Ухвала

від 06.07.2015 по справі 2а-1398/12/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року м. Київ К/800/12542/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайло О.М. СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 р.

у справі №2а-1398/12/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід»

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Захід» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 20 квітня 2012 року №0000330152, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено додаткову документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень-грудень 2009 року, січень, березень-травень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 квітня 2012 року № 857/154/30906034.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1 , підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело, на думку податкового органу, до завищення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 68 6427 грн., визначених у деклараціях за вересень 2009 року у розмірі 46 640 грн., жовтень 2009 року у розмірі 97 754 грн., листопад 2009 року у розмірі 73 469 грн., грудень 2009 року у розмірі 97 504 грн., січень 2010 року у розмірі 59 730 грн., березень 2010 року у розмірі 33 180 грн., квітень 2010 року у розмірі 94 800 грн., травень 2010 року у розмірі 99 685 грн., листопад 2010 року у розмірі 83 665 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 20 квітня 2012 року №0000330152, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані періоди на 686 427 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування позивачу слугувало те, що по всіх ланцюгах постачання позивача до виробника (імпортера) виявлено залучення до проведення господарських операцій суб'єктів господарювання, що відносяться до «сумнівних» платників податку, останніми суми податку на додану вартість систематично не сплачувалися до бюджету, такі підприємства є відсутніми за своїми юридичними адресами, а також не звітують до органів державної податкової служби про свою діяльність.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у ланцюгу постачальників платника податку, що заявив бюджетне відшкодування, підприємств щодо яких існують сумніви у дотриманні ними податкового законодавства, не є підставою для позбавлення такого платника бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції погоджується із такими доводами судів попередніх інстанцій та вважає, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» , визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.8. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична сплата позивачем контрагентам податку на додану вартість в ціні придбаного у них товару (робіт, послуг) не заперечується податковим органом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за вересень-грудень 2009 року та січень, березень-травень, листопад 2010 року, так і дотримання ним процедури їх декларування та заявлення до відшкодування.

Крім того, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що податкове законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для невідшкодування позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» .

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки під час розгляду даної справи відповідачем не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року. у справі №2а-1398/12/0970 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.