Ухвала

від 18.08.2015 по справі 395/1301/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1678/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Щенюченко С. В.

Доповідач Фомічов С. Є.

УХВАЛА

Іменем України

18.08.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Фомічова С.Є.

суддів Єгорової С.М..

Дуковського О.Л.

при секретарі Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області про визнання правочину не дійсним та застосування наслідків його недійсності, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа Відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області про визнання правочину не дійсним та застосування наслідків його недійсності.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 15 грудня 2009 року Новомиргородською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером НОМЕР_3, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2010 році він віддав належну йому земельну ділянку у користування ОСОБА_4 Договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався і не підписувався, акт приймання-передачі земельної ділянки не складався, строк користування земельною ділянкою сторонами не обговорювався.

У 2013 році позивач виявив бажання повернути собі власну земельну ділянку та в усній формі звернувся до відповідача по даному питанню і у процесі переговорів йому стало відомо, що відповідач самовільно без попередження та дозволу позивача склав, підписав та зареєстрував у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачеві, на строк 10 років, а тому повертати земельну ділянку до закінчення дії договору відмовляється.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі № НОМЕР_2 від 20 березня 2011 року., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041, та акт приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до договору оренди землі № НОМЕР_2 від 20 березня 2011 року.

Застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: скасувати запис у Державному реєстрі земель відділу Держкомзему у Новомиргородському районі від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041 та зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку № НОМЕР_2 загальною площею 0,9468 га з кадастровим номером НОМЕР_3.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером НОМЕР_3, від 20 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041.

Застосовано наслідки недійсності правочину, а саме: скасовано запис про реєстрацію договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 0,9468 га, з кадастровим номером НОМЕР_3, від 20 березня 2011 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, у Державному реєстрі земель у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі від 22 квітня 2011 року за № 352380004000041;

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_2 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером НОМЕР_3, що належить позивачеві на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 15 грудня 2009 року Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з розглядом справи в суді, у сумі 2.701 (дві тисячі сімсот одну) гривню 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На думку скаржника судом, при постановленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, вважає, що суд не мав права посилатись на висновки судово-почеркознавчої експертизи, так як вона проведена з порушеннями, а тому не може бути належним доказом по справі.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4 який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6, представника ОСОБА_3, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 15 грудня 2009 року Новомиргородською районною державною адміністрацією, є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 0,9468 га, яка розташована на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з кадастровим номером НОМЕР_3, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пояснень позивача він у 2010 році передав власну земельну ділянку у користування ОСОБА_4 за усною домовленістю. Договір оренди земельної ділянки між сторонами заявник не підписував, акт приймання-передачі земельної ділянки не складався, строк користування земельною ділянкою сторонами не обговорювався.

У 2013 році позивач виявив бажання повернути собі власну земельну ділянку та в усній формі звернувся до відповідача по даному питанню. В процесі переговорів йому стало відомо, що відповідач самовільно без попередження та дозволу позивача склав, підписав та зареєстрував у відділі Держкомзему у Новомиргородському районі договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачеві, на строк 10 років а тому відмовляється в добровільному порядку повернути земельну ділянку.

Другий примірник договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки або навіть копію вказаних договору та акту відповідач позивачу не надав.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року (з подальшими змінами та доповненнями), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно правовій позиції, висловленій Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України під час розгляду справи № 6-162ц13, за змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що спірний договір оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки він не підписував, згоди на укладення даного договору не надавав, а також нікому не передавав повноважень за довіреністю на підписання таких договору оренди та акту приймання-передачі, а його підписи на спірному договорі оренди землі та акті приймання-передачі виконані невідомою особою з ретельним наслідуванням підпису позивача шляхом попереднього тренування.

Оспорюючи вимоги позивача, відповідач вважає, що позивач особисто підписав оспорюваний договір оренди земельної ділянки.

Проте, свою позицію він обґрунтовує лише тією обставиною, що передав проекти договору оренди і акту приймання-передачі землі матері заявника ОСОБА_7

Відповідно висновку експерта за № 436 від 08 травня 2015 року, підписи від імені ОСОБА_3 у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 від 20 березня 2011 року та у графі «Орендодавець передав» акту приймання-передачі земельної ділянки № НОМЕР_2 від 20 березня 2011 року виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою.

Твердження відповідача щодо необґрунтованості висновку експерта є безпідставними і не ґрунтуються на зібраних судом доказах.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, окрім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. В даному випадку відповідач посилається лише на власні припущення щодо необґрунтованості висновків експерта.

В судових засіданнях суду як першої інстанції та апеляційної інстанції ОСОБА_5 підтвердив, що не був очевидцем підписання оспорюваного договору оренди земельної ділянки позивачем, а орендну плати за користування земельною ділянкою передавав його родичам

Відповідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 10 ЦПК України). Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК. Обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень відносно позовних вимог.

Посилаючись на зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи відповідача, що наведені у апеляційній скарзі про невідповідність висновку суду обставинам справи не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування не має. Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: