Рішення

від 26.08.2009 по справі 38/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/130

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.08.09 р.                                                                                     Справа № 38/130                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.

при секретарі Волобуєвой А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк

про  стягнення 110000грн.00коп.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ

про стягнення 18442,80грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Тесля А.В. – за довіреністю;

від відповідача: Лазарева Л.Л. – за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк,  про стягнення збитків в сумі 110000грн.00коп., та визнання недійсним акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання № 16 від 03.12.2006 р., протокол розбіжностей, додаткові умови постачання товару, акт взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р., податкову накладну, листи.

Ухвалою суду від 29.05.2009 р., судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ про стягнення 18442,80грн.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву та заперечення на подані ТОВ “Торгівельний будинок “Амстор” докази та їх правове обґрунтування з доповненнями, відповідно до яких проти зустрічних позовних вимог заперечив, з наступних підстав

-          подані позивачем документи не можуть вважатися належними доказами на підтвердження виготовлення 400000 пакетів;

-          позивач не виготовив у погоджені строки 400000 пакетів, ним грубо порушувались умови договору постачання № 1706 від 03.12.2006 р.;

-          виходячи з положень п. 1.15 Додаткових умов на 25.10.2007 р. позивач відповідно до вимог ст. 601 ЦК України не мав підстав здійснювати взаємозалік;

-          вимоги позивача в частині стягнення 18442,80грн. є необґрунтованими, оскільки на початку 2008 р. відповідачем в односторонньому порядку було прийняте рішення щодо припинення зобов'язань за договором, тому здійснення будь-яких заходів на збільшення обсягу реалізації товару у 2008 р. для ТОВ “Солвент ЛТД” не мали сенсу;

-          станом на 20.09.2007 р. сторони не погодили прядок використання маркетингового бюджету ;

-          представленні позивачем видаткові накладні згідно яких поставлялися пакети не можуть бути належними доказами на підтвердження того, що їх замовлено ТОВ  “Солвент ЛТД”.

Викликана в порядку ст. 30 ГПК України посадова особа Приватного підприємства “Путник” в судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду надала пояснення, відповідно до яких зазначила, що у відповідності з укладеним між ним та ТОВ “Торгівельний будинок “Амстор” договором № 2 від 10.09.2007 р., було виготовлено та поставлено на адресу останнього 400000 одиниць товару-пакетів майка  з логотипами ТМ “Грандос” та ТМ “Московський”, на підтвердження чого суду представлено договір № 2 від 10.09.2007 р., замовлення № 2432 від 10.09.2007 р., акт приймання-передачі від 20.09.2007 р., накладні.

Строк судового розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, продовжений за клопотанням сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

03.12.2006 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ (Постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк (Покупець), укладено договір постачання № 1706, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Постачальник зобов'язався поставляти товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Договір укладено сторонами з протоколом розбіжностей.

Як зазначає позивач, ним внаслідок невиконання Покупцем зобов'язань за договором, були понесені прямі збитки в сумі 110000грн.

Оцінивши в сукупності надані в обґрунтування позовних вимог матеріали, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення збитків в сумі 110000грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України  та ст. 224 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду.

У відповідності з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  а також  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

Крім того, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків  за загальними правилами є:

-          протиправність поведінки особи;

-          збитки, як результат протиправної поведінки;

-          причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

-          вина  особи, що заподіяла збитки;

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад  цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним  взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивачем не представлено суду належних  та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів на підтвердження завдання йому збитків на суму 110000грн. внаслідок винних та протиправних дій відповідача, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Так, у відповідності з додатком № 2 від 03.12.2006 р. “Додаткові умови постачання” укладеного сторонами до договору постачання № 1706 від 03.12.2006 р., Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати певних сум в порядку та розмірах визначених означеним Додатком.

Пунктом 1.15 Додаткових умов  передбачено право Покупця на сплату Постачальником 110000грн. за послуги, спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару в супермаркетах (суспільно-торгівельних центрах).

Підставою для надання послуг згідно Додаткових умов є Заявка, що подається постачальником покупцю до 15 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть надані послуги. Заявка оформлюється згідно з додатком до цих Додаткових умов.

У відповідності до поданого позивачем замовлення, останній на виконання Додаткових умов  Договору постачання № 1706 від 03.12.2006 , просив виготовити пакети розміром 39*53 у кількості 200000 з логотипом ТМ “Грандос” та 200000 з логотипом ТМ “Московськй”.

10.09.2007 р. відповідачем на виконання замовлення позивача укладено договір № 2 з Приватним підприємством “Путник” на виготовлення пакетів Амстор майка жовта 39*18/69 28 мкр у кількості 400000одиниць, а саме

200000 одиниць пакетів з логотипом ТМ “Грандос”

200000 одиниць пакетів з логотипом ТМ “Московський ”

ПП “Путник” на виконання умов договору № 2 від 10.09.2007 р. згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних поставив, а відповідач прийняв та оплатив 400000одиниць пакетів Амстор майка жовта 39*18/69 28 мкр з логотипом ТМ “Грандос” та ТМ “Московський ”.

Факт виготовлення та поставлення на адресу відповідача пакетів підтверджується долученими до матеріалів справи актом приймання-передачі робіт від 20.09.2007 р., накладними № РН-0000063 від 20.09.2007 р., № РН-0000064 від 20.09.2007 р., № РН-000075 від 05.10.2007 р., № РН-0000078 від 08.10.2007 р., № РН-0000079 від 12.10.2007 р., № РН-0000087 від 15.10.2007 р., № РН-109 від 29.10.2007 р., № РН-173 від 10.12.2007 р., № РН-172 від 10.12.2007 р., № РН-0000051 від 05.02.2008 р., № РН-0000053 від 06.02.2008 р., № РН-0000053 від 11.02.2008 р.

Факт оплати вартості поставлених пакетів підтверджується представленими позивачем платіжними дорученнями № 39182 від 08.10.2007 р., № 18013 від 23.10.2007 р., № 41847 від 30.10.2007 р., № 18904 від 12.11.2007 р., № 48198 від 28.12.2007 р., № 3969 від 25.02.2008 р.

Представником відповідача в судовому засіданні від 16.07.2009 р. на огляд суду представлені оригінали друкарських кліше та пакетів з логотипом ТМ “Грандос” та ТМ “Московський ”, фотокопії відповідних доказів долучені до матеріалів справи.

Посилання позивача на електронні листи та копію нотаріально-посвідченої заяви Давиденко О.А., які на його думку свідчать про те, що станом на момент підписання акту приймання-передачі виконаних робіт від 20.09.2007 р., фактично не було узгоджено питання щодо загальної вартості маркетингових послуг та остаточних вимог оригінал-макету зазначених пакетів, судом до уваги не приймаються, оскільки представлені докази не спростовують факту виготовлення та поставки на адресу відповідача замовлених товарів (пакетів) та їх оплату.

Положення договору та Додаткових умов не передбачають обов'язкового погодження сторонами питань щодо порядку використання Покупцем сум, визначених п. 1.15 Додаткових умов.

Положення наведеного вище пункту визначають, що зазначена сума може бути використана Постачальником, на послуги, які спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару і зазначені в п.п. 1.5-1.14 Додаткових умов. При цьому умови договору не передбачають строків протягом яких повинно бути здійснено використання таких коштів.

Як зазначає представник відповідача в поданих ним поясненнях та запереченнях на відзив, виготовлення та поставка макетів з зображенням торгових марок позивача здійснювалося на підставі поданого позивачем замовлення, яке містило загальну кількість пакетів та визначення торгових марок позивача.

Розмір сум на маркетингові послуги є фіксованим та складає 110 000грн.

За змістом п. 1, 1.15 Додаткових умов Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати за послуги, спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару в супермаркетах (суспільно-торгівельних центрах) у строк до 31.12.2007 р., тобто стягнення відповідної суми може здійснюватися відповідачем у будь-який період до 31.12.2007 р. в порядку, передбаченому Додатковими умовами.

З наведеного суд дійшов висновку, що грошові кошти, визначені п. 1.15 Додаткових умов використані відповідачем у відповідності до Додаткових умов.

Заявлене відповідачем клопотання щодо призначення технічної експертизи реквізитів документів залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

За змістом частин 1 та 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Частина 3 п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 02-5/424 від 11.11.1998 р., визначає, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Факт порушення відповідачем зобов'язань в частині надання маркетингових послуг позивачем не доведений, у зв'язку з чим, призначення та проведення технічної експертизи реквізитів документів суд вважає недоцільним.

Що стосується вимог позивача в частині визнання недійсним акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р., господарський суд виходить з наступного.

Приписи ст. 15 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить стаття 20 ГК України.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права визначеному переліку не відповідає.

В ході розгляду справи позивач відповідно до ст. 22 ГПК України, позовні вимоги не змінював.

Крім того, суд приймає до уваги, що сторонами не представлено оригіналу оспорюваного  акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р.

Позивачем до матеріалів справи долучено фотокопію факсу акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р., засвідченого лише з боку ТОВ “Торгівельний будинок “Амстор”. Натомість представником відповідача до матеріалів справи долучено фотокопію факсу акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р. засвідчену з боку обох сторін. При цьому позивач факт підписання акту взаємозаліку заперечує.

Як зазначалося вище, оригінал оспорюваного акту взаємозаліку представниками сторін суду не представлений, фотокопії представленого суду акту містять суперечливі відомості щодо його підписання сторонами, що позбавляє суд можливості надати належну правову оцінку всім обставинам справи, а також доводам, викладеним представниками сторін в обґрунтування своїх вимог та заперечень в цій частині.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк, господарський суд встановив.

У відповідності з додатком № 2 від 03.12.2006 р. “Додаткові умови постачання” укладеного сторонами до договору постачання № 1706 від 03.12.2006 р., Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати певних сум в порядку та розмірах визначених означеним Додатком.

Так у відповідності з п. 1.16 Додаткових умов, позивач має право на одержання винагороди за досягнутий щоквартальний обсяг постачань – 4% від вартості товарів, поставлених Постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи протягом 1 кварталу 2008 р. на виконання договору постачання № 1706 від 03.12.2006 р. відповідачем було поставлено товар на загальну суму 55535,08грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними № Н-00000084 від 09.01.2008 р., № Н-00005705 від 08.01.2008 р., № Н-00005693 від 08.01.2008 р., № Н-00000108 від 10.01.2008 р., № Н-00000065 від 08.01.2008 р., № Н-00000055 від 08.01.2008 р., № Н-00000047 від 08.01.2008 р., № Н-00005689 від 08.01.2008 р., № Н-00005701 від 08.01.2008 р., № Н-00000061 від 08.01.2008 р., № Н-00000051 від 08.01.2008 р., Н-00000062 від 08.01.2008 р., а також актом звірки станом за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р. (належним чином засвідчені копії).

Сума винагороди, визначена п. 1.16 Додаткових умов, сплачується постачальником після закінчення кожного календарного кварталу з моменту укладання Договору на підставі вартості поставлених товарів за минулий квартал протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 3 Додаткових умов).

На сплату відповідачем відповідної суми позивачем у відповідності з п. 5 Додаткових умов виставлено рахунок № АМ-0961280 від 10.04.2008 р. на суму 2221,40грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією № 8472 від 15.05.2009 р. та описом вкладення.

Крім того п. 1.3 Додаткових умов вставлено, що при відкритті нових супермаркетів (суспільно-торгівельних центрів) торгівельної мережі Покупця, за розміщення товару Постачальника при першому постачанні в кожен новий супермаркет (суспільно-торгівельний центр) сплачується 3500грн.

23.11.2007 р. та 16.12.2007 р. відповідачем було здійснено постачання товару в супермаркети позивача, які розташовані за адресою м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7 та м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74. Факт постачання товарів підтверджується товарно-транспортною накладною № Н-00005099 від 20.11.2007 р., товарною накладною № Н-00005099 від 20.11.2007 р., товарно-транспортною накладною № Н-00005332 від 12.12.2007 р., та товарною накладною № Н-00005332 від 12.12.2007 р. У відповідності до представленої позивачем бухгалтерської довідки № 4433 від 16.07.2009 р., останній підтвердив, що поставка по ТОВ “Солвент ЛТД” до СТЦ, розташованих за адресами м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7 та м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74, дійсно відбулася вперше.

На сплату наданих послуг відповідно до п. 1.3 Додаткових умов позивачем було виставлено рахунки № АМ-0961793 від 15.04.2008 р. на суму 3500грн. та № АМ-0961769 від 14.04.2008 р. на 3500грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією № 8472 від 15.05.2009 р. та описом вкладення.

У відповідності з п. 5 Додаткових умов, Постачальник зобов'язаний оплатити зазначені в  п.п. 1.1-1.17 суми за допомогою банківського переводу на рахунок Покупця протягом 10 календарних днів з моменту одержання рахунку.

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач визначені умовами п. 1.3 п. 1.16 Додаткових умов винагороди в розмірі 9221,40грн. у визначений п.3 Додаткових умов строк не сплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 9221,40грн.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 9221,40грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 9221,40грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, виходячи зі змісту заявлених зустрічних позовних вимог до складу ціни позову також входить нарахований у відповідності з п. 11 Додаткових умов штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу, що складає 9221,40грн.

Оцінивши в сукупності представлені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 9221,40грн. докази, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

За змістом п. 11 Додаткових умов Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу за порушення строку оплати, передбаченого Додатковими умовами, понад 3 календарних дні.

У відповідності з представленою позивачем поштовою квитанцією відповідний рахунок направлено на адресу відповідача 15.05.2009 р.

Таким чином, приймаючи до уваги нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149, станом на момент подання зустрічного позову у позивача не виникло право на стягнення штрафу за порушення строку оплати, передбаченого Додатковими умовами на підставі п. 11 Додаткових умов.

З огляду на наведене в зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк в цій частині слід відмовити.

Заперечення відповідача стосовно прийняття ТОВ “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк  в односторонньому порядку рішення про припинення зобов'язань за договором та як наслідок відсутність в нього зацікавленості стосовно збільшення обсягів реалізації товарів судом до уваги не приймаються, оскільки, положення ст. 651, 652, на які посилається відповідач,  передбачають судовий порядок зміни/розірвання договору внаслідок істотного порушення стороною договору/ істотною зміною обставин, в разі недосягнення згоди сторін щодо такої зміни/розірвання договору.

Крім того, суд приймає до уваги, що виходячи з матеріалів справи, протягом 1-го кварталу 2008 року відповідачем на підставі договору здійснювалася поставка товару в супермаркети позивача.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ  - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк заборгованість в сумі 18442,80грн., витрати за державним митом в сумі 92,22грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 156,25грн.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк – відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 31.08.2009 р.

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.