Постанова

від 07.02.2011 по справі 10/1946

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р. Справа № 10/1946

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Петухова М.Г.

суддів: Демидюк О.О.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів»

на рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р.

у справі № 10/1946 (суддя Прядко О.В.)

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів», м.Чернігів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Житомир-Ресурси»м.Житомир

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД»м.Київ

про звернення стягнення на майно

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3;

від відповідача - ОСОБА_4.

від третьої особи : не з'явився.

У грудні 2009 р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" (далі -Товариство-1) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило звернути стягнення на предмет іпотеки -нерухоме майно, що являє собою будівлі автозаправної станції та кафе-бару, літ. ".А", споруди (резервуари та площадка), літ. "Б", загальною площею 212,71 кв. м, а також земельну ділянку, кадастровий № 2121584201:01:003:0005, що знаходяться за адресою: с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, вул. Центральна (Леніна), 1, шляхом реалізації зазначеного нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" (далі -Товариство-2), з прилюдних торгів в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "МС ОСОБА_5" (далі -Товариство-3) за поставлені нафтопродукти за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн.

Позовні вимоги Товариство-1, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку", обґрунтовувало тим, що:

- Товариство-2 на підставі іпотечного договору від 13.05.2008 р. виступає перед ним майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань Товариства-3, які виникли на підставі договору поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.;

- Товариство-3 має перед ним заборгованість за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн.;

- воно звернулось до Товариства-2 з вимогою погасити заборгованість Товариства-3 за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189,28 грн., проте відповідна заборгованість погашена не була.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. в задоволенні позовних вимог Товариства-1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ухвалою господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. у справі № 28/118-б було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства-3, основне зобов'язання по договору поставки №105/05-У від 01.02.2005 р., укладеному між Товариством-1 та Товариством-3 є припиненим, оскільки ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2010 р. у справі №28/118-б, яка набрала законної сили, Товариству-1 відмовлено у прийнятті заяви з вимогами до Товариства-3 на суму 375189,28 грн. Підставою відмови у прийнятті заяви Товариства-1 стало пропущення ним строку звернення з вимогами до боржника, а відповідно до ч. 2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів зокрема, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання -не розглядаються і вважаються погашеними. Оскільки припинене основне зобов'язання зобов'язання, то припиняється і зобов'язання іпотокодавця перед іпотекодержателем.

Товариство-1 звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Викладені в апеляційній скарзі доводи Товариство-1 обґрунтовує тим, що на час розгляду господарським судом Житомирської області даної справи господарським судом м. Києва у справі № 28/118-б про банкрутство Товариства-3 не виносилась ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів, якою остаточно має бути визначено, чи є Товариство-1 конкурсним кредитором боржника -Товариства-3, що суттєво впливає на вирішення спору, оскільки для його вирішення істотне значення має існування основного зобов'язання Товариства-3 перед Товариством-1 за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.. Зазначає, що Закон України «Про іпотеку» ніяк не пов'язує можливість задоволення вимог іпотекодержателя із задоволенням вимог інших кредиторів у відповідній справі про банкрутство боржника (Товариства-3), отже слід розділяти два окремих процеси: процес у справі про банкрутство боржника та процес у справі про задоволення вимог іподекодержателя, тим більше, що у спарві № 10/1946 заявлені вимоги не до самого боржника (Товариства-3) а до його майнового поручителя -відповідача у даній справі. Позивач також посилається на практику Вищого господарського суду України при вирішенні аналогічних справ.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010р. незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Товариство-2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. без змін, а апеляційну скаргу Товариства-1 -без задоволення .

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 07.12.2010р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не подала свого представника в засідання не направила. Нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає перегляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між Товариством-1 та Товариством-3 був укладений договір поставки №105/05-У від 01.02.2005р., за умовами якого продавець (Товариство-1) зобов'язався передати товар (нафтопродукти) пред'явнику смарт-карти (здійснити заправку автотранспорту) на АЗС (мережі АЗС), а покупець (Товариство-3) зобов'язався оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до пп.4.4 договору оплата за товар по даному договору проводиться підприємством протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами первинних документів (накладні, акти приймання-передачі, тощо).

В забезпечення виконання зобов'язання третьої особи за договором поставки №105/05-У від 01.02.2005р., між Товариством-1 і Товариством-2 було укладено іпотечний договір від 30.05.2008 р., посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 9817.

За умовами вищевказаного іпотечного договору Товариство-2 як майновий поручитель для забезпечення виконання зобов'язання Товариством-3 надало в іпотеку належне йому нерухоме майно: будівлі АЗС та кафе-бару, літ. "А", цегла, споруд (резервуари та площадка), літ."Б", загальною площею 212,71 кв.м., а також земельну ділянку, площею 0,1362 га. (кадастровий №2121584201:01:003:0005), що знаходяться за адресою: с.Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, вул.Центральна (Леніна) №1.

Згідно пп.4.1.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань по договору поставки щодо своєчасної оплати за поставлений товар (нафтопродукти), сплати штрафних санкцій та процентів за користування боржником коштами іпотекодержателя за договором поставки.

Відповідно до пп. 4.6 іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель (позивач) має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи неустойку, необхідні витрати на утримання предмету іпотеки, а також витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги. У разі, якщо суми грошових коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки недостатньо, іпотекодержатель вправі в першу чергу отримати повне задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна іпотекодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство-1 на виконання умов договору поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. поставило Товариству-3 в період з лютого 2005 р. по липень 2008 р. нафтопродукти (далі -товар) згідно відповідних видаткових накладних за вказаний період, однак Товариство-3 за поставлений товар в повному обсязі не розрахувалось, внаслідок чого у Товариства-3 перед Товариством-1 виникла заборгованість в сумі 375189,28 грн., що підтверджується банківськими виписками, підписаним директором Товариства-1 та головним бухгалтером Товариства-3 актом звірки розрахунків станом на 01.10.2009 р. та іншими матеріалами справи.

10.12.2009 р. Товариством-1 було надіслано Товариству-2 як майновому поручителю вимогу від 26.11.2009р. про сплату заборгованості в сумі 375189,28 грн. за поставлені Товариству-3 нафтопродукти, шляхом зарахування даних грошових коштів на рахунок Товариства-1 до моменту звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 30.05.2008 р.

Дану вимогу Товариство-2 отримало 14.12.2009 р., однак, залишило без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку":

- іпотекодавець -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

- майновий поручитель -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника;

- іпотекодержатель -кредитор за основним зобов'язанням

Згідно з частиною першою ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому частиною першою ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З вказаних норм законодавства України випливає, що:

- майновий поручитель у розумінні Закону України "Про іпотеку" та боржник відповідають перед кредитором (іпотекодержателем) як солідарні боржники, при цьому майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання перед кредитором (іпотекодержателем) виключно в межах вартості предмета іпотеки;

- кредитор (іпотекодержатель) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, у тому числі -від майнового поручителя, так і від будь-кого з них окремо, при цьому щодо майнового поручителя кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство-2 на підставі іпотечного договору від 13.05.2008 р. виступає перед Товариством-1 майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань Товариства-3, які виникли на підставі договору поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.

Таким чином, Товариство-2 та Товариство-3 відповідають перед Товариством-1 як солідарні боржники за невиконання Товариством-3 зобов'язання за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р., при цьому Товариство-2 несе відповідальність перед Товариством-1 виключно у межах предмету іпотеки за іпотечним договором від 13.05.2008 р., а Товариство-1 має право вимагати виконання обов'язку за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. частково або в повному обсязі як від Товариства-2 та Товариства-3 разом, так і від будь-якого з них окремо, при цьому щодо Товариства-2 Товариство-1 вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.05.2008 р.

Враховуючи викладене, Товариство-1 мало право звернутись до Товариства-2 з вимогою виконати повністю або частково обов'язок Товариства-3 за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р.

У позовній заяві Товариство-1 зазначило, що воно звернулось до Товариства-2 з вимогою погасити заборгованість Товариства-3 за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р., проте Товариство-2 відповідної заборгованості не погасило.

Як зазначалось вище, частиною першою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною третьою ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виходячи з вказаного, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що:

- звернення Товариства-1 з позовом по даній справі (до Товариства-2) здійснено з урахуванням наведених вище норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку";

- для вирішення спору по даній справі необхідним є встановлення існування основного зобов'язання Товариства-3, тобто зобов'язання за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р., перед Товариством-1.

Частиною п'ятою ст. 3 Закону України "Про іпотеку", визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки, відсутні докази припинення на момент вирішення спору зобов'язання Товариства-3 перед Товариством-1 за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. (основного зобов'язання), то і відсутні підстави стверджувати про недійсність іпотеки за іпотечним договором від 30.05.2008 р.

Посилання місцевого суду, як на підставу припинення зобов'язання Товариства-3 перед Товариством-1 на ухвалу господарського суду м.Києва від 15.01.2010р. у справі № 28/118-б є необгрунтованими, оскільки, згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Отже відмову в прийнятті заяви з кредиторськими вимогами не можна вважати припиненням зобов'язання без наявності ухвали, якою затверджено реєстр вимог кредиторів та ухвали про ліквідацію юридичної особи, оскільки лише ліквідація юридичної особи, згідно ст.609 Цивільного кодексу України є підставою для припинення зобов'язання.

Не можуть бути взяті до уваги зазначені у відзиві на апеляційну скаргу посилання Товариства-2 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. у справі №42/15 за позовом ТзОВ «Калина-Чернігів»до ТзОВ «МС ОЙЛ КАРД»про стягнення 375189,28 грн. боргу та на ухвалу господарського суду м.Києва від 29.12.2010р. у справі № 28/118-б, оскільки даних процесуальних документів не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення у даній справі №10/1946 від 07.12.2010р., крім цього вони належними чином не оформлені та не завірені судом який їх прийняв і відповідно до ст.ст.33, 101 ГПК України, вони не можуть бути прийняті в якості допустимих доказав у даній справі.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" останній зазначив, що даний закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Однак, Верховний Суд України також зазначив, що норми ряду законів містять положення, що не суперечать даному закону, а доповнюють його, зокрема: згідно з частиною 1 третьою статті 23 Закону України від 18 листопада 2003 р. N 1255-ІУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" частиною другою статті 33 Закону України від 5 червня 2003р. -ГУ "Про іпотеку" у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання. Таке право звернення стягнення на заставлене майно має також заставодержатель і в тому разі, коли заставодавцем є відмінна від боржника особа.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" слід задоволити, відповідно оскаржене рішення господарського суду Житомирської області необхідно скасувати як таке, що прийнято, зокрема з порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів»задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2010 р. у справі № 10/1946 скасувати.

Прийняти нове рішення.

«Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів»до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Житомир-Ресурси» задоволити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору від 30.05.2008 р., укладеному між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів», код ЄДРПОУ 33259505, (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Житомир-Ресурси», код ЄДРПОУ 22063283, (Іпотекодавець), посвідченому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрованому в реєстрі за № 9817, -нерухоме майно, що являє собою будівлі АЗС та кафе-бару, літ. «А», цегла, споруд (резервуари та площадка), літ. «Б», загальною площею 212,71 кв. м., а також земельні ділянки площею 0,1362 га (кадастровий № 2121584201:01:003:0005), що знаходяться за адресою: с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, вул. Центральна (Леніна), № 1, шляхом реалізації зазначеного нерухомого майна з прилюдних торгів в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МС ОЙЛ КАРД», код ЄДРПОУ 32527593, перед ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Калина-Чернігів», код ЄДРПОУ 33259505, за поставлені нафтопродукти за договором поставки № 105/05-У від 01.02.2005 р. у розмірі 375 189грн. 28 коп.».

3. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомир-Ресурси" (10014, м.Житомир, вул. В. Бердичівська, 37-А, код ЄДРПОУ 22063283) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Калина-Чернігів" (14017 м.Чернігів, вул. Щорса, 54а, код ЄДРПОУ 33259505) - 5627 грн. 84 коп. витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

4. Господарському суду Житомирської області видати накази.

5. Справу №10/1946 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий-суддя Петухов М.Г.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.