Ухвала

від 22.07.2015 по справі 810/774/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/774/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автопетроліум» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26 вересня 2014 року №0002352200 та №0002362200.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Автопетроліум» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із ТОВ «Грант Тайм» за період діяльності з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 5 вересня 2014 року №462/10-13-22-01-121/37228512 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 27-58).

При перевірці відповідачем використано інформацію, викладену у листі СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області від 3 липня 2014 року №4970/7/10-36-07-08 у зв'язку із розслідуванням кримінального провадження за №32014100000000036 та матеріали зустрічної звірки ТОВ «Грант Тайм» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0002352200, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 853616,00 грн., у тому числі 569077,00 грн. за основним платежем та 284539,00 грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с. 105);

податкове повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0002362200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 898542,00 грн., у тому числі 599028,00 грн. за основним платежем та 299514,00 грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с. 108).

Позивач, вважаючи дані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Автопетроліум» є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність на ринку нафтопродуктів, має розгалужену мережу автозаправних станцій. У серпні-вересні 2013 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Грант Тайм», предметом яких була поставка нафтопродуктів, а саме дизельного палива.

01 серпня 2013 року ПП «Автопетроліум» (Покупець) уклало з ТОВ «Грант Тайм» (Постачальник) договір поставки нафтопродуктів №77/АП-13, у силу якого Постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах договору передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (т.1, а.с. 134-136). Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару визначаються в накладних та/або в актах приймання передачі, які є невід'ємною частиною договору.

Умовами договору передбачено, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України з урахуванням ПДВ, а оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури та/або накладної, акта приймання-передачі.

Сторони домовились, що постачання товару здійснюється Покупцю партіями з моменту надання заявки (усної чи письмової) та з дотриманням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Умовами поставки є EXW франко-склад постачальника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що Покупець здійснює приймання товару по кількості та якості в порядку, визначеному чинним законодавством України, а також відповідно до умов договору, шляхом підписання актів прийому-передачі та/або видаткових накладних.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 1 серпня 2013 року №77/АП-13 позивачу було поставлено товар, а саме: паливо дизельне марки С виду І згідно ДСТУ 4840-2007 у загальній кількості 687146,00 кг на суму 3594169,60 грн., у тому числі ПДВ 599028,27 грн., що підтверджується видатковими накладними №621 від 27.08.2013 на суму 815114,93 грн. у т.ч. ПДВ - 135852,49 грн. (т.1, а.с. 137); №622 від 28.08.2013 на суму 1173573,17 грн., у т.ч. ПДВ - 195595,53 грн. (т.1, а.с. 138); №116 від 05.09.2013 на суму 636856,50 грн., у т.ч. ПДВ - 106142,75 грн. (т.1, а.с. 139); №117 від 06.09.2013 на суму 415548,00 грн., у т.ч. ПДВ - 69258,00 грн. (т.1, а.с. 140); №118 від 09.09.2013 на суму 553077,00 грн., у т.ч. ПДВ - 92 179,50 грн. (т.1, а.с. 141).

В оплату за поставлений товар, позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Грант Тайм» кошти на загальну суму 3594169,60 грн. (т.1, а.с. 147-153).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 599028,27 грн., позивач отримав від ТОВ «Грант Тайм» податкові накладні №621 від 27.08.2013 - на загальну суму 815114,93 грн., у т.ч. ПДВ - 135852,49 грн.; №622 від 28.08.2013 - на загальну суму 1173573,17 грн., у т.ч. ПДВ - 195595,53 грн.; №116 від 05.09.2013 - на загальну суму 636856,50 грн., у т.ч. ПДВ - 106142,75 грн.; №117 від 06.09.2013 - на загальну суму 415548,00 грн., у т.ч. ПДВ - 69258,00 грн.; №118 від 09.09.2013 - на загальну суму 553077,00 грн., у т.ч. ПДВ - 92179,50 грн. (т.1, а.с. 142-146).

Суми ПДВ у загальному розмірі 599028,27 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень і вересень 2013 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані звітні періоди (т.1, а.с.209-235), а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2013 року.

Відповідно до договору, умовами поставки є EXW франко-склад постачальника

За визначенням, наведеним у «Інкотермс» 2010 року EXW (Ex Works), або Франко завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Судом встановлено, що поставка придбаного у ТОВ «Грант Тайм» дизельного палива здійснювалась до нафтосховища позивача, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, буд 42, яким позивач користується відповідно до укладеного з ПП «Даркасервіс» договору зберігання нафтопродуктів від 1 січня 2012 року №03/ДС-12 (т.2, а.с. 24-30).

За умовами вказаного договору ПП «Даркасервіс» зобов'язувалося прийняти у

ПП «Автопетроліум» та злити у спеціальні сховища нафтопродукти, у кількості та по факту надходження, в асортименті та об'ємах згідно акту прийому передачі, забезпечити збереження нафтопродуктів, проводити відпуск нафтопродуктів позивачу згідно з письмовим його розпорядженням (пункти 2.1.2, 2.1.3 та 2.1.5 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, перевезення товару від постачальника до нафтосховища здійснювалось автопідприємством ПП «Трансоіл Груп», відповідно до договору перевезення № 12/ТОГ-11 від 1 липня 2011 року (т.2, а.с. 12-23), про що свідчать наявні у матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних, кожна з яких містить інформацію про, зокрема, пункти навантаження і розвантаження, найменування марки нафтопродуктів, одиницю виміру, кількість, густину, температуру, масу нафтопродукту, підписи та прізвища осіб, які відпустили і прийняли вантаж (т.1, а.с. 174-201).

Підпунктом 5.2.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496 (далі - Інструкція) передбачено, що результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Викладені положення узгоджуються із умовами договору зберігання нафтопродуктів від 1 січня 2012 року №03/ДС-12.

На виконання вказаних умов між ПП «Автопетроліум» та ПП «Даркасервіс» складені акти приймання нафтопродуктів за кількістю №АУ0000081 від 27.08.2013, №АУ0000086 від 28.08.2013, №АУ0000095 від 05.09.2013, №АУ0000104 від 06.09.2013, №АУ0000105 від 09.09.2013, що є підтвердженням кількості та якості поставлених ТОВ «Грант Тайм» нафтопродуктів (т.1, а.с. 154-155, 158-159, 162-163, 166-167, 170-171).

Крім того, суд зазначає, що кожна автомобільна цистерна з нафтопродуктами супроводжувалась сертифікатом відповідності та паспортом, що свідчать про походження нафтопродуктів, їх фізико-хімічні показники (т.1, а.с. 156-157, 160-161, 164-165, 168-169, 172-173).

В свою чергу, Фактичне оприбуткування нафтопродуктів, поставлених ТОВ «Грант Тайм» товарів за договором №77/АП-13 від 1 серпня 2013 року підтверджується карткою бухгалтерського рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками тa підрядниками», копія якої наявна у матеріалах справи (т.1, а.с. 202-208), а про рух відповідних нафтопродуктів в межах нафтосховища з моменту їх оприбуткування свідчить складська довідка (т.4, а.с .86-114).

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що придбані у ТОВ «Грант Тайм» нафтопродукти були використані ПП «Автопетроліум» у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації через мережу АЗС, що знаходяться на території міста Києва, Київської, Чернігівської та інших областей України та які орендуються позивачем у ТОВ «Автобансервіс» на підставі договору оренди №46/АБ-11 від 1 липня 2011 року (т.2, а.с. 31-33).

Склад та місцезнаходження орендованого майна підтверджується актами приймання-передачі, що є додатками до договору оренди №46/АБ-11 від 1 липня 2011 року (т.2, а.с. 34-81).

З матеріалів справи вбачається, що придбані у ТОВ «Грант Тайм» нафтопродукти поставлялись із нафтосховища за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, буд. 42 на орендовані позивачем автозаправні станції, підтвердженням чого є відповідні товарно-транспортні накладні (т.2, а.с. 82-136).

Також, було встановлено, що позивачем на кожній АЗС ведеться журнал обліку надходження нафтопродуктів за формою, затвердженою додатком №13 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (типова форма №13-НП), до якого заносяться всі кількісні показники, визначені уповноваженою особою при надходженні та прийманні нафтопродуктів (т.3, а.с. 164-209, т.4, а.с. 115-223, т.5, а.с.1-199).

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Також необхідно зазначити, що на момент здійснення зазначених операцій TOB «Грант Тайм» було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаного суб'єкта господарювання не було анульовано.

При цьому судова колегія зазначає, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу протиправну діяльність контрагента.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати чи податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, податковим органом не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з постачальником договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Не надано таких доказів й тому, що здійснення позивачем господарські операції з придбання товару не мають реального характеру.

Крім того, податковим органом не надано жодного судового рішення щодо визнання нікчемною (недійсною) укладеної між позивачем та ТОВ «Грант Тайм» угоди.

Щодо посилань відповідача на показання директора ТОВ «Грант Тайм» ОСОБА_3, які надані ним в межах розслідування кримінального провадження №3214100000000036, то судова колегія зазначає, що відомостей щодо наявності обвинувального вироку суду у зазначеній вище справі відповідачем також не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та твердження про завищення валових витрат є безпідставними.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 23.07.2015 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.