Постанова

від 31.01.2011 по справі 18/1091

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"31" січня 2011 р. Справа № 18/1091

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Петухова М.Г.

суддів: Демидюк О.О.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 установи «Житомирська міська станція швидкої і невідкладної медичної допомоги»

на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.10.2010 р.

у справі № 18/1091 (суддя Соловей Л.А.)

за позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 установи «Житомирська міська станція швидкої і невідкладної медичної допомоги», м.Житомир

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 с.Березівка, Житомирського району Житомирської області

про стягнення страхового відшкодування в сумі 6482 грн. 15 коп.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_4;

від відповідача - ОСОБА_5.

від третьої особи -ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.10.2010 р. у справі № 18/1091 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 установи «Житомирська міська станція швидкої і невідкладної медичної допомоги» на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» 6482,15 грн. шкоди. При винесені рішення суд виходив з того, що матеріалами справи доведена вина водія відповідача ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів які належать відповідачу та громадянці ОСОБА_6 в результаті чого, останній було завдано збитків пошкодженням автомобіля і позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 6122,15 грн., крім цього позивачем були сплачені послуги експерта в сумі 360 грн.. З поисланням на ст.ст. 993,1166,1172,1187 Цивільного кодексу України місцевий суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимог та задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 установа «Житомирська міська станція швидкої і невідкладної медичної допомоги» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області у справі № 18/1091 і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин справи а саме, що на момент дорожньо-транспортної пригоди 15.12.2009р. за участю транспортних засобів які належать відповідачу та громадянці ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля ГАЗ-32214 державний реєстраційний номер 23751ОА, була застрахована Акціонерним страхови товариством «Вексель»на підставі генерального договору цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 405-0041/09 ЖТ від 13.04.2009р., тому відповідальність за завдану шкоду має нести АСК «Вексель»а комунальна установа є неналежним відповідачем у даній справі (а.с.56-59). В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу повністю .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач під час розгляду спору в суді першої інстанції в судове засідання не з'являвся, відзиву з своїми запереченнями та доказами на їх підтвердження не подавав. Вказує, що подавши апеляційну скаргу та додаткові докази, скаржник не обгрунтував неможливість їх надання місцевому суду з причин, що не залежали від нього і нічого про це не вкуазує в апеляційній скарзі. Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено .

15 липня 2009р. між Страховим товариством з додатковою відповідальністю "Гарантія" (позивач) та ОСОБА_7 укладено договір добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту №22 04 4007 - 1120, за умовами якого застраховано автомобіль "Nissan Primera", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з страховою вартістю на суму 100000,00грн. в строк до 15.07.2010р. (а.с.10). Вигодонабувачем за договором страхування призначено ОСОБА_7 Умовами договору передбачено, що до керування транспортним засобом, крім Страхувальника, може бути допущена будь-яка особа, що керує ТЗ на законних підставах зі стажем керування більше 2 років.

15.12.2009р. близько 19 год. 30 хв. в місті Житомирі трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного застрахованого автомобіля "Nissan Primera", що знаходився під керуванням ОСОБА_8, та за участю автомобіля "ГАЗ-32214" державний реєстраційний номер 2375ІОА, що належить ОСОБА_2 установі "Житомирська міська станція швидкої і невідкладної допомоги" (відповідач), та який на момент ДТП знаходився під керуванням працівника відповідача - водія ОСОБА_3, згідно дорожнього листка (а.с.25).

Факт зазначеного ДТП підтверджується довідкою Відділу ДАІ м.Житомира та АТІ м.Житомира при УМВС України в Житомирській області від 25.12.2009р. за №3474 (а.с.8).

Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 16.12.2009р. та висновку експертного товарознавчого дослідження №278 про оцінку автомобіля "Nissan Primera", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 автомобілю завдано матеріального збитку на суму 6620,36грн. (а.с.11-14).

Вищезазначений висновок (експертне дослідження) було виконано підприємцем ОСОБА_9, який має свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, видане ФДМ України 05.02.2002р. №76.

Згідно акту виконаних робіт по ремонту та фарбуванню від 16.12.2009р. автомобіля "Nissan Primera", вартість відновлювального ремонту складає 6622,15грн. (а.с.18).

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області по справі №3-43/2010 від 18.01.2010р. винним у вчиненні ДТП визнаний водій ОСОБА_2 установи "Житомирська міська станція швидкої і невідкладної допомоги" ОСОБА_3 (а.с.9,102).

Згідно з п.п.35.1 ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961-ІV для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно п.9.2 ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сума обов'язкового ліміту страховика за договором цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 25500,00 грн., який згідно ст.12 цього ж Закону зменшується на суму франшизи - 510 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 01.03.2010р. Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" виплатило ОСОБА_6 суму страхового відшкодування у розмірі 6122,15грн., з яких: 1075,00грн., сплачених в рахунок чергового платежу за договором страхування, 5047,15грн., сплачених позивачем ОСОБА_7В.(а.с.26).

Розмір страхового відшкодування становить 6122,15грн. з наступного розрахунку: 6622,15грн. - 510,00грн. = 6122,15грн.

Крім того, в процесі з'ясування обставин ДТП та визначенні розміру завданих збитків позивачем було понесено витрати за послуги експерта в розмірі 360,00грн. (а.с.27).

Таким чином загальна сума збитків, які були понесені позивачем в результаті дорожньо-транспортної пригоди становить 6482,15грн., з яких: 6122,15грн. - сума виплаченого страхового відшкодування, 360,00грн. - додаткові витрати страховика.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2010 р. у справі № 18/1091 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 установи "Житомирська міська станція швидкої і невідкладної допомоги" - без задоволення.

Приймаючи постанову Рівненський апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Станом на день виникнення ДТП власником транспортного засобу "ГАЗ-32214" державний номер 2375ІОА була ОСОБА_2 установа "Житомирська міська станція швидкої і невідкладної допомоги", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.24); відповідач та водій ОСОБА_3. перебували в трудових відносинах (а.с.25).

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. №1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Станом на день розгляду справи місцевим господарським судом та в апеляційній інстанції матеріальна шкода в сумі 6482,15грн. відповідачем чи іншою особою не сплачена.

Доводи відповідача наведені в апеляційній скарзі не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки законодавством України, що регулює питання страхового відшкодування не передбачено обов'язку страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, звертатися з вимогою про відшкодування збитків не до особи, відповідальної за завдані збитки, а до її страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність цієї особи. Законом (ст.ст. 993,1166,1172,1187 Цивільного кодексу України) передбачено право звернення з вимогою про відшкодування шкоди до соби, яка її заподіяла або до власника джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності у останнього полісу страхування цивільно-правової відповідальності.

Слід зазначити, що саме відповідач повинен був бути зацікавлений у тому, щоб не він, а страховик здійснював відшкодування завданої шкоди, проте ніяких дій передбачених ст.ст. 33, 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування не вчинив, доказів на підтвердження наявності угоди щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 установи "Житомирська міська станція швидкої і невідкладної допомоги" до звернення позивача до суду та доказів виплати страховиком відповідача суми страхового відшкодування потерпілій -ОСОБА_6 під час розгляду справи місцевим та апеляційним судами відповідачем не надано.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будучи належним чином та завчасно повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання в місцевому суді двічі не з'явився, відзиву на позов та будь-яких заперечень та документів суду не надавав і лише подавши апеляційну скаргу приклав до неї додаткові докази без будь-якого обгрунтування неможливості їх подачі в суд першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що місцевим судом повно досліджено матеріали справи, всебічно з'ясовано обставини , що мають значення для справи та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 12.10.2010 р. у справі № 18/1091 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 установи "Житомирська міська станція швидкої і невідкладної допомоги" - без задоволення.

2. Справу № 18/1091 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Судді Бригінець Л.М.

ОСОБА_10