Рішення

від 29.06.2016 по справі 396/1481/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1158/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Агропромислова компанія ім.. ОСОБА_2» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23.07.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Агропромислова компанія ім.. ОСОБА_2», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - управління Держземагенства у Новоукраїнському районі про визнання недійсними договорів оренди землі, актів визначення меж в натурі та приймання-передачі земельної ділянки в оренду,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до ТОВ «ОСОБА_4 ЛТД», ТОВ «Агропромислова компанія ім.. ОСОБА_2», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - управління Держземагенства у Новоукраїнському районі про визнання недійсними договорів оренди землі, актів визначення меж в натурі та приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що згідно Державного акту на право власності на землю від 20.09.2001 року на підставі рішення сесії Комишуватської сільської ради від 01.08.2001 року № 132 їй передано у приватну власність земельну ділянку № 551 площею 3,97 га, яка розташована на території Комишуватської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 30.04.2006 року зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 10.07.2006 р. №573, договір укладений власником земельної ділянки ОСОБА_3С та АФ «Авангард» про те, що орендодавець надає, а орендар приймає земельну ділянку в оренду строком на 10 років.

Згідно договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 041037800220, даний договір укладено власником земельної ділянки ОСОБА_3 і ТОВ «АПК ім.. ОСОБА_2» про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку до 15.11.2019 року.

ОСОБА_3С зазначила, що її представник 13.05.2014 року ознайомився із документами зазначеними вище виявив їх невідповідність вимогам цивільного законодавства, зокрема, що договори оренди земельних ділянок та акт приймання-передачі підписані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Позивач просив визнати зазначені договори оренди та акти визначення меж земельних ділянок та приймання передач земельних ділянок недійсними.

В ході розгляду справи позивач подав до суду заяву про відмову від позовних вимог до ТОВ «ОСОБА_4 ЛТД».

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25.03.2015 року справу в частині позовних вимог до Агрофірми у формі ТОВ «ОСОБА_4 ЛТД» провадженням закрито у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23.07.2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки , укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агропромислова компанія ім. О,В, ОСОБА_2» у 2009 році ,зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220 кадастровий номер 3524082400:02:000:0464, площею 3.97 га. №551 недійсним. Зобов'язано ТОВ «Агропромислова компанія ім. О,В, ОСОБА_2» після зібрання врожаю 2015 року повернути ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначається, що суд першої інстанції не звернув увагу, що висновок експерта №24/15 складений 18.06.2015 року атестованим судовим експертом ОСОБА_5З - нештатним працівником Науково - дослідної лабораторії судових експертиз, є недопустимим доказом у справі , оскільки зроблений особою , яка на час здійснення експертизи не була працівником державної спеціалізованої установи.

Відповідно до ч3 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово- експертна діяльність пов'язана з проведенням криміналістичних. Судово-медичних і судово психіатричних експертиз.

Судово-почеркознавча експертиза відповідно до п.п. 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої наказом Мінюсту України від 08.01.1998 р. №53/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 26.12.1012 р №1950/5 ) є підвидом криміналістичної експертизи. Відповідно експертний висновок №24 був отриманий внаслідок істотного порушення процесуальних норм. Які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, оскільки складений судовим експертом в складі тієї експертної установи, в якій здійснення почеркознавчої експертизи як підвиду криміналістичної експертизи заборонено Законом України «Про судову експертизу».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР № 030452 від 20.09.2001 року, є власником земельної ділянки № 551 площею 3,97 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0464, яка розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району. (а.с.11)

В 2009 році від імені ОСОБА_6 земельна ділянка за №551 передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім. О.В.Гіталова", уклавши договір оренди земельної ділянки строком до 15 листопада 2019 року, зареєстрованим в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220(а.с.9,10)

Суд першої інстанції зазначив , що з висновку судово-почеркознавчої експертизи №1316 від 06.10.2014 року, проведеної на підставі ухвали суду від 02.07.2014 року КВ ОНДІСЕ вбачається , що встановити та вирішити питання, чи виконанні підписи у графі « орендододавець » договору оренди земельної ділянки у 2009 році, укладеного від імені ОСОБА_3 та ТОВ «АПК ім.. ОСОБА_2», який зареєстрований 20.12.2010 року за № 040037800220 не представляється можливим; підпис у графі «земельну ділянку передав» акту приймання передачі земельної ділянки(без дати) № 551 площею 3,97 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0464 ймовірно виконані самою ОСОБА_3.(а.с.55-61)

На підставі ухвали суду від 25.03.2015 року про проведення повторної почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено НДЛСЕ м. Кіровограда та проведено повторну судово-почеркознавчу експертизу №24/15 від 18.06.2015 року, за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи, проведеної експертом ОСОБА_5, яка включена до ЄРЕ, встановлено:

- підписи від імені ОСОБА_3 у графі «підпис», нижче реквізитів "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки, укладеного від імені ОСОБА_3 та ТОВ "АПК ім ОСОБА_2", які зареєстровані 20.12.2010 року за №040037800220 та у графі "Земельну ділянку передав" актів приймання-передачі земельних ділянок (без дати), кадастровий номер 3524082400:02:000:0464, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_3

Суд першої інстанції зазначив, що допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференц зв'язку, директор наково-дослідної лабораторії судових експертиз ОСОБА_7 посвідчив, що НДЛСЕ має свої філіали у чотирьох областях та експертиза проводилася експертом ОСОБА_5 в межах експертної установи та яка працює з НДЛСЕ за договором від 01.01.2015 року про надання експертних послуг, так як не є штатним працівником НДЛСЕ.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 627, ч.1 ст. 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 21 постанови ППВС України № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при вирішенні спорів щодо порядку користування землею насамперед має враховуватись воля сторін (власника та користувача) договору.

Згідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які саме повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Істотні умови договору оренди землі, визначені ч.1 ст. 15 Закону.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачка ОСОБА_3 не підписувала договір оренди земельної ділянки № 551 площею 3,97 га., зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220 і з нею відповідач не оговорював істотні умови договору оренди землі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 15,17 Закону України "Про оренду землі" .

Крім того, суд прийшов до висновку, що Договір оренди земельної ділянки № 551 площею 3.97 га, відповідачем зареєстрований без волевиявлення і не відповідав внутрішній волі позивачки, що суперечить вимогам ч.3 ст. 203 ЦК України, оскільки позивач не бажав перебувати в орендних відносинах ТОВ «Агропромислова компанія ім.. ОСОБА_2», яка була зареєстрована лише у 2007 році, яка є правонаступником ВК СВК ім.. ОСОБА_2.(а.с.15-19).

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи те, що підпис в договорі оренди земельної ділянки № 551 площею 3,97 га., зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220, в акті визначення меж в натурі та акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду без дати та часу вчинення, здійснено не орендодавцем, а іншою особою, спірний договір позивачка особисто не підписувала, повноваження на це іншій особі не надавала, відповідних доручень не посвідчувала, тому є всі підстави вважати доведеною відсутність у позивачки волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначив, що зазначені акти визначення меж земельної ділянки №551 в натурі та приймання-передачі земельних ділянок є додатками до основного договору оренди, а тому не відносяться в силу ст. 202 ЦК України до самостійних правочинів, тому не можуть бути задоволенні позовні вимоги про визнання їх недійсними, а тому в цій частині позовних вимог відмовив за їх необґрунтованістю.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачу стало відомо про порушене право у 2014 році, оригіналу договору оренду позивач на руках не мала, договір діє до 15 листопада 2019 року, а про порушене право стало відомо на сходці селян с. Комишувате в січні 2014 року, тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

Проте з такими висновками суду погодитись не можливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15.06.2016 року замінено третю особу , що не пред'являє самостійних вимог щодо предмета спору-відділ Держземагенства у Новоукраїнському районі Кіровградської області на вілділ Держгеокадастру у Новоукраїнському районі Кіровградської області.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 2009року № 551 площею 3,97 га., зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова» земельну ділянку..

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних , свобод чи інтересів. У випадках встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків , показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Статтею 59 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КР № 030452 від 20.09.2001 року, є власником земельної ділянки № 551 площею 3,97 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0464, яка розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району. (а.с.11)

В 2009 році від імені ОСОБА_6 передана земельна ділянка за №551 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім. О.В.Гіталова", договір оренди земельної ділянки укладений на строк до 15 листопада 2019 року, зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220(а.с.9,10)

Не погоджуючись з тим, що зазначений договір був підписаний ОСОБА_6М вона звернулась до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним і на підтвердження своїх вимог, просила призначити судово почеркознавчу експертизу.

З матеріалів справи вбачається, що за висновком первісної судової почеркознавчої експертизи ( висновок судового експерта ОСОБА_4 Кіровоградського відділення Одекського науково-дослідного інституту судових експертиз №1316, складений 06.10.2014р.), підпис у графі «Орендодавеь» договору земельної ділянки 2009 року, укладеного від імені ОСОБА_3 та ТОВ «АПК ім..ОСОБА_2» та підпис у графі «Земельну ділянку передав» акту приймання-передачі земельної ділянки (без дати), ймовірно виконані самою ОСОБА_3

В описовій частині дослідження експертом зазначено, що встановлені збіжні ознаки стійкі, істотні та у своїй індивідуальній сукупності достатні лише для ймовірного висновку ( у зв'язку з тим, що не були надані вільні зразки підписів за той же період, коли укладався договір).

За клопотанням представника позивача судом першої інстанції було призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено НДЛСЕ( АДРЕСА_1), у той час як представник позивача просив призначити її Черкаському відділенню НДІСЕ, висловивши недовіру судовим експертам Кіровоградської області.

Згідно із висновком експерта ОСОБА_5 від 18.06.2015 року №24/15, підписи від імені ОСОБА_3, що містяться у графі: «підпис», нижче реквізитів «Орендодавця» в договорі оренди земельної ділянки та у графі «Земельну ділянку передав» в акті приймання передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням кимось справжнім підписам ОСОБА_3

Відповідно до діючого законодавства Порядок призначення експертизи, у тому числі повторної, передбачено ст.ст.143, ч.2ст.150 ЦПК України.

Відповідно до ч.6ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 і 2 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров» я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п.1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту України від 08.01.1998р.№53/5 (з наст .змінами) судово-почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, проведення яких, згідно із ч.3ст.7 Закону України «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

При призначенні повторної експертизи суд першої інстанції не взяв до уваги, що «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз» є приватним підприємством (код ЄДРПОУ 33708340), засновником якого є ОСОБА_8

Згідно із п.1.7 вищезазначеної Інструкції експертизи та дослідження,що проводяться атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених ст.7 Закону України «Про судову експертизу», а згідно із ч.3ст.10 Закону України «Про судову експертизу» до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ.

Приймаючи до уваги встановлені обставини можливо зробити висновок , що експертний висновок судового експерта ОСОБА_4 Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №1316, складений 06.10.2014р.), з якого вбачається , що підпис у графі «Орендодавеь» договору земельної ділянки 2009 року, укладеного від імені ОСОБА_3 та ТОВ «АПК ім..ОСОБА_2» та підпис у графі «Земельну ділянку передав» акту приймання-передачі земельної ділянки (без дати), ймовірно виконані самою ОСОБА_3 не може бути покладений в основу рішення суду так як експерт не дійшов категоричного висновку відносно досліджуваних питань , а тільки зробив припущення.

Експертний висновок ОСОБА_5 від 18.06.2015 року № 24/15 не може бути прийнятий судом як належний доказ наданий на підтвердження позовних вимог , і зазначений висновок не може бути покладений в основу рішення оскільки такий висновок зроблено експертом з порушенням діючого законодавства. Експерт ОСОБА_5 не мала правових підстав проводити судово почеркознавчу експертизу.

Висновок експерта не служить особливим засобом доказування. Закон спеціально підкреслює, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється за загальними правилами оцінки доказів, тобто об'єктивно, всебічно, з урахуванням усіх доказів у справі в сукупності.

Позивач посилається на експертний висновок ОСОБА_5 від 18.06.2015 року № 24/15 як на єдиний доказ.

Інші належні докази на підтвердження позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду апеляційної скарги, суд відповідно до статті 10 ЦПК України роз'яснив сторонам про можливість надання сторонами належних доказів для встановлення дійсних обставин справи зокрема в частині клопотань відносно проведених експертних досліджень.

Сторони відмовились від надання будь яких клопотань і заявили , що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження та спростування позовних вимог.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1ст.16 цього ж Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що в 2009 році від імені ОСОБА_6 передана земельна ділянка за №551 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім. О.В.Гіталова", договір оренди земельної ділянки укладений на строк до 15 листопада 2019 року, зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20.12.2010 року за № 040037800220(а.с.9,10).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог зокрема , що при укладені даного договору було відсутнє волевиявлення позивача і що зазначений договір позивачем не підписувався.

Встановлені обставини є підставами для відмови у задоволені позовних вимог.

Суд першої інстанції при розгляді справи не звернув уваги на зазначені обставини і дійшов висновку задовольнивши позовні вимоги який не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦК України зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволені позову відмовити у зв'язку з необґрунтованістю і недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Агропромислова компанія ім.. ОСОБА_2» - задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23.07.2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_3 до ТОВ «Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова» про визнання договору оренди земельної ділянки від 2009 року недійсним та повернення земельної ділянки-відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок сторін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: