Рішення

від 15.09.2009 по справі 40/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/156

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.09.09 р.                                                                                     Справа № 40/156                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді   Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання  Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом дочірнього підприємства „Агролайт”, м. Сквира       

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-УКРСЕРВІС”,                    м. Краматорськ  

про стягнення 36 737 грн. 86 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Купа Н.П. - юрисконсульт

від відповідача:  не з'явився

  За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першоюї ст. 69 ГПК України.

Суть спору:       

Дочірнє підприємство „Агролайт”  звернулось до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-УКРСЕРВІС” про стягнення  основного боргу у сумі  32 575 грн. 94 коп, пені в сумі 2 580 грн. 02 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, інфляційних в сумі 1257 грн. 44 коп. та трьох процентів річних в сумі 324 грн. 46 коп. за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно  договору поставки №45 від 25.09.08р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між дочірнім підприємством „Агролайт”, надалі Постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю „ІНТЕР-УКРСЕРВІС”, надалі Покупець, було укладено договір поставки №45 від  25.09.08р.

На виконання пункту 1 укладеного між сторонами договору Постачальник  зобов'язується передати, а Покупець – прийняти та оплатити згідно умов договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в прайсах, які є невід'ємною частиною договору.

Сторонами визначено порядок поставки продукції, її оплату та порядок відповідальності за договором, що знайшло своє відображення в пунктах 2, 3, та 5  договору поставки №45 від 25.09.08р.

Докази по справі свідчать про те, що Постачальник виконав свої обов'язки за договором та передав Покупцеві товар.

Але відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворився основний борг в сумі 32 575 грн. 94 коп., який позивач намагається стягнути.

    Крім того, заявлені вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 20.01.09р. по 20.05.09р. в сумі 2 580 грн. 02 коп.

Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару і тому позивач, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, намагається стягнути з нього  додатково інфляційні в сумі 1 257 грн. 44 коп. та три проценти річних в сумі 324 грн. 46 коп. за період з 09.06.06р. по 28.05.09р.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки і сторони досягли істотних його умов щодо  предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні  вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У Цивільному кодексі  України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продажу, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, засобів пакетування потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким „розведено” договір купівлі-продажу та поставки:

·          реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарським    

                    суб'єктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, а тому до спірних правовідносин слід застосувати  норми права, які регулюють питання постачання продукції, зокрема договір постачання.

          Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

   У частині  2 статті 266 ГК України визначено, що  предметом   поставки   є   визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

           Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

Факт наявності  боргу за відповідачем в сумі 32 575 грн. 94 коп. за доставлену  на його адресу продукцію підтверджено матеріалами справи та доказами.

  З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що своє господарське зобов'язання відповідач не виконав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього  боргу в сумі  32 575 грн. 94 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Виходячи  з вищевказаного, є підстави для нарахування за п. 7 договору пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.    

Додаткове зобов'язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов'язання.  Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати поставленої продукції, підтверджено обставинами справи та доказами.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки інше не встановлено законом та договором і мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення оплати товару в сумі 2 580 грн. 02 коп. за період прострочення з 20 01.09р. по 20.05.09р. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого ним товару, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково інфляційних в сумі 1 257 грн. 44 коп. та трьох процентів річних в сумі 324 грн. 46 коп. за період прострочення з 20 01.09р. по 20.05.09р. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що за згодою присутнього у судовому засіданні представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 625, 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202,  п. 6 ст. 232, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 44, 46, 49, 69, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст.  85 ГПК України, суд -

           В И Р І Ш И В:

        1.  Позовні вимоги дочірнього підприємства „Агролайт” задовольнити.

        2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Укрсервіс”, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Щербакова, буд. 2, МФО 335838, р/р 26006108996 в ДФ АБ „Експрес-Банк”, ід. код 35214623, на користь:

           - дочірнього підприємства „Агролайт”, 09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 19, кв. 13, МФО 351016, ід. код 34010320, борг в сумі            32 575 грн. 94 коп., пеню в сумі 2 580 грн. 02 коп.,  інфляційні в сумі 1 257 грн. 44 коп., три проценти річних в сумі 324 грн. 46 коп., витрати по державному миту в сумі 367 грн. 38 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі  312 грн. 50 коп., видавши наказ.

          3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                               Підченко Ю.О.