Рішення

від 20.07.2015 по справі 909/497/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 р. Справа № 909/497/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю. І., секретар судового засідання Дребот Н.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача: 1. Зорій О.Р. - головний спеціаліст, (довіреність №04-12/14-ю від 01.12.14),

2. ОСОБА_2 - представник, (довіреність №04-12/14-10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" (вул. П. Мирного,8, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Петлюри, 23/71, м. Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про стягнення коштів в сумі 92125,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Полісервіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою (вх.№5130/15 від 08.05.2015) до ФОП ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 79047,40 грн., з яких: 3%річних - 15150,60 грн. і інфляційних втрат - 63896,80 грн. та стягнення судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 12.05.2015 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.05.2015.

Представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№5736/15 від 26.05.2015), з якої вбачається, що ціна позову складає 92125,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 14.10.2009, в зв'язку з чим утворилася заборгованість. Внаслідок несвоєчасної сплати заборгованості позивач просить стягнути з відповідача нараховані 3% річних в розмірі 15238,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 76886,90 грн. згідно ст. 625 ЦК України.

26.05.2015 розгляд справи відкладено на 09.06.2015, за результатами якого розгляд справи відкладено на 20.07.2015.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду відзив (вх.№10982/15 від 20.07.2015) на позовну заяву, в якому зазначає, що при здійсненні розрахунку 3% річних ТОВ "Полісервіс" було враховано суму, яка вже стягнута за рішенням суду, а при проведенні розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано здійснені ФОП ОСОБА_3 оплати по погашенню існуючої заборгованості перед позивачем. Крім того, посилаючись на те, що позивач має грошові зобов'язання перед відповідачем на суму 206326 грн. просив вважати зобов'язання припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

між сторонами по справі 14.10.2009 укладено договір купівлі-продажу, за яким ТОВ «Полісервіс» передало у власність, а ФОП ОСОБА_3 прийняв у власність та зобов'язався сплатити обумовлену грошову суму за 19/100 частин виробничої будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором бо законом.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з п.6 Договору, продаж цей вчинено за 219973,72 грн., які покупець зобов'язується сплатити повністю продавцю до 14.10.2011 року.

Однак, передбачені пунктом 6 Договору умови щодо виконання зобов'язань до 14.10.2011 року, за яким останнім днем належного виконання було 13.10.2011, відповідачем виконано не було.

Станом на 14.10.2011 ФОП ОСОБА_3 було лишень частково погашено суму боргу в розмірі 23800 грн., а усі інші платежі ним здійснені після обумовленої сторонами в Договорі дати, вчинені з порушенням терміну.

Відповідно до частини першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання щодо здійснення оплати за договором відповідачем виконувалось зі значним порушенням погодженого сторонами строку, в зв'язку з чим утворилася заборгованість..

Статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Таким чином, відповідачем було допущено порушення грошового зобов'язання, в зв'язку з чим ТОВ «Полісервіс» звернулося до суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яку було прийнято до розгляду та порушено провадженні у справі за № №5010/1408/2012-1/15.

Рішенням господарського суду Івано-Франіквської області від 07.02.2013 стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Полісервіс» 143328,31 грн., з яких: 136173,72 грн. - сума основного боргу, 4344,23 грн. - 3% річних, 2810,36 грн. - судового збору. Дане рішення набрало законної сили 22.04.2013 згідно постанови Львівського апеляційного суду.

На примусове виконання зазначеного рішення 23.05.2013 видано наказ №578, на підставі якого 28.05.2013 відділом державної виконавчої виконавчої служби Івано-Франківського МУЮ відкрито виконавче провадження, яке досі триває.

З матеріалів вищевказаної справи №5010/1408/2012-1/15, яка розглядалась господарським суду Івано-Франіквської області вбачається, що кінцевою датою нарахування 3% річних, які вже стягнуто за рішенням суду від 07.02.2013 з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Полісервіс» була дата - 08.11.2012.

Таким чином, розрахунок суми заборгованості по сплаті 3% річних в даній справі слід розпочати з 09.11.2012.

У відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України судом було перераховано суми інфляційних втрат та суми 3%річних.

При перерахунку судом правильності арифметичних розрахунків, встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3%річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 10078,96 грн., в частині стягнення решти 5159,24 грн. слід відмовити.

На підставі наведених вище норм та наданих сторонами письмових доказів, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 86965,86 грн., з яких:76886.90 грн. - інфляційні втрати та 10078,96 грн. - 3%річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до

ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 55, 82 , 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково .

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" (вул. П. Мирного,8, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Петлюри, 23/71, м. Івано-Франківськ, 76018, код 13658801) кошти в сумі 86965,86 грн., з яких: 76886.90 грн. - інфляційні втрати та 10078,96 грн.- 3%річних і 1739,32 грн. судового збору.

В решті позову відмовити

Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.2015.

Суддя Грица Ю.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"