Постанова

від 07.07.2015 по справі 824/356/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/356/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораш В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сопко В.Ю.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача 1 - ОСОБА_2;

представника відповідача 2 - не з'явився;

представника відповідача 3 - не з'явився;

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Припрутської сільської ради (відповідач-1), Чернівецької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру (відповідач-2), Реєстраційної служби Новоселицького Районного управління юстиції (відповідач-3), за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" про визнання рішень недійсними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суд адміністративному позові Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - позивач або ПАТ "Укрсоцбанк") просило: 1) визнати недійсним та скасувати рішення Припрутської сільської ради від 11 листопада 2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД"; 2) скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номером 7323085700:02:002:0074, земельна ділянка площею 1,4394 га, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг та з кадастровими номером 7323085700:02:002:0075, земельна ділянка площею 0,0196 га, цільове призначення - зв'язку і телекомунікації (для базової станції мобільного зв'язку); 3) визнати недійсними та скасувати державні акти серії ЯЛ№283037 та ЯЛ№283038; 4) зобов'язати Чернівецьку регіональну філію Центру Державного земельного кадастру відновити в Державному земельному кадастрі запис щодо приналежності земельній ділянці розташованої за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О.Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га кадастрового номеру 7323085700:02:002:0002; 5) зобов'язати Державну реєстраційну службу Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку розташовану за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О. Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 за ПАТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.06.2014 року Господарським судом Чернівецької області у справі №926/699/14 задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на комплекс - виробничу базу, що розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. Кобилянської О., буд. №2 та на земельну ділянку на якій розташована вказана виробнича база площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002. Під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку Державним реєстратором Новоселицького районного управління юстиції відмовлено в проведені реєстрації права власності на вказану земельну ділянку у зв'язку з відсутністю земельної ділянки з вказаним кадастровим номером.

В подальшому при з'ясуванні причин для відмови в реєстрації законного права ПАТ "Укрсоцбанк" встановлено, що 11.11.2010 року Припрутська сільська рада прийняла рішення "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", яким державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№351559 анульовано та дозволено виготовити державні акти на дві земельні ділянки, які утворилися внаслідок розподілу земельної ділянки з кадастровими номерами: 7323085700:02:002:0074, земельна ділянка площею 1,4394 га, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг; 7323085700:02:002:0075, земельна ділянка площею 0,0196 га, цільове призначення - зв'язку і телекомунікації, державний акт серії ЯЛ №283038.

Позивач вважає, що рішення Припрутської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" від 11.11.2010 року прийнято з порушенням норм Земельного Кодексу України, Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №502 (далі - Порядок №502) та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 (далі - Інструкція №376) .

Позивач зокрема вказував на те, що законодавством не було передбачено проекту, який затвердила сільська рада 11.11.2010 року. Тобто, Порядком №502 було чітко визначено які проекти складаються у разі зміни цільового призначення земельної ділянки. В нашому випадку, сільській раді на затвердження повинні були надати проект відведення земельної ділянки, а не "Проект землеустрою (зміна цільового призначення) земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД".

Позивач також вказував на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Припрутська сільська рада порушила п. 2 Порядку№502 відповідно до якого, зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. До заяви (клопотання) додаються: а) копія державного акта на право власності на земельну ділянку; б) для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи - власника земельної ділянки - копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; в) документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки; г) обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.

Позивач зазначив, що 10.11.2009 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" було укладено Договір іпотеки, яким було встановлено обтяження на земельну ділянку, а саме заборону відчужувати предмет іпотеки. Тим же самим Договором іпотеки встановлена заборона заміняти предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Розподіливши земельну ділянку, яка передавалася в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" замінило предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя чим порушило вимоги п. 1.8 Договору іпотеки та положення ст. 59 Цивільного Кодексу України.

На думку позивача, Припрутська сільська рада зобов'язана була перевірити земельну ділянку, щодо якої надійшло клопотання про зміну цільового призначення, на наявні обмеження (обтяження). Затвердивши проектну документацію 10.11.2010 року Припрутська сільська рада витребувала не повний пакет документів, чим допустила порушення права ПАТ "Укрсоцбанк" на земельну ділянку.

Позивач також звертав увагу суду на положення пункту 6 Порядку №502, яким передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення, однак ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" не погоджувала проектну документацію з вищезазначеними органами і, відповідно, не здійснювало державну землевпорядну експертизу. Тому, Припрутська сільська рада, отримавши проектну документацію, яка була розроблена ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" не мала права на її затвердження.

Крім того, оскаржуваним рішенням Припрутська сільська рада дозволила виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" для роздрібної торгівлі та комерційних послуг площею 1,4394 га, та землі зв'язку "для базової станції мобільно зв'язку" 0,0196 га, і встановити межі земельної ділянки в натурі.

Позивач вказував на порушення сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення п.2.1. Інструкції №376 яким передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України: технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками: технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій" або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України "Про землеустрій") - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи наведені положення нормативно-правових актів позивач вважає, що на підставі проектної документації "Зміна цільового призначення частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" Припрутська сільська рада не мала права надавати дозвіл на встановлення меж земельної ділянки в натурі, що також свідчить про неправомірність дій Припрутської сільської ради, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, її розподілу та встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Відповідач-1, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№351559 ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" належала па праві приватної власності земельна ділянка площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О. Кобилянської, буд. №2. Цільове призначення вказаної земельної ділянки було комерційне використання "для роздрібної торгівлі та комерційних послуг".

Рішенням № 8/2 від 11.11.2010 року І сесії VІ скликання Припрутської сільської ради було затверджено проект землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки (кадастровий номер 7323085700:02:002:0002) з земель комерційного використання "для роздрібної торгівлі та комерційних послуг" на землі зв'язку площею 0,0196 га TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" в с. Боянівка по вул. Кобилянської № 2 Новоселицького району Чернівецької області, у зв'язку із чим державний акт на право власності на землю серії ЯЕ №351559 від 22.12.2008 року, виданий ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" визнано таким, що втратив чинність з його поверненням у відділ Держкомзему у Новоселицькому районі та дозволено виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" з кадастровим номером 7323085700:02:002:0074, земельна ділянка площею 1,4394 га, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, а також з кадастровим номером 7323085700:02:002:0075, земельна ділянка площею 0,0196 га, цільове призначення - зв'язку і телекомунікації (для базової станції мобільного зв'язку) і встановити межі таких земельних ділянок в натурі.

Відповідач-1 зазначив, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Дана норма в повній мірі кореспондується з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій", які визначають, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Такі проекти підлягають погодженню та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Пунктами 6 та 7 чинного на момент прийняття спірного рішення Порядку №502 передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської ради для прийняття рішення. Сільська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту.

Таким чином, проект землеустрою, який затверджений спірним рішенням Припрутської сільської ради, що виготовлений на замовлення TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" відповідною проектною організацією є тим самим проектом відведення земельної ділянки, про який йдеться в Порядку № 502, оскільки статті 25, 50 Закону України "Про землеустрій" відносять роботи по відведенню земельних ділянок у зв'язку із зміною їх цільового призначення до робіт із землеустрою, а складені за результатом таких робіт проекти до проектів землеустрою. Відповідач -1 зазначав, що на розгляд І сесії VІ скликання Припрутської сільської ради TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" надало проект землеустрою, який передбачений ст. 50 Закону України "Про землеустрій" та пунктом 6 Порядку № 502. Зазначив, що наданий для розгляду і затвердження проект землеустрою містить погодження з органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також має позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, отже правових підстав для відмови в його затвердженні у сільської ради не було, а прийняте рішення в повній мірі відповідає вимогам закону та прийняте в межах повноважень органу місцевого самоврядування.

Відповідач-1 не погоджується також з твердженнями позивача про порушення сільською радою п. 2.1. Інструкції №376, оскільки затвердивши передбачений вказаними вище нормативно-правовими актами зазначений проект землеустрою, що був належним чином погоджений та підданий державній землевпорядній експертизі з її позитивним висновком, сільською радою правомірно надано дозвіл на встановлення меж земельної ділянки в натурі на підставі такого проекту.

Окрім того, відповідач-1 вважає безпідставними твердження позивача, щодо протиправності спірного рішення внаслідок наявності іпотечного Договору відносно земельної ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД", оскільки п. 2 Порядку №502 від 11.04.2002 року встановлено, що серед інших документів, які надаються на розгляд органу місцевого самоврядування та, в подальшому становлять складову частину проекту землеустрою, передбачає надання документу щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки. Натомість позивач не надав суду доказів реєстрації будь-яких обмежень або обтяжень використання земельної ділянки, які були зареєстровані станом на дату прийняття спірного рішення в Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом, як це передбачено ч. 2 ст. 111 ЗК України. Зазначив, що надані на розгляд сільської ради документи, в тому числі витяг з Поземельної книги містив інформацію про відсутність обмежень (обтяжень) у використанні земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД". Даний витяг разом з іншими документами, які надавалися на розгляд органу місцевого самоврядування на підставі п. 2 Порядку № 502 є складовою частиною проекту землеустрою, який, зберігається у Відділі Держземагентства у Новоселицькому районі Чернівецької області, як складова частина Державного фонду документів із землеустрою.

Зважаючи на викладене відповідач-1 вважає, що під час прийняття 11.11.2010 року спірного рішення він діяв правомірно, в межах та у спосіб передбачений законом, а тому прийняте рішення вважає законним.

Відповідач-3, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що державний реєстратор вносить запис до Державного реєстру прав на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Підставою проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень є звернення особи із заявою, форма та вимоги до заповнення якої встановлені Міністерством юстиції України, до органу державної реєстрації прав, нотаріуса.

Якщо подані заявником документи не відповідають вимогам, встановленим Законом або не дають можливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Оскільки, для державної реєстрації подано рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2014 року №926/699/14, провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ПАТ "Укрсоцбанк" не представилось можливим.

Під час розгляду поданої позивачем заяви державним реєстратором подавався запит до Відділу Держземагенства у Новоселицькому районі на перевірку відомостей щодо даного кадастрового номеру у реєстрі ДЗК, на що була дана відповідь про відсутність кадастрового номеру 7323085700:02:002:0002 у реєстрі ДЗК та анулювання державного акта. Тому, у разі відсутності даного кадастрового номеру державний реєстратор не може проводити реєстраційних дій на об'єкт нерухомого майна (земельної ділянки) якого не існує.

Крім того відповідач-3 зазначив, що реєстраційна служба не є володільцем тодішнього Реєстру прав власності, а тому змінювати чи вносити інші реєстраційні відомості не може.

Також відповідач-3 вважає, що повноваження стосовно прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації мають дискреційний характер та віднесені Законом до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав. Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання реєстраційної служби вчинити реєстраційні дії є такою, що суперечить вимогам законодавства України.

У зв'язку із вище викладеним, відповідач-3 вважає прийняте ним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень правомірним, а позовні вимоги безпідставними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача також заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Представник третьої особи у письмових поясненнях зокрема зазначив, що в дійсності у період до 11.11.2010 року у приватній власності ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" перебувала земельна ділянка площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О. Кобилянської, буд. №2. Зазначив, що відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону, при цьому власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Згідно зі ст. 20 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Користуючись правами, які надані ст. 373 ЦК України та у порядку передбаченому ст. 20 ЗК України та Порядком №502, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України власник земельної ділянки розташованої за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О. Кобилянської. буд. №2, площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" прийняло рішення про зміну цільового призначення частини такої земельної ділянки, що спричиняє її поділ, оскільки чинне законодавство України не передбачає можливість існування однієї земельної ділянки з різними цільовими призначеннями, у зв'язку із реалізацією рішення власника земельної ділянки, який має виключне право щодо ініціювання зміни цільового призначення земельної ділянки приватної форми власності, утворилося дві земельні ділянки з кадастровими номерами 7323085700:02:002:0074 площею 1,4394 га та 7323085700:02:002:0075, площею 0,0196 га відповідно, при цьому інші державні органи та орган місцевого самоврядування виконували виключно функції погодження та перевірки дотримання вимог законодавства під час зміни цільового призначення земельної ділянки приватної форми власності.

Зазначив, що згідно із пунктами 7 та 12 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку №502, сільська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту, таке рішення є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням. Як вбачається з спірного рішення Припрутської сільської ради Чернівецької області, органом місцевого самоврядування був розглянутий та затверджений проект землеустрою, який передбачає зміну цільового призначення частини належної ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" земельної ділянки з земель комерційного використання на землі зв'язку. Саме на підставі цього рішення, згідно з матеріалами проекту землеустрою та у відповідності до п.12 Порядку №502 - ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" законно були видані два спірних акти про право власності на землю. Вважає, що позивач помилково вказує в якості підстави для звернення з позовом про необхідність виготовлення проекту відведення земельної ділянки при зміні цільового призначення її частини, а не проект землеустрою. Зазначив, що таке поняття визначено основним нормативно-правовим актом, який врегульовує питання виготовлення документації з землеустрою - Законом України "Про землеустрій". Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" до видів документації із землеустрою віднесені, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, про які зазначає позивач в адміністративному позові. Вважає, що позивач помилково зробив висновок, що проект землеустрою та проект відведення земельної ділянки є різними поняттями. Між тим, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" визначає, що проекти землеустрою, щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Такі проект підлягають погодженню та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Зважаючи на це, затверджений спірним рішенням сільської ради проект землеустрою та згадуваний позивачем проект відведення земельної ділянки є тотожними поняттями, що засвідчує відсутність порушень земельного законодавства в цій сфері при прийнятті спірних рішень та повне дотримання вимог Порядку №502.

Відносно тверджень позивача про порушення п. 2 Порядку №502 в частині прийняття спірного рішення без надання документів щодо встановлення обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки представник третьої особи зазначив, що відповідно до іпотечного договору, що був укладений між позивачем та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" ним було встановлено обтяження щодо заборони власнику земельної ділянки розпоряджатися цією власністю без встановлення обмежень щодо права на її використання. Отже умовами іпотечного договору та положеннями Закону України "Про іпотеку" не передбачено встановлення обмежень (обтяжень) на використання земельної ділянки, в той час, як пункт 2 Порядку №502 передбачає надання саме документу про обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки. Зазначив, що порядок реєстрації прав на земельні ділянки, формування інформації про них, в тому числі в частині наявних обмежень (обтяжень) та порядок надання відомостей про земельні ділянки, зокрема, про наявні обмеження (обтяження) на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі". Згідно з пунктом 31 цього Порядку з Поземельної книги надаються територіальним органом Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки у формі витягу (інформаційної довідки). При цьому, у такому витязі (інформаційній довідці) про земельну ділянку зазначаються, зокрема, відомості про право власності, постійного користування (власника (користувача); виникнення права: припинення права; відомості про оренду, суборенду, обмеження у використанні земельної ділянки, земельний сервітут, емфітевзис і суперфіцій тощо. Згідно з п. 16 Порядку ведення Поземельної книги реєстрації підлягають саме відомості про обмеження використання земельної ділянки, земельний сервітут (право користування чужою земельною ділянкою), емфітевзис (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) і суперфіцій (право користування чужою земельною ділянкою для забудови), які вносяться до Поземельної книги після державної реєстрації земельної ділянки на підставі відповідної документації із землеустрою. Таким чином чинний на момент виникнення спірних правовідносин Порядок №502 передбачав надання саме документів про наявні обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, які містилися у витязі або інформаційній довідці про земельну ділянку з Поземельної книги, і такий витяг відносно спірної земельної ділянки знаходиться у проекті землеустрою. Подання ж відомостей про наявні обтяження прав розпоряджатися земельною ділянкою, у тому числі щодо наявності такого обтяження, як іпотека, чинним на момент прийняття спірного рішення законодавством не передбачалося і наявність відносин іпотеки не слугувала перешкодою у прийнятті спірного рішення та не обмежувала повноважень органу місцевого самоврядування, відтак твердження позивача про протиправність прийнятого рішення є безпідставним, оскільки сільська рада діяла законно та у відповідності до наявних повноважень.

Представник третьої особи також вказував на те, що ст. 111 ЗК України станом на дату прийняття спірного рішення діяла в редакції, викладеній згідно з пунктом 2 розділу І Закону України № 1878-VI від 11.02.2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", який, відповідно до п.1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", набрав чинності з 16.03.2010 року - дня його опублікування в газеті "Голос України" №46 від 16.03.2010 року.

Зазначив, що право власності, в силу ч.1 ст.317 ЦК України, включає в себе повноваження власника не тільки розпоряджатися, але й володіти і користуватися належною йому власністю. Як вбачається з іпотечного договору, що був укладений між позивачем та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", ним було встановлено обтяження щодо заборони власнику земельної ділянки розпоряджатися цією власністю, при цьому обмеження у використанні власником земель, як складової частини прав власника, зазначеним договором установлені не були.

Також зазначив, що умовами іпотечного договору та положеннями Закону України "Про іпотеку" не передбачено встановлення обмежень (обтяжень) на використання власником земельної ділянки, в той час, як пункт 2 Порядку №502 передбачає надання документу про обмеження (обтяження) саме у використанні земельної ділянки, що за правовим і фактичним змістом не вважається обтяженням права розпоряджатися нею і не відноситься до категорії обмежень у розпорядженні власністю, яке установлено іпотекою майна. При цьому ч. 3 ст. 110 ЗК України гарантує права іпотекодержателя нормою, яка обумовлює збереження наявного обмеження та обтяження у розпорядженні земельними ділянками, які утворилися внаслідок поділу забезпеченої іпотекою земельної ділянки, що свідчить про відсутність порушення прав позивача прийняттям спірного рішення та про наявність правових можливостей і способів захисту прав позивача в цивільно-процесуальному порядку через звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

На думку третьої особи, викладені у письмових поясненнях обставини доводять законність спірного рішення Припрутської сільської ради Чернівецької області про затвердження проекту землеустрою, правомірність видачі спірних державних актів на підставі цього рішення і їх державної реєстрації в ДЗК та повну безпідставність позовних вимог позивача, як і повну відсутність прав позивача, які були б порушені у зв'язку із прийняттям спірного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Від відповідача-2 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, враховуючи надані суду письмові заперечення проти позову.

Відповідач-3 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань або заяв не подавав.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, з таких підстав.

Судом встановлено наступні обставини у справ та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 16.06.2014 року, ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" зареєстроване як юридична особа за адресою місцезнаходження - вул. Миколаївська, 36Н, м. Чернівці, Чернівецька область (а.с. 64).

Встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №351559 TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" належала па праві приватної власності земельна ділянка для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002, що розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. Кобилянської О., 2 (а.с.120).

10.11.2009 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" (Іпотекодавець) укладено іпотечний Договір за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за Генеральним договором №39 про здійснення кредитування від 08.08.2008 року з наступними Додатковими договорами до нього укладеними між іпотекодержателем та іпотекодавцем, надалі за текстом - "Основне зобов'язання", нерухоме майно: комплекс, виробнича база та земельна ділянка для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О.Кобилянської, 2, площею 1,4591 га, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002, на якій знаходиться вищевказане майно. Вказана земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№351559 (а.с.34-42).

Пунктом 1.5. іпотечного Договору передбачено, що іпотекою за цим Договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на Предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки, витрат на страхування Предмета Іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього Договору. Пунктом 1.8. іпотечного Договору передбачено, що заміна предмету іпотеки здійснюється іпотекодавцем тільки за письмовою згодою Іпотекодержателя. Сторони погоджуються, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна за заявою іпотекодавця та іпотекодержателя про припинення іпотечного договору або лише іпотекодавця у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання (п. 1.12. іпотечного Договору). Іпотекодавець зобов'язаний: без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування; без встановлено дозволу відповідних державних органів та письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати перебудови та/або перепланування предмета іпотеки (п.п. 2.1.4, 2.1.7. іпотечного Договору). Пунктом 3.2. іпотечного Договору також встановлено відповідальність сторін у разі порушення Іпотекодавцем, зокрема, умов п.п. 2.1.4, 2.1.7 цього Договору.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.03.2015 року інд. №35616477 судом встановлено, що 10.11.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_4, на підставі іпотечного Договору між ПАТ "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" (Іпотекодавець), було зареєстровано обтяження - заборону на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, для роздрібної торгівлі та комерційних послуг площею 1,4591 га, що знаходиться за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. Кобилянської О., земельна ділянка 2, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002 (а.с.66-68).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2014 року №926/699/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2014 року №926/699/14 та постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2014 року №926/699/14, вирішено в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" перед ПАТ "Укрсоцбанк" за Генеральним договором про здійснення кредитування №39 від 08.08.2008 року (з урахуванням додаткових договорів, в тому числі і Додаткового договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2 від 08.08.2008 р., договорів про внесення змін та доповнень, та додатків до них) у розмірі 1 657 400,00 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" (58000, м. Чернівці, вул. Миколаївська. 36Н; код ЄДРПОУ 31620929) шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) права власності на комплекс, виробничу базу, який складається адмінкорпусу літ. "А", керамблок, площею 215,60 кв.м., побутового корпусу літ. "Б", керамблок, площею 113,00 кв.м, цементного складу літ. "В", металев., площею 219,60 кв.м., компресорної літ "Г",- металев., площею 10,40 кв.м, майстерні літ. "Д", металев, площею 11,00 кв.м., складу готової продукції літ. "Е", метал., площею 8,8 кв.м., навісу літ. "Ж", складу готової продукції літ. "З", металев., площею 326,10 кв.м, виробничого корпусу літ. "И", металев., площею 307,00 кв.м., вбиральні літ. "К", трансформаторної літ. "Л", заправочних колонок 1-3 метал., цистерн 4-6, металев., огорожі 7-9, метал, сітка, кранових шляхів 10, метал., реєстраційний номер 3553335, що розташоване за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. Кобилянської О., буд. №2 та на земельну ділянку для здійснення роздрібної торгівлі та надання комерційних послуг площею 1,4591 га, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002, що розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. Кобилянської О., 2. (а.с.11-28).

01.10.2014 року ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності виданої головою правління ПАТ "Укрсоцбанк", звернувся до Реєстраційної служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ПАТ "Укрсоцбанк" земельної ділянки, що розташована за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. Кобилянської О., земельна ділянка 2, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002.

Розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняту 01.10.2014 року за реєстраційним номером 8359870, яку подав ОСОБА_5, держаний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області виніс рішення №16348111 від 09.10.2014 року, яким відмовив у державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. Кобилянської О., земельна ділянка 2, кадастровий номер 7323085700:02:002:0002 за ПАТ "Укрсоцбанк" (а.с.29).

06.10.2014 року представник ПАТ "Укрсоцбанк" за довіреністю, звернувся до Відділу Держземагенства у Новоселицькому районі з заявою про надання детальної інформації стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 7323085700:02:002:0002.

На вказане звернення, листом від №3415 від 07.10.2014 року, Відділ Держземагенства у Новоселицькому районі Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області повідомив, що за кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 було оформлено на ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№351559, земельна ділянка площею 1,4591 га, яка розташована по вул. О.Кобилянської в с. Боянівка Новоселицького району Чернівецької області, цільове призначення земельної ділянки - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг. Згідно рішення від 11.11.2010 року №8/2 І сесії VI скликання Припрутської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№351559 анульовано та згідно проведеного розподілу земельної ділянки дозволено виготовити державні акти на дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 7323085700:02:002:0074, земельна ділянка площею 1,4394 га, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг - ДА серія ЯЛ№283037; кадастровий номер 7323085700:02:002:0075, земельна ділянка площею 0,0196 га, цільове призначення - зв'язку і телекомунікацій (для базової станції мобільного зв'язку), ДА серії ЯЛ№283038. Виходячи з вищенаведеного повідомлено, що проведення державної реєстрації, речових прав на земельну ділянку за кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 площею 1,4591 га на ПАТ "Укрсоцбанк" згідно рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2014 року по справі №926/699/14 неможливо (а.с.30).

В ході судового розгляду судом з'ясовано, що рішенням 26 сесії 5 скликання Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 25.08.2010року №2, за наслідками розгляду зави ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" №003398 від 24.08.2010 року, надано дозвіл ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" на виготовлення проекту відведення частини земельної ділянки (кадастровий номер 7323085700:02:002:0002) площею 0,2 га під цільове призначення - землі зв'язку, для будівництва базової станції мобільного зв'язку ПрАТ "МТС Україна" в с. Боянівка по вул. Кобилянської О., 2 (зв. а.с.118).

На підставі вказаного рішення та на замовлення ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" ТОВ "Терра Буковини" розроблено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" (кадастровий номер 7323085700:02:002:0002) з земель комерційного використання В«для роздрібної торгівлі та комерційних послугВ» на землі зв'язку "для будівництва базової станції мобільно зв'язку" розташованої за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, Чернівецька область, с. Боянівка, вул. О.Кобилянської, 2.

Рішенням І сесії V скликання Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 11.11.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", вирішено: 1. Затвердити проект землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки (кадастровий номер 7323085700:02:002:0075) з земель комерційного використання "для роздрібної торгівлі та комерційних послуг" на землі зв'язку для базової станції мобільного зв'язку, площею 0,0196 га ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" в с. Боянівка по вул. Кобилянської, 2 Новоселицького району Чернівецької області. 2. Державний акт право власності на землю ЯЕ№351559 від 22.12.2008 року виданий ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" вважати таким, що втратив чинність та підлягає поверненню у відділ Держкомзему у Новоселицькому районі. 3. Дозволити виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (кадастровий номер 7323085700:02:002:0074) площею 1,4394 га, та землі зв'язку (кадастровий номер 7323085700:02:002:0075) "для базової станції мобільного зв'язку" 0,0196 га і встановити межі земельної ділянки в натурі (а.с.33).

В судовому засіданні досліджено, витребуваний ухвалою суду від 17.04.2014 року з Відділу Держземагенства у Новоселицькому районі Чернівецької області проект землеустрою щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" розташованої за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, Чернівецька область, с. Боянівка, вул. О.Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га за кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 з земель комерційного використання "для роздрібної торгівлі та комерційних послуг" на землі зв'язку "для будівництва базової станції мобільно зв'язку", який був затверджений рішенням Припрутської сільської ради від 11.11.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (Зміна цільового призначення) частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" та став підставою для видачі державних актів серії ЯЛ №283037 та ЯЛ№283038, на земельні ділянки з кадастровими номерами 7323085700:02:002:0074 площею 1,4394 та 7323085700:02:002:0075, площею 0,0196 га, які розташовані за вищевказаною адресою, а також висновок державної експертизи землевпорядної документації на цей проект від 19.10.2010 року №1554 (а.с.105-133).

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасувати рішення Припрутської сільської ради від 11.11.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР (в редакції на момент прийняття спірного рішення) та пунктів "д" та "к" ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) від 25.10.2001 року №2768-III (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, в тому числі питання щодо організації на території відповідної ради землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 3 статті 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищенаведених положень статті 20 ЗК України Кабінетом Міністрів України своєю постановою від 11.04.2002 року №502 (далі - Порядок №502) затвердив Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (далі - Порядок №502), яким визначено механізм щодо зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 Порядку №502 зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

До заяви (клопотання) додаються: а) копія державного акта на право власності на земельну ділянку; б) для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи - власника земельної ділянки - копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; в) документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки; г) обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.

Відповідно до п. 3 Порядку №502 сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення: складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина; перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.

Відповідно до п. 6 Порядку №502 проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

Пунктом 7 Порядку №502 встановлено, що сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населених пунктів.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" 22.05.2003 року №858-IV (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 50 Закону №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №858-IV технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, затверджене замовником документації; в) копії документів, що посвідчують право на земельні ділянки; г) плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; ґ) матеріали польових геодезичних робіт; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; е) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути; є) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі знаходження земельної ділянки в заставі, користуванні); ж) згоду власника земельної ділянки (а щодо земель державної власності - органу, згідно з його повноваженнями здійснювати розпорядження земельною ділянкою) на поділ чи об'єднання земельних ділянок землекористувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній) (ч.2 ст.56 Закону №858-IV).

Частиною 3 статті 56 Закону №858-IV передбачено, що при передачі земельних ділянок у власність чи користування та зміні цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не розробляється.

Аналізуючи вказану норму Закону №858-IV, суд приходить до висновку про те, що нею не передбачено окремого складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок, оскільки такий поділ відбувся внаслідок зміни цільового призначення частини земельної ділянки.

Таким чином, проект землеустрою, який затверджений спірним рішенням Припрутської сільської ради, що виготовлений на замовлення TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" відповідною проектною організацією є тим самим проектом відведення земельної ділянки, про який йдеться в постанові Кабінету Міністрів України №502 від 11.04.2002 року, оскільки статті 25, 50 Закону України "Про землеустрій" відносять роботи по відведенню земельних ділянок у зв'язку із зміною їх цільового призначення до робіт із землеустрою, а складені за результатом таких робіт проекти до проектів землеустрою.

Враховуючи наведене суд вважає помилковими твердження позивача, як на підставу для визнання протиправним та підставою для скасування рішення Припрутської сільської ради від 11 листопада 2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД", про невідповідність проектної документації необхідної для зміни цільового призначення частини земельної ділянки, що перебуває у власності юридичної особи.

Щодо тверджень позивача про недотриманням Припрутською сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення п. 2 Порядку №502, зокрема, не перевірила земельну ділянку, щодо якої надійшло клопотання про зміну цільового призначення, на наявні обмеження (обтяження), а саме заборону відчужувати предмет іпотеки згідно Договору іпотеки між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" від 10.11.2009 року, яким встановлена заборона заміняти предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя, суд зазначає наступне.

Поняття обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку та обтяження прав на земельну ділянку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) наведено положеннями статей 110, 111 ЗК України.

Відповідно до ст. 110 ЗК України (поняття обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження) (ч.2 ст. 110 ЗК України).

Згідно ч. 3 ст. 110 ЗК України поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст. 111 ЗК України право на земельну ділянку може бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором шляхом встановлення: а) заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження; б) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; в) заборони на провадження окремих видів діяльності; г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; ґ) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; е) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку.

Обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, визначені у пунктах "б" - "е" частини першої цієї статті, підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом (ч.2 ст. 111 ЗК України).

Заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження земельної ділянки, підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому законом (ч.3. ст. 111 ЗК України).

Починаючи з 2003 року порядок реєстрації прав на земельні ділянки і їх обмежень (обтяжень) регламентувався Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, який був затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174 на виконання Указу Президента України від 17.02.2003 року № 134 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 року №135 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.2003 за №408/7728 (далі - Тимчасовий порядок №174) .

Відповідно до п. 1.2. Тимчасового порядку №174 Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Витягом з державного реєстру земель вважається документ, який містить відомості, що надаються з бази даних АС ДЗК. Поземельна книга, як складова частина Державного реєстру земель ДЗК, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Відповідно до п. 12.7.2 Тимчасового порядку №174 Поземельна книга містить відомості про власника (користувача), земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі) та документи, на підставі яких набуто право власності (користування) земельною ділянкою, земельні сервітути, обмеження використання права власності (користування) земельної ділянки.

Наявний в матеріалах справи проект землеустрою містить в собі витяг з Державного реєстру земель ДЗК, в якому, станом на дату прийняття Припрутською сільською радою Чернівецької області спірного рішення, існують і відображені відомості про відсутність обтяжень (обмежень) у використанні земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", що свідчить про відсутність порушення п. 2 Порядку №502.

Як вбачається з іпотечного договору, що був укладений між позивачем та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", ним було встановлено обтяження щодо заборони власнику земельної ділянки розпоряджатися цією власністю, при цьому обмеження у використанні власником земель, як складової частини прав власника, зазначеним договором установлені не були.

Вказані положення договору іпотеки повністю кореспондуються з положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" згідно якої, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже умовами іпотечного договору та положеннями Закону України "Про іпотеку" не передбачено встановлення обмежень (обтяжень) на використання власником земельної ділянки, в той час, як пункт 2 Порядку №502 передбачає надання документу про обмеження (обтяження) саме у використанні земельної ділянки, що за правовим і фактичним змістом не вважається обтяженням права розпоряджатися нею і не відноситься до категорії обмежень у розпорядженні власністю, яке установлено іпотекою майна.

При цьому ч. 3 ст. 110 ЗК України гарантує права іпотекодерждателя нормою, яка обумовлює збереження наявного обмеження та обтяження у розпорядженні земельними ділянками, які утворилися внаслідок поділу забезпеченої іпотекою земельної ділянки, що свідчить про відсутність порушення прав позивача прийняттям спірного рішення та про наявність правових можливостей і способів захисту прав позивача в цивільно-процесуальному порядку через звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

Таким чином аналіз спірних правовідносин в аспекті застосування Закону України "Про іпотеку", статей 110, 111 ЗК України в системному зв'язку з п.2 Порядку №502 відповідно до їх редакції, що діяли на момент прийняття спірного рішення, дає підстави суду для висновку про відсутність порушень існуючого на момент виникнення спірних правовідносин порядку поділу земельних ділянок при повному збереженні цивільних прав іпотекодержателя та законності спірного рішення Припрутської сільської ради Чернівецької області, позаяк наявний в матеріалах справи проект землеустрою, який затверджувався спірним рішенням органу місцевого самоврядування, містить відомості з Поземельної книги Державного реєстру земель, як складової частини Державного земельного кадастру, в яких зафіксована відсутність обмежень та обтяжень у використанні земельної ділянки.

При цьому слід зазначити, що позивач не надав суду будь-яких доказів наявності таких обмежень і обтяжень у використанні земельної ділянки у Державному земельному кадастрі або у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (щодо використанні земельної ділянки), які визначені ст. 111 ЗК України в якості єдиних джерел такої інформації для суб'єктів владних повноважень.

Наявний в матеріалах справи проект землеустрою містить в собі витяг з Державного реєстру земель ДЗК, в якому, станом на дату прийняття Припрутською сільською радою Чернівецької області спірного рішення, відображено відомості про відсутність обтяжень (обмежень) у використанні земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", що засвідчує відсутність порушення пункту 2 Порядку №502 і, як наслідок, спростовує доводи позивача щодо прийняття спірного рішення з порушенням існуючого порядку та його протиправність.

Суд також вважає безпідставними твердження позивача про те, що в порушення п. 6 Порядку№502 затверджена оскаржуваним рішеннями проектна документація не погоджена ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" з відповідними органами та не пройшла державну землевпорядну експертизу, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 6 Порядку №502 проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

Наявний в матеріалах справи проект землеустрою містить погодження з органом земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також має позитивний висновок державної землевпорядної експертизи та відповідно спростовує твердження позивача щодо прийняття спірного рішення з порушенням п. 6 Порядку №502.

Наведене дає підстави суду для висновку про відсутність порушень існуючого на момент виникнення спірних правовідносин порядку поділу земельних ділянок при повному збереженні цивільних прав іпотекодержателя та законності спірного рішення Припрутської сільської ради Чернівецької області, оскільки наявний в матеріалах справи проект землеустрою, який затверджувався спірним рішенням органу місцевого самоврядування, містить відомості з Поземельної книги Державного реєстру земель, як складової частини Державного земельного кадастру, в яких зафіксована відсутність обмежень та обтяжень у використанні земельної ділянки. При цьому слід зазначити, що позивач не надав суду будь-яких доказів наявності таких обмежень і обтяжень у використанні земельної ділянки у Державному земельному кадастрі або у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які визначені ст. 111 Земельного кодексу в якості єдиних джерел такої інформації для суб'єктів владних повноважень.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем-1 вимог п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 (далі - Інструкція №376), суд зазначає наступне.

Так, відповідно до згаданого пункту Інструкції №376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до ст. 186 ЗК України: технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками; технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга ст. 56 Закону України "Про землеустрій") або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя ст. 56 Закону України "Про землеустрій") - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, затвердивши проект землеустрою, щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" з земель комерційного використання "для роздрібної торгівлі та комерційних послуг" на землі зв'язку "для будівництва базової станції мобільно зв'язку" по вул. О.Кобилянської, 2, в с. Боянівка Новоселицького району Чернівецької області, який був виготовлений на замовлення ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" та належним чином погоджений та підданий державній землевпорядній експертизі із її позитивним висновком, Припрутська сільська рада правомірно дозволила встановити межі земельної ділянки в натурі на підставі такого проекту.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про те, що рішення Припрутської сільської ради від 11.11.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" є правомірним та прийнятим в межах повноважень Припрутської сільської ради, у зв'язку з чим вимога позивача про визнання його недійсним та скасування задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7323085700:02:002:0074 та 7323085700:02:002:0075; про визнання недійсними та скасування державних актів серії ЯЛ№283037, ЯЛ№283038; про зобов'язання Чернівецької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру відновити в Державному земельному кадастрі запис щодо приналежності земельній ділянці розташованої за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с.Боянівка, вул. О. Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га кадастрового номеру 7323085700:02:002:0002, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Порядку №502 рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Припрутської сільської ради від 11.11.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" вирішено дозволити виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" для роздрібної торгівлі та комерційних послуг кадастровий номер 7323085700:02:002:0074 площею 1,4394 га, та землі зв'язку, кадастровий номер 7323085700:02:002:0075, "для базової станції мобільного зв'язку" 0,0196 га і встановити межі земельної ділянки в натурі.

Визнаючи рішення Припрутської сільської ради від 11.11.2010 року "Про затвердження проекту землеустрою (зміна цільового призначення) частини земельної ділянки TOB "Боянівка Імпекс ЛТД" правомірним, суд приходить до похідного висновку про правомірність державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7323085700:02:002:0074 та 7323085700:02:002:0075 та про дійсність державних актів на право власності на земельну ділянку ЯЛ№283037, ЯЛ№283038, а отже неможливості відновлення в Державному земельному кадастрі запису щодо приналежності земельній ділянці розташованої за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О.Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га кадастрового номеру 7323085700:02:002:0002.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 7323085700:02:002:0074 та 7323085700:02:002:0075, про визнання недійсними та скасування державних актів серії ЯЛ№283037, ЯЛ№283038 та про зобов'язання Чернівецької регіональної філії Центру ДЗК відновити в Державному земельному кадастрі запис щодо приналежності земельній ділянці розташованої за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О. Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га кадастрового номеру 7323085700:02:002:0002, суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку розташовану за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О. Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 за ПАТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (далі -Порядок №868) Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Рішення щодо державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, форму та вимоги до оформлення яких встановлює Мін'юст, приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (п. 3 Порядок №868).

Згідно пп. 10 п. 37 Порядок №868 одним із документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №1952-IV Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

В процесі розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором подавався запит до Відділу Держземагенства у Новоселицькому районі на перевірку відомостей щодо кадастрового номеру 7323085700:02:002:0002 у реєстрі ДЗК, на що була дана відповідь про відсутність такого кадастрового номеру у реєстрі ДЗК та анулювання державного акта. Тому, у разі відсутності даного кадастрового номеру державний реєстратор не може проводити реєстраційних дій на об'єкт нерухомого майна (земельної ділянки) якого не існує.

Окрім того, повноваження стосовно прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у державній реєстрації мають дискреційний характер та віднесені Законом до виключної компетенції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідного органу державної реєстрації прав.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про зобов'язання Державної реєстраційної служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку розташовану за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Боянівка, вул. О. Кобилянської, буд. №2, площею 1,4591 га з кадастровим номером 7323085700:02:002:0002 за ПАТ "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) є такою, що суперечить вимогам законодавства України, а тому також задоволенню не підлягає.

Виходячи з встановлених обставин у справі та відповідних їм правовідносин, на думку суду, звертаючись до суду з даним позовом позивач, як іпотекодержатель згідно іпотечного Договору, обрав не належний спосіб захисту своїх прав та інтересів в цивільних правовідносинах, що порушені внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків однією із сторін цього Договору, а тому захист таких прав та інтересів здійснюється у відповідності до положень Цивільного та Господарського законодавства України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскаржувані дії та рішення відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, відповідають вимогам ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовим розглядом не встановлено порушення відповідачами зазначених критеріїв при винесенні спірних рішень та вчинені дій, а тому такі рішення та дії відповідачів є правомірними та скасуванню не підлягають.

З боку відповідачів надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать про те, що рішення та дії суб'єктів владних повноважень є обґрунтованими, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України, в зв'язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки сторони судові витрати не понесли, суд не вирішує питання про їх стягнення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.О. Григораш

Постанова в повному обсязі складена 13 липня 2015 р.