Рішення

від 14.06.2011 по справі 22-ц-3588/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-3588/11 Головуючий у І інстанції Завірюха О.В. Провадження № 22-ц/1436/11 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 4 14.06.2011

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Поліщука М.А.

суддів: Малорода О.І., Голуб С.А.,

при секретарі Григор»євій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2010 року в справі за позовом ТОВ «Консент-Плюс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Консент-Плюс", ТОВ „ТАВРИС", ТОВ „ВАСАГРО", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку,

а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ „ТАВРИС", ТОВ „ВАСАГРО", ТОВ „Консент-Плюс" про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

26.02.2008р. ТОВ „Консент-Плюс" звернувся до ОСОБА_2 з позовом, який в подальшому уточнив, посилаючись на те, що 27.02.2006р. ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га, яка розташована за адресою : с. В. Олександрівка, Бориспільського району Київської області та має кадастровий № 3220880900:001:0023.

09.03.2006 р. ОСОБА_3 продав вказану земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврис», яке у свою чергу, отримавши акт на право власності на земельну ділянку від 2006 р., уклало договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.03.2006 р. із ТОВ «Васагро».

ТОВ «Васагро», як новий власник даної земельної ділянки, отримавши 28.03.2006 р. державний акт, продало ділянку ТОВ «Консент-Плюс» згідно договору купівлі-продажу від 2006 р. Тобто ТОВ «Консент-Плюс» є власником земельної ділянки кадастровий № 3220880900:09:001:0023.

Відповідач по справі ОСОБА_2 стверджує, що він являється власником земельної ділянки, оскільки придбав її у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу 17.11.2006р. Проте вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку припинилося 09.03.06р., тобто більше ніж вісім місяців до укладення оспорюваної угоди. А тому позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.11.2006р., визнати недійсним державний акт виданий ОСОБА_2 та визнати право власності на спірну земельну ділянку за позивачем.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ТОВ „Консент-Плюс", ТОВ „ТАВРІС", ТОВ „ВАСАГРО" в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 09.03.2006р., від 24.03.2006р., а також від 07.06.2006р., сторонами яких були відповідачі за зустрічним позовом. ОСОБА_2 також просив визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.11.2006 р. він придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області та визначена планом меж земельної ділянки з кадастровим № 3220880900:09:001:0023. Цільове призначення придбаної земельної ділянки: ведення особистого селянського господарства. Ніяких заборон на відчужувану земельну ділянку виявлено не було, що підтверджується Витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3178250. На ім'я позивача був виданий та зареєстрований Державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку серії ЯД № 939760 від 04.07.2007 р. З метою зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки позивач звернувся до відповідних органів, де йому стало відомо, що ТОВ «Консент-Плюс» також має державний акт на право власності на цю ж саму земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки зазначав те, що ТОВ «Таврис» купило у ОСОБА_3 земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а продавало цю ж земельну ділянку ТОВ « ВАСАГРО» із цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства. Відповідач вважав, що зміна цільового призначення земельної ділянки відбулась із порушенням вимог закону, а тому це є підставою відповідно до ст. 21 ЗК України для визнання недійсними укладених договорів купівлі-продажу. Також підставою для визнання недійсними оспорюваних угод відповідач зазначав те, що ОСОБА_3 ніколи не уповноважував ОСОБА_4 відчужувати власну земельну ділянку.

ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_4, ТОВ „Консент-Плюс", ТОВ „ТАВРИС", ТОВ „ВАСАГРО" про визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220800000:09:001:0023 від 09.03.2006р., 24.03.2006р., 07.06.2006р недійсними та скасування виданих на підставі зазначених договорів державних актів. Також просив визнати за ним право власності на земельну ділянку на підставі державного акту серії ЯГ № 153182 від 27 лютого 2006 року на земельну ділянку площею 3,6408 га, кадастровий номер 3220800000:09:001:0023, яка знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.02.2006 р. земельним відділом Бориспільського району Київської області, йому був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: с. Велика Олександрівка, кадастровий номер 3220800000:09:001:0023, але вказаний державний акт ОСОБА_3 особисто не отримував.

3.02.2006 року позивач видав довіреність ОСОБА_5 на представництво його інтересів в органах державної влади і в суді. Вказана довіреність 09.02.2006 року ОСОБА_3 була скасована.

ОСОБА_5 в порядку передоручення видала довіреність на ім»я ОСОБА_4 на розпорядження належною ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою.

Користуючись виданою довіреністю ОСОБА_4 продав належну ОСОБА_3 спірну земельну ділянку ТОВ «ТАВРИС». Гроші отримані за договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4 ОСОБА_3 не передав.

ОСОБА_3 вважав, що ОСОБА_5 не мала права своєю довіреністю передавати ОСОБА_4 ті повноваження, на здійснення яких вона не була уповноважена ОСОБА_3, а тому продаж земельної ділянки вчинений поза його волею.

Рішенням Бориспільського міськрайонного Київської області суду від 1 грудня 2010 року в задоволенні позову ТОВ «Консент-Плюс» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ „Консент-Плюс", ТОВ „ТАВРИС", ТОВ „ВАСАГРО", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту, а також визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1633 від 09.03.2006 р. укладений між ТОВ «ТАВРИС» та ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_6.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1248 від 24.03.2006 р. укладений між ТОВ «ТАВРИС» та ТОВ «ВАСАГРО».

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 3316 від 07.06.2006 р. укладений між ТОВ «ВАСАГРО» та ТОВ «Консент—Плюс».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 183715, виданий 05.07.2006 р. на ім'я ТОВ «Консент-Плюс» та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010631300152.

В частині визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області та визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим № 3220880900:09:001:0023 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ „ТАВРИС", ТОВ „ВАСАГРО", ТОВ „Консент-Плюс" про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської обл., укладений між ОСОБА_4 та ТОВ „Таврис" від 9.03.2006 року.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки яка розташована за адресою: с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської обл., укладений між ТОВ „Таврис" та ТОВ „Васагро" від 24.03.2006 року.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: с. Велика Олександрівка, Бориспільського району, Київської обл., укладений між ТОВ „Васагро" та ТОВ „Консент-плюс" від 7.06.2006 року.

Скасовані, як видані незаконно наступні державні акти, а саме:

- Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га від 20.03.2006 р. Серія ЯГ №239837 виданий ТОВ „Таврис".

- Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га від 28.03.2006 р. Серія ЯГ №223943 виданий ТОВ „Васагро".

- Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га від 05.07.2006 р. Серія ЯГ № 183715 виданий ТОВ „Консент-плюс".

В частині визнання за ОСОБА_2, право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області та визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим № 3220880900:09:001:0023, - відмовлено.

Стягнуто солідарно з ТОВ „Консент-Плюс", ТОВ „ТАВРИС", ТОВ „ВАСАГРО", на користь ОСОБА_2 попередньо сплачені ним судові витрати, а саме: 1700 грн. державного мита та 30 грн. ІТЗ.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ТОВ „Консент-Плюс", ТОВ „ТАВРИС", ТОВ „ВАСАГРО", на користь ОСОБА_3 попередньо сплачені ним судові витрати, а саме 248 грн. державного мита та 30 грн. ІТЗ.

В апеляційній скарзі ТОВ «Консент-Плюс» зазначає, що суд не дав оцінки тому, що своєю довіреністю ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5, продати за ціну та на умовах їй відомих належну ОСОБА_3 спірну земельну ділянку. Оскільки довіреність була видана з правом передоручення, ОСОБА_5 в порядку передоручення видала довіреність на ім»я ОСОБА_7 Вказані довіреності були чинними на час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_3, який підписав ОСОБА_7 та ТОВ «ТАВРИС», а тому цей договір був укладений з дотриманням вимог законодавства і не може бути визнаним недійсним.

Також суд не дав оцінки тим обставинам справи, що 25 липня 2006 року ОСОБА_3 без належних правових підстав прокуратурою Київської області був повернутий оригінал державного акту від 27 лютого 2006 року, який після укладення договору купівлі-продажу знаходився в матеріалах нотаріальної справи, що дало можливість ОСОБА_3 укласти ще один договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Також суд не звернув уваги на наявність розписки ОСОБА_3 про те, що він отримав гроші від свого представника ОСОБА_5 за продану земельну ділянку.

Також апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки виходячи із змісту п.3 ст. 22 та ст.. 37 ЗК України у власності юридичної особи не може перебувати земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Саме тому при оформленні державного акту на ТОВ «ТАВРИС» було зазначене цільове призначення земельної ділянки не ведення особистого селянського господарства, а ведення підсобного господарства. Зміни цільового призначеннях земельної ділянки не відбувалося оскільки відповідно до ст. 19 ЗК України спірна земельна ділянка із категорії землі сільськогосподарського призначення не переводилась.

Також на думку апелянта суд не оцінив, що матеріали технічної документації на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 не містять ряду необхідних документів, що дало можливість останньому отримати державний акт на земельну ділянку, яка перебувала у власності ТОВ «Консент-Плюс».

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Консент-Плюс» та відмову у задоволенні зустрічних позовів.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги й обговоривши доводи апелянта вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 . 02.2006 р. ОСОБА_3 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: Великоолександрівська сільська рада Бориспільського району Київської області та визначена планом меж земельної ділянки за кадастровим № 3220880900:09:001:0023.

01.03.2008р ОСОБА_3 видав довіреність № 868 на розпорядження вказаною земельною ділянкою на ім'я ОСОБА_5 , яка в свою чергу передоручила свої повноваження ОСОБА_4

09.03.2006р. ОСОБА_4 від імені та в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності від 01.03.2008р. продав спірну земельну ділянку ТОВ «ТАВРИС». Цільове призначення земельної ділянки ведення особистого селянського господарства. Коштів за продану земельну ОСОБА_3, а ні від ОСОБА_4, а ні від ТОВ «ТАВРИС» не отримав.

20.03.2006 р. ТОВ «ТАВРИС» отримує Державний акт на право власності на земельну ділянку з іншим цільовим призначенням, а саме: для ведення підсобного селянського господарства. Даний державний акт виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.03.2006р.

24.03.2006 р., ТОВ «ТАВРИС» продало дану земельну ділянку ТОВ «ВАСАГРО» на підставі договору купівлі-продажу.

07.06.2006 р. ТОВ «ВАСАГРО" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки продало дану земельну ділянку ТОВ «Консент-Плюс».

17.11.2006 р. ОСОБА_3 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 Ніяких заборон на відчужувану земельну ділянку виявлено не було, що підтверджується Витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3178250 від 17.11.2006 р. (12:51), № 10043983 від 17.11.2006 р. (12:27)та № 10043791 від 17.11.2006 р. (12:23) сформованими ОСОБА_8Г.(т.1а.с.77-79)

Таким чином суд встановив, що предметом продажу вищезазначених угод купівлі-продажу виступала одна і та ж сама земельна ділянка площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: с. Велика Олександрівка, Бориспільський район Київська область та має кадастровий номер 3220880900:09:001:0023.

Задовольняючи зустрічні позови, суд першої інстанції виходив з того, що всі договори купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Таврис», ТОВ Васагро» та ТОВ «Консент-Плюс» не відповідають вимогам закону, а тому мають бути визнані недійсними, оскільки 09.03.2006 року спірна земельна ділянка продавалась ТОВ Таврис» із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, але після цього було змінено цільове призначення на ведення підсобного сільського господарства, що не узгоджується із вимогами ст. 20 ЗК України. Суд вважав, що зміна цільового призначення земельної ділянки пройшла з порушенням вимог Постанови КМ України від 11.04.2002 р. Посилаючись на п. «б» ч.1 ст.21 ЗК України суд визнав договори купівлі-продажу недійсними.

Судова колегія не може погодитись із такими висновками суду виходячи із наступного.

На думку колегії суддів суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи.

Так, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 видав довіреність ОСОБА_5 не 1 березня 2006 року, а 28 лютого 2006 року.(а.с.206 т.1) відповідно до якої остання уповноважувалась управляти, розпоряджатись в тому числі продати за ціну та на умовах їй відомих належну йому спірну земельну ділянку. Довіреність видана із правом передоручення.

01.03.2006 року ОСОБА_5 передоручила свої повноваження ОСОБА_4 (а.с.201 т.1), зазначивши в довіреності, що він має право продати за ціну та на умовах йому відомих належну ОСОБА_3 спірну земельну ділянку.

Враховуючи наведені обставини справи, безпідставними є доводи зустрічного позову ОСОБА_3 про те, що він 9 лютого 2006 року відмінив видану ним довіреність на ім»я ОСОБА_5, оскільки довіреність ним була видана лише 28 лютого 2006 року. Матеріали справи також не містять будь-яких доказів на підтвердження доводів ОСОБА_3 про відкликання своєї довіреності.

Крім того, суд неправильно встановив обставини справи щодо неотримання ОСОБА_3 коштів за продану ним земельну ділянку, оскільки, як вбачається із розписки, виданої ОСОБА_3 ОСОБА_5, він отримав від останньої 50000 грн. при підписанні ним довіреності. (а.с. 80 т.3)

Враховуючи наведені вище обставини справи, у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки його довірителі діяли в межах наданих їм повноважень, довіреності були чинними на час укладення угоди купівлі-продажу.

Інших підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 не наводив.

Також судова колегія не може погодитись із висновком суду про те, що ОСОБА_3 уточнював свої позовні вимоги і просив визнати право власності на спірну земельну ділянку не за ним, а за ОСОБА_2 Матеріали справи не містять відповідної заяви ОСОБА_3, а тому судова колегія вважає, що він в своєму позові просив визнати право власності на спірну земельну ділянку саме за ним, не оспорюючи договір купівлі-продажу, який був укладений також між ним та ОСОБА_2 17.11.2006 року.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_3 у суду першої інстанції не було, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Судова колегія також не може погодитись із висновками суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 виходячи із наступного.

Однією із підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки ОСОБА_2 зазначив те, що перший покупець цієї земельної ділянки ТОВ «ТАВРИС» змінив її цільове призначення із порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, затвердженого Постановою КМ України від 11.04.2002 року.

Суд першої інстанції погодився із таким доводом відповідача і задовольнив його позов із заявлених підстав. При цьому суд не правильно застосував норми матеріального права виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ч. 1 ст. 20 ЗК України визначає, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У п. 1 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 502, зазначається, що цей Порядок визначає механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи.

Колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені норми законодавства України регулюють правовідносини щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (наприклад, із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови) і не регулюють відносини стосовно зміни цільового використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель.

Земельний кодекс та Закон України «Про особисте селянське господарство» не передбачає можливості передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення юридичним особам у власність для ведення особистого селянського господарства і визначає суб»єктом права на такі земельні ділянки лише громадян.

Враховуючи зміст п.3 ст. 22, ст.. 37 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність несільськогосподарським підприємствам для ведення підсобного сільського господарства.

Як вбачається із п.1.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 9 березня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ТАВРИС» продавець зобов»язувався передати у власність покупця, а покупець зобов»язувався прийняти від продавця у свою власність за ціною та на умовах, визначених цим договором, земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,6408 гектара ріллі, з кадастровим номером 3220800000:09:001:0023, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення підсобного сільського господарства.

Як зазначено в п.1.2. цього договору земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №153182, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів 27 лютого 2006 року. Цільове використання земельної ділянки згідно з державним актом - для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, ОСОБА_3 продав земельну ділянку юридичній особі ТОВ «ТАВРИС» без зміни цільового призначення землі сільськогосподарського призначення, але зі зміною цільового використання. Тобто порушень земельного законодавства при оформленні державного акту на право власності на земельну ділянку ТОВ «ТАВРИС» не було, а тому висновок суду про застосування до спірних правовідносин п.б) ч.1 ст.21 ЗК України, відповідно до якого порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, є помилковим.

Крім того, судова колегія вважає, що право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку оспореними ним договорами взагалі не порушувалось, а тому не підлягає захисту виходячи із наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На час укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ТОВ «ТАВРИС» в березні 2006 року, а також наступних договорів з ТОВ «ВАСАГРО» та ТОВ «Консент-плюс» ОСОБА_2 не був користувачем чи власником спірної земельної ділянки, а тому укладенням цих договорів не могло бути порушене його право власності. Оскільки право власності ОСОБА_2 не було порушене укладенням спірних договорів, воно не підлягає захисту шляхом визнання цих договорів недійсними.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

ТОВ «Консент-Плюс», звернувшись із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку не визнавав права власності ОСОБА_2 на неї, а тому відповідач ОСОБА_2 мав право просити суд про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку. Суд відмовив з тих підстав, що право власності відповідача ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, а тому додаткового рішення про визнання цього права ухвалювати, на думку суду, не було потреби.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось, а тому судовою колегією не переглядається.

Судова колегія не може погодитись із висновком суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ « Консент-Плюс» до ОСОБА_2, оскільки суд не мотивував підстав для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу, та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

На час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 не був власником земельної ділянки, яка була предметом договору, оскільки права власності він був позбавлений з 9 березня 2006 року після укладення ним договору купівлі-продажу з ТОВ «ТАВРИС». З того часу власники земельної ділянки змінювались і з 7 червня 2006 року власником земельної ділянки став ТОВ «Конвент-плюс» на підставі договору купівлі-продажу. 5 липня 2006 року позивач отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, який був належним чином зареєстрований.

Таким чином, на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3В, та ОСОБА_2, власником земельної ділянки був ТОВ «Консент-Плюс, його право власності ніким не було оспорене або скасоване, а тому позивач має право ставити питання про захист його порушеного права шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та визнання недійсним державного акту.

Судова колегія вважає, що оскільки предметом спірного договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була земельна ділянка, власником якої є позивач, цим договором та видачею на неї державного акту на ім»я ОСОБА_2 порушуються права позивача, а тому позовні вимоги про визнання недійсним цього договору купівлі-продажу та скасування державного акту підлягають до задоволення в повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог про визнання за ТОВ «Консент-Плюс» права власності на спірну земельну ділянку необхідно відмовити, оскільки це право власності посвідчується Державним актом про право власності на земельну ділянку від 05 липня 2006 року № ЯГ 183715, виданим 5 липня 2007 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів. (а.с.15 т.1)

З врахуванням наведеного судова колегія вирішила, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 09 березня 2006 року, 24 березня 2006 року та 7 червня 2006 року.

Також підлягає скасуванню рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Консент-Плюс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2006 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та державного акту про право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Рішення суду підлягає також скасуванню в частині розподілу судових витрат з ухваленням в цій частині нового рішення, яким з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Консент-Плюс» підлягає стягненню 1785 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі ст. 15,321,658 ЦК України. ч.1 ст. 19, ч п.3 ст. 22 ст. 37 ЗК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-плюс» задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 грудня 2010 року скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРИС», товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСАГРО», товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державних актів, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «Консент-Плюс», ТОВ «ТАВРИС», ТОВ «ВАСАГРО», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту , в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Консент-Плюс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту, в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цих частинах нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВРИС», товариства з обмеженою відповідальністю «ВАСАГРО», товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державних актів - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Консент-Плюс», ТОВ «ТАВРИС», ТОВ «ВАСАГРО», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Позов ТОВ «Консент-Плюс» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 листопада 2006 року реєстровий № 9710, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 3,6408 га, яка розташована за адресою: Бориспільський район, Київської області, Великоолександрівська сільська рада та має кадастровий номер 3220800000:09:001:0023 посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8

Визнати недійсним з моменту видачі державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 939760 від 04.07.2007 р., виданий ОСОБА_2, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010732300269.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консент-Плюс» 1750 грн. сплаченого ним судового збору та 30 грн. внесених на оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: