.03.2008р. та застосовує спрощену систему оподаткування, на операції з ним (як з особою, яка не є платниками податку на прибуток за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону (25% від об'єкта оподаткування) та ТОВ «Ойлтрейд-Союз» поширюються положення пп.7.4.1 та пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору.

Дійсно як зазначає позивач (т.2, а.с.212) згідно пп.1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Разом з тим, при проведенні перевірки платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту у випадку отримання такого запиту від податкового органу.

У відповідності до пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при проведенні перевірки позивачу було надано письмовий запит про обґрунтування рівня звичайних цін (№ 54174/10/23-1210 від 11.08.2009р. (т.2, а.с.59). Листом від 12.08.2009р. за №12-08/1 TOB «Ойлтрейд-Союз» надало пояснення без надання економічного обґрунтування визначення розміру орендної плати за договором б/н від 04.04.2008р., укладеним з СПД-ФОП ОСОБА_4, з посиланням на ст. 632 Цивільного кодексу України, ст. 190 Господарського кодексу України (т.2, а.с.60-61).В судовому засіданні представник позивача також підтримував вказану позицію, додатково зазначивши (т.2, а.с.214), що економічним обґрунтуванням ціни оренди є те, що автомобілі вимагають спеціальний догляд: витрати на стоянку, технічне обслуговування, миття та інше. Це тягне за собою від позивача додаткових витрат, які принесуть підприємству збитки завідомо. Саме тому, як стверджує, представник позивача, TOB «Ойлтрейд-Союз» вирішило вигідно здати автомобілі в оренду за мінімальну ціну у розмірі відповідно податку на транспорт, а витрати на утримання транспортних засобів покласти на орендаря.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким обґрунтуванням ціни договору оренди, яка з урахуванням вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" не може бути меншою за звичайну ціну на такі товари (роботи, послуги), що діяла на дату такого продажу. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с.46, т.2, а.с.44-46,224-226) СПД-ФО ОСОБА_4 був також працівником ТОВ «Ойлтрейд-Союз». Виходячи з викладеного, на переконання суду, при визначенні звичайної ціни неможливо використовувати справедливу ринкову ціну, оскільки для її використання необхідно щоб обидві сторони були взаємно незалежними юридично та фактично, в той час як такі обставини в даному випадку відсутні.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.п. 1.20.2. п. 1 20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, для визначення звичайної ціни товару ( робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів ( наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Відповідно до ч. 6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено. об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено механізму та способу за допомогою якого податковий орган повинен здійснювати встановлення вартості наданих аналогічних послуг, для визначання звичайної ціни. Враховуючи зазначене, а також, те, що аналіз вартості за аналогічними послугами у встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» 20 денний строк здійснити неможливо, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі строки для проведення планових виїзних перевірок, порушення яких недопустимо, відсутні будь-які загальнодоступні статистичні дані за аналогічними договорами оренди вказаних транспортних засобів, що унеможливлює здійснення аналізу цін по даному виду послуг, платником під час перевірки не надано обґрунтування рівня звичайної ціни, суд, приходить до висновку про обґрунтованість позиції ДПІ в м. Суми про неможливість визначити звичайну ціну за вказаним методом.

Виходячи з того, що звичайна ціна договору оренди автомобілів б/н від 04.04.2008р., укладеним TOB «Ойлтрейд-Союз» з СПД-ФО ОСОБА_4, не могла бути визначена з використанням норм підпункту 1.20.2., а також підпунктів 1.20.3, 1.20.4. та 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які передбачають визначення звичайної ціни за умов прилюдного оголошення умов продажу, з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції на організованому ринку цінних паперів, в примусовому порядку, а також у разі коли ціни на товари ( роботи, послуги) підлягають державному регулюванню, ДПІ в м. Суми правомірно для визначення звичайної ціни договору оренди автомобілів б/н від 04.04.2008р. було застосовано норму пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000р. №181, дохід від операційної оренди визначається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта тої оренди. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.28-31, 124), згідно умов договору б/н від 04.04.2008р. між TOB «Ойлтрейд-Союз» та СПД-ФО ОСОБА_4, сума орендної плати за користування двома автобусами складає 170грн. на місяць. Згідно даних бухгалтерського та податкового обліку TOB «Ойлтрейд-Союз» за 3 - 4 квартали 2008 року та 1-2 квартали 2009 року, до валового доходу було віднесено дохід від оренди вказаних автобусів у сумі 1 700,04грн., при цьому, витрати на утримання основних засобів, які були передані в оренду (амортизаційні відрахування), склали 112 725,86 грн. (т.1, а.с.29-30).

Таким, чином суд, приходить до висновку, що операції з надання в оренду транспортних засобів не несуть за собою економічних вигод пов'язаних з використанням об'єкта оренди, оскільки у позивача амортизаційні відрахування перевищують розмір орендної плати.

Відповідно до п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. за №87, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Враховуючи те, що договір оренди двох автобусів від 04.04.2008р. укладено між TOB «Ойлтрейд-Союз» та СПД-ФО ОСОБА_4 (особою, яка не є платником податку на прибуток за ставкою, встановленою статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») за 170 грн. на місяць з ПДВ, СПД-ФО ОСОБА_4 крім іншого був працівником даного підприємства у перевіряємому періоді, договір б/н від 04.04.2008р. між TOB «Ойлтрейд-Союз» та СПД-ФО ОСОБА_4 про оренду автомобілів має ознаки збитковості, оскільки TOB «Ойлтрейд-Союз» від здачі автобусів в оренду у перевіряємому періоді одержало дохід в сумі 1 700,04грн., а сума амортизації цих транспортних засобів склала 112 725,86 грн., суд приходить до висновку, що ТОВ «Ойлтрейд-Союз» при здачі в оренду транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_4 порушило п.1.20.5-1 п.1.20, пп.7.4.1 п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми валового доходу за 3 квартал 2008р. - 2 квартал 2009р., а саме:

3 квартал 2008р. - 32354грн.;

4 квартал 2008р. - 29 076грн.

1 квартал 2009р. - 26126грн.

2 квартал 2009р. - 23471грн. (т.1, а.с.32, 43-44) та до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 півріччя 2009р. в сумі 7518грн. Дані порушення в свою чергу призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 25878грн.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про правомірність донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0001082312/0/59625 від 08.09.2009р. суми податку на прибуток за договором оренди транспортних засобів на суму 25 878грн.

Крім того, як вже було зазначено вище, перевіркою було встановлено (т.1, ас.47-48), що позивачем у квітні 2008р., придбані автомобілі було оприбутковано на рахунок «основні засоби». За період з 01.07.2008р. по 30.06.2009р. ТОВ «Ойлтрейд-Союз» згідно актів виконаних робіт було віднесено дохід в сумі 1700,04грн. та за вказаний період - суми податку на додану вартість в загальному розмірі 339,96грн.

Разом з тим, відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Згідно п.4.2 ст. 4 вказаного Закону, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та вказані вище норми, суд дійшов висновку, що ТОВ «Ойлтрейд-Союз» при здачі в оренду транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_4 (який не є платником ПДВ), в порушення норм п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 22 206грн. (т.1, а.с.48), а тому ДПІ в м. Суми було правомірно донарахувано позивачу податковим повідомленням-рішенням №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р. суму податку на додану вартість в загальному розмірі 22206грн. Інші посилання позивача, на переконання суду, дані висновки не спростовують.

Крім того, в судовому засіданні також встановлено, що TOB «Ойлтрейд-Союз» на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №0307- 08 від 03 липня 2008 року (т.1, а.с.175) та відповідних податкових накладних (т.1, а.с.196-215), видаткових накладних за 3-4 квартали 2008 року (т.1, а.с.176-195) оприбуткував товар (дизельне паливо) від ПП "Пром-Індустрія" на загальну суму 4 061 609;72 гривень з ПДВ. (т.1. а.с.34).

На підставі виставлених рахунків (т.1, а.с.176-195) позивачем було сплачено ПП „Пром-Індустрія" грошові кошти за придбане дизельне пальне в сумі 4 061 609,72 грн., що підтверджується виписками з банківських рахунків TOB «Ойлтрейд-Союз» (т.1, а.с.216-253, 1-22).

Отримане дизельне пальне, як зазначає позивач, він оприбуткував на склад (т.2, а.с.83), в приміщенні, яке орендувало у СПД-ФО ОСОБА_7 (т.2, а.с.219-222) та в подальшому реалізував своїм покупцям. На підтвердження даних обставин надав роздруківку руху товару (т.2, а.с.90-93, 160-163), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності (т.2, а.с.84,85, 94-117,164-187), журнали-ордери і відомості по рахунку 281 Товари на складі (т.2, а.с.118-137,188-207). А тому TOB "Ойлтрейд-Союз" вважає, що мало усі необхідні документи та підстави, щоб керуючись п.5.1 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднести до валових витрат 3 384 674,77 грн., сплачені за придбане дизельне паливо (т.2, а.с.215).

Однак, суд не може погодитись з такими висновками позивача.

Так, згідно норм п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", на які посилається також позивач, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат платник податку включає, в тому числі, суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Посилаючись на вказані норми та ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка визначає дату збільшення валових витрат, позивач стверджує, що ТОВ «Ойлтрейд-Союз» правомірно віднесло суми коштів, які були фактично перераховані на банківські рахунки ПП «Пром-Індустрія», до складу валових витрат, за першою подією - за фактом перерахування грошових коштів (т.2, а.с.215). Дані паливно-мастильні матеріали придбавались позивачем для цілей господарської діяльності.

Разом з тим підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому позивач погоджується з доводами ДПІ в м. Суми (т.2, а.с.215) стосовно того, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, згідно яких ведеться бухгалтерській облік. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»). Виходячи з даних норм позивач вважає, що ним у повному обсязі були надані всі необхідні документи для надання йому права віднести до валових витрат суму коштів 3 384 674грн. 77коп. сплачену за придбане дизельне пальне.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмітити, що в пункті 3.2. договору (т.1. а.с.175) зазначено, що покупець проводить приймання товару по кількості та якості згідно з умовами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, від 02.04.1998р. за №81/38/101/235/122 (далі - Інструкція від 02.04.1998р. за №81/38/101/235/122), яка діяла станом на момент укладення вказаного договору та втратила свою чинність згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №382/291/891/235/244 від 17.07.2008р.(наказ набрав чинності з 13.09.2008р.)

При цьому станом на момент здійснення ряду операцій (т.1, а.с. 194, 195,214,215) вже діяла Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Держаного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. за N281/171/578/155 (далі - Інструкція від 20.05.2008р. за N281/171/578/155). Згідно пп. 5.1.1, 5.4.1 даної Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо. Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". Відповідно до абзацу 27 пункту 1 вказаних вище Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою ( штампом) (п.11.4, 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику ( п. 11.7 Правил). Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» також визначено документи на підставі, яких виконують вантажні перевезення, в т. ч. це є дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші, передбачені законодавством України.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р №488/346 «Про затвердження типових форм обліку роботи вантажного автомобіля», затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника. Згідно п. 2 цього наказу застосування вказаних форм первинного обліку є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності

Пунктом 7.5.6 Інструкції від 20.05.2008р. за N281/171/578/155 також визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Виходячи з аналізу вказаних норм, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності є обов'язковим. А тому позиція позивача про відсутність обов'язку мати товарно-транспортні накладні з тих підстав, що не на нього покладався обов'язок транспортування товару, є необґрунтованим.

Позивач наголошує, що обов'язок по доставці товару згідно розділів 3 та 5 умов договору було покладено на продавця, але в ціну товару входила доставка товару. Однак, розділом 5 договору «Відповідальність сторін» (т.1, а.с.175) не визначено самих умов та порядку поставки і приймання товару. Умови поставки і приймання товару чітко визначені в розділі 3 договору, згідно пп.3.3 якого, саме на покупця покладено обов'язок по сплаті витрат на доставці ПММ (т.1, а.с.175). При цьому в розділі 4 договору «Ціна товару та порядок розрахунків» не вказано, що в ціну товару входить і ціна по доставці ПММ. Директор позивача на запит ДПІ в м. Суми зазначав, що послуг по транспортуванню від вказаного контрагента ПММ іншим підприємствам або ПП «Пром-Індустрія», ТОВ «Ойлтрейд-союз» не сплачувало (т.2, а.с.63). Посилання позивача, як на доказ, на пояснення директора ПП «Пром-Індустрія» ОСОБА_8 (т.2, а.с.234), суд також не може вважати доказом того, що вказаний товар транспортувався саме продавцем - ПП «Пром-Індустрія». В даних поясненнях відсутні посилання на зазначені обставини, натомість в матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_8А, які він давав старшому лейтенанту міліції ОСОБА_9, в яких ОСОБА_8 пояснював, що ТММ транспортувались транспортом TOB «Ойлтрейд-союз» (т.2, а.с.53).

Крім того, суд вважає необхідним відмітити, що згідно п.п.5.4.1 Інструкції від 20.05.2008р. за N281/171/578/155 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Інструкцією від 02.04.1998р. за №81/38/101/235/122, яка діяла до 13.09.2008р. також було передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами нормативної документації, умовами поставки та договорами. Приймання продукції за якістю проводиться у повній відповідності до вимог нормативної документації на нафту або нафтопродукти, умов поставки та договорів, на підставі яких здійснена поставка продукції та додатку 1 Інструкції. Згідно п. 11 якого зокрема у всіх випадках для визначення якості нафти або нафтопродуктів проводиться відбір проби у відповідності до вимог ГОСТ 2517. Відібрані проби опечатуються або пломбуються з доданням етикетки, яку підписують особи, що брали участь у відборі (п.п.4.1.3.1, 4.1.3.5).

Однак, як вбачається з пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні та письмових поясненнях (т.2 а.с.216), такі акти не складались, про якість прийнятого товару позивач покладався на добросовісність продавця.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт отримання товару на виконання укладеного договору TOB «Ойлтрейд-Союз» саме від ПП «Пром-Індустрія», документи, які б фіксували транспортування товару, не були надані ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи, що, на переконання суду, заперечує факт реального виконання договору і його товарний характер.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог п.п.5.1 п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за відсутності первинної транспортної документації, яка б підтверджувала факт перевезення вантажів автомобільним транспортом, та відсутністю зв'язку між понесеними витратами з власною господарською діяльністю, безпідставно в деклараціях по податку на прибуток за 2008р. віднесено до складу валових витрат на придбання товару у ПП «Пром-Індустрія» всього на суму 3 384 675,00грн., у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за 3-4 квартал 2008р. в загальному розмірі - 847 168грн.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про правомірність донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням №0001082312/0/59625 від 08.09.2009р. суми податку на прибуток за договором купівлі-продажу ППМ на загальну суму 846 168грн.(т.1, а.с.44).

Доводи позивача про безпідставність висновків ДПІ про зменшення податкового кредиту за 2008р. за вказаними операціями, також не приймаються судом до уваги.

Відповідно до п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що позивачем, ні під час перевірки, ні в судовому засіданні, не було надано документів, які б підтверджували факт поставки товару, ті документи які надані, на переконання суду, не можуть бути належними доказами на спростування даної обставини, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Суми, у зв'язку з встановленням порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно було занижено валові витрати та податковий кредит і донараховано податок на додану вартість в сумі 676 935,00грн. (3 384 675грн. *20%) податковим повідомленням-рішенням №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р.

Що стосується нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 342 152грн. податковим повідомленням-рішенням №0001082312/059625 від 08.09.2009р. та 349 571грн. податковим повідомленням-рішенням №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р., суд зазначає, що відповідно до пп.17.1 ст. 17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, допущені позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» факт вчинення яких не було спростовано в судовому засіданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування позивачу зазначених штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується податкового повідомленнями-рішеннями від 25.02.2010р. №0000142312/0/11823, яким до позивача було застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 430763грн з податку на прибуток, суд зазначає, що відповідно до п.п. 17.1.6. ст. 17 Закону №2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України. Враховуючи, що позивачем, в результаті декларування об'єктів оподаткування, було занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у великому розмірі, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Суми правомірно застосувала до ТОВ «Ойлтрейд-Союз» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 430 763грн. (т.1. а.с.123).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001082312/0/59625 від 08.09.2009р, №0001092312/0/59626 від 08.09.2009р., №0000142312/0/11823 від 25.02.2010р., а також податкові повідомлення-рішення №0001082312/1 від 04.12.2009 р., №0001082312/2 від 21.12.2009 р., №0001082312/3 26.02.2010р. та №0001092312/1 від 04.12.2009р., №0001092312/2 від 21.12.2009 р., №0001092312/3 від 26.02.2010р. (якими не було змінено загальний обсяг донарахованого податкового зобов'язання, а лише доведено нові граничні строки для самостійного погашення платником податків податкового зобов'язання), прийняті відповідачем обґрунтовано, вони ґрунтуються на нормам чинного законодавства, відповідач під час їх винесення діяв в межах повноважень наданих йому законами України та ст. 19 Конституції України, дані рішення відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд не вбачає підстав для їх скасування.

Оскільки судове рішення прийнято на користь відповідача, то судові витрати понесені позивачем ТОВ «Ойлтрейд-Союз» поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтрейд-Союз" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2009р. за №0001082312/0/59625, №0001092312/0/59626, від 04.12.2009 р. за №0001082312/1, №0001092312/1, від 21.12.2009 р. за №0001082312/2, №0001092312/2, від 25.02.2010 р. за №0000142312/0/11823, від 26.02.2010р. за №0001082312/3, №0001092312/3 -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Шевченко

Судді (підпис) С.О.Бондар

(підпис) ОСОБА_10

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 23.11.2010р.