Постанова

від 28.08.2018 по справі 810/774/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 серпня 2018 року

справа №810/774/15

адміністративне провадження №К/9901/7309/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у складі судді Кушнової А.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у складі суддів Гром Л.М., Бєлової Л.В., Міщука М.С. у справі №810/774/15 за позовом Приватного підприємства Автопетроліум до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

29 серпня 2013 року Приватне підприємство Автопетроліум (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 26 вересня 2014 року № 0002352200 та №0002362200, з мотивів безпідставності їх прийняття.

16 квітня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, задоволений позов Підприємства в повному обсязі, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 26 вересня 2014 року №0002352200 та №0002362200.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Грант Тайм спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

07 серпня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на не дослідження судами попередніх інстанцій всіх обставин, що призвело до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить аналіз дослідження обставин спірних господарських операцій, співставлення яких вказує на їх нереальність, що за його висновком обумовлює правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень - рішень.

11 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та справа №810/774/15 витребувана із Київського окружного адміністративного суду.

12 травня 2016 року справа №810/774/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

14 вересня 2015 року Підприємством надані заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційна скарга за змістом повністю дублює акт перевірки, в ній відсутні обґрунтування вимог відповідача посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Висновки акту ґрунтуються не на достовірності встановлених в ході перевірки фактах, а виключно на припущеннях та сумнівах відповідача і не підкріплені належними засобами доказування, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

23 січня 2018 року справа №810/774/15 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/7309/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37228512, перебуває на податковому обліку з 08 грудня 2010 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у серпні 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Грант Тайм за період діяльності з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 05 вересня 2014 року №462/10-13-22-01-121/37228512 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 26 вересня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0002352200 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 569077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 284539 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктом 138.1, підпунктом 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій не визначена.

Податковим повідомленням-рішенням №0002362200 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 599028 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 299514 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані без визначення їх правової підстави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як покупцем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Грант Тайм , як постачальником (далі - контрагент позивача) 01 серпня 2013 року укладено та виконано договір поставки нафтопродуктів №77/АП-13. Факт виконання договору шляхом поставлення та отримання позивачем палива дизельного марки С виду І згідно ДСТУ 4840-2007 у загальній кількості 687146,00 кг на суму 3594169,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 599028,27 грн., встановлений судами попередніх інстанцій на підставі досліджених та долучених до матеріалів справи первинних документів а саме, видаткових накладних, платіжних доручень, податкових накладних.

Встановлені факти включення позивачем сум податку на додану вартість у загальному розмірі 599028,27 грн. за вказаними податковими накладними до складу податкового кредиту за серпень і вересень 2013 року, на підставі Додатків 5 до податкових декларації з податку на додану вартість за вказані звітні періоди, віднесення сплаченої контрагенту позивача суми в якості оплати товару, до складу витрат 2013 року.

Суди попередніх інстанцій встановили та дослідили умови договору та фактичне виконання операцій доставки товару, його зберігання, приймання по кількості та якості, включаючи документальне оформлення кожного етапу операцій відповідно до порядку встановленого підпунктом 5.2.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496. Серед іншого, предметом судового дослідження стали акти приймання нафтопродуктів за кількістю, сертифікати відповідності та паспорти, що свідчать про походження нафтопродуктів, їх фізико-хімічні показники, картки бухгалтерського рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками , як докази оприбуткування нафтопродуктів, складська довідка, що свідчить про рух відповідних нафтопродуктів в межах нафтосховища з моменту їх оприбуткування, журнал обліку надходження нафтопродуктів та докази подальшого використання придбаних позивачем нафтопродуктів у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації через мережу АЗС.

Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій ретельно, всебічно та повно встановили всі господарські операції в межах реалізації суб'єктами господарювання (позивачем та його контрагентом) їх господарської компетенції при виконанні договору постачання, дослідили всі прогалини допущенні податковим органом під час проведення перевірки, як контрольного заходу, внаслідок чого жодний сумнів щодо реальності здійснення спірних операцій відсутній.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Прийнятним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з постачальником договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальника при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Суд вважає безпідставним посилання податкового органу на нікчемність (недійсність) укладеної між позивачем та його контрагентом угоди, внаслідок відсутності відповідного судового рішення. Сам факт наявності кримінального провадження №3214100000000036 не є доказом податкового правопорушення, належним чином завіренні до матеріалів справи покази свідка директора Товариства не долучені, відтак вони є неприйнятними з огляду на належність та допустимість доказів, як в адміністративному, так і кримінальному процесах.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача нафтопродуктів та їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки, встановленими фактичними обставинами судами попередніх інстанцій та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлені судами попередніх інстанцій, що доводять правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (нафтопродуктів) та спростовують висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі №810/774/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер