Ухвала

від 13.07.2015 по справі 17/9 (2а-11648/08)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ К/800/13649/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Кравченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015

у справі №17/9 (2а-11648/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-технічний центр «Охоронні системи»»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 04.04.2008 № 0000272304/0 та № 0000282304/0, від 06.06.2008 № 0000282304/1 та № 0000272304/1, від 06.08.2008 № 0000282304/2 та № 0000272304/2, від 10.10.2008 № 0000272304/3 та № 0000282304/3, а також від 31.03.2008 № 0000381702/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, адміністративний позов задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.04.2008 № 0000272304/0 та № 0000282304/0, від 06.06.2008 № 0000282304/1 та № 0000272304/1, від 06.08.2008 № 0000282304/2 та № 0000272304/2, від 10.10.2008 № 0000272304/3 та № 0000282304/3. У задоволенні решти позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: п. 5.1. п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2.4 п. 7.2, 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. В обґрунтування відсутності у позивача права на валові витрати та податковий кредит наголошує на тому, що в матеріалах справи є докази припинення підприємств - контрагентів позивача.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правонаступником - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт від 24.03.2008 № 148-23-4-31351256. На підставі цього акта перевірки складено оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2008 № 0000381702/0 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1444,95 грн., в т.ч. 481,65 грн. основного платежу та 963,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 9.12.1, п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV.

Це податкове повідомлення-рішення скасовано ДПА у м.Києві в процедурі адміністративного оскарження, тому відповідно до вимог п.п. «б» п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ вважається відкликаним.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 № 0000272304/0 та складеними за результатами адміністративного оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2008 № 0000272304/1, від 06.08.2008 № 0000272304/2, від 10.10.2008 № 0000272304/3 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19274572,00 грн., в т.ч. 9637286 грн. основного платежу та 9637286 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2008 № 0000282304/0/0 та складеними за результатами оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2008 № 0000282304/1, від 06.08.2008 № 0000282304/2, від 10.10.2008 № 0000282304/3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11564744 грн., в т.ч. 7709829 грн. основного платежу та 3854915 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно.

Порушення цих норм законів за висновками перевірки полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за звітні періоди з ІІ кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2007 року та податкового кредиту за звітні періоди 2005 року - вересень 2007 року витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання інжинірингових робіт, рекламних послуг, послуг лекторів, послуг з випробування обладнання, проектних робіт, послуг з дослідження ринку, розробки документації, матеріалів ОПС, охорони у підприємств: ТОВ Компанія «Ален», ТОВ «Вілан-Трейд», ТОВ «Вінер Груп», ТОВ «Інвест Трейд», ТОВ «Проектмонтаж Плюс», ТОВ «Теодоліт», ТОВ «ТК «Паритет», ТОВ «Торіс-7», ТОВ «Солті Трейд», ТОВ «Буд-стиль проект», ТОВ «Компанія «Альтіма», ТОВ «Реал Груп», ТОВ «Сокіл СБ», ТОВ «Інтекс трейд», ТОВ «Сфера Промо Груп», ТОВ «Аксайт», ТОВ «Будекспо Комплекс».

Податковим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій з вказаними контрагентами з тих підстав, що позивач не надав до перевірки первинних документів. За рішеннями судів підприємства-контрагенти позивача або визнані банкрутами або скасовано їх державну реєстрацію. За рішенням суду скасовано державну реєстрацію ТОВ «Торис-7» з та свідоцтво платника податку на додану вартість з часу їх вчинення/видачі.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару (послуг), яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм законів, підстави для позбавлення його права на валові витрати та податковий кредит відсутні.

Відповідно до вимог ч. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені продавцем порушення вимог законодавства, в т.ч. правил створення підприємства та ведення господарської діяльності.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податку з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальника від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах.

У разі якщо первинні документи мають дефекти щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, суди не можуть їх не брати до уваги у разі якщо зазначена у первинних документах інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання, адже саме підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення, здійснює господарські операції у межах господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що підприємства - контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали правоздатність та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування у кримінальному провадженні, що стосується осіб, причетних до створення підприємства (постачальника) та ведення цим підприємством господарської діяльності, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальному провадженні такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою від 22.07.2008 у справі № 4-481/08 постанову заступника прокурора Оболонського району м. Києва від 19.06.2008 про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 04.06.2008 щодо службових осіб ТОВ «Сервісно-технічний центр «Охоронні системи» та порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Сервісно-технічний центр «Охоронні системи» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

З положень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4, 7.4.5, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР випливає, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути підтверджений податковою накладною, виданою особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відсутність певних документів, за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку (покупцем) товарів (послуг), не можуть розглядатися як самостійні підстави для висновку про непідтвердження витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що витрати позивача з придбання послуг у вказаних контрагентів з метою використання в господарській діяльності підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку: договорами, актами прийому-передачі робіт, протоколами узгодження договірної ціни, податковими та видатковими накладними, журналами довіреностей, прибуткових накладних, розрахункових документів, а також реєстрами придбання, продажу товарів (послуг), реєстрами бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації та подорожніх листів.

Ці первинні документи оцінені судами як належні та достатні докази вчинення господарських операцій з метою використання в господарській діяльності. На підставі цих доказів судами встановлено, що придбані позивачем послуги в подальшому використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Зокрема, матеріали і обладнання охоронної та пожежної сигналізації використовувались для готівкової роздрібної торгівлі в магазині «Охоронні системи», на що у позивача є дозволи на розміщення об'єкта торгівлі, ліцензії на торгівлю та торгові патенти. Також матеріали охоронної та пожежної сигналізації, крім вказаного продажу у місці торгівлі, реалізовувались позивачем разом з монтажними та пусконалагоджувальними роботами, а також під час здійснення техобслуговування систем відеоспостереження та пожеже спостереження. Інформаційні послуги та послуги лекторів використовувались в подальшому при укладанні договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань пожежної безпеки, забезпечення учасників інформаційно-довідковими матеріалами.

ТОВ «Сервісно-технічний центр «Охоронні системи» має ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України, видану 19.08.2005, яка надає право на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів. На підтвердження здійснення зазначених послуг, позивач надав до суду копії договорів, укладених на умовах надання консультацій стосовно порядку застосування нових нормативних документів ДБН, аналізу та інженерно-технічного супроводження розроблення проектної документації з подальшою подачею на експертизу та відповідності проекту нормативним документа з пожежної безпеки, протоколів угоди договірної ціни, актів наданих послуг, календарних планів, проектів, актів здачі-приймання науково-технічної продукції. Послуги позивач надав підприємствам гідроелектростанції, будівельним компаніям, санаторіям, Укрзалізниці, банкам, торгівельним центрам тощо. В подальшому були складені технічні завдання на проектування системи охоронного відеоспостереження, системи контролю доступу, системи управління інженерним обладнанням, робочі проекти охоронної та тривожної сигналізації.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про протиправність визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту. Підстав для задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун