Постанова

від 22.07.2015 по справі 916/3037/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 916/3037/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одісей

ЛТД"

на постанову Одеського апеляційного господарського

суду від 28.04.2015 року

у справі № 916/3037/13 господарського суду

Одеської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одісей

ЛТД"

до Ізмаїльської міської ради

про визнання частково недійсним рішення Ізмаїльської

міської ради від 24.01.2005 № 917-IV та

визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки від 14.02.2005

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.02.2015 року (судді - Шаратов Ю.А., Лічман Л.В., Демешин О.А.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 р. (судді - Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Одеської області від 11.02.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Одісей ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема, такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

З вказаної норми випливає, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, він може не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

З огляду на наведене, клопотання позивача відхиляється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.1997, укладеного з колективним підприємством "Ізмаїльска спецавтобаза", та свідоцтва про право власності від 09.09.1999 № 40, виданого Ізмаїльською міською радою відповідно до рішення від 01.07.1999 № 546, позивач є власником 14/25 частки домоволодіння, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Шевченка, 104.

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 19.02.1998 № 279 вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю "Одісей ЛТД" в постійне користування земельну ділянку площею 1,29 га по вул. Шевченка, 124 (104) для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, адміністративно - побутових будівель та інших споруд (спецавтобаза), а також видати державний акт на право постійного користування землею (том І а.с. 94). Вказане рішення затверджено рішенням Ізмаїльської міської ради від 25.02.1998 №174-ХХІІ.

02.04.1998 на підставі зазначеного рішення Ізмаїльської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю "Одісей ЛТД" видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД28 № 005114, яка розташована у м. Ізмаїлі по вул. Шевченка, площею - 1,2868 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд адміністративно - побутових будівель і інших споруд. Цей акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 56. Даний акт містить відмітку про зміни в землекористуванні, якими в постійне користування надано ще земельну ділянку площею - 0,18 га згідно рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міськради від 16.08.2001 № 908.

Межі вказаної земельної ділянки визначено згідно акту про встановлення розташування меж земельної ділянки в натурі від 23.10.1997, додатку до нього від 2004 року (14776 кв.м.), збірного плану власників землі та землекористувачів, плану меж земельної ділянки (1,2868 га) та ситуаційного плану.

15.10.2004 ТОВ "Одісей ЛТД" звернулось з заявою № 149 до Ізмаїльської міської ради з проханням надати в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1,4776 га для експлуатації спецавтобази в м. Ізмаїлі по вул. Шевченка, 104.

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 24.01.2005 № 917-IV вирішено: 1) припинити товариству з обмеженою відповідальністю "Одісей ЛТД" право користування земельною ділянкою по вул. Шевченко, 104; 2) затвердити проект відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для експлуатації спецавтобази по вул. Шевченко, 104; 3) надати в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1,4776 га за рахунок земель автомобільного транспорту із земель запасу для експлуатації спецавтобази по вул. Шевченко, 104; 4) встановити орендну плату у розмірі 1,2 % від грошової оцінки землі на рік з щорічним збільшенням на 0,05%; 5) зобов'язати виконувати вимоги статті 96 Земельного кодексу України; 6) доручити міському відділу земельних ресурсів підготувати проект договору оренди земельної ділянки та надати його для підписання міському голові; внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації; 7) видати ТОВ "Одісей ЛТД" договір оренди земельної ділянки (том І а.с. 16).

На підставі зазначеного рішення 14.02.2005 між Ізмаїльською міською радою та ТОВ "Одісей ЛТД" було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір від 14.02.2015), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове (на 49 років), платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 1,4776 га, яка знаходиться в м. Ізмаїлі по вул. Шевченка, 104.

У листопаді 2013 р. ТОВ "Одісей ЛТД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Ізмаїльської міської ради (з урахуванням заяви від 09.12.2013 р. т. 1 а.с. 113-114) про: - визнання недійсним рішення Ізмаїльської міської ради № 917-ІV від 24.01.2005 р. в частині припинення права постійного користування ТОВ "Одісей ЛТД" земельною ділянкою по вул. Шевченка, 104 в м. Ізмаїлі; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.02.2005 р., укладеного між Ізмаїльською міською радою та ТОВ "Одісей ЛТД", який зареєстровано в Одеській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 18.05.2005 р. № 040450700046, з моменту його укладення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 р. рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014 р. в апеляційному порядку було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 та рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2014, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищим господарським судом України було вказано на необхідність з'ясування питання стосовно звернення ТОВ "Одісей ОТД" до міської ради з заявою від 15.10.2004 № 149 про надання земельної ділянки в оренду саме на виконання норм діючого на момент звернення законодавства щодо необхідності переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право її оренди. Судами першої та апеляційної інстанції спір по суті заявлених вимог, виходячи із визначених самим позивачем підстав звернення до суду з даним позовом, розглянутий не був.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

У пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 1 "По деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

При новому розгляді справи суди визначили, що в порушення ст. 33 ГПК України позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження укладення ним договору оренди земельної ділянки від 14.02.2005 під впливом обману, зокрема, наявності умислу в діях відповідача, самого факту обману тощо.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Згідно з пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)", встановлено, що ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002.

У пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами, однак Рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення вказаного пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу.

Разом з цим, пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 встановлено, що положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.

Судами встановлено, що подання відповідачу ТОВ "Одісей ОТД" заяви від 15.10.2004 № 149 про надання земельної ділянки в оренду та прийняття на її підстави рішення Ізмаїльської міської ради від 24.01.2005 № 917-ІV, відбулося до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005.

З огляду на зміст пункту 2 резолютивної частини цього рішення щодо дії його в часі, застосування до відносин сторін положень пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо переоформлення товариству з обмеженою відповідальністю "Одісей ЛТД" права постійного користування орендною земельною ділянкою на право оренди на неї було правомірним.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Враховуючи те, що до Ізмаїльської міської ради із заявою від 15.10.2004 № 149 про надання земельної ділянки в оренду звернувся землекористувач, який вже мав на неї право постійного користування, і звернувся саме на виконання норм діючого на момент звернення законодавства щодо необхідності переоформлення права користування земельною ділянкою з права постійного користування землею на право оренди земельної ділянки, такі дії ТОВ "Одісей ЛТД" є тотожними добровільній відмові позивача від земельної ділянки в порядку встановленому частиною третьою статті 142 Земельного кодексу України.

За таких обставин, рішення Ізмаїльської міської ради "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 (сорок дев'ять) років товариству з обмеженою відповідальністю "Одісей ЛТД" для експлуатації спецавтобази по вул. Шевченка, 104" від 24.01.2005 № 917-ІV, є правомірним і в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача, і в частині надання йому її в довгострокову оренду.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність порушеного права позивача, позовні вимоги правомірно не задоволенні з підстав їх необґрунтованості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Інші доводи про порушення судами норм матеріального та процесуального права вже були предметом дослідження судів та їх переоцінка у відповідності з ст. 111 7 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Одісей ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у справі № 916/3037/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.