Ухвала

від 21.07.2015 по справі 810/6261/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/14275/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р.

у справі № 810/6261/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Узинський цукровий комбінат») звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. позов задоволено. Визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0006242201/2712.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Узинський цукровий комбінат», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Білоцерківською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Узинський цукровий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Фінасрибзбут» за період з 01.12.2013 по 31.01.2014, за результатами якої складено акт від 04.08.2014 р. №2473/10-02-22-01/00372536/78.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 461 213 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 № 0006242201/2712, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 691 820,00 грн., з яких 461 213 грн. - за основним платежем, 230 607 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договору поставки від 02.12.2013 № 267 ТОВ «Фінансрибзбут» (Постачальник) зобов'язується передати ТОВ «Узинський цукровий комбінат» (Покупець) мелясу бурякову ДСТУ 3696-98. Згідно п. 2.3 договору поставка здійснюється транспортом Покупця за рахунок останнього.

Також згідно договору поставки від 03.01.2014 № 24 ТОВ «Фінансрибзбут» (Постачальник) зобов'язується передати ТОВ «Узинський цукровий комбінат» (Покупець) паливні гранули (пеллети).

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах ТОВ «Фінансрибзбут», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун