Рішення

від 04.06.2015 по справі 395/1301/14-ц

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/1301/14-ц

Провадження № 2/395/8/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві РУДЕНКО І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - заявник, позивач, ОСОБА_2П.) до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_4П.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області та Головне управління юстиції у Кіровоградській області (далі - третя особа, Відділ Держземагенства, Головне управління юстиції), про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності,

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ЗАГОРОДНЬОГО В.П. про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Позивач вказав, що ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 002269, виданого 15.12.2009 р. Новомиргородською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки № 2015 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3523885800:02:000:2019, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2010 році позивач віддав власну земельну ділянку у користування ЗАГОРОДНЬОМУ В.П.

Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем не підписувався, акт приймання-передачі земельної ділянки не складався, строк користування земельною ділянкою сторонами не обговорювався.

У 2013 році позивач виявив бажання повернути собі власну земельну ділянку та в усній формі звернувся до відповідача по даному питанню.

У процесі переговорів йому стало відомо, що відповідач самовільно без попередження та дозволу позивача склав, підписав та зареєстрував у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачеві, на строк 10 років.

У зв'язку з цим відповідач зазначив, що земельну ділянку він поверне позивачеві лише після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Другий примірник договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки або навіть копії вказаних договору та акту відповідач позивачеві не надав до цього часу.

Як зазначає позивач, спірний договір оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки він не підписував, згоди на укладення даного договору не надавав, а також нікому не передавав повноважень за довіреністю на підписання таких договору оренди та акту приймання-передачі.

Тому його підписи на спірному договорі оренди землі та акті приймання-передачі виконані невідомою особою з ретельним наслідуванням підпису позивача шляхом попереднього тренування.

Ураховуючи наведене, посилаючись на відсутність у договорі оренди землі істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» , ст. ст. 11, 16, 203, 215, 316, 319, 638, 651, 792 ЦК України, ст. ст. 15, 16, 21 Закону України В«Про оренду земліВ» , просить суд:

визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі № 2015 від 20.03.2011 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041, та акт приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до договору оренди землі № 2015 від 20.03.2011 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: скасувати запис у Державному реєстрі земель відділу Держкомзему у Новомиргородському районі від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041 та зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку № 2015 загальною площею 0,9468 га з кадастровим номером 3523885800:02:000:2019.

За ухвалою районного суду від 08.10.2014 р. було залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області та Головне управління юстиції у Кіровоградській області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_1 підтримали позов повністю, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 додатково пояснила, що з 2010 р. по 2013 р. відповідач сплачував позивачеві орендну плату у вигляді сільськогосподарської продукції. Коли ж заявник став вимагати повернути земельну ділянку, протягом наступного періоду до розгляду справи у суді відповідач ухилявся від сплати орендної плати, хоча продовжує користуватися земельною ділянкою.

Учора, 03.06.2015 р., він передав 500 грн. матері позивача ОСОБА_5 у рахунок орендної плати за 2014 р. Проте такі дії також не відповідають ні вимогам закону, ні умовам оспорюваного договору, бо загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2014 р. складає 19.966 грн. Якщо виходити з розміру орендної плати 3%, то вона повинна становити як мінімум 598,98 грн., а термін її сплати сплив 31.12.2014 р.

Відповідач ОСОБА_4, представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 у суді не визнали позов повністю.

До того ж відповідач ОСОБА_4 пояснив, що він особисто домовився про умови оренди з позивачем у 2010 р. Коли ж той поїхав на заробітки у м. Київ, він передав проекти договорів оренди земельної ділянки і актів приймання-передачі землі матері позивача ОСОБА_5 У подальшому вона повернула йому усі документи з підписами відповідних осіб.

Хоча вище вказані документи були підписані в його відсутність, вважає, що спірний договір оренди та акт приймання-передачі землі підписав особисто позивач.

Оповіщені у встановленому порядку про час і місце розгляду справи позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4, представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_4 та представники третіх осіб подали до суду заяви з проханням розглянути справу в їх відсутність.

Окрім цього, представник Головного управління юстиції у заяві вказав, що за наявності достатніх правових підстав він не заперечує проти задоволення позову.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вище згаданих учасників судового розгляду на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково із таких міркувань.

Як витікає з положень ст. 13 Закону України В«Про оренду земліВ» від 6 жовтня 1998 року (далі - Закон)(з подальшими змінами та доповненнями), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно правовій позиції, висловленій Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України під час розгляду справи № 6-162ц13, за змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що ОСОБА_2 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 002269, виданого 15.12.2009 р. Новомиргородською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки № 2015 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3523885800:02:000:2019, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач стверджує, що у 2010 році він передав власну земельну ділянку у користування ЗАГОРОДНЬОМУ В.П. за усною домовленістю.

Договір оренди земельної ділянки між сторонами заявник не підписував, акт приймання-передачі земельної ділянки не складався, строк користування земельною ділянкою сторонами не обговорювався.

У 2013 році позивач виявив бажання повернути собі власну земельну ділянку та в усній формі звернувся до відповідача по даному питанню.

У процесі переговорів йому стало відомо, що відповідач самовільно без попередження та дозволу позивача склав, підписав та зареєстрував у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачеві, на строк 10 років.

У зв'язку з цим відповідач зазначив, що земельну ділянку він поверне позивачеві лише після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Другий примірник договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки або навіть копію вказаних договору та акту відповідач ОСОБА_2 не надав.

Вище наведені твердження позивача побічно підтверджуються тією обставиною, що з 2014 р., тобто після вимоги заявника у 2013 р. повернути власну земельну ділянку, відповідач припинив сплату орендної плати у будь-якому вигляді без пояснення причин такої поведінки.

В той же час згідно вимогам п. 11 оспорюваного договору оренди землі, на положення якого посилається у своїх запереченнях відповідач, орендна плата повинна вноситися до 31 грудня.

До того ж сторони підтвердили у суді, що фактично відповідач користується земельною ділянкою позивача з 2010 р., хоча оспорюваний договір оренди начебто складений наступного року.

Із 2010 р. по 2013 р. відповідач сплачував позивачеві орендну плату у вигляді сільськогосподарської продукції. Коли ж заявник став вимагати повернути земельну ділянку, протягом наступного періоду до розгляду справи у суді відповідач ухилявся від сплати орендної плати, хоча продовжує користуватися земельною ділянкою.

03.06.2015 р. відповідач ОСОБА_4 передав 500 грн. матері позивача ОСОБА_5 у рахунок орендної плати за 2014 р.

Проте такі дії також не відповідають вимогам як закону, так і умовам оспорюваного договору, бо загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2014 р. складає 19.966 грн.

Якщо виходити з розміру орендної плати 3%, то вона повинна становити як мінімум 598,98 грн., а строк її сплати сплив 31.12.2014 р.

Таким чином, вище наведені дії відповідача свідчать про правдивість тверджень заявника щодо неврегульованості їхніх стосунків з приводу використання ОСОБА_4 його земельної ділянки.

Як зазначає позивач, спірний договір оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки він не підписував, згоди на укладення даного договору не надавав, а також нікому не передавав повноважень за довіреністю на підписання таких договору оренди та акту приймання-передачі.

Тому його підписи на спірному договорі оренди землі та акті приймання-передачі виконані невідомою особою з ретельним наслідуванням підпису позивача шляхом попереднього тренування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Оспорюючи вимоги заявника, відповідач вважає, що позивач особисто підписав оспорюваний договір оренди земельної ділянки.

Проте свою позицію він обґрунтовує лише тією обставиною, що передав проекти договору оренди і акту приймання-передачі землі матері заявника ОСОБА_5

За приписами ЦК України:

ч. 1 ст. 203 - Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і

суспільства, його моральним засадам;

ч. 3 ст. 203 - Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

ч. 2 ст. 207 - Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

ч. 1 ст. 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, у даному випадку відповідач підтвердив у суді, що безпосередньо не був очевидцем підписання вказаної угоди саме заявником.

Як вбачається з висновку експерта за № 436 від 08.05.2015 р., підписи від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № 2015 від 20.03.2011 р. та у графі «Орендодавець передав» акту приймання-передачі земельної ділянки № 2015 від .03.2011 р. виконані не самим ОСОБА_2, а іншою особою.

Суд відкидає заперечення відповідача щодо необґрунтованості висновку експерта з таких міркувань.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У даному випадку відповідач посилається лише на власні припущення щодо необґрунтованості висновків експерта.

До того ж ОСОБА_4 підтвердив у суді, що не був очевидцем підписання оспорюваного договору оренди земельної ділянки позивачем.

Згідно положенням Закону України В«Про оренду земліВ» у редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваної угоди:

ч. 2 ст. 14 - Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

ст. 15 - Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

ст. 17 - Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

У даному випадку позивач категорично стверджує, що передав відповідачу власну земельну ділянку у тимчасове користування не на підставі письмового договору оренди землі, а лише за усною домовленістю.

Згідно висновку експерта за № 436 від 08.05.2015р., підпис у графі «Орендодавець передав» акту приймання-передачі земельної ділянки № 2015 в оренду від .03.2011 р. виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою.

Окрім цього, на акті приймання-передачі земельної ділянки відсутня дата його складання, що також побічно підтверджує правдивість твердження позивача та обґрунтованість висновку експерта.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач суттєво порушив вимоги ст. 17 Закону.

Із наданих третьою особою оригіналів документів витікає, що зміст оспорюваного договору оренди земельної ділянки не відповідає вище наведеним положенням Закону, а також вимогам Постанови КМ України від 3 березня 2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1724 (1724-2006-п) від 13.12.2006 р., № 780 (780-2008-п) від 03.09.2008 р.), бо не містить таких істотних умов договору:

орендної плати із зазначенням її розміру, порядку внесення, оскільки вона визначена у розмірі 3% від грошової оцінки, а грошова оцінка земельної ділянки за оспорюваним договором становить 11.299 грн. До того ж зазначена лише альтернативна форма плати: гроші або с/г продукція. Також не вказано про розмір грошової плати у гривнях із зазначенням способів внесення, а також натуральної - перелік, кількість або частка продукції, її якісні показники, місце, умови, порядок, строки поставки (пп. 9-12 вказаного Договору);

цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду (п. 16 вказаного Договору);

умови збереження стану об'єкта оренди (п. 17 вказаного Договору);

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, бо у даному випадку у п. 32 оспорюваного договору зазначені обидві сторони (непотрібна сторона не закреслена), що за законом неприпустимо;

умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач також суттєво порушив вимоги ст. ст. 21, 22 Закону щодо визначення орендної плати за землю та її форм.

Згідно вимогам ст. 228 ЦК України:

ч. 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок,

якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод

людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або

юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим,

територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У даному випадку зазначені положення пп. 9-12 договору оренди землі між сторонами суд вважає такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки у вказаних пунктах договору відсутні конкретні вказівки про вид, розмір орендної плати (у грошовій формі або у натуральній чи відробітковій формах), строк сплати орендної плати (дата зазначена, а рік відсутній), стає очевидним, що вище згадані положення договору були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Саме внаслідок такого викладення змісту угоди відповідач має змогу з 2010 р. фактично володіти земельною ділянкою позивача, а також сплачувати орендну плату у довільному розмірі.

Тому суд приймає заперечення позивача, що він не давав згоди відповідачеві на оренду належної йому землі на вказаних в оспорюваному договорі умовах.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що позивач та його представник повністю довели обґрунтованість власних вимог стосовно невідповідності оспорюваного договору оренди земельної ділянки вище викладеним вимогам чинного законодавства, що є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Оскільки ОСОБА_2 не укладав оспорюваний договір оренди землі, а зміст зазначеної угоди до того ж суттєво суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності позивача, яке підлягає захисту, позов потрібно задовольнити в обумовленому судом обсязі.

Адже чинним законодавством закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, ніхто не може бути протиправно позбавлений усього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР В«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до вказаної Конвенції, ст. ст. 316-317, 319, 321 ЦК України).

В той же час позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладення акту приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до договору оренди землі № 2015 від 20.03.2011 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не підлягають задоволенню, бо визнання судом недійсною оспорюваної угоди тягне за собою недійсність її додатків, у тому числі акту приймання-передачі земельної ділянки.

Тому у задоволенні решти позовних вимог потрібно відмовити.

Окрім пояснень учасників судового розгляду, вище наведені обставини також підтверджуються письмовими доказами у справі: особистими документами заявника, оригіналами оспорюваного договору оренди земельної ділянки, акту приймання-передачі землі, висновками експерта, іншими матеріалам справи.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» , ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України судові витрати у справі на загальну суму 2.701 грн. 20 коп., що складаються із судового збору (243,60 грн. х 2) та витрат на експертне дослідження (2.214 грн.), потрібно стягнути з відповідача на користь заявника.

Ураховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області та Головне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки № 2015 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3523885800:02:000:2019, від 20 березня 2011 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041.

Застосувати наслідки недійсності правочину, а саме:

скасувати запис про реєстрацію договору оренди земельної ділянки № 2015 загальною площею 0,9468 га, з кадастровим номером 3523885800:02:000:2019, від 20 березня 2011 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, у Державному реєстрі земель у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041;

зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути позивачу ОСОБА_2 земельну ділянку № 2015 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером 3523885800:02:000:2019, що належить позивачеві на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 002269, виданого 15.12.2009 р. Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, у сумі 2.701 (дві тисячі сімсот одну) гривню 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО