Рішення

від 23.07.2015 по справі 396/1481/14-ц

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1481/14-ц

Провадження № 2/396/8/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.0215 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря Павленко В.Й..,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за

позовом ОСОБА_2, від імені якої діє представник ОСОБА_3 до ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова", третя особа без самостійних вимог управління Держземагенства у Новоукраїнському районі, про визнання недійсними договорів оренди землі, актів визначення меж в натурі та приймання-передачі земельної ділянки в оренду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім.О.В.Гіталова" про визнання недійсним договору оренди землі, актів визначення меж в натурі та актів приймання-передачі земельної ділянки в оренду, в якому просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 551, укладений з відповідачем та зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за №040037800220; визнати акт визначення меж земельної ділянки в натурі та приймання-передачі земельної ділянки - недійсними; зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку № 551, площею 3,97 га розташовану на території Комишуватської сільської ради позивачеві.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 20 вересня 2001 року являється власником земельної ділянки № 551, площею 3,97 га, розташованої на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. 13.05.2014 року представник позивача ознайомився з договором оренди земельної ділянки, який зереєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220, актами визначення меж земельної ділянки в натурі та прийому передачі її в оренду та виявив невідповідність їх вимогам цивільного законодавства, оскільки представник позивача стверджує, що спірний договір оренди землі та акти визначення меж земельної ділянки в натурі та прийому передачі їх в оренду позивачка не підписувала, існування договорів оренди не відповідає її внутрішній волі, умови договору оренди з нею не обговорювалися, в зв'язку з чим позивач та представник позивача, вважають вказані документи недійсним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, вказавши, що позивачка не підписувала у 2009 році договори оренди земельних ділянок та акти визначення меж земельних ділянок в натурі та приймання-передачі земельних ділянок, в документах підписи підроблені, а також відсутні дати їх вчинення, зазначений договір не відповідає її волевиявленню, що стало підставою звернення з позовом до суду, взявши кредит в банку на оплату експертизи призначеній в даній справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення проти позову, в яких просив застосувати строк позовної давності, в зв’язку з тим що даний договір оренди земельної ділянки були зареєстровано в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року, а тому вважає, що строк позовної давності для позивача сплив 21.12.2013 року та просить застосувати наслідки пропуску строку, а висновки експертизи як неналежний доказ.

Представник третьої особи подав суду клопотання про проведення судового розгляду у відсутності представника відділу Держземагенства у Новоукраїнському районі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст.202, ч.3 ст. 203, ч.2 ст.207, ст.215, ст. 218, ст.627, ч.1 ст. 638 ЦК України, ст.ст.2, 15 Закону України «Про оренду землі», Постановою ПВС України № 7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", Постановою ПВС України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР № 030452 від 20.09.2001 року, є власником земельної ділянки № 551 площею 3,97 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0464, яка розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району. (а.с.11)

В 2009 році від імені ОСОБА_4 передана земельна ділянка за №551 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім.О.В.Гіталова", уклавши договір оренди земельних ділянок строком до 15 листопада 2019 року, зареєстрованими в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220(а.с.9,10)

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №1316 від 06.10.2014 року, проведеної на підставі ухвали суду від 02.07.2014 року КВ ОНДІСЕ встановити та вирішити питання, чи виконанні підписи у графі «орендододавець» договору оренди земельної ділянки у 2009 році, укладеного від імені ОСОБА_2 та ТОВ «АПК ім.. ОСОБА_5», який зареєстрований 20.12.2010 року за № 040037800220 не представляється можливим; підпис у графі «земельну ділянку передав» акту приймання передачі земельної ділянки(без дати) № 551 площею 3,97 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0464 ймовірно виконані самою ОСОБА_2.(а.с.55-61)

На підставі ухвали суду від 25.03.2015 року про проведення повторної почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено НДЛСЕ м. Кіровограда та проведено повторну судово- почеркознавчу експертизу №24/15 від 18.06.2015 року, за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, проведеної експертом ОСОБА_6, яка включена до ЄРЕ, встановлено:

- підписи від імені ОСОБА_2 у графі «підпис», нижче реквізитів "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки, укладеного від імені ОСОБА_2 та ТОВ "АПК ім ОСОБА_5", які зареєстровані 20.12.2010 року за №040037800220 та у графі "Земельну ділянку передав" актів приймання-передачі земельних ділянок (без дати), кадастровий номер 3524082400:02:000:0464, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою, з наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв’язку, директор наково-дослідної лабораторії судових експертиз ОСОБА_7 посвідчив, що НДЛСЕ має свої філіали у чотирьох областях та експертиза проводилася експертом ОСОБА_6 в межах експертної установи та яка працює з НДЛСЕ за договором від 01.01.2015 року про надання експертних послуг, так яка не є штатним працівником НДЛСЕ.

У суду немає підстав ставити під сумнів експертизу, яка проведена в межах цивільної справи та про призначення НДЛСЕ жодна із сторін не заперечувала, яка була доручена директором НДЛСЕ і проведена експертом ОСОБА_6З, яка внесена до ЄРЕ та співпрацює з НДЛСЕ на підставі договору про надання експертних послуг, який цитувався директором ОСОБА_7 при допиті в режимі відеоконференцзв’язку в судовому засіданні 23 липня 2015 року і на питання директора та суду про небохідність витребування та дослідження в судовому засіданні відповідного договору, представники сторін в тому числі і відповідача ОСОБА_1 відповіли про відсутність необхідності дослідження договору про надання експертних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 627, ч.1 ст. 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 21 постанови ППВС України № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при вирішенні спорів щодо порядку користування землею насамперед має враховуватись воля сторін (власника та користувача) договору.

Згідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які саме повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Істотні умови договору оренди землі, визначені ч.1 ст. 15 Закону.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 не підписувала договір оренди земельної ділянки № 551 площею 3,97 га., зереєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220 і з нею відповідач не оговорював істотні умови договору оренди землі.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону є підставою для визнання договору недійсним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зокрема в п. 8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Пленум в п. 10 постанови роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності укладеного між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Судом встановлено, що позивачка не здійснювала передачу об'єкта оренди за №551 відповідачеві і не підписувала акт прийому-передачі об'єкта оренди та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 15 та ст. 17 Закону, про що зазначив представник позивача в судовому засіданні, пояснивши, що з позивачем не оговорювались істотні умови договору оренди землі, остання не мав наміру укладати договір оренди землі у 2009 році ще на 10 років та акти прийому-передачі земельної ділянки та визначення меж земельної ділянки в натурі у 2009 році не підписувала, а вказані документи підписані іншою особою за відсутності повноважень на це.

Тому, суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 15,17 Закону України "Про оренду землі" .

Крім того, суд прийшов до висновку, що Договір оренди земельної ділянки № 551 площею 3.97 га, відповідачем зареєстрований без волевиявлення і не відповідав внутрішній волі позивачки, що суперечить вимогам ч.3 ст. 203 ЦК України, оскільки позивач не бажав перебувати в орендних відносинах ТОВ »Агропромислова компанія ім.. ОСОБА_5», яка була зареєстрована лише у 2007 році, яка є правонаступником ВК СВК ім.. ОСОБА_5.(а.с.15-19).

Посилання представника відповідача на обізнаність позивача про факт використання земельної ділянки ТОВ "Агропромислова компанія ім.О.В.Гіталова" є необгрунтованими, оскільки особа, яка підписала спірний договір оренди взагалі не мала статусу представника орендодавця за відсутності повноважень і тому наступне його схвалення є неможливим.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує, правова позицію Верховного Суду України, висловлену на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року, справа № 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, відповідно до якого однією з обов’язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв’язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відтак, враховуючи що підпис в договорі оренди земельної ділянки № 551 площею 3,97 га., зереєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220, в акті визначення меж в натурі та акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду без дати та часу вчинення, здійснено не орендодавцем, а іншою особою, спірний договір позивачка особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, відповідних доручень не посвідчувала, тому, суд вважає, що є всі підстави вважати доведеною відсутність у позивачки волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 ЦК України, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині і як наслідок зобов’язати відповідача повернути спірну земельну ділянку, але так як земельна ділянка на час розгляду справи засіяна культурою, тому, суд вважає, що земельна ділянка після збору врожаю 2015 року, підлягає поверненню позивачу.

В частині позовних вимог про визнання недійсними, актів визначення меж земельної ділянки №551 в натурі та приймання-передачі земельної ділянки, суд вважає, що зазначені акти визначення меж земельної ділянки №551 в натурі та приймання-передачі земельних ділянок є додатками до основного договору оренди, а тому не відносяться в силу ст. 202 ЦК України до самостійних правочинів, тому не можуть бути задоволенні позовні вимоги про визнання їх недійсними, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити за їх необгрунтованістю.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступні обставини.

За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачу про порушене право стало відомо на сходці селян с. Комишувате в січні 2014 року, а до суду звернувся 04 червня 2014 року. Також судом встановлено, що сходка селян ініційована представником позивача ОСОБА_3 і на яку запрошувалися представники товариства та сільської ради, але відповідних протоколів про її проведення не має та останні не складалися.

Згідно довідки Комишуватської сільської ради від 16.07.2015 року в січні 2014 сходка не відбувалася, а відбувалася 15 березня 2014 року, відповідно до порядку денного якої, були поставленні питання про звіт голови Комишуватської ус\ради та роль АПК ім.. ОСОБА_5 в розвитку села.(а.с.161-162)

Враховуючи, що позивачу стало відомо про порушене право у 2014 році, оригіналу договору оренду позивач на руках не мала, суд також вважає за доцільне звернути увагу, що договір діє до 15 листопада 2019 року, а про порушене право стало відомо на сходці селян с. Комишувате в січні 2014 року, тому строк позовної давності, суд вважає позивачем не пропущено.

Згідно ст.88 ЦПК України, суд вирішує питання про судові витрати, які відповідно до ч.1, 3 п.3 ст. 79 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать серед інших: витрати на правову допомогу та витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, а також проведенням судових експертиз.

Позивач уточнював позовні вимоги 13 січня 2015 року(а.с.69-70) при цьому не досплативши судовий збір, а первинний позов був оплачений лише за одну позовну вимогу, так як відповідно до пп. 2 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 243,60 грн. та згідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, у зв’язку з чим суд вважає за доцільне достягнути судовий збір в розмірі 243.60 гривень.(т.2.а.с.117-119)

Крім того з відповідача підлягає компенсації на користь позивача понесені витрати, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судових витрат пов'язаних з оплатою судового збору та за проведення експертизи в розмірі 243.60+2214.00+6006 грн.=8463.60 гривень (а.с.2,150-152)

Керуючись ст.ст.202, ч.3 ст. 203, ч.2 ст.207, ст.215, ст. 218, ст.627, ч.1 ст. 638 ЦК України, ст.ст.2, 15 Закону України «Про оренду землі», Постановою ПВС України № 7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", Постановою ПВС України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». ст.ст.10,11, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати договір ореннди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова" у 2009 році, зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № 040037800220, кадастровий номер №3524082400:02:000:0464 плошею 3.97 га №551, недійсним.

Зобов’язати ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова" після зібрання врожаю 2015 року повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, плошею 3.97 га №551 кадастровий номер №3524082400:02:000:0464 .

В іншій частині позовних вимог про визнання недійсними:

акту визначення меж земельної ділянки в натурі та приймання-передачі земельної ділянки № 551 відмовити, за необгрунтованістю позовних вимог.

Стягнути з ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 8463(вісім тисяч чотириста шістдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 243.60 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: О. А. Гарбуз