Постанова

від 25.10.2011 по справі 2а-1870/6864/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/6864/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазько С.М.

за участю секретаря судового засідання - Вангородської Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-1870/6864/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едів" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ «Едів» звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області в якому просило визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення - рішення Конотопської МДПІ від 27 квітня 2011 року №0000351512.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ТОВ «Едів» в січні 2011 року придбало у ТОВ «Топливно-енергетична компанія «Армус» (далі - ТОВ «ТЕК «Армус») товар на суму 76 152 грн. в тому числі ПДВ 12692 грн. Вказана сума ПДВ на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «ТЕК «Армус», було включено ТОВ «Едів» до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2011 року, відповідно до п.п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України який передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При подальшому розрахунку суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України, сума ПДВ, нарахована у зв'язку з отриманням товару від ТОВ «ТЕК «Армус» у січні 2011 року, була врахована у складі податкового кредиту за січень 2011 року.

В акті перевірки зазначається, що Позивачем нібито порушені вимоги п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України у зв'язку з тим, що ТОВ «Едів» не мало права відносити до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений у ціні придбання товару ТОВ «ТЕК «Армус».

Стверджуючи про неправомірність включення ТОВ «Едів» до складу податкового кредиту суми ПДВ сплаченого ТОВ «ТЕК «Армус», перевіряючи виходили з того, що Ленінська МДПІ у м. Луганську не змогла здійснити перевірку ТОВ «ТЕК «Армус», тому що «при виході на підприємство встановлено відсутність суб'єкта господарювання та його посадових осіб за місцезнаходженням».

У зв'язку з цим перевіряючими Конотопської МДПІ в акті перевірки було зроблено припущення про нікчемність угоди між ТОВ «Едів» та ТОВ «ТЕК «Армус».

Стверджуючи, що правочин між ТОВ «Едів» та ТОВ «ТЕК «Армус» не створює реальні правові наслідки, спеціалісти Конотопської МДПІ, що здійснювали перевірку, проігнорували докази, які переконливо спростовують таке припущення, а саме договір, видаткову, податкову та товарно-транспортну накладну.

Конотопською МДПІ, без проведення перевірки даної господарської операції, право ТОВ «Едів» на формування податкового кредиту, поставлено в залежність від добросовісності інших осіб. Якщо б навіть ТОВ «ТЕК «Армус» не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це повинно б мати негативні наслідки саме для нього.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову надав заперечення в якому зазначив, що Причиною зменшення бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011 року на суму 12692 грн. стало неправомірне віднесення ТОВ «Едів» до складу податкового кредиту січня 2011 року суми податку на додану вартість за операціями з контрагентом ТОВ «ТЕК «Армус», код 37234290, м. Луганськ.

Ленінською МДПІ у м. Луганську на адресу Конотопської МДПІ направлений акт перевірки від 5 квітня 2011 року №197/23-37234290 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТЕК «Армус» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року. За висновками акта перевірки зазначено, що господарські операції за період з 1 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року щодо придбання ТОВ «ТЕК «Армус» товарів (робіт, послуг) у контрагентів постачальників та продажу товарів на адресу контрагентів покупців не підтверджуються, враховуючи такі обставини, як неможливість реального здійснення платником господарських операцій з урахуванням часу, місця заходження майна, наявності обсягу трудових ресурсів, виробничих і складських приміщень та інших основних засобів, необхідних для реального здійснення господарських операцій, відсутності за юридичною адресою, в результаті чого перевіркою встановлено нікчемність правочинів з придбання і реалізації товару. Наслідком стало порушення ТОВ «ТЕК «Армус» підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон України №168/97-ВР), пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, пункту 3 статті 5 і пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що перевіркою ТОВ «ТЕК «Армус» встановлено відсутність поставок товарів, сума податку на додану вартість у розмірі 12692 грн. була віднесена ТОВ «Едів» до податкового кредиту січня 2011 року і до розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2011 року неправомірно, оскільки вказані операції з придбання продукції були здійснені по правочинах, які є нікчемними.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 14 квітня 2011 року Конотопською МДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Едів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2011 року, за результатами якої складений акт від 18 квітня 2011 року №149/15-3/14012739.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року №0000351512 (а.с.15).

У вище вказаному акті невиїзної перевірки, як на підставу винесення оскаржуваного рішення, зазначено, що причиною зменшення бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011 року на суму 12692 грн. стало неправомірне віднесення ТОВ «Едів» до складу податкового кредиту січня 2011 року суми податку на додану вартість за операціями з контрагентом ТОВ «ТЕК «Армус», оскільки Ленінською МДПІ у м. Луганську на адресу Конотопської МДПІ направлений акт перевірки від 5 квітня 2011 року №197/23-37234290 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТЕК «Армус» з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року.

За висновками вказаного акта перевірки встановлено, що господарські операції за період з 1 листопада 2010 року по 28 лютого 2011 року щодо придбання ТОВ «ТЕК «Армус» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються, враховуючи такі обставини, як неможливість реального здійснення платником господарських операцій з урахуванням часу, місця заходження майна, наявності обсягу трудових ресурсів, виробничих і складських приміщень та інших основних засобів, необхідних для реального здійснення господарських операцій, відсутності за юридичною адресою, в результаті чого перевіркою встановлено нікчемність правочинів з придбання і реалізації товару. Враховуючи викладене було встановлено порушення ТОВ «ТЕК «Армус» підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон України №168/97-ВР), пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, пункту 3 статті 5 і пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що перевіркою ТОВ «ТЕК «Армус» встановлено відсутність поставок товарів, сума податку на додану вартість у розмірі 12692 грн. була віднесена ТОВ «Едів» до податкового кредиту січня 2011 року і до розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2011 року неправомірно, оскільки вказані операції з придбання продукції були здійснені по правочинах, які є нікчемними.

Згідно з пунктом 14.1.181 статті 14 розділу І «Загальні положення» Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд задовольняючи даний адміністративний позов виходить з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні 17 січня 2009 року між позивачем та ТОВ «ТЕК «Армус» була укладена угода відповідно до якої ТОВ «ТЕК «Армус» зобов'язалось поставити позивачу колінчаті вали 20-04с9 Р1 , які позивач зобов'язався оплатить. (а.с.23)

20 січня 2011 року ТОВ «ТЕК «Армус» на адресу позивача була здійснена поставка колінчатих валів 20-04с9 Р1 у кількості 76 шт., що підтверджується видатковою накладною №200102 (а.с.16), рахунком фактури №8, податковою накладною №2000102 та товаротранспортною накладною (а.с.19).

Відповідно до платіжних доручень №4 та №12 від 28 січня 2011 року позивач сплатив ТОВ «ТЕК «Армус» 76152 грн. 00 коп. в т.ч. 12692 грн. ПДВ. (а.с.20)

Вище викладені обставини в повній мірі підтверджують фактичність поставки товару від ТОВ «ТЕК «Армус» позивачу та сплату останнім ПДВ в сумі 12692 грн. 00 коп. в ціні товару.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Отже, з огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що господарська операція з поставки ТОВ «ТЕК «Армус» позивачу колінчатих валів 20-04с9 Р1 у кількості 76 шт. у січні 2011 року є такою, що направлена на настання правових наслідків, які обумовлені нею та підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність її здійснення, в зв'язку з чим, у позивача наявне право на податковий кредит по цій операції в сумі 12692 грн. 00 коп.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодуванняВ» та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлену податкову накладну на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, податковий орган не надав суду доказів того, що вказана операція по придбанню товару мала фіктивний чи безтоварний характер.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством України документи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року №0000351512 є таким, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а вимоги позивача щодо його скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Едів" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області від 27 квітня 2011 року № НОМЕР_1.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько