Постанова

від 01.04.2009 по справі 20-11/138

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 01 квітня 2009 р.                                                                                   

№ 20-11/138 

Вищий господарський суд України у

складі колегії суддів:         

головуючого - судді                                                         

Кривди Д.С.,

суддів                                                            

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у

відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від

позивача:        не з'явився

від

відповідача:    не з'явився

розглянувши 

касаційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Фірма “ПВ”

на постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 15.12.2008р.

у справі № 

20-11/138  Господарського суду м.

Севастополя

за позовом  Товариства

з обмеженою відповідальністю “Фірма “ПВ”

до Приватного підприємця ОСОБА_1

третя особа Севастопольська міська рада

про  усунення перешкод у користуванні земельною

ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою

відповідальністю “Фірма “ПВ” звернулося до Господарського суду м. Севастополя з

позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні

земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду м.

Севастополя від 16.10.2008р. (суддя В.Є.Дмитрієв) позовні вимоги задоволено,

зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 

усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма

“ПВ”  у користуванні земельною ділянкою

площею 0,142га, яка розташована за адресою: м. Севастополь, пр. Гер.

Сталінграду та знести за рахунок відповідача капітальне камінне будівництво -

одноповерховий торговий павільйон, загальною площею 55кв.м., що розташований в

м. Севастополі по пр. Гер. Сталінграду, біля будинку № 48, стягнуто з

приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю “Фірма “ПВ” витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00

грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі

118,00 грн.

Не погодившись з рішенням

Господарського суду м. Севастополя від 16.10.2008р., приватний підприємець

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 15.12.2008р. (судді: І.В.Антонова,

Л.М.Заплава, К.А.Остапова) апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського

суду м. Севастополя від 16.10.2008р. скасовано, в задоволенні позовних вимог

відмовлено.

Не погодившись з постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2008р., Товариство

з обмеженою відповідальністю “Фірма “ПВ” подало до Вищого господарського суду

України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду від 15.12.2008р. та залишити в силі

рішення  Господарського суду м.

Севастополя від 16.10.2008р. Свою вимогу Товариство з обмеженою

відповідальністю “Фірма “ПВ” мотивує тим, що господарським судом апеляційної

інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались правом,

наданим ст. 22 ГПК України щодо участі їх представників у судовому засіданні.

Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.

Розглянувши касаційну скаргу,

перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським

судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд

України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою

відповідальністю “Фірма “ПВ”   не

підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

25.08.2004р. між Севастопольською

міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма ПВ” був

укладений договір оренди землі, відповідно до якого на підставі рішення

Севастопольської міської Ради № 1455 від 22.10.2003р. Севастопольська міська

Рада надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “ПВ” прийняло у

користування земельну ділянку для реконструкції та обслуговування тимчасового

ринку без права капітального будівництва, загальною площею 0,142га.,

розташовану в місті Севастополі пр. Гер. Сталінграду.

Строк дії договору від 25.08.2004р.

до 01.05.2008р.      

Земельна ділянка площею 0,142га

згідно акту прийому-передачі від 28.08.2004р. передана позивачу у користування.

Вищезгадана земельна ділянка є

комунальною власністю м. Севастополь.   

01.07.2005р. між ТОВ “Фірма ПВ” та

приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про дольову участь у

будівництві торгового павільйону, згідно умов якого ТОВ “Фірма “ПВ” надало

відповідачу місце під установку тимчасового павільйону для торгівлі мобільними

телефонами та побутової хімії.

Вказаний договір було пролонговано

на 2006 та з 01.01.2007 припинено у зв'язку зі спливом строку договору.

Відповідач здійснив на наданій

земельній ділянці капітальне будівництво, площею 55кв.м.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України

"Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у

комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень,

визначених законом.

Порядок надання земельних ділянок

державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 ЗК

України, згідно ч. 1 якої надання земельних ділянок державної або комунальної

власності у користування здійснюється на підставі рішень органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Правила щодо порядок передачі

земельних ділянок в оренду встановлені ст. 124 ЗК України, згідно ч. 1 якої

передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній

власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору

купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди)

шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вже було зазначено, позивач, в

порушення вищенаведених правових норм, передав в користування відповідачу

місце, яким є  земельна ділянка

комунальної форми власності, під установку тимчасового павільйону для торгівлі

мобільними телефонами та побутової хімії.

Як вже було зазначено, земельна

ділянка була надана позивачу в оренду за договором від 25.08.2004р. строк дії

якого визначено до 01.05.2008р.     

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України

"Про оренду землі", у редакції, що існувала на час виникнення спірних

відносин, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку,

на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та

примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в

порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної

ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до

позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від

виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної

особи - орендаря. Таким чином, договір оренди припиняється у випадку закінчення

його строку.

Оскільки договір оренди від

25.08.2004р. закінчився 01.05.2008р., то даний договір 01.05.2008р. припинився.

За таких обставин, з 01.05.2004р. у

позивача припинено право щодо користування земельною ділянкою, на що місцевий

господарський суд 16.10.2008р., приймаючи рішення, увагу не звернув.

Правові наслідки припинення

договору оренди землі встановлені ст. 34 Закону України "Про оренду

землі", згідно якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі

орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах,

визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для

задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку

щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний

відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Оскільки у позивача з 01.05.2004р.

відсутнє будь-яке право щодо відповідної земельної ділянки, то апеляційний

господарський суд дійшов правомірного висновку, що право позивача відповідачем

не порушено, а отже захисту не підлягає.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 16 ЦК

України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі

порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК

України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами

цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана

утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди

довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з

наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Оскільки позивачем, крім іншого,

порушено право орендодавця відповідної земельної ділянки, то місцевий

господарський суд безпідставно задовольнив позов.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України

підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного

господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення

або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального

права порушено не було, то підстави для скасування даного судового рішення

відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1

ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю “Фірма “ПВ”  

залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 15.12.2008р. у справі № 20-11/138  -без змін.

Головуючий - суддя                                                     Кривда Д.С.

судді                                                                             

Жаботина Г.В.  

Уліцький А.М.