Постанова

від 18.05.2011 по справі 2а-1870/2300/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р. Справа № 2a-1870/2300/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.

за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2а-1870/2300/11 за позовом Торгової фірми "Барко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

20.04.2011 року торгова фірма "Барко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач, ТФ «Барко») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Конотопська МДПІ) у якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.04.2011 р. (далі по тексту - податкове повідомлення - рішення), яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 134558, 75 грн., в тому числі за основним платежем 107647, 00 грн. та за штрафними санкціями 26911,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Конотопська МДПІ вищезазначене податкове повідомлення рішення прийняла за наслідками перевірки підприємства на підставі акту від 28.03.2001р. № 110/23-3/23998573 про результати планової виїзної перевірки Торгової фірми у формі ТОВ «Барко» код 23998573 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. (далі по тексту - акт перевірки). В акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та зазначає про заниження податку на прибуток у сумі 106706,72 грн. в тому числі: за рік - 27436 грн.; за 2010 рік - 79270,72 грн. у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат вартість послуг з розвантаження-навантаження та подрібнення феросплавів, отриманих від ФОП ОСОБА_3 в сумі 426835 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року - 631 грн., 3 квартал 2009 року - 41999 грн., 4 квартал 2009 р. - 67111 грн., 1 квартал 2010 р. - 57316 грн., 2 квартал 2010 р. - 69293 грн., 3 квартал 2010 р. - 88537 грн., 4 квартал 2010 р. - 101948 грн.

Позивач у своєму позові не погоджується із перевіряючими про те, що акти виконаних робіт на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт та робіт з подрібнення феросплавів, накладні на передачу та отримання феросплавів є такими, що суперечать нормативним та законодавчим актам і не мають юридичної сили, про неправомірність віднесення до складу валових витрат на виконання навантажувально - розвантажувальних робіт та робіт з подрібнення феросплавів, твердженням про нікчемність укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договорів №№ 0103-2010 від 01.03.2010 р., 3006/2009 від 30.06.2009 р.; заниженням податку на прибуток в сумі 940, 28 грн. при здійсненні операцій з ТОВ «Реагент» через заниження валових доходів в сумі 3850 грн.

Конотопська МДШ проти позову заперечує і вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним, в задоволенні позову просила відмовити повністю та заперечила з тих підстав, що в ході проведення перевірки ТФ "Барко" у формі ТОВ встановлено взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3В по отримуванню навантажувально - розвантажувальних робіт (договір №3006/2009 про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт від 30.06.2009 р., де ТФ «Барко» у формі ТОВ - «Замовник», а фізична особа - підприємець ОСОБА_3 код - НОМЕР_2 - «Виконавець») та робіт по подрібненню феросплавів до фракційного складу в межах 20-120 мм та їх сортування (договір з ФОП ОСОБА_3 № 0103 - 2010 про виконання робіт від 01.03.2010 р.).

Перевіркою встановлено, що роботи з подрібнення феросплавів ФОП ОСОБА_3 проводить на подрібнювальній установці «Замовника»- ТФ «Барко» у формі ТОВ (дробілка щекова СМД, яка придбана в жовтні 2009 року у ТОВ НПКФ «Техметаллосервіс» /31136772/ на суму з ПДВ 450000 грн.) не беручи її в оренду та на складі, який орендує ТФ «Барко» у формі ТОВ у ТОВ «Барко-Трейд» (не беручи даний склад в суборенду).

Доставка феросплавів на склад для подрібнення та зі складу після подрібнення здійснює ТФ «Барко» у формі ТОВ за свій рахунок (витрати ПММ, оренда автомобіля), вантажним автомобілем Камаз, який орендується у ТОВ «Барко-Трейд».

Феросплави для подрібнення та сортування передавалися ТФ «Барко» у формі ТОВ приватному підприємцю ОСОБА_3 по накладних «на подрібнення та сортування феросплавів», але в них не було вказано до якої фракції необхідно було подрібнити феросплави.

ФОП ОСОБА_3 повертав феросплави з подрібнення по накладним, в яких не вказано до якої фракції було ним проведено подрібнення феросплавів, лише вказана та сама кількість феросплавів, яку він отримав від ТФ «Барко» у формі ТОВ.

Це свідчить, що операції по подрібненню феросплавів відбувалися на формальному підході та без ділової мети.

У ТФ «Барко» у формі ТОВ не має економічної обґрунтованості в отриманні робіт від ФОП ОСОБА_3 Так як середня зарплата за місяць по підприємству становить 1193 гри., а послуги отримані від ФОП «ОСОБА_3В.» складають 426834, 76 грн. Маючи на ТФ «Барко» у формі ТОВ двох робітників (для подрібнення феросплавів та для проведення вантажно-розвантажувальних робіт) підприємство понесло б витрати по зарплаті з нарахуваннями в сумі 29634 грн. (для проведення вантажно-розвантажувальних робіт з 30.06.2009 р. по 31.12.2010 р.), в сумі 16463 грн. (для подрібнення феросплавів з 01.03.2010 р. по 31.12.2010 р.).

ФОП ОСОБА_3 та його найманий працівник ОСОБА_4 надали пояснення з питання надання вказаних послуг ТФ «Барко» у формі ТОВ.

В своїх поясненнях, наданих двічі (04.03.2011р. та 11.03.2011р.) ФОП ОСОБА_3 пояснив, що «Зареєструвався як приватний підприємець на пропозицію керівництва ТФ «Барко» у формі ТОВ, а саме ОСОБА_5 Дробленням, фасуванням феросплавів він займався сам, а для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт був найнятий робітник ОСОБА_4 Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт з керівництвом «Барко» у формі ТОВ ПП ОСОБА_3 не обговорював. Доставка, розвантаження та завантаження феросплавів для дроблення проводилось автомобілем КАМАЗ з маніпулятором. Керування автомобілем КАМАЗ здійснював працівник ТФ «Барко» у формі ТОВ - ОСОБА_6 Облік подрібнених феросплавів не проводився. Зважування феросплавів перед подрібненням проводилось на території підприємства ТФ «Барко» у формі ТОВ (м. Конотоп, вул. Семашко, 4Б) і приватному підприємцю ОСОБА_3 доводилось в усній формі, яка кількість феросплавів доставлялась на подрібнення. Акти виконаних робіт, накладні на отримання та передачу феросплавів ПП ОСОБА_3 ніколи не складав та не підписував.

Сам ПП ОСОБА_3 в момент зважування феросплавів не був присутнім, зважування феросплавів проводилось самостійно ТФ «Барко» у формі ТОВ на своїй території (яку орендує ТФ «Барко» у формі ТОВ у ТОВ «Барко-трейд»), йому не доводились письмові завдання до якої фракції необхідно провести подрібнення феросплавів, що свідчить про те, що всі операції відбувалися на формальному підході та без ділової мети.

Таким чином, відповідач зазначає, що вищевказане свідчить про відсутність у діях ТФ «Барко» у формі ТОВ, причинного зв'язку між придбанням послуг по навантажувально-розвантажувальним роботам, а також роботам по подрібненню феросплавів та отриманням економічної вигоди від придбання послуг.

Відповідач через це вважає, що неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, роботи фактично не здійснювалися, а тому договори між позивачем та ПП ОСОБА_3 №№ 0103-2010 від 01.03.2010 р., 3006/2009 від 30.06.2009 р. є нікчемними.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

30.06.2009 року між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 («Виконавець») було підписано договір № 3006/2009 про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (а.с. 92).

Згідно умов договору «Виконавець» зобов'язується забезпечити належне виконання навантажувально-розвантажувальних робіт автонавантажувачем Балканар КМ «Рекорд», а також переміщення вантажу у складські приміщення «Замовника». Вартість робіт становить 30,00 грн. без ПДВ за 1 тону. Згідно додаткової угоди №1 від 01.07.2009 р. до цього договору, вартість робіт визначена в розмірі 50 грн. без ПДВ за 1 тону.

Пунктом 6.1. встановлено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.07. 2010 р. Позивачем надано копії актів виконаних робіт до цього договору (а.с. 96-115), з яких вбачається, що після 01.07.2010 р., тобто закінчення строку дії договору, акти виконаних робіт також складалися та роботи ніби-то виконувалися: акт виконаних робіт № 07/2010 від 31.07.2010 р. на суму 17090,45 грн.; акт виконаних робіт № 08/2010 від 31.08.2010 р. на суму 25939,90 грн.; акт виконаних робіт № 09/2010 від 30.09.2010 р. на суму 14948,30 грн.; акт виконаних робіт № 10/2010 від 29.10.2010р. на суму 19780,75 грн.; акт виконаних робіт № 11/2010 від 30.11.2010 р. на суму 13015,70 грн. та акт виконаних робіт № 12/2010 від 30.12.2010р. на суму 20195, 90 грн. (а.с. 110-115).

Згідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до ч. 7 цієї ж статті строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно із ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Пояснення представника позивача що після закінчення строку цього договору сторони уклали усний договір не приймаються до уваги, оскільки відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Акти виконаних робіт за договором № 3006/2009 від 30.06.2009 р. про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт не є документами, що підтверджують підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Додаткові угоди № 2 від 02.07.2010 р. та № 3 від 31.12.2010 р. до договору № 3006/2009 від 30.06.2009 р. (а.с. 94, 95) щодо строку його дії не приймаються судом до уваги, оскільки додаткова угода №2 містить продовження строку оренди автонавантажувача з 02.07.2009 р. до 30.06.2011 р., і не містить питання пролонгації строку дії самого договору, крім того предметом договору № 3006/2009 від 30.06.2009 р. про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт є саме ці роботи, а не оренда автонавантажувача. Додатковою угодою №3 від 31.12.2010 р. до цього договору сторони призупинили дію договору, який 01.07.2010 р. закінчив свою дію.

Також позивачем не надано суду документів для підтвердження того, що за перевірений Конотопською МДПІ період на його склад від контрагентів надходила саме така кількість триполіфосфату натрію, феросплавів та іншої продукції для необхідності її розвантаження фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, яка вказувалася сторонами - ТФ «Барко» та ФОП ОСОБА_3 в актах виконаних робіт щодо розвантаження і не підтверджено відповідними доказами факт необхідності навантаження фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 саме тієї кількості продукції, яка зазначена сторонами в актах виконаних робіт, на транспорт покупців придбаної у ТФ «Барко» продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, як вбачається з наданих копії актів виконаних робіт до договору № 3006/2009 від 30.06.2009 р. про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (а.с. 96-115) сторони вказували про виконання робіт виконавцем - ФОП ОСОБА_3 не передбачених договором, а саме з контрольного зважування. Так, в акті виконаних робіт № 2 від 31.07.2009 р. зазначено: «27.07.2009 року контрольне зважування 59,983 т. триполіфосфат натрію на суму 2999, 15 грн.»; в акті виконаних робіт № 4 від 30.09.2009 р. контрольні зважування проводилися тричі на загальну суму 9385, 50 грн.; в акті №5 від 31.10.2009 р. на загальну суму 6053, 85 грн.; в акті № 6 від 30.11.2009 р. на загальну суму 6306.10 грн.; в акті №7 від 30.12.2009 р. на загальну суму 6446,60 грн.; в акті № 01/2010 від 31.01.2010 р. на суму 3000 грн.; в акті виконаних робіт № 03/2010 від 31.03.2010 р. на загальну суму 6250 грн.; в акті виконаних робіт № 04/2010 від 30.04.2010 р. на суму 3000 грн.; в акті виконаних робіт № 05/2010 від 31.03.2010 р. на загальну суму 6030, 15 грн.; в акті виконаних робіт № 06/2010 від 30.06.2010 р. на суму 3250 грн.; в акті виконаних робіт № 07/2010 від 31.07.2010 р. на загальну суму 6106,20 грн.; в акті виконаних робіт № 08/2010 від 31.08.2010 р. на загальну суму 6293 грн.; в акті виконаних робіт № 09/2010 від 31.09.2010 р. на загальну суму 3000 грн.; в акті виконаних робіт № 10/2010 від 29.10.2010 р. на загальну суму 6250 грн.; в акті виконаних робіт № 11/2010 від 30.11.2010 р. на загальну суму 6041, 50 грн.; в акті виконаних робіт № 12/2010 від 30.12.2010 р. на загальну суму 6089, 25 грн.

При цьому такі контрольні важення здійснювалися, як пояснила представник позивача, на вагах ТФ «Барко».

Як встановлено в акті перевірки ТФ "Барко" у формі ТОВ включило до валових витрат вартість навантажувально - розвантажувальних робіт в сумі 303486 грн.

Також між ТФ «Барко» та ФОП ОСОБА_3 30.06.2009 року був укладений договір № 30/06-09 оренди автонавантажувача Балканар КМ «Рекорд» ( а.с. 212).

Як вбачається з п. 2.1. договір № 30/06-09 оренди автонавантажувача Балканар КМ «Рекорд» ТФ «Барко» передає орендарю - ФОП ОСОБА_3 в оренду автонавантажувач Балканар КМ «Рекорд» з метою надання послуг з виконання навантажувально-розвантажувальних робіт юридичним особам та населенню, а не орендодавцю - ТФ «Барко» і за оренду було встановлено плату в розмірі 720 грн., у т. ч. ПДВ раз у квартал.

Позивач стверджує і це також випливає з п. 1 договору № 3006/2009 від 30.06.2009 р. про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, що роботи з виконання навантажувально-розвантажувальних робіт виконувалися саме цим автонавантажувачем. Суд в цьому випадку не вбачає економічної доцільності для позивача та ФОП ОСОБА_3, котрий сплачував орендну плату ТФ «Барко» за те, що розвантажував та завантажував його продукцію. Фактично ТФ «Барко» передало навантажувач, який і так належить їй на праві власності в оренду для того, щоб самій і отримувати послуги цим навантажувачем. Матеріалами справи та позивачем не підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 використовував орендований навантажувач саме для надання послуг юридичним особам та населенню, отримував від цієї діяльності дохід.

Також, ТФ «Барко» у формі ТОВ уклало договір з ФОП ОСОБА_3 № 0103-2010 про виконання робіт від 01.03.2010 р. (а.с. 116-117). Відповідно умов договору ТФ «Барко» «Замовник», а фізична особа - підприємець ОСОБА_3 «Виконавець».

Згідно п. 1 договору «Предмет договору»:

«1.1 Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконувати роботи подрібненню феросплавів до фракційного складу в межах 20-120 мм та їх сортування».

«1.2 Роботи з подрібнення феросплавів ПП ОСОБА_3 проводить на подрібнювальній установці Замовника ТФ «Барко» у формі ТОВ».

Згідно умов договору п. 2.1 за виконану роботу, передбачену цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю щомісячно грошову винагороду із розрахунку 550 грн. за 1 тону подрібнених феросплавів.

Перевіркою встановлено, що роботи з подрібнення феросплавів ФОП ОСОБА_3 проводить на подрібнювальній установці «Замовника»- ТФ «Барко» у формі ТОВ (дробілка щекова СМД, яка придбана в жовтні 2009 року у ТОВ НПКФ «Техметаллосервіс» /31136772/ на суму з ПДВ 450000 грн.) не беручи її в оренду та на складі, який орендує ТФ «Барко» у формі ТОВ у ТОВ «Барко-Трейд» (не беручи даний склад в суборенду).

Феросплави для подрібнення та сортування передавалися ТФ «Барко» у формі ТОВ ФОП ОСОБА_3 по накладних «на подрібнення та сортування феросплавів» всього у кількості 261, 39 т., по яких не було вказано до якої фракції необхідно було подрібнити феросплави (а.с. 119-144).

ФОП ОСОБА_3 повертав феросплави з подрібнення по накладним (а.с. 145 - 182), всього в кількості 259, 39 т., в яких також не вказано до якої фракції було ним проведено подрібнення феросплавів та, крім того, було повернуто на 2 т. менше феросплавів ніж отримано.

Як встановлено перевіркою загальна вартість робіт по даному договору становить за період з 01.03.2010 р. по 31.12.2010 року в сумі - 123348,50 грн. Оплата по даному договору проводилась через розрахунковий рахунок, заборгованість станом 31.12.2010 р. по розрахункам з ФОП ОСОБА_3 відсутня.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надходження за перевіряємий період на склад позивача від постачальників феросплавів у саме у розмірі 300 мм та в кількості, яка передавалась для подальшого подрібнення ФОП ОСОБА_3 та документи, які б підтверджували необхідність у подрібненні для позивача такої кількості феросплавів до фракції від 20 до 120 мм.

Вартість робіт по подрібненню феросплавів та їх сортування складає 123349 грн., проведених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

Для подрібнення феросплавів з використанням подрібнювача та для проведення вантажно-розвантажувальних робіт на автонавантажувачі робітнику не потрібно спеціальної підготовки (отримання дозволів, кваліфікації, ліцензії), потрібно лише робоча сила. Тобто даний вид робіт міг здійснювати будь-який робітник, прийнятий на роботу ТФ «Барко» у формі ТОВ для виконання даного виду робіт. У ТФ «Барко» у формі ТОВ не має економічної обґрунтованості в отриманні робіт від ФОП ОСОБА_3 Так як середня зарплата за місяць по підприємству становить 1193 гри., а послуги отримані від ФОП ОСОБА_3 складають 426834,76 грн. Маючи на ТФ «Барко» у формі ТОВ двох робітників (для подрібнення феросплавів та для проведення вантажно-розвантажувальних робіт) підприємство понесло б витрати по зарплаті з нарахуваннями в сумі 29634 грн. (для проведення вантажно-розвантажувальних робіт з 30.06.2009 р. по 31.12.2010 р.), та в сумі 16463 грн. (для подрібнення феросплавів з 01.03.2010р. по 31.12.2010 р.).

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 213-216) ФОП ОСОБА_3 в своїх поясненнях від 04.03.2011р. та від 11.03.2011 р., наданих на ім'я начальника ВПМ Конотопської МДПІ майора податкової міліції ОСОБА_7, зазначив, що «зареєструвався як приватний підприємець на пропозицію керівництва ТФ «Барко» у формі ТОВ, а саме ОСОБА_5 Дробленням, фасуванням феросплавів він займався сам, а для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт був найнятий робітник ОСОБА_4 Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт з керівництвом ТФ «Барко» у формі ТОВ ФОП ОСОБА_3 не обговорював. Доставка, розвантаження та завантаження феросплавів для дроблення проводилось автомобілем КАМАЗ з маніпулятором, керуванням автомобілем КАМАЗ здійснював працівник ТФ «Барко» у формі ТОВ - ОСОБА_6 Облік подрібнених феросплавів не проводився. Зважування феросплавів перед подрібненням проводилось на території підприємства ТФ «Барко» у формі ТОВ (м. Конотоп, вул. Семашко, 4Б) і приватному підприємцю ОСОБА_3 доводилось в усній формі, яка кількість феросплавів доставлялась на подрібнення. Акти виконаних робіт, накладні на отримання та передачу феросплавів ФОП ОСОБА_3 ніколи не складав та не підписував. Сам ОСОБА_3 в момент зважування феросплавів не був присутнім, зважування феросплавів проводилось самостійно ТФ «Барко» у формі ТОВ на своїй території (яку орендує ТФ «Барко» у формі ТОВ у ТОВ «Барко-трейд»), йому не доводились письмові завдання до якої фракції необхідно провести подрібнення феросплавів.

Таким чином, вищезазначене свідчить про відсутність у діях ТФ «Барко» у формі ТОВ, причинного зв'язку між придбанням послуг по навантажувально-розвантажувальним роботам, а також роботам по подрібненню феросплавів та отриманням економічної вигоди від придбаних послуг. Позивач має для виконання цих робіт всі необхідні засоби, а саме автонавантажувач, ваги та подрібнювальну установку.

Зазначені вище обставини не підтверджують факт виконання робіт (робіт, послуг) вказує на відсутність реального виконання договорів про виконання розвантажувально-навантажувальних робіт № 3006/2009 від 30.06.2009 року та № 0103-2010 про виконання робіт від 01.03.2010 р. При проведенні перевірки, ТФ «Барко» у формі ТОВ не було доведено зв'язку між сумами понесених витрат з його господарською діяльністю.

Представник позивача в судовому засіданні також, не зміг надати жодних доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час спірних правовідносин, зазначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До документів, що підтверджують факт виконання послуг перш за все належить акт, який повинен бути оформлений відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» . Надані для перевірки вищевказані акти виконаних робіт не містять повної та достовірної інформації щодо наданих послуг з завантаження та розвантаження.

Відсутність в актах виконаних робіт інформації про конкретні послуги, надані замовнику, позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Згідно з абзацом четвертим п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п. п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Для включення вантажно-розвантажувальних робіт та послуг з подрібнення феросплавів до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону В«Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в УкраїніВ» , які, зокрема, підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В порушення вищезазначених статей Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТФ «Барко» у формі ТОВ в перевіряємому періоді було віднесено до складу валових витрат витрати отримання послуг з навантаження та розвантаження та подрібнення феросплавів без належного документального оформлення факту їх надання.

Отже, акти виконаних робіт надані для перевірки договори та акти виконаних робіт не дають можливості пов'язати витрати з придбання послуг по розвантаженню та завантаженню вагонів та автомобілів, послуг з подрібнення феросплавів з їх використанням у власній господарській діяльності ТФ «Барко» у формі ТОВ.

Отже, ТФ «Барко» у формі ТОВ безпідставно віднесло до валових витрат послуги від ФОП ОСОБА_3 в сумі 426835 гри., в тому числі: за 2 квартал 2009року в сумі 631 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 41999 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 67111 грн., 1 квартал 2010 року в сумі - 57316 грн., 2 квартал 2010 року в сумі - 69293 грн., 3 квартал 2010 року в сумі - 88537 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 101948 грн. на підставі вищезазначених актів виконаних робіт.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори були складені без мети реального виконання. Зазначене підприємство ставило за мету не здійснення господарської діяльності, спрямовану на отримання доходу, а отримати податкову вигоду.

Таким чином, вбачається лише документальне оформлення господарських операцій без їх фактичного виконання.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що в листопаді 2010 р. позивачем здійснено коригування ціни при реалізації товару ТОВ «ТД Реагент» по податковій накладній № 375 від 09.11.2010 р. (а.с. 223), розрахунок коригування №15/375 від 11.11.2010 р. на суму 1875 грн., ПДВ 375 грн. (а.с. 224).

За період з 01.01.2009р. по 31.12.2010 р на підставі відомісті валових доходів, виписки банку, накладних, журналу-ордеру по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» встановлено заниження задекларованих ТФ "Барко" у формі ТОВ показників у рядку 02 Декларацій "коригування валових доходів" у тому числі" рядок 02.1 "зміна суми компенсації вартості товарів" в сумі 3750 грн.

На порушення пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТФ «Барко» у формі ТОВ невірно визначало валовий дохід від реалізації товару ТОВ «ТД Реагент», а саме було занижено валовий дохід в 4 кварталі 2010 року у сумі 3750 грн.

Перевіркою встановлено, що в листопаді 2010 року ТФ «Барко» у формі ТОВ отримало оплату від ТОВ «ТД Реагент», в сумі 215899,08 грн.

В листопаді 2010 року ТФ «Барко» у формі ТОВ реалізувало ТОВ «ТД Реагент» триполіфосфат натрію технічний на загальну суму 216959,08 грн. в т.ч. за накладною № 333 від 11.11.2010 року на загальну суму 109899, 08 грн. в т.ч. ПДВ 18316, 51грн. (триполіфосфат натрію технічний в кількості 10295 кг) (а.с. 195), накладною №350 від 23.11.2010 року на загальну суму 106212 грн. в т.ч. ПДВ 17702 грн. (триполіфосфат натрію технічний в кількості 10020 кг) (а.с. 196) та накладною №353 від 24.11.2010 року на загальну суму 848 грн. в т.ч. ПДВ 141, 33 грн. (триполіфосфат натрію технічний в кількості 80 кг) (а.с. 197).

Заборгованість ТОВ «ТД Реагент» перед ТФ «Барко» у формі ТОВ складала станом 01.11.2010 р. - 0 грн., станом на 01.12.2010 р. дебіторська заборгованість склала1060 грн.

Отже валовий дохід від господарської операції між ТФ «Барко» у формі ТОВ та ТОВ «ТД Реагент» за листопад 2010 р. складає 180799 грн. Платником включено до валового доходу по даній господарській операції суму 178924 грн., отже платник повинен був збільшити на суму 1875 грн. валовий дохід (180799-178924). Платник допустив помилку, а саме не збільшив на дану суму валовий дохід (коригування податкового зобов'язання по ПДВ проведено вірно, що підтверджується копією податкової декларації з податку на додану вартість за 11.2010 року (а.с. 225-229), а провів зменшення валового доходу, чим було занижено валовий дохід за 4 квартал 2010 року в сумі 3750 грн. (1875+1875).

Згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання робіт (послуг) платником податку.

Позивач в порушення вищевказаним норм Закону провів зменшення валового доходу сумі 1875 грн. замість збільшення на таку суму, але податку в декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року збільшено податкові зобов'язання на суму 375 грн. по розрахунку коригування вартісних та кількісних показників №15/375 від 11.11.2010 року до податкової накладної № 375 від 09.11.2010 року по підприємству ТОВ ТД «Реагент» внаслідок зміни ціни по підприємству. В декларації з податку на прибуток дана господарська відображена навпаки не шляхом збільшення, а шляхом зменшення, що і призвело до заниження валового доходу в сумі 3750 грн.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму податкового зобов'язання ТФ «Барко» у формі ТОВ з податку на прибуток підприємств на суму 134558,75 гри., в тому числі за основним платежем 107647, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26911, 75 грн., як такого, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства України не підтверджуються матеріалами справи, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Торгової фірми "Барко" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08 квітня 2011 р., яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 134558, 75 грн. (сто тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень сімдесят п'ять копійок), в тому числі за основним платежем 107647, 00 грн. (сто сім тисяч шістсот сорок сім гривен), за штрафними санкціями 26911, 75 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот одинадцять гривень сімдесят п'ять копійок) - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Ю.В. Бадюков

З оригіналом згідно

Суддя Ю.В. Бадюков

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2011 року.